Перегляд скарбниць культурного досвіду доводить, що інструкцій щодо створення святкового настрою і поселення радості й добра в душах дітей через культурне свято немає і не може бути. Свято створюється цілеспрямованим рухом душі, енергії та розуму людини, реалізуючись в її активній творчій діяльності, поєднаній творчими діями інших. Виміром якості свята є рівень одержаного вдоволення учасників свята, рівень осяяння і збагачення їхніх душ глибинними естетичними переживаннями, кількість разів повернення особи до радісних моментів і перипетій свята з метою пережити їх ще раз, гармонізація взаємин між одногрупниками, підвищена терпимість до творчих і девіантних поведінкових проявів людей.
Насправді гарний настрій створюється тільки людиною для себе або для іншої людини, чи групи людей. Якщо не підживлювати його позитивними, «розумними» (Л. Виготський) емоціями, якщо не піклуватися про грамотну підтримку щодо високої його стабільності, легко розгубити відчуття свята в душі. Саме тому питання «як насичувати душу» радістю сьогодні надзвичайно актуальне.
Процес опанування метою і закономірностями драматургії свята та інструментами отримання ефективного результату забезпечує методика організації і проведення дитячого свята. Говорячи про вдосконалення методики організації дитячого свята, треба визначити елементи цього процесу, які мають бути організованими, упорядкованими. Такими вважаються методологічні основи, умови, інструментарій реалізації педагогічної мети (метод, форми, прийоми).
Методологічну основу утворює переконання, що свято є специфічною формою життя суспільства (певних соціальних груп, колективів), в якій активно виражається і номінується соціально-художня, конкретно-почуттєва поведінка людей, настрої мас (дітей, педагогів, батьків), їхні моральні норми та еталони, рівень сформованої культури (особистої, спілкування і взаємин, споживацької тощо), рівень зрілості свідомості. Головне для дітей у святі, як і у грі – імпровізація, ефект новизни (Л. Виготський). Це є перший компонент психологічної основи організації дитячого свята. Головне завдання свята: подолати повсякденність, внести в життя яскраві враження, нові емоції.. Звідси – ошатний одяг, незвичне прикрашення приміщень, подарунки, непередбачені повороти подій у розвитку сюжету, незвичні ходи, сюрпризи. Цей шлях базується на творчому пізнанні дійсності: інноваційній переробці інформації, створенні нових взірців і дій. Інший шлях – відтворення готових способів відбиття дійсності: точніше повторення раніше напрацьованих прийомів поведінки – діти репродуктивно відтворюють матеріал, демонструють засвоєні знання, форми діяльності, застосовують опановані уміння і навички. Синтез двох шляхів у святі забезпечує високий рівень переживань, сила і повнота яких залежать від активності як дітей, так і батьків. Свято цінне своїми переживаннями.
