До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
6
міс.
1
0
дн.
0
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Методичний посібник з української мови для учнів 5-11 класів "Символи України"

Опис документу:
У цьому збірнику дібрано тексти, які знайомлять учнів із символами України , державними та народними, розширюють їх кругозір. До текстів дібрано різноманітні завдання з синтаксису, фонетики, морфології, будови слова, лексикології, які пропонуються учням під час вивчення певних тем.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Символи України

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………..3

Народні соціально - побутові символи …………………………………………..4

Народні рослинні символи………………………………..………………………12

Народні пташині символи………………………………………………………..22

Державні символи України………………………………………………………26

Вступ

Кожен народ має народні символи. Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку раїну іде мова. Так, коли ми говоримо – клен, то знаємо, що це символ Канади. Символіка Росії є береза, ромашка, ведмідь, горобина.

Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині.

Народні символи України є рослинні і тваринні.

До рослинних символів належать калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

У цьому збірнику дібрано тексти, які знайомлять учнів із символами України , державними та народними, розширюють їх кругозір. До текстів дібрано різноманітні завдання з синтаксису, фонетики, морфології, будови слова, лексикології, які пропонуються учням під час вивчення певних тем.

Народні соціально-побутові символи України

Українська хата

  Рідна хата — наша берегиня. Вона зігріта  теплом  материнської любові, осяяна мудрим  усміхом батька.
        Біла хата… Біла барва в Україні — це символ  чистоти,  морального здоров’я, душевної краси. У  цій хаті люди  народжувалися, жили й помирали,  щоби поступитися місцем  прийдешнім поколінням. У ній — корінь нашого роду, все  одвічне, як життя, святе, як мамина пісня. Вона — символ добра  й надії. Її любили, про неї згадували в далекій дорозі разом із матір’ю й батьком, як одне ціле.
        Українська хата — це колиска нашого народу, де творилася його журлива й оптимістична доля. З неї пішли у світ велетні духу й думки Григорій Сковорода, Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Іван Франко, Олександр Довженко. Перелік цей можна продовжити, тоді простягнувся б ланцюг людських доль нескінченно, аж у Всесвіт. Тому й уявляється українська хата величезною, де долівка — земля, стіни — гори й ліси, а стеля — небо із зірками.

Фонетика.

1.Списати перший абзац. Під буквами, що позначають голосні звуки, накреслити кружечок, позначити тверді приголосні однією рискою , м’які приголосні - двома, пом’якшені – трьома рисками.

2.Зробити фонетичний розбір слова життя.

Лексикологія.

1.Виписати з тексту антоніми.

2.Дібрати синоніми до слова Всесвіт.

Морфологія.

1.Виписати з другого абзацу дієслова, визначити їх дієвідміну, особу, час, вид.

Будова слова.

Розібрати за будовою подані слова: материнською, українська, людських.

Що їх об’єднує ?

Синтаксис.

1.Зробити синтаксичний розбір речення.

З неї пішли у світ велетні духу й думки : Григорій Сковорода, Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Іван Франко, Олександр Довженко.

2.Виписати з цього речення словосполучення, зробити їх синтаксичний розбір.

3. Накреслити схему речення.

Тому й уявляється українська хата величезною, де долівка — земля, стіни — гори й ліси, а стеля — небо із зірками.

Дати його характеристику.

Хліб

Хліб — символ життя. З давніх-давен він у  великій  пошані в народу. Недаремно в молитві  до Бога «Отче  наш…» люди як великої милості  просили не позбавляти їх   хліба, бо він не  просто основа життя, а саме життя.  Споконвіку  хліб називають святим. 
        Важливу роль відіграє хліб в обрядах і звичаях  українців. Він із людиною від народження й до смерті. З хлібом ідуть на родини, хрестини, новосілля, сватання. На знак згоди дівчина подає хліб на вишитому рушнику сватам, хлібом мати благословляє до вінця, з хлібом і зустрічає молоде подружжя. А який гарний весільний коровай, про який говорять: «Зорями уквітчаний, місяцем оперезаний».

        З хлібом-сіллю на вишитому рушнику зустрічають в Україні найпочесніших гостей. Він — ознака гостинності українського народу. З хлібом на вишитому рушнику навесні йшли оглядати поле, сіяти, жати. 

Фонетика.

1.Зробити фонетичний розбір поданих слів: подружжя, сватання.

2. Виписати з першого абзацу 2 слова, у яких однакова кількість букв і звуків, 2 слова, у яких букв більше , ніж звуків.

Лексикологія.

Виписати з тексту аноніми, слова або вирази у переносному значенні (метафори).

Морфологія.

  1. Виписати з останнього абзацу тексту прикметники, визначити їх групу за значенням, число, рід, відмінок.

  2. Провідміняти прикметник вишитий за відмінками.

Будова слова

Розібрати за будовою слово найпочесніших, визначити його спосіб творення.

Синтаксис.

1.Виписати з тексту речення, у яких є однорідні члени речення. Підкреслити однорідні члени тими членами речення, якими вони є у реченні.

2. Зробити синтаксичний розбір першого речення.

Рушник
   

Він пройшов крізь століття й нині  символізує  чистоту почуттів, глибину  безмежної любові до  своїх дітей, до  всіх, хто не черствіє душею. Рушник  передавали як оберіг із роду в рід, від  покоління до  покоління. Найбільше  обрядових сюжетів,  пов’язаних із  рушниками, збереглося у весільному  церемоніалі. Рушники подавали і брали на сватанні,  ним пов’язували молодих на заручинах, на  рушничок ставали, коли брали шлюб,  одружувались.
        Візерунки на рушниках — то давні забуті символи: ромб із крапкою посередині — засіяна нива; вазон чи

квітка — світове дерево від неба

до землі; людська фігурка, немов

з дитячого малюнка, — знак Берегині,

богині хатнього вогнища. 
           А подивіться, де висять рушники.

Над вікнами й над дверима, на покуті —

це обереги від усього злого, що може

зайти в дім. «Хай стелиться вам доля

рушниками!» — казали, бажаючи

людині щастя.

Фонетика.

1. Зробити фонетичний розбір поданих слів: людська, щастя.

2. Записати подані слова фонетичною транскрипцією: почуттів, покоління, висять, Берегині, весільному.

Лексикологія.

1.Дібрати антоніми до поданих слів : злого, щастя, забуті, безмежної.

2.Виписати з тексту вираз у переносному значенні.

Морфологія.

1. Виписати з тексту займенники, вказати їх розряди.

2.Провідміняти займенники ви, він за відмінками.

Будова слова.

Дібрати спільнокореневі слова до таких слів :рушник, дім.

Синтаксис.

1.Зробити синтаксичний розбір речення.

Найбільше  обрядових сюжетів,  пов’язаних із  рушниками, збереглося у весільному  церемоніалі.

2.Виписати речення з прямою мовою. Побудувати його схему.

3. Виписати безособове речення.

4. Виписати словосполучення з поданого речення. Зробити їх синтаксичний розбір.

«Хай стелиться вам доля рушниками!» — казали, бажаючи людині щастя.

Віночок

 

Віночки з роду-віку були  найкращою  прикрасою дівчини,  неодмінною ознакою  національного  українського одягу. Український  віночок — не просто окраса, а й  оберіг, «знахар  душі», бо в ньому є  така чаклунська сила, що  болі знімає,  волосся береже. Вплітали до віночка  багато різних квітів, кожна квітка  щось  символізувала. Деревій —    символ нескореності,  барвінок — символ материнської любові, ружа, мальва й півонія — символи віри, надії та любові.  Ромашка у вінку, наймолодша за своїм віком,  приносила не лише здоров’я, а й доброту й ніжність. Любисток додавали, щоби хлопці любили. І обов’язково вплітали калину — символ дівочої вроди та нашої України. А всього в українському вінку — дванадцять квіточок. І кожна — лікар, оберіг від злих сил.

        До віночка в’язали стрічки — теж символи. Першою — світло-коричневу — символ землі-годувальниці, побіч неї — жовті — символ Сонця. За ними — світло-зелені, потім голубі… В’язали й білу стрічку, кінці якої розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали Сонце, а на правому — Місяць.

Фонетика.

1. Зробити фонетичний розбір поданих слів: в’язали, надії.

2. Порахувати кількість букв та звуків у поданих словах : Місяць, в’язали, здоров’я, найкращою, український.

Лексикологія.

Дібрати антоніми до поданих слів : любили, приносила, лівому, дівочої, злих, наймолодша.

Морфологія.

Виписати з першого абзацу тексту іменники, визначити їх рід, число, відмінок, відміну, синтаксичну роль у реченні.

Будова слова.

Розібрати за будовою подані слова :найкращою, неодмінною. Визначити їх спосіб творення.

Синтаксис.

1.Зробити синтаксичний розбір речення.

Віночки з роду-віку були  найкращою  прикрасою дівчини,  неодмінною ознакою  національного  українського одягу.

2.Виписати з цього речення словосполучення, зробити їх синтаксичний розбір.

3.Виписати з тексту складнопідрядне та безсполучникове речення.

4. Визначити у поданому реченні головні члени та їх види.

Деревій —    символ нескореності,  барвінок — символ материнської любові, ружа, мальва й півонія — символи віри, надії та любові.  

Писанка

      З глибини століть від пращурів  дісталася нам у  спадщину дивовижна  писанка. Це диво — витвір  рук  людських — народжується не з дерева,  не з  металу, а зі звичайного яйця та  являє собою  мініатюрний живопис. Напередодні Великодня в  Україні був  звичай розписувати яйця й  роздаровувати з добрими побажаннями друзям, знайомим і близьким. Через свої цікаві зовнішні та внутрішні властивості, як-от: форма яйця, що не має ні початку, ні кінця, здатність народжувати із себе життя, яйце стало наочною моделлю джерела й вічності життя. Отже, писанка — це мініатюрний символ життя. У слов’ян яйце, як і дерево, було ще й символом весняного пробудження та оновлення світу, символом перемоги життя над смертю.
        Розписуючи писанки, українські дівчата потай ворожили над білою шкаралупою яйця, купали кожне яйце в трав’яних фарбах, покривали символами сонця, воскресіння, любові, щастя й радості.

Фонетика.

1.Порахувати кількість звуків та букв у поданих словах: століть, спадщину, трав’яних, щастя, близьким.

2. Зробити фонетичний розбір поданих слів: слов’ян, яйце.

Лексикологія.

Дібрати синоніми до поданих слів: пращурів, любові, століть.

Морфологія.

Виписати з тексту прийменники та сполучники у дві колонки.

Будова слова.

Розібрати подані слова за будовою: розписувати, роздаровувати.

Визначити їх спосіб творення.

Синтаксис.

 1.Зробити синтаксичний розбір речення.

      Розписуючи писанки, українські дівчата потай ворожили над білою шкаралупою яйця, купали кожне яйце в трав’яних фарбах, покривали символами сонця, воскресіння, любові, щастя й радості.

2.Назвати групи однорідних членів у поданому реченні. Якими членами речення вони виражені.

3. Визначити головні члени речення. Назвати їх види.

Це диво — витвір  рук  людських — народжується не з дерева,  не з  металу, а зі звичайного яйця та  являє собою  мініатюрний живопис.

 Напередодні Великодня в  Україні був  звичай розписувати яйця й  роздаровувати з добрими побажаннями друзям, знайомим і близьким.

4.Виписати з тексту вставне слово. Визначити його розряд.

Вишиванка

Вважалася символом здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, порядності, чесності, любові, святковості та виступала своєрідним оберегом. Вишивають національні жіночі та чоловічі сорочки. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові -- нареченому, чоловікові, хлопцеві, або дівчині чи заміжній жінці.

Виготовлялися вишиванки з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи. Було чимало типів традиційних сорочок за формою, використанням матеріалів, а також за семантикою кольорів: подільський, галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гуцульський, буковинський, лемківський тощо. Цікаво, що символіка вишиванок часто збігається із символікою орнаментів предметів матеріальної трипільської культури. Виявлені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датованих VI ст., ідентифікуються з візерунками вишиванок XVIII--XX ст. Щоправда, символіка вишивки іноді складалася з двох частин: історичної (родової) та прогнозуючої (загадування майбутнього, продовження роду тощо).

На вишиванках застосовувалися традиційні символічні орнаменти:

— геометричні (вважаються найдавнішими);

— рослинні;

— зооморфні (тваринні).

Іноді типи орнаментальних форм поєднувалися: орнаментально-рослинний з переважанням першого чи останнього. Символіку форм конкретизувала символіка барв. Наприклад, подільська кольорова мережка, виконана хрестиком і низзю з декоративним швом-качалкою (качалочкою) подає ромб, розміщений поміж двома горизонтальними лініями. Трикутник між ромбом та лініями вишивався навскісними лініями у вигляді завитків («баранячі роги»). В орнаментах переважає чорний і червоний кольори з украпленням синього, зеленого, жовтого (золотого). Такий тип вишивки міг символізувати не лише хліборобську працю на чорноземі в зоні лісостепу з наявністю річок, озер чи журливість вдачі, любов, цілеспрямованість подолянина у досягненні мети, а й певну гармонійність у стосунках людини з природою та людських взаєминах; силу, міць; зростання; часом -- запліднення (слід розглядати конкретний зразок призначення вишивки). Із зображеннями ромба й двох ліній могли пов’язуватися певні уявлення про календар, чотири пори року, між народженням та смертю (дві лінії).

Народ ставився до вишиванок як до святині. Вишиванки передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях про кохання, сімейне життя, а також соціально-побутових (козацьких, чумацьких, бурлацьких, наймитських та ін.). За традицією, дівчина, готуючи посаг, мала вишити своєму нареченому сорочку, примовляючи: «Шовком шила, шовком шила, золотом рубила та для того козаченька, що вірно любила».

Сорочка (особливо чоловіча) була символом кохання й вірності. В давньому замовлянні сказано: «Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був», звідки видно, що «білий -- милий». У деяких народних піснях, як зауважував О. Потебня, образ не пояснюється, але його можна зрозуміти на основі символічних значень: «Ой коби я була знала, що я твоя буду, Випрала би-м сорочечку від чорного бруду» (тобто: покохала б, поєдналася з тобою за умови обов’язкового майбутнього заміжжя); «Заковала зозуленька на жовтім пісочку. А хто ж мому миленькому випере сорочку?»

У другій половині XIX ст. в європейській фольклористиці широко обговорювався сюжет про графа, котрий потрапив у полон до невірних і про його дружину. Біла сорочка, що її дала дружина чоловікові, -- символ вірності: «поки сорочка біла, доти жінка вірна». Випрати сорочку в чумацьких піснях означає полюбити чумака, навіть якщо він одружений. Характерно, що не завжди чумак погоджується на любовні стосунки з випадковими особами жіночої статі (в піснях це переважно дівчата або молода шинкарка-здирниця), не дозволяє якій-небудь «прати сорочку», хоча вона й не біла, бо «сьома неділя». Таким чином, чумак зберігає вірність коханій дівчині, до якої має повернутися.

Сорочка-вишиванка оспівана, зображена в різноманітних жанрах народної творчості, в тому числі жартівливих, пародійних, а також сучасними поетами. Вона є символом українця загалом і України зокрема. Проте в XX ст. престиж вишиванки як одягу занепав під згубними впливами шовіністично-космополітичних, комуно-фашистських, екстремістських та інших тенденцій. Із здобуттям Україною державної незалежності в 1991 р., особливо нині, на початку ХХІ ст., спостерігається відродження традиційного вбрання. Жіноча й чоловіча вишиванки набувають не лише ідентифікаційного статусу, репрезентанта в діалозі культур, а й органічного одягу високої мистецької естетики, родового оберегу, предмета національної гордості українців.

Фонетика.

1. Зробити фонетичний розбір поданих слів: піснях, кохання.

2.Визначити кількість букв та звуків у поданих словах: мистецької, національної, якою, давньому.

Лексикологія.

Дібрати антоніми до поданих слів: робота, зберігається, любила, біла, одружений.

Морфологія.

1.Виписати з тексту числівники. Визначити їх розряди за значенням, групу за будовою. У порядкових числівниках визначити рід, число, відмінок.

2.Провідміняти числівник двадцяте за відмінками.

Будова слова.

Виписати з тексту слова, утворені способом словоскладання.

Синтаксис.

  1. Виписати з другого абзацу тексту однорідні члени. Визначити, якими вони є членами речення.

  2. Виписати з поданого речення словосполучення. Зробити їх синтаксичний розбір.

Сорочка (особливо чоловіча) була символом кохання й вірності.

  1. Визначити у поданому реченні головні члени речення , вказати їх вид.

Народна пісня


        Українська пісня — то живий  скарб, що  йде від покоління до  покоління, несучи радість  чи  смуток, чаруючи людську душу,  даючи їй  силу й натхнення. Любов  до рідного краю,  мови починається  з маминої колисаночки. У  ній —  материнська ласка й любов, світ  добра,  краси і справедливості.
       Минають століття, змінюються  покоління, а  народні пісні  залишаються. Вони володіють  чудовою здатністю полонити людські  серця,  допомагати у праці, овівати радістю  відпочинок, розраджувати в горі, тамувати  душевний біль, множити сили в боротьбі.  Земля наша, Україна, така співуча, що не тільки  кожне село — кожна вулиця мала свої пісні.  Свою пісню мала майже кожна людина, душа в якої була добра й чиста.
        Скільки зірок на небі, скільки квітів на Землі, стільки й пісень в Україні.

Фонетика.

1. Виписати дзвінкі звуки зі слів у поданому реченні.

Скільки зірок на небі, скільки квітів на Землі, стільки й пісень в Україні.

2.Записати речення фонетичною транскрипцією.

Свою пісню мала майже кожна людина, душа в якої була добра й чиста.
Лексикологія.

1.Виписати з тексту слова у переносному значенні .

2. Скільки лексичних значень має слово «земля»?Наведіть приклади у вигляді речень(застосовуючи це слово у реченнях).

Морфологія.

1.Виписати з тексту займенники , визначити їх розряди, рід, число та відмінок.

2.Провідміняти займенники вони, така за відмінками.

Будова слова.

Розібрати подані слова за будовою: залишаються, маминої, відпочинок.

Синтаксис.

1.Зробити синтаксичний розбір речення.

Українська пісня — то живий  скарб, що  йде від покоління до  покоління, несучи радість  чи  смуток, чаруючи людську душу,  даючи їй  силу й натхнення.

2.Виписати складносурядне та складнопідрядне речення з тексту . Накреслити їх схеми.

Народні рослинні символи

Верба

Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. „Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні.

Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень. У багатьох творах згадує вербу І Т. Шевченко. Перебуваючи на засланні у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Він поливав, доглядав її і виросла бона йому на Втіху. Росте верба Шевченкова і досі. У нашій вербі живе і добра душа Левиної Мавки. Похилені вербові гілки викликають зажуру і смуток.

Тиждень перед Великоднем називається вербним. Тоді освячують вербу. У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба е особливо цілющою. Посадіть і ви ніжну вербову гілочку. У сирій землі вона Швидко пустить корінчики і виросте гарне дерево. Не можна допустити, Щоб зникли вербові насадження на нашій Україні. Незабутні слова В. Симоненка з вірша "Виростеш ти сину, вирушиш в дорогу..."

А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі;

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Поет не випадково сказав: "Прийдуть з України верби і тополі". Тополя також є нашим народним символом. Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю. Про тополю написано багато пісень, складено легенди. Т. Г. Шевченко написав поему "Тополя".

По діброві вітер віє,

Гуляє по полю.

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Існує така легенда. В одному селі жила красива дівчина Поля і мужній Хлопець на ім'я Стриба. Вони кохали одне одного. Одного разу старші люди попросили Стриба побігти у сусіднє село і довідатись, чи все там спокійно. Побіг Стриба, але, не добігаючи до села, побачив багато ворогів. Швидше вітру прибіг юнак додому, розповів людям про те, що бачив. Вирішили забрати худобу, пожитки і перечекати у горах, поки вороги залишать їхню землю. Бог блискавки і грому Перун побачив людей і вирішив дізнатися, чому вони тут. Спустившись на землю, Перун розпитав у людей, що сталось. Люди розповіли. І тут вій побачив Полю. Вона йому дуже сподобалась, і він сказав: "Ця дівчина Така гарна, що я візьму її собі за дружину".

Люди зраділи, бо мати такого Високого покровителя не всім дано. А Стриба, почувши, впав непритомний. Побачив це Перуні і промовив: "Бачу я, що на чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Тож нехай вона буде нічия". Вдарив палицею об землю і там, де стояла доля, виросло струнке зелене деревце. Люди, котрі стояли ближче, бачили, що відбулося, а ті, які стояли далі, питають: "Де Поля?" Їм відповідають: „То Поля”. А Стриба Перун забрав з собою на небо і зробив Богом земних вітрів.

Фонетика.

Записати подані слова фонетичною транскрипцією: приказці, вербової, очищає, пиття, гігієна.

Лексикологія.

1.Дібрати синоніми до поданих слів: промовив, відповідають, криниця.

2.Виписати із тексту слова у переносному значенні.

Морфологія.

  1. Виписати з останнього абзацу займенники, визначити їх розряд , рід, число та відмінок.

  2. Провідміняти займенники ті , які за відмінками.

Будова слова.

Розібрати подані слова за будовою: непритомний , нещасті.

Визначити їх спосіб творення.

Синтаксис.

1.Зробити синтаксичний розбір речення.

Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю.

2.Виписати з поданого речення словосполучення. Зробити їх синтаксичний розбір.

Чорнобривці

   Немає України без білої хати і чорноб­ривців, які милують око до сивих морозів.

    Чорнобривці — трав'яниста рослина. її є 20 видів, які у дикому вигляді зустрічаються в Аме­риці. Є високі й низькі, зі своєрідним запахом і без нього. В Україні поширені декоративні чорноб­ривці.

    Вважалося, що чорнобривці допомагають позбу­тися головного болю.

Для українців чорнобривці символізують дитинст­во, рідну матір і батька, рідну оселю.

             Чорнобривців у народі називають  то жовтяки,то оксамитки,то бархатки,бо яскраві,виграють у промінні сонця всіма відтінками лимонних та золотистих,жовтих, . помаранчевих,червонясто-коричневих барв. Але найбільш поширеною стала назва чорнобривці.

             Їх назва пов’язана зі стародавньою легендою про майстрів-чоботарів,які виготовляли особливо гарні,святкові жіночі чобітки,що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки-чорнобривці.

Фонетика.

Виписати з останнього абзацу поданого тексту слова, у яких є букви, що позначають 2 звуки. Записати ці слова фонетичною транскрипцією.

Лексикологія.

1.Виписати з п’ятого абзацу поданого тексту синоніми.

2.Виписати з тексту антоніми.

Морфологія.

Виписати з тексту сполучники. Визначити їх розряд.

Будова слова.

Виписати слова, утворені способом складання слів або основ.

Синтаксис.

1.Зробити синтаксичний розбір речення.

Для українців чорнобривці символізують дитинст­во, рідну матір і батька, рідну оселю.

2.Виписати з поданого речення словосполучення, зробити їх синтаксичний розбір.

3. Виписати з п’ятого абзацу однорідні члени речення. Якими вони є членами речення?

Червона рута

Червоний» -- давньослов’янське слово, що позначало колір. Для порівняння слово «красний» вживали для позначення чогось гарного чи красивого. Червона рута пов’язана з українським святом Івана Купали. За переказами, що досі існує в Карпатах, рута -- жовта квітка, яка лише на декілька хвилин, в ніч на Івана Купала, стає червоною. Дівчина, яка її знайде і зірве, буде щаслива в коханні.

Купальська ніч вважалася і надзвичайно сприятливим часом для пошуку і збирання чарівного зілля, тобто трав, які наділялися магічними властивостями. Примітно, що для збирачів чар-зілля притягувальну силу мали місця розгулу відьом та «нечистої» сили. З-поміж іванівського чар-зілля найбільшої популярності в українців набув легендарний цвіт папороті, який, як вірили, з’являється лише опівночі на Івана Купала й дарує щасливцеві казкове багатство. Шукачі цього чарівничого засобу були готові до всяких несподіваних випробувань. За повір'ям, тому, хто знайшов чарівне зілля, слід було розрізати руку й зашити туди знахідку — завдяки цьому власник цвіту папороті нібито набував чарівничої здатності розуміти мову тварин і птахів. Натомість для карпатських знахарів «від зілля» сакральним часом був схід сонця на Івана Купала, коли годилося збирати на верхах Чорногори чар-зілля, передовсім лікарські трави. Магічними властивостями наділялися лише трави, зібрані з росою. Очевидно, не випадковим є приурочення заняття знахарською магією до особливої пори — сходу сонячного світила в день святкування літнього сонцестояння, коли, за повір'ям, «сонце купається». Використання іванівського чар-зілля в апотропеїчній магії відображено в календарному фольклорі гуцулів: «На святого Івана ой треба верхами зілля назбирати, аби хати украсити, тай лиха не знати!», «На все лихо помагає, хто си зілля назбирає». Такий звичай існував від давнини і на Буковині: цього дня збирали у полі різні трави, приписуючи їм цілющу силу від всіляких болячок. Погляди на те, яка саме рослина відповідає червоній руті, розходяться. Одні вважають її квіткою роду рута (найчастіше садовою рутою) .

У пісні Володимира Івасюка «Червона рута» згадується саме «квітка надії» — рута. Вона стала однією з найвідоміших українських пісень у світі, що несе нам легенду про загадкове чар-зілля, яке постає в народних переказах символом вічного й чистого кохання.

Фонетика.

1.Зробити фонетичний розбір поданих слів: зілля, повір’ям.

2.Виписати з поданого речення слова, у яких є букви, що позначають 2 звуки. Записати ці слова фонетичною транскрипцією.

За переказами, що досі існує в Карпатах, рута -- жовта квітка, яка лише на декілька хвилин, в ніч на Івана Купала, стає червоною. Дівчина, яка її знайде і зірве, буде щаслива в коханні.

Лексикологія.

Дібрати антоніми до поданих слів: гарного, знайде, свято, чистого, давнина.

Морфологія.

1. Виписати з першого абзацу прикметники. Вказати їх групу за значенням, рід, число та відмінок.

2.Утворити ступені порівняння від поданих прикметників: гарний, красивий.

Будова слова.

Розібрати подані слова за будовою: переказами, властивостями, сонячного.

Синтаксис.

1.Виписати з тексту безсполучникове складне речення . Накреслити його схему.

2.Виписати з поданого речення словосполучення, зробити їх синтаксичний розбір.

Купальська ніч вважалася і надзвичайно сприятливим часом для пошуку і збирання чарівного зілля, тобто трав, які наділялися магічними властивостями.

Калина

       Калина — найулюбленіший в  Україні  кущ. Щоби вівся рід,  калину садили біля  хати. Кущ  калини біля материної хати — це  не тільки окраса, а й наш духовний  символ,  наша спадщина. З давніх-  давен вона  відігравала неабияку  роль у весільних  обрядах: з неї  плели гірлянди, прикрашали  світлиці, весільні  столи, коровай.  Калинові  букети ставили  перед молодими, бажаючи  їм вічної краси й  міцного кохання.
        «Без верби і калини нема України», — говорять у народі. Калина — символ нев’янучої краси, кохання, рідної землі, нашої вродливої України.

Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною.

Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

Оспівана калина у поезіях Т. Г. Шевченка, І. Франка, Л. Українки. До речі, Л. Українка написала вірш "Калина" після похорону свого коханого С. Мержинського. У цьому вірші вона вилила свій біль. Кущ калини садили на могилі козака або чумака, який загинув.

Фонетика.

Порахувати кількість букв та звуків у поданих словах: весільні, щоби, кущ, її.

Лексикологія.

Виписати із тексту емоційно – забарвлені слова.

Морфологія.

1.Виписати з першого абзацу іменники. Визначити їх рід, число, відмінок та відміну.

2.Провідміняти за відмінками подані іменники: калина, кущ. Виділити закінчення у словах.

Будова слова.

Розібрати за будовою подані слова: сопілочку, немовляткам. Визначити їх спосіб творення.

Синтаксис.

1.Зробити синтаксичний розбір речення.

Оспівана калина у поезіях Т. Г. Шевченка, І. Франка, Л. Українки.

2.Виписати з тексту вставні слова, визначити їх групи за значенням.

Дуб

Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Дуб живе довго. Відомий в Україні 1300-річний Дуб, який росте в урочищі Юзефін Рівненської області. У с. Верхня Хортиця росте 800-річний дуб, під яким, за переказами, відпочивали Т. Шевченко, І. Рєпін, М. Лисенко. Обхват його стовбура -8м.
Підчас грози електричні розряди найбільше "притягує" дуб. Зі 100 ударів блискавки у дерева - 54 припадає на дуб.

Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

Фонетика.

1.Списати перший абзац тексту. Під буквами, що позначають голосні звуки, накреслити кружечок, позначити тверді приголосні однією рискою , м’які приголосні - двома, пом’якшені – трьома рисками.

2.Зробити фонетичний розбір поданих слів: Рєпін, своїм.

3.Поділити подані слова на склади: символи, почувають, дуб, сорочці. Дати характеристику кожному складові.

Лексикологія.

1.Виписати з першого абзацу тексту пару синонімів.

2.Дібрати антоніми до поданих слів: матері, синам, сильним, люди.

Морфологія.

1.Виписати з тексту власні іменники.

2. Виписати з останнього абзацу тексту іменники. Визначити їх рід, число, відмінок, відміну.

Будова слова.

Розібрати подані слова за будовою: електричні, лікувальні. Визначити їх способи творення.

Синтаксис.

  1. Виписати з тексту речення, у яких є вставні слова . Визначити групи за значенням цих вставних слів.

  2. Зробити синтаксичний розбір речення.

Символом сили, могутності, довголіття є дуб.

Барвінок


     Не знайдеться в Україні такого села чи міста,  де б не було  цієї рослини. Не боїться вона ні  затінку, ні морозу. За таку  вдачу барвінок став  символом мужності, життя, символом  справжнього козака. Не обходилося без нього  жодне весілля.  Його вічнозеленими листочками  заквітчували шлюбне вбрання  нареченої, устеляли доріжку перед молодими, а разом із  кетягами червоної калини прикрашали коровай, кімнату  нареченої. На весіллі барвінок — символ вірності, краси та цнотливості. А ще вічнозелений барвінок висаджують на могилах померлих як символ вічності й безсмертя. Ця синьоока рослина оспівана в піснях, оповита легендами.

Фонетика.

1.Зробити фонетичний розбір поданих слів: знайдеться, синьоока.

2. Виписати з тексту 2 слова, у яких однакова кількість букв і звуків, 2 слова, у яких букв більше , ніж звуків, 2 слова, у яких звуків більше, ніж букв.

Лексикологія.

1. Дібрати антоніми до поданих слів: морозу, міста, мужності, молодими, померлих, безсмертя, рослина.

2.Виписати з тексту словосполучення із словами у переносному значенні.

Морфологія.

Виписати з тексту дієслова. Визначити їх час, особу, рід, вид.

Будова слова.

Визначити спосіб творення слова вічнозелений. Розібрати його за будовою.

Синтаксис.

Виписати з тексту речення з однорідними членами. Підкреслити їх тими членами речення, якими вони є у тексті.

Хміль

Хміль - ще один рослинний символ . Він символізує розум, мудрість. Його вишивали хлопчикам на рушничках -грайликах та на родинному рушникові. Дикий хміль росте біля калини, а дехто з мешканців і сам приживляє хміль біля калини. З хмелю наші предки виготовляли славетну медовуху, - медовий напій, тонізуюче, лікувальне питво. Без хмелю не міг обійтися жоден пекар, у тісто додавали хмельову закваску. З хмельового ефірного масла виготовляють валокордин. З лікувальною метою використовують відвари з хмелю. З лози хмелю плетуть легкі й зручні кошики. Відваром хмелю миють волосся, щоб було красиве й пишне: «У нього волосся хмелем повилося». Тож нехай в'ється і зеленіє хміль на наших узліссях.

Фонетика.

1. Зробити фонетичний розбір поданих слів: рослинний, хміль.

2. Поділити подані слова на склади: хміль, символ, напій. Дати характеристику кожному складові.

Лексикологія.

Дібрати антоніми до поданих слів: славетну, дикий, наших, предки.

Морфологія.

1.Виписати з тексту займенники. Визначити їх розряди, число, особу, відмінок.

2. Провідміняти подані займенники за відмінами: наші, він. Визначити їх розряди.

Будова слова.

Розібрати подані слова за будовою: рослинний, родинні. Визначити їх спосіб творення.

Синтаксис.

1.Зробити синтаксичний розбір речення.

З лікувальною метою використовують відвари з хмелю.

2.Виписати з речення словосполучення. Зробити и їх синтаксичний розбір.

Народні пташині символи

Лелека


       Чи думали ви коли-небудь про те,  чому так  багато високих поривань у  нашій свідомості  пов’язано з птахами?  Голуб здавна уособлював  вірність, мир,  любов; лебідь — гордість, чистоту й  кохання; орел — мужність і сміливість. І  все ж ми  особливо любимо лелек, що  символізують  сімейний затишок,  благополуччя, вірність своєму краю.  Лелека… Тепер уже не скрізь його  побачиш,  цього красивого птаха,  котрого звуть в Україні  по-різному: чорногуз, лелека, бусол, бузько. Він  споконвіку селився поблизу людей — на хатах,  клунях, хлівах. Повір’я було: в кого поселився на хаті лелека — тому щастя буде довіку. І горе тому, хто зруйнує його гніздо. Вірили, що тоді станеться біда — лелека принесе вогню і спалить хату або накличе грозову хмару. Лелека — символ любові до рідної землі.

Фонетика.

Виписати з поданого тексту 3 слова, у яких є букви, що позначають 2 звуки. Записати ці слова фонетичною транскрипцією.

Лексикологія.

Виписати з тексту синоніми.

Морфологія.

Виписати з тексту сполучники. Вказати їх групу за значенням.

Будова слова.

Розібрати подані слова за будовою: вірність, гордість, мужність, сміливість. Визначити їх спосіб творення.

Синтаксис.

1.Виписати з тексту речення з однорідними членами. Підкреслити однорідні члени тими членами речення, якими вони є у тексті.

2.Зробити синтаксичний розбір речення.

Лелека — символ любові до рідної землі.

  1. Дати характеристику головним членам речення у поданому реченні.

Зозуля

Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А оскільки це душі померлих - то де їм місце? В раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно, з цих двох слів утворилося "Вирій". А ключі від Вирію Бог доручив зозулі, - говориться в легенді. Відкриває зозуля ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. А іще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка побивається за своїми дітьми, називали лагідно "зозуленькою-матінкою".

Фонетика.

1.Порахувати кількість звуків та букв у поданих словах: зозуленькою, матір’ю, побивається.

2. Зробити фонетичний розбір поданих слів: легенді, зозулю.

Лексикологія.

1.Виписати з тексту пестливі слова .

2.Дібрати антонім до поданих слів: дітьми, померлих, люди, раніше, випускає.

Морфологія.

1.Виписати з тексту іменники. Визначити їх рід, число, відмінок та відміну.

2.Провідміняти за відмінками подані іменники: ключ, яйця. . Виділити закінчення у словах.

Будова слова.

Виписати з тексту 3 слова , утворені префіксальним способом, 3 слова, утворені суфіксальним способом.

Синтаксис.

1.Зробити синтаксичний розбір речення.

А іще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям.

2.Виписати з цього речення словосполучення, зробити їх синтаксичний розбір.

3.Виписати з тексту складнопідрядне речення.

4. Визначити у поданому реченні головні члени та їх види.

Ластівка

Символом матері є ластівка. Народознавець Г. Маковей пише, що на Петра і Павла вшановували найстарішого члена роду. Родина дарувала йому дубовий вінок як символ довголіття. А на другу Пречисту вітали матір. До християнства 22 вересня святкували свято Рожаниці - покровительки матері - породіллі.

У цей день діти ліпили з глини ластівку і дарували матері. Мати зберігала її протягом року до наступного свята. Якщо мама помирала, то діти клали ластівочку їй у домовину, а на воротях ставили перевернуті граблі зверху прикріпляли ластівку. Так вони стояли 40 днів і всі, хто йшов мимо двору, знали, що померла та, на якій трималася вся родина. З ластівкою пов'язано багато прикмет, повір’їв.

Фонетика.

1. Виписати дзвінкі звуки зі слів у поданому реченні.

У цей день діти ліпили з глини ластівку і дарували матері.

2.Записати речення фонетичною транскрипцією.

Лексикологія.

Дібрати антоніми до поданих слів: зверху, зберігала, дарувала.

Морфологія.

1.Виписати з першого абзацу прикметники. Визначити їх рід, число, відмінок та відміну.

2.Провідміняти за відмінками подані прикметники : старий, наступне. Виділити закінчення у словах.

Будова слова.

Розібрати за будовою слова: ластівочку, довголіття. Вказати способи творення поданих слів.

Синтаксис.

1.Зробити синтаксичний розбір речення.

Мати зберігала її протягом року до наступного свята.

2.Виписати речення з однорідними членами.

3.Виписати речення із складносурядним та складнопідрядними зв’язком. Накреслити його схему.

Соловей

Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей.

Розповідали старі люди, що колись давно ця гарна пташка не жила на наших землях. Гніздилася в далеких краях і не знала дороги на Україну. Але що були солов'ї дуже співучі, то літали по всьому світу і збирали пісні всіх народів для індійського царя.

Залетів один соловейко на Україну і сів спочити у якомусь селі. Всі люди і той час були в полі і село було німе.

– Що то за люди тут живуть? - подумав соловей. - Ні тобі пісні, ані музики не чути. Але зайшло сонечко, і люди гуртом повертали додому. То тут, то там чулися пісні.

Але пісні були сумними. Тяжка праця за день забрала багато сил. Тут соловей заспівав і звеселив їх. Забули люди про втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він і не повірив. З усіх земель злетілися солов'ї до царського саду, співаючи йому принесені ними пісні. Але все те було вже знайоме цареві і він сердився. Аж ось під вікнами заспівав соловей з України, і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув - і велів тому солов'ю співати день і ніч ...

Фонетика.

1.Списати перший абзац. Під буквами, що позначають голосні звуки, накреслити кружечок, позначити тверді приголосні однією рискою , м’які приголосні - двома, пом’якшені – трьома рисками.

2.Зробити фонетичний розбір слова Батьківщини.

Лексикологія.

Дібрати синоніми до поданих слів: розповідають,спочити, тяжкі.

Морфологія.

1. Виписати з тексту займенники, вказати їх розряди.

2.Провідміняти займенники ця, всі за відмінками.

Будова слова.

Розібрати подані слова за будовою: сумними, розповідали, пташка. Визначити їх способи творення.

Синтаксис.

1.Зробити синтаксичний розбір речення. Ця пташка - соловей.

2.Виписати з тексту два складносурядних речення. Накреслити їх схеми.

Державні символи України

Державна символіка є частиною національної символіки і містить насамперед герб, прапор і гімн.

Герб — це знак роду, міста, держави. У перекладі з німецької слово герб означає «спадщина». І це не випадково: адже з давніх-давен різними знаками мітили (таврували) худобу, володарі позначали гербами — родовими знаками — свою маєтність. Отже, герб здавна був неодмінною ознакою (атрибутом) влади, передусім володіння майном, землею.

Державний герб символізує державу і позначає межі її володінь, належну їй власність.

Україна має законодавчо затверджений (стаття 20 Конституції) малий Державний Герб України — золотий тризуб на синьому тлі. Тризуб належить до найстародавніших священних знаків. Зображення тризуба на території України знайдено на пам'ятках трипільської культури (близько 6 тис. років тому). Древні боги зображувалися з тризубом. Він увінчував жезли скіфських царів.

У Київській Русі тризуб поширився з X ст. як великокняжий знак.

Чи звернули ви увагу, що слово тризуб містить число три? Це число вважалося магічним. Згадайте, що у народних казках розповідається про трьох богатирів, три бажання та три завдання, які має виконати герой, про три дороги тощо.

Тризуб можна намалювати так, що він буде переплетінням літер заповітного для кожного українця слова «воля».

Глибокі корені в історії української державності мають й інші герби. У славного Війська Запорозького герб був викарбуваний на військовій печатці і зображував козака з мушкетом (самопалом). Цей герб теж по праву вважається загальнонаціональним символом українського народу.

Дійшов до нас ще один з найвідоміших українських національно-державних символів — золотий лев. Коли князь Данило Галицький заснував нове місто, назвавши його на честь свого сина Лева Львовом, він дарував йому герб: золотого лева на синьому тлі. Ось уже сім з половиною століть стоїть Львів — місто левів.

Герб столиці Києва — Архангел Михаїл, який стоїть на сторожі з мечем у руці. Ім'я Михайло при хрещенні одержав хреститель Русі - України князь Володимир.

Прапор — це певного кольору чи кольорів і форми полотнище з емблемами та іншими прикрасами, яке є символом країни, території, організації, партії, навіть однієї особи. Залежно від ритуалу прапор кріпиться до древка, піднімається на щоглі, просто вивішується чи розстеляється.

Українські національні кольори — синій і жовтий. З давніх-давен українська земля була хліборобським краєм. Синє небо над золотою нивою — ось який прекрасний зміст нині вкладає у національні кольори кожен українець-патріот. Отже, наш прапор — синьо-жовтий. А чи можна сказати, що він жовто-синій? Ні, оскільки за правилами геральдики (історичної дисципліни, що вивчає герби) кольори «читаються» згори донизу. До прапора виявляють пошану, схиляючи голову чи вклоняючись, а часом і стають на одне коліно. Військові віддають прапорові честь.

Гімн — урочиста пісня. У Стародавній Греції гімни прославляли богів і героїв. Нині ми можемо почути про гімн Батьківщині, гімн природі.

Національний гімн — патріотична пісня, символ єднання нації. Державний гімн затверджується законом.

Конституцією встановлено, що всі урочисті збори загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

Коли вносять чи виносять прапор, коли виконують гімн, потрібно обов'язково вставати.

Фонетика.

1.Списати подані речення.

Національний гімн — патріотична пісня, символ єднання нації. Державний гімн затверджується законом.

Під буквами, що позначають голосні звуки, накреслити кружечок, позначити тверді приголосні однією рискою , м’які приголосні - двома, пом’якшені – трьома рисками.

2.Зробити фонетичний розбір слова Греції.

Лексикологія.

Дібрати синоніми до слів: прапор, мітили, таврували.

Морфологія.

Виписати з тексту прийменники.

Будова слова.

Розібрати подані слова за будовою: хліборобським, національним. Визначити їх способи творення.

Синтаксис.

1.Зробити синтаксичний розбір речення.

Державна символіка є частиною національної символіки і містить насамперед герб, прапор і гімн.

2.Виписати з поданого речення словосполучення. Зробити їх синтаксичний розбір.

3.Виписати з тексту вставні слова, визначити їх групу за значенням.

4..Виписати з першого абзацу тексту однорідні члени. Визначити, якими вони є членами речення.

  • 09.09.2019
  • Українська мова
  • 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас
  • Інші методичні матеріали
  • 182
  • 0
  • 14
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Як підготувати успішну особистість: евристичні технології в освітньому процесі»
Ілляхова Марина Володимирівна
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.