Зараз в ефірі:
онлайн-конференція:
«
Освіта проти насильства: методи профілактики та алгоритми реагування
»
Взяти участь Всі події

Методика формування мовної компетентності учнів в процесі навчання синтаксису простого речення

Українська мова

Для кого: Дорослі

23.10.2021

41

1

0

Опис документу:

Формування мовної компетентності учнів, тобто їхніх умінь мобілізувати знання про мову в реальній життєвій ситуації, перетворюючи їх на знання мови, – найактуальніша проблема нової української школи. Вправи є одним із головних методів формування рис мовної компетентності з огляду на їх динамічний, діяльнісний характер і комплексність у виконанні важливих завдань мовної освіти. Це чи не найефективніший метод навчання синтаксису простого речення як розділу науки про мову, оскільки вони орієнтовані на повторювальне виконання дій з метою засвоєння знань та вироблення мовних і мовленнєвих умінь та навичок . Без тренування, одним лише поясненням не можна досягти належного результату в навчанні мови.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Методика формування мовної компетентності учнів в процесі навчання синтаксису простого речення


Формування мовної компетентності учнів, тобто їхніх умінь мобілізувати знання про мову в реальній життєвій ситуації, перетворюючи їх на знання мови, – найактуальніша проблема нової української школи. Вправи є одним із головних методів формування рис мовної компетентності з огляду на їх динамічний, діяльнісний характер і комплексність у виконанні важливих завдань мовної освіти. Це чи не найефективніший метод навчання синтаксису простого речення як розділу науки про мову, оскільки вони орієнтовані на повторювальне виконання дій з метою засвоєння знань та вироблення мовних і мовленнєвих умінь та навичок [16, с. 65]. Без тренування, одним лише поясненням не можна досягти належного результату в навчанні мови. Тому ефективним є метод вправ, який розроблявся науковцями (О. Біляєв, М. Вашуленко, О. Караман, А. Медушевський, В. Онищук, Л. Симоненкова, О. Текучов, Н. Тоцька, Л. Федоренко, С. Чавдаров та ін.). Аналіз науково-методичної літератури [33, с. 218]. свідчить, що в питанні розроблення системи вправ відсутній єдиний критерій класифікації, унаслідок чого виокремлено різноманітні типи: за рівнем засвоєння знань – репродуктивні, конструктивні, аналітичні, творчі (І. Рахманов, Ю. Пассов, М. Успенський); за дидактичною метою, ступенем самостійності і творчості – підготовчі, вступні, тренувальні, завершальні (В. Онищук); за зразком, конструктивні, творчі (М. Львов); за характером мовленнєвих операцій – членування мовленнєвого потоку на структурні компоненти, завершення побудови мовних одиниць, розширення і згортання висловлювань, заміна окремих елементів, перебудова і побудова мовних одиниць усіх рівнів, редагування, переклад (В. Мельничайко); за видом навчальної роботи – підготовчі та комунікативні (В. Скалкін); за етапом становлення мовленнєвих навичок – мовні-аналітичні, конструктивні-мовленнєві, комунікативні (В. Мельничайко); підготовчі до мовлення-власне мовленнєві (І. Салістра); за способом формування вмінь і навичок – імітаційні, репродуктивні, оперативні, продуктивні, творчі (О. Хорошковська); за формою проведення – усні, письмові (О. Текучов); за змістом – фонетичні, граматичні, орфографічні, стилістичні (О. Текучов); за місцем виконання – класні, домашні (М. Пентилюк, Т. Окуневич).

Вправи, спрямовані на на формування мовної компетентності у процесі вивчення синтаксису, необхідно розглядати як комплексні мовно-мовленнєві, оскільки кожна з них має і сприяти засвоєнню учнями теоретичних знань із синтаксису в практичному аспекті, і активно формувати їхні комунікативні вміння й навички. Кожна з них має сприяти засвоєнню учнями теоретичних відомостей із синтаксису простого речення в практичному аспекті і активно, дієво формувати їхні комунікативні вміння й навички. Перевага має надаватися активним формам навчання синтаксису, різноманітним завданням творчого характеру на мовленнєвому матеріалі: моделюванню, трансформації, конструюванню синтаксичних одиниць; складанню речень і невеликих текстів у певній композиційній формі з урахуванням граматичних і стилістичних особливостей мовних явищ; вибору необхідних мовленнєвих засобів для побудови синтаксичних конструкцій.

У методиці навчання синтаксису вправи для роботи з реченням традиційно поділять на аналітичні, якщо переважає аналіз готових речень, і синтетичні, які передбачають самостійне складання речень [33, с. 220]. Ці види вправ використовують на різних етапах навчання. Найчастіше синтетичні вправи виконують на основі аналітичних. Спочатку аналізують готове речення, а потім самостійно конструюють речення такої самої будови при цьому розвиваючи мовну компетенцію. Синтетичні вправи можна виконувати і без попередніх аналітичних, але обов’язково супроводжувати внутрішньою аналітичною роботою мислення, у процесі якої здійснювати контроль за правильністю побудови речень. За ступенем самостійності й пізнавальної активності слухача синтаксичні вправи поділяють на три групи: 1) вправи, які виконують на основі зразка; 2) конструктивні; 3) творчі [16, с. 3].

Вправи, які виконують за зразком, використовують на різних етапах навчання. Суть їх полягає в тому, що учні аналізують речення, відтворюють їхню інтонаційну будову і складають власні речення такої самої структури за зразком.

Конструктивні вправи – це вправи, пов’язані з побудовою і перебудовою речень. Мета цих вправ – закріпити набуті теоретичні знання на практиці. До них належать:

1. Відновлення або побудова речень із розрізнених слів. Таких вправ може бути кілька варіантів: а) усі слова деформованого речення подають у потрібній формі; б) деякі слова подають у початковій формі; в) усі слова подають у початковій формі.

2. Поділ деформованого тексту на окремі прості речення. Таку роботу поступово ускладнюють, вводячи в деформований текст поширені речення.

3. Поступове розгортання (поширення) речень за допомогою запитань.

4. Поступове згортання (скорочення) речень. Такі вправи допомагають усвідомити, до якої межі можливе скорочення речення.

5. Об’єднування кількох речень в одне з однорідними членами.

6. Складання речень з конкретними завданнями: з головних і другорядних членів; з двома і більше головними членами; з однорідними другорядними членами та ін.

7. Складання речень за схемою. Схему можна доповнювати і видозмінювати залежно від навчального матеріалу і мети заняття.

Творчі вправи передбачають повну самостійність виконання. Тому важливо сформулювати завдання так, щоб не обмежувати творчої ініціативи учня. Такі вправи передбачають складання речень: а) на задану тему; б) за опорними словами і словосполученнями; в) за сюжетним або ситуативним малюнком; г) за порівняльними зворотами, фразеологізмами; д) запитань і відповідей; е) на основі власних спостережень; є) різних варіантів речення про те саме. Виконанням цих вправ важко керувати, проте саме ці вправи і розвивають в учнів здатність легко висловлювати свої думки з тієї чи іншої теми. Використовують різні види заохочень у формі творчого змагання. Творчі вправи потрібно проводити систематично і цілеспрямовано як підготовку до переказів і творів. Опрацювання будь-якої синтаксичної теми – складний і багатоетапний процес. Починається він із спостережень над мовними фактами, які стають вихідним пунктом для узагальнень, для усвідомлення синтаксичних закономірностей, правил і визначень. У переважній більшості випадків синтаксичні явища, які підлягають аналізові, не є для учнів чимось чужим і незрозумілим: у процесі читання художніх творів, текстів підручників, періодичних видань діти практично ознайомлені з синтаксичними конструкціями, вживають їх у власному мовленні. Отже, треба подбати, щоб ця мовна практика ставала усвідомленою. Учитель може обрати будь-який метод теоретичного опрацювання матеріалу: розповідь чи бесіду, спостереження мовних фактів чи роботу з підручником, але одна вимога залишається незмінною: у процесі роботи має бути сформоване в учнів поняття про виучуване явище. Найбільш поширений засіб закріплення засвоєних відомостей з синтаксису – синтаксичний розбір, що охоплює всі диференційні ознаки вивчених конструкцій. Аналізуючи словосполучення, необхідно вказати головне і залежне слово, визначити, до якої частини мови належить головне слово, яка форма залежного слова, який між ними смисловий зв’язок, який вид граматичного зв’язку і способи його вираження. Не варто зловживати повним синтаксичним аналізом, оскільки робота ця дуже громіздка. Більшу ефективність дасть застосування часткового аналізу відповідно до теми виучуваного або повторюваного матеріалу. Повний аналіз доцільний на уроках підсумкового повторення. Одним із прийомів аналізу синтаксичних одиниць є побудова схем їх структури. Явища, з якими учні ознайомились і які навчилися відрізняти від інших, вони повинні уміти пізнавати у тексті. Для цього застосовуються вправи на виписування прикладів із вказаного уривка, на самостійний добір ілюстрацій до кожного зі способів вираження тощо. Усі ці етапи опрацювання теми пов’язуються з аналізом готового умовного матеріалу. Бажано, щоб якнайчастіше ним був зв’язний текст. Це дасть змогу звертати увагу на функцію, на сферу застосування кожної конструкції (наприклад, називні речення в описових текстах, узагальнено-особові в роздумах, неповні в діалогах, безсполучникові складні речення в розмовному, сполучникові, особливо багатокомпонентні, – в науковому мовленні тощо). Такі спостереження послугують орієнтиром у створенні учнями власних висловлень. Робота з готовим матеріалом забезпечує набуття учнями знань про синтаксичні явища. Проте цього мало: знання мають знаходити практичне застосування, трансформуватися в уміння і навички. Потрібні  вправи, які вимагали б від учнів активного оперування  мовним матеріалом. До них належать: 1) доповнення  речень; 2) вставка окремих  компонентів   речень;  3) заміна  окремих компонентів речень; 4) перебудова синтаксичної конструкції; 5) конструювання мовних одиниць.

Для формування мовної компетенції учнів під час вивчення простого речення пропонуємо використати систему вправ.


Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили