Методичний посібник: Народна іграшка - лялька-мотанка. Майстер-класи з виготовлення ляльок.

Опис документу:
Методичний посібник. Майстер-класи з виготовлення ляльок. Актуальність теми: Лялька – це одна з найдавніших народних іграшок, яка сьогодні стає дедалі популярнішим сувеніром і видом рукоділля. Здавна у кожній родині вона виконувала роль оберегу. Вважали, що лялька є посередником між тими, хто живе зараз, та минулими і прийдешніми поколіннями. Мета – сприяти відродженню національної традиції у виготовленні іграшок, залучати дітей до творчості в цій галузі, популяризувати даний вид мистецтва.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ЦЕНТР ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

ТА ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ «СОНЯШНИК»

НАРОДНА ІГРАШКА:

ЛЯЛЬКА-МОТАНКА

Методичний посібник

Майстер-класи

з виготовлення ляльок

Автор: керівник гуртка «Етно-лялька»

ЦПО «Соняшник»

Красильнікова Ольга Іванівна

м. Біла Церква

2019

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………

3

Історія української народної іграшки…………………………...

5

Пеленашка: значення, майстер-клас з виготовлення
ляльки-оберегу……………………………………………………

11

Зерновичка (Крупеничка) - лялька, яка приваблює
в оселю багатство і успіх.…………………………………….….

16

Лялька Благополучниця для залучення достатку
і процвітання……………………………………………………...

21

Майстер-клас: народна іграшка «Зайчик на пальчик»………..

29

Кувадка: традиційна українська лялька своїми руками…….

36

Література…………………………………………………………

43

ВСТУП

Народну іграшку можна назвати унікальним явищем традиційної народної культури українців. Вона є предметом народної гри, методом виховання і розвитку дитини, об’єктом творчості, реліктом автентичної культури, художнім витвором, національним сувеніром тощо. В іграшці або ляльці поєдналися тисячолітні традиції народного художнього мистецтва, яке відроджується в сучасному світі.

Актуальність теми: Лялька – це одна з найдавніших народних іграшок, яка сьогодні стає дедалі популярнішим сувеніром і видом рукоділля. Здавна у кожній родині вона виконувала роль оберегу. Вважали, що лялька є посередником між тими, хто живе зараз, та минулими і прийдешніми поколіннями.

За відсутності в давнину технологій збереження великих обсягів інформації безцінним джерелом знань про культуру народу є фольклор. Лялька-мотанка є одним з найцікавіших фольклорних напрямів і найдоступніший дітям виріб мистецтва. Ляльки-мотанки дають змогу не загубити прадавню лялькову культуру нашої землі та залишити її для майбутніх поколінь.

У наш час на прилавках магазинів можна побачити багато гарних іграшок. Але вони зроблені на фабриці і не несуть тепла душі їхніх творців. Тому ми вважаємо, що в 21-му столітті діти знову повинні бачити не тільки іграшки, виготовлені механізмами, але і власними руками.

Мета роботи – сприяти відродженню національної традиції у виготовленні іграшок, залучати дітей та молодь до художньої творчості в цій галузі, популяризувати даний жанр, виховувати інтерес і культивувати шанобливе ставлення до народного мистецтва.

Завдання:

  • ознайомити дітей з історією виникнення народної ляльки.

  • вивчити та застосувати на практиці технології виготовлення різних видів ляльок.

  • виготовити сувенірну ляльку-мотанку в національному строї.

  • організувати і провести заходи, спрямовані на популяризацію ляльок-мотанок: провести майстер-класи, виставки виготовлених ляльок.

  • відкрити можливість використання таких виробів для ігор і подарунків, розвивати інтерес до теми проекту серед ровесників.

Іграшки – це галузь українського народного мистецтва, які об’єднують вироби з кераміки, дерева, лози, соломи, паперу, тканини, ниток.

Від давніх українських іграшок XIV-XVIII ст. майже нічого не збереглося. До нас дійшли переважно керамічні і дерев’яні зразки, датовані XIX ст. - «лялька», «кінь», «вершник», «птах» тощо.

Народна лялька своїми витоками сягає доби Трипільської цивілізації. Такі ляльки можна знайти в будь-якій країні. Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей і бід. Ляльку часто використовували у ритуалах. При виготовленні ритуальної ляльки, в неї символічно вплітали все те, від чого людина хотіла позбутися (біди, хвороби), і спалювали на вогнищі, або топили у воді. До кінця XIX століття витоки обряду остаточно втратилися і забулися, а ляльки залишилися.

Іграшка завжди і в усі часи була предметом жадання. Кожен з нас мріяв про щось особливе. І багато дорослих сентиментально зберігають хоча б одну улюблену іграшку, адже з нею пов’язано стільки теплих спогадів! Між іншим, звичай берегти «частинку дитинства» пов’язаний з давніми українськими традиціями. Адже іграшка, особливо лялька, часто зберігалася як оберіг.

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ

В Україні іграшки супроводжували людину від колиски до весілля і передавалися у спадок.

Перші іграшки робилися з глини, лози, дерева. Вони були частиною народних ремесел. Майстри виготовляли речі для вживання в побуті, а із залишків робили те, що дарувало щастя дітям: конячок, візки, іграшкові меблі.

З глини ліпили свистульки і невеликі фігурки людей, тварин. Займалися такою дрібницею, як правило, дружини і діти гончарів. Між іншим, вважалося, що такі фігурки не просто приносять радість дітям, а й оберігають їх від хвороб. Наші предки вірили, що досить подути у свисток або в дерев’яну сопілку, сказати «Нехай вроки перейдуть на того, хто їх наслав», і дитина видужає, і всі напасті як рукою зніме.

Брязкальця виготовляли з маленьких гарбузів з кульками всередині, а для безпеки обмотували тканиною.

У Прикарпатті робили дивовижні іграшки з сиру у вигляді кіз, овець, оленів і коней. І навіть зараз є майстри, які пам’ятають ці традиції та дивують туристів таким небаченим матеріалом для фігурок.

З лози та соломи наші предки плели ляльок. І зараз на ярмарках народних промислів, у сувенірних крамницях можна зустріти дивакуваті солом’яні фігурки з перев’язаною талією і довгими руками - це обереги, які, за повір’ям, приносять щастя і достаток
в оселю.

Коли дитина вчилася ходити,
їй робили каталки, візки.

Для дітей старшого віку майстрували іграшки, які розвивали координацію рухів, - повстяні м’ячі, дерев’яні шаблі, луки і стріли, дзиґи. З ранніх років дітей знайомили з предметами побуту, що знадобляться їм у майбутньому, - маленькі лопатки, грабельки, мініатюрні кошики, горщики, макітри, кухлі і тарілочки.

До речі, лялька могла супроводжувати дівчину до заміжжя: її давали в придане, а згодом вона могла переходити від матері до дочки. У народному фольклорі є казки, в яких добра лялька допомагає дівчині у важких і, здавалося б, безнадійних ситуаціях.

Дерев’яна іграшка

Іграшки з дерева були першими в історії людства, та існували в усі часи і в усіх народів. І зараз вони не втрачають своєї актуальності, адже дерево - найекологічніший матеріал. На сьогодні в Україні багато народних майстрів-умільців. Оригінальну іграшку ручної роботи можна подарувати до свята як дорослому, так і дитині, як сувенір.

Глиняні свистульки

Народні майстри і зараз радують глиняними іграшками. Традиційні фігурки птахів і звірів мало змінилися з часів наших предків. Півників, рибок, зайчиків і песиків в Опішні на Полтавщині роблять донині. Традиційна опішнянська кераміка, як правило, нефарбовані або в натуральних тонах глини.

А ось гуцульська кераміка (традиції Косівщини) - розписна, з глазур’ю.

Лялька-мотанка

Для України традиційними є ляльки-мотанки.

Що ж це таке - лялька-мотанка? Це жіноча фігурка, яка втілює в собі ідею Богині, Матері, Берегині. За традицією, її робили тільки жінки. Ляльку створювали з різними цілями: як оберіг на заміжжя,
на материнство (в даному випадку в руки ляльці давали дитинчат),
на лад в сім’ї, на багатство, на одужання тощо.

Спочатку у ляльок не було ні рук, ні ніг. Вони не мали обличчя. Деяким лице заміняв вишитий сакральний хрест. Вертикальна смуга на хресті символізувала чоловіче начало, а горизонтальна – жіноче, або ж – небо і землю відповідно. З ниток робили волосся, зі шматочків тканини – одяг.

Є ще одне пояснення, чому у цих ляльок не було обличчя. Якщо дитина хворіла, в таку ляльку символічно «зашивали» хвороби і потім спалювали. Тому і не можна було робити її схожою на якусь людину, щоб мимоволі не зашкодити їй. З таємничої ляльки без обличчя ми і розпочнемо знайомство з українською іграшкою.

Вузлова лялька, або мотанка, виготовлена в техніці намотування, накручування тканини і ниток - одна з найдавніших українських іграшок. Зазвичай, виготовляючи вузлову ляльку, говорили «не шити іграшку», а «крутити», «мотати», тому її іноді називають мотанкою. Історія мотанки сягає корінням у минуле на кілька тисячоліть, до трипільської культури. Така лялька вважалася оберегом, берегинею роду і символом зв’язку між поколіннями.

Особливість мотанки в тому, що до неї не можна торкатися голкою і ножицями. Всі клаптики для неї рвуться вручну, деталі примотують, а не пришивають. Деякі майстри стверджують, що окремі деталі одягу ляльки можна вишити, пришити до них тасьму, але тільки заздалегідь, поки ще не розпочався процес складання ляльки. Однак зараз мотанка має більш декоративне, ніж обрядове значення, тому її зовнішній вигляд важливіший, ніж правильність виконання.

Крім того, при створенні мотанки можна зав’язувати вузли. Єдиний «дозволений» вузол зав’язується в ділянці пупка і символізує народження ляльки. У цей момент потрібно подумати про те, для чого призначається лялька, і загадати бажання. Допускаються вузли при складанні ручок, поки вони ще не приєднані до тіла. До речі, деякі мотанки робляться без рук.

Справжня лялька-мотанка збирається з клаптиків від ношеного одягу. Одяг повинен бути неодмінно улюбленим, таким, який шкода викинути. Якщо з ним пов’язані погані спогади, використовувати його не можна! Крім того, в хід підуть шматочки тасьми, стрічок, мережива. А для декоративної мотанки підійдуть натуральні тканини – ніякої синтетики!

Іноді крім тканини використовують й інші матеріали. Наприклад, лялька-мотанка для достатку в домі замість тулуба може мати качан кукурудзи (попередньо добре просушений). Лялька для одужання, для захисту може містити цілющі трави.

І останнє, але найважливіше: лялька-мотанка повинна виготовлятися за один раз, майстрині не можна ні на що відволікатися. Інакше оберіг не тільки не подіє, але і може принести нещастя.

Автентична мотанка мала багато варіацій, адже процес виготовлення – це творчість, і кожна жінка вкладала в нього своє бачення. До того ж, в різних регіонах були свої традиції.

Історики виділяють три основних види ляльки: ігрова, побутова та обрядова.

Ляльки-княгині (або наречені), «молодиці» і «неньки» супроводжували дівчину до заміжжя і готували її до шлюбу. Популярні були фігурки нареченого та нареченої. А до заміжжя дівчина отримувала ляльку-оберіг, яка повинна була оберігати її оселю і нову сім’ю.

На Різдво чи якесь інше свято зазвичай дарували ляльку Крупеничку (Зерновичку), у виготовленні якої використовувалося зерно: воно символізувало достаток. Популярними були і Травниці для захисту, які наповнювалися м’ятою, мелісою, собачою кропивою (пустинником), ромашкою та дарували власникові міцний сон.

Вузлові ляльки роблять і сьогодні. Для цього береться шматочок білої тканини і який-небудь наповнювач, щоб сформувати голову, після чого тканина перев’язується ниткою. Звисаючі кінці тканини скручуються і теж перев’язуються, імітуючи тіло ляльки та одяг.
З кольорових клаптиків виготовляється фартух, прикрашаються груди ляльки.

На голову накладається конопля або нитки, що імітують волосся, зверху надівається вінок або спеціальний головний убір.

Вузлові ляльки можуть бути сюжетними. Наприклад, мати з немовлям, що символізує народний образ Богородиці.

Для образу Княгині лялька виготовляється з дорожчої тканини, що символізує достаток.

Крім ігрових завдань такі ляльки виконували ритуальну функцію. Якщо дитина хворіла, виготовляли ляльку, в яку символічно вкладали біди, хвороби і людські прохання, а потім її спалювали. Тому лялькам ніколи не малювали обличчя, щоб вони не були схожі на реальних людей.

Вузлові ляльки широко використовували у весільній обрядовій практиці, наприклад, молодим дарували ляльку, що зображує нареченого і наречену, або жіночу ляльку з численними немовлятами.

Першим збирачем народних ляльок був священик Марк Грушевський, родич відомого українського історика Михайла Грушевського. У 1904 році була опублікована його праця «Дитячі іграшки та ігри всякі, зібрані на Чигиринщині Київської губернії».

В даний час виготовлення вузлових ляльок триває. Їх можна побачити на етнографічних фестивалях і виставках.

У всіх слов’янських народів, було велике різноманіття саморобних ляльок. Традиції виготовлення ляльок існували аж до середини ХХ століття. За призначенням українські ляльки діляться на обрядові, оберегові, ігрові, авторські художні ляльки та сувенірні промислові ляльки.

  • Обрядові: Масляна, Купавка, Коляда, Покосниця, Нерозлучники, Зольна, Кувадка, Пеленашка, Весільна, Зерновичка, Вербниця, Великодня голубка, Веснянка.

  • Оберегові: Кувадка, Лихоманка, Травниця, Безсонниця, Берегиня, Вузлова, Десятиручка.

  • Ігрові: Зайчик на пальчик, Вузлова, Кувадка, Пеленашка.

  • Авторські художні ляльки відображають особливості індивідуального ставлення автора до навколишнього світу стан його душі, - це коли лялька стає предметом мистецтва.

ПЕЛЕНАШКА: ЗНАЧЕННЯ, МАЙСТЕР-КЛАС

З ВИГОТОВЛЕННЯ ЛЯЛЬКИ-ОБЕРЕГУ

У стародавні часи лялька Пеленашка виконувала кілька важливих ролей, але головна її сила полягала в захисті малюка від злих духів і хвороб. Такий оберіг робився за місяць до передбачуваної дати народження дитини і супроводжував її до року.

За зовнішнім виглядом Пеленашка нагадує дитину, яку туго сповили і поклали спати

Трішки історії

При переході жінки в сім’ю чоловіка мати їй клала Пеленашку на коліна. Вважалося, що даний обряд наділяє жінку материнською силою, яка необхідна для продовження роду.

Створення оберегової ляльки Пеленашка уособлює народження людини. Вважалося, що новонароджений найбільш вразливий до пристріту. Для захисту новонародженого створювалася «обманка» для злих духів, які замість дитини вселялися в Пеленашку.

Під час пологів майбутній батько, переодягнений в жіноче вбрання, зображував пологи, а замість дитини йому підкладали лялечку. Таким чином різні лихоманки не могли знайти справжнього малюка і нашкодити йому.

Ще одне призначення – це захист від недоброго ока і порчі. Тканинне скручування супроводжувало дитину всюди. Коли йшли на прогулянку, на дитину завжди вішали яскраву лялечку, яка привертала увагу людини раніше, ніж дитина. Таким чином негативна енергія до малюка не доходила.

Для створення ляльки бралася тканина з одягу матері або батька. Вважалося, що таким чином оберіг отримував силу роду на захист дитини.

Головне призначення ляльки Пеленашка

Основна сила обрядової ляльки - захист вагітної жінки і дитини від негативної енергії. Тканинна скрутка вбирала в себе весь негатив, і він не доходив до матері з дитиною. Оберіг для дитини повинна була робити мати.

Крім захисної властивості важливою є і здатність залучити дитину в сім’ю, де виникали проблеми із зачаттям. В такому випадку оберіг робили мати або бабуся дівчини.

Вагітна жінка і дитина найбільш схильні до негативного впливу злих сил, пристріту і порчі. Для захисту матері і малюка застосовувалися різні обереги: вишивка різних знаків, лялька Пеленашка, дзвіночки та інші магічні атрибути.

Разом з тим, Пеленашка була першою іграшкою малюка.

Що робити з Пеленашкою після її використання

Кожен оберіг має свій термін служби, визначити його заздалегідь не можливо. Коли лялька вбере багато негативної енергії, вона втрачає свою силу. Якщо лялечка перестала подобатися або вас переслідує відчуття, що з нею не все в порядку, спаліть Пеленашку.
Таким чином відбувається обряд очищення.

Основні правила виготовлення традиційної ляльки

Крутиться Пеленашка просто, проте слід дотримуватися деяких правил.

  • У структуру тканинної лялечки обов’язково закладається голова, тіло, виділяється пупочок. Не дивлячись на свою простоту, дана скрутка уособлює поєднання 3-х життєвих сил, де мати дарує тіло, батько – дух (голова), а пупок уособлює самого малюка.

  • В процесі виготовлення Пеленашки шматок тканини скрутіть і розкрутіть 7 разів, тільки після цього зав’яжіть ниткою. Даний обряд символізує тривалість формування нового життя.

  • Вузлик слід зав’язати спереду (при виготовленні будь-якої іншої ляльки вузли зав’язують позаду). Нитка перекушується або відрізається на кілька сантиметрів від вузлика, що уособлює обрізання пуповини – відділення дитини від матері.

  • Формування голови говорить про те, що дитина – це окрема особистість зі своїми рисами характеру і життям.

Для виготовлення скрутки підійдуть тканини різних фактур і забарвлень. До досягнення дитиною однорічного віку таких лялечок робиться багато. Граючи з Пеленашкою, дитина сприймає різні кольори і формує тактильні відчуття.

Сповивання немовляти – це стародавній обряд, який захищає маленьку людину від пристріту, порчі і різної капості, здатної завдати малюкові шкоди на ментальному рівні.

Майстер-клас з виготовлення Пеленашки

Виготовлення Пеленашки доступно кожному. Якщо ви ні разу не робили ляльок-оберегів, то саме час спробувати.

Вам будуть потрібні такі матеріали:

  • шматочок білої тканини 20 на 30 см для тіла;

  • шматочок тканини для стовпчика 20 на 30 см (колір не має значення;

  • тканину для косинки яскравих забарвлень 10 на 10 см;

  • пелюшка 25 на 25 см бажано світлих тонів;

  • червона нитка;

  • шнурок для закріплення можна сплести з будь-якої нитки.

Суть виготовлення оберегу проста: потрібно зробити дитину і сповити її в пелюшку. Техніка виконання може бути будь-якою. Нижче наведена покрокова інструкція, якою можна скористатися для створення цієї лялечки.

Білий клаптик потрібно скрутити в тугу скрутку, щоб тіло вийшло товстішим, використовуємо 2 шматка тканини, складених разом.

Визначити центр і зробити непарну кількість намотів червоною ниткою для позначення пупа. Нитку затягувати
не туго.

Відступити 1 см від краю і виділити голову за допомогою намотів червоною ниткою.

Пов’язати косинку

зручним вам способом.

Сповити «немовля» подібно до сповивання дитини та пов’язати поясок.

Лялечка готова служити вірою і правдою малюкові. За бажанням, можна прикрасити ляльку намистинами, ґудзиками, дзвіночками, однак без застосування голки, тільки протягувати через нитку і примотували. Якщо ви виготовляєте ігрову лялечку, можна в тіло заховати шумілки і пищалки.

ЗЕРНОВИЧКА (КРУПЕНИЧКА) –

ЛЯЛЬКА, ЯКА ПРИВАБЛЮЄ В ОСЕЛЮ БАГАТСТВО І УСПІХ

Лялька Зерновичка – це своєрідний образ жінки-берегині, годувальниці. З давніх-давен в широтах, де спостерігалася різка зміна періодів року, і річний, родючий період змінювався зимовим холодом, наповнення засіків вважалося мірилом багатства. Лялечка, яка символізувала велику кількість цих засіків, вважалася годувальницею, адже від їх повноти залежало в прямому сенсі життя людей.

Походження та історія оберегу

Всі обереги в українському фольклорі, втілені в жіночі образи, символізують Домовичку – дружину домовика, охоронця порядку і багатства в оселі. Зерновичка – наповнена зерном лялька, призначення якої зводилося до охорони від злих духів і запобігання псуванню господарських засіків.

Місце її «проживання» визначалося там, де зберігаються запаси з їжею – комора, кухонна шафа або кухня. Зазвичай виготовляли її, наповнюючи добірним зерном зібраного врожаю, щоб хороша енергетика приносила удачу і ситість господарям подвір’я.

Лялечки, як обереги, було прийнято дарувати на новосілля, на весілля, на інші великі сімейні свята. Це символізувало побажання багатства і благополуччя в дім обдарованому. Обов’язково батьки дарували Крупеничку своїм дітям, які починали жити окремо.

Звичайно, в наш час ці обереги несуть більше символічний характер, а в давні часи така лялечка була своєрідним сховищем зерна на «чорний день». У неврожайний рік Крупеничка виручала тим, що заховане в ній зерно можна було витратити як посівний матеріал.

Наші українські талісмани прості і зрозумілі, красиві і, що найцікавіше, їх можна зробити своїми руками. Головне – зрозуміти, що і як працює і впливає на ауру будинку, щоб з успіхом застосувати цю властивість у своєму житті.

Майстер-клас: оберіг Зерновичка або Крупеничка – залучення багатства в оселю

Звичайно, легко купити Крупеничку, зроблену рукодільницями. Майстер, який займається професійно, знає секрети техніки і правила, за якими створюються домашні талісмани. Але ж іноді цікаво зробити щось своїми руками – наповнити будинок милими дрібничками власного виробництва. Це додасть затишку і тепла, що є одним з основних моментів залучення духу благополуччя в своє житло.

Що знадобиться для роботи:

  • Клаптик льняного полотна для основного мішечка 25 х 20 см.

  • Клаптик строкатої тканини для плахти (верхня спідниця)
    10 х 20 см.

  • Відріз ситцевої тканини для нижньої спідниці 10 х 25 см.

  • Темний клаптик для корсетки 10 х 40 см.

  • Яскравий трикутник для хустинки 30 см.

  • Тасьма і шиття для прикраси чола по 10 см.

  • Мереживо або смужка оригінальної тканини для фартушка 7 х10 см.

  • Тасьма для пояса 40 см.

  • Зернятка, щоб наповнити Крупеничку – 500 гр.

  • Червоні і білі нитки.

  • Голка, ножиці.

Етапи роботи

Звичайно, кожен майстер має в своєму арсеналі власні секрети. Пропонований спосіб – найпростіший і уніфікований, щоб початківці змогли спробувати зробити Зерновичку своїми руками.

  1. З основного шматка лляної тканини потрібно зшити мішечок для крупи. Клаптик складають навпіл і міцним швом, вручну зшивають довгу сторону.

  2. Рекомендується шов «назад голку», залишаючи краї 1-1,5 см. Краще пройти подвійним рядом, щоб шов був надійним і крупа не розсипалася.

  3. Прошив по довжині, один кінець нитки потрібно обернути навколо краю майбутнього мішечка, зібравши його, і туго закріпити.

  4. Вивернути швом всередину, щоб вийшов мішечок для крупи. Досвідчений майстер денце простилає клаптиком тканини, щоб надати йому надійності.

  5. Мішечок наповнюють зернами, постукуючи денцем по столу, щоб щільніше набити.

  6. Потім верхівку отриманого мішечка щільно стягують.

  7. Клаптик для нижньої спідниці надягають зверху мішечка і підв’язують ниткою.

  8. Зверху одягають плахту, залишаючи не загорнутою деяку відстань у вигляді розрізу, щоб виглядала нижня спідниця.

  9. На цей розріз накладають фартушок, прихопивши його зверху пояском з тасьми.

  10. Потім беруть шматок для корсетки і, скрутивши з двох сторін рулончики, прив’язують до мішечка. Рулончики гратимуть роль рукавів.

  11. На голову Зерновичці одягають очіпок з шиття або тасьми.

  12. Зверху очіпка голову кожної жінки за старих часів покривала хустка. Це ж потрібно зробити і з лялечкою.

Зазвичай в пару собі Зерновичка отримувала чоловіка Багача. Це образ господаря – домовика, якого можна також зробити своїми руками. Майстер і знавець ритуалів завжди запропонує його, щоб ці обереги зберігали сімейну єдність і згоду в разі, коли стоять у домі подружньої пари.

Прикмета! Якщо ваше сімейне життя дало тріщину і в будинок прийшли непорозуміння і суперечки, зробіть своїми руками лялечки Зерновички та її чоловіка Багача, вклавши всередину до зерен записку із заповітним бажанням миру і спокою в домі. Обов’язково в вашу сім’ю повернеться єдність, любов і душевне тепло.

Наповнення оберегів багатства – символізм в деталях

В цьому оберезі головне – наповнення. Кожен майстер народних промислів розуміє, що в оберегах не так важлива обгортка, як зміст. І якщо ви зібралися спробувати себе в рукоділлі, то насамперед потрібно правильно визначитися із зернами, якими наповните Зерновичку.

Важливо! Існує головне правило, якого слід дотримуватися, щоб талісман був дієвим, – для Зерновички беруть зерна, здатні до пророщування. Ніколи в оберіг не вкладають оброблені крупи, що втратили можливість розмноження. Адже основне завдання талісмана – збільшувати, додавати, пророщувати ваш добробут.

Значення зерен і насіння

Просо – рекомендують тим, хто ще не заміжній. Цей злак вміє привернути в оселю нареченого. Тим більше, якщо жінка має труднощі із заміжжям, то такий оберіг допоможе із залученням доброго господаря в дім.

Гречка – символ здоров’я. Наповнюючи гречкою талісмани, ми залучаємо в свій дім здоровий дух. Особливо рекомендується для наповнення оберегів тим, хто страждає від незрозумілих і частих хвороб.

Пшениця – королева зернових. Це і символ багатства, і дух родючості. Дуже важливо її використовувати в оберегах тим, хто хоче багато діточок або має проблеми з народженням дитини.

Квасоля – гроші. Наповнюючи квасолею оберіг, ми залучаємо тим самим енергію грошей. Квасоля не символізує багатство в цілому, це скоріше ознака дрібних монет – безтурботні будні.

Жито – єдність і мир у родині. Жито позбавляє непорозуміння і утихомирює сварки. Якщо помітили, що в домі бракує затишку, то жито в оберезі поверне дух тепла і душевного спокою.

Ячмінь – символ чоловічої сили. Потайки наповнюючи заповітний мішечок з тканини зернами ячменю, дружина допоможе чоловікові повернути чоловічу силу, якщо він розтратив свою спритність.

Змішаний наповнювач – альтернатива в ті моменти, коли немає чіткого розуміння задуманих бажань. В цьому випадку можна взяти по жмені різних зерен, щоб врахувати всі аспекти дії оберега.

ЛЯЛЬКА БЛАГОПОЛУЧНИЦЯ

ДЛЯ ЗАЛУЧЕННЯ ДОСТАТКУ І ПРОЦВІТАННЯ

Українці в давнину створювали собі обереги і амулети для будь-якого життєвого етапу, свята або необхідності. Одним з різновидів оберегів були спеціальні ляльки без обличчя, виготовлені тільки своїми руками. Кожна сім’я хотіла бути благополучною, мати достаток і міцне здоров’я всіх домочадців. Для залучення сили, процвітання і для захисту від усього поганого робилася лялька Благополучниця.

Яке значення має лялька Благополучниця?

Лялька Благополучниця призначена вносити в оселю достаток, грошовий приплив, радість і процвітання, а також – охороняти сім’ю і будинок від різних лих. У неї є і друге ім’я – Господарочка. Іноді могли називати Благополучницю Домовичкою, тому що вважалося, ніби вона знається і дружить з самим батечком Домовим.

Благополучницю створювала господиня будинку. Якщо жінка заміжня, то робилося для сім’ї. Незаміжні дівчата ж робили на благополучне заміжжя.

Ось основні причини, за якими виготовляють ляльку:

  • матері своїм синам – для вдалого підприємництва;

  • породіллям – на пологи із вдалим результатом;

  • немовляті – оберіг від пристріту;

  • дівчинка сама собі – для благополучного навчання в господарських справах;

  • господині – на допомогу в домі і захист від злих сил;

  • господарі, чоловіки – на добробут в далекій дорозі, якщо має бути поїздка, та з інших причин;

  • главі сімейства – для залучення багатства, грошей або успіхів у роботі.

Щоб зрозуміти, де залишати ляльку в будинку, потрібно зробити простий ритуал – взяти в руку оберіг, стати посеред кімнати і прислухатися до свого внутрішнього голосу. Потрібно довіритися самій Благополучниці, куди саме вона хоче, щоб її встановили. Іноді це може бути вікно, заставлене кімнатними квітами, іноді – тумба.

Як робиться лялька Благополучниця своїми руками?

Лялька Благополучниця створюється невеликою – досить зробити її 8-сантиметровою на зріст. Це і є стандарт для такого оберегу, і цим він відрізняється від інших лялькових амулетів. Перед тим, як приступати до виготовлення Благополучниці, необхідно враховувати такі правила, що існували з давніх-давен:

  1. Ляльку відносять до мотанки.

  2. Робити слід все в один день.

  3. Сам процес виготовлення ляльки відбувається на колінах, а не на столі. У цьому є сенс зародження і «пологів» ляльки, чий день народження можна святкувати надалі.

  4. Обов’язково всередину ляльки укладається монетка в 5 копійок (символ прибутку).

  5. Обличчя у ляльки немає. Вважається, що так вона більше буде служити захистом від злих духів.

  6. Іноді можна всередину ляльки класти квасолину, горошину (символи достатку), зерно та магічні трави.

  7. Для наповнювача використовують звичайну вату.

  8. Основу і одяг виготовляють лише з натуральних тканин.

При виготовлення ляльки-мотанки робиться фігурка шляхом змотування і укладання особливим чином деталей виробу з тканини, а потім все змотується в потрібних місцях червоними нитками. Тому й не застосовують ні ножиці, ні шпильки, ні голки в процесі обрядового рукоділля. Якщо потрібно відрізати шматочок тканини, то його рвали руками, а не різали ножем або ножицями.

Які особливості у використанні Благополучниці?

Щоб лялька Благополучниця завжди була в активному стані і діяла, необхідно було з нею час від часу спілкуватися, робити маленькі подаруночки. Її зберігали не в скринях, мішечках, скриньках або коробочках, а у відкритому просторі – ставили в «червоний кут» або «святий кут». Якщо такого спеціального місця немає в домі, тоді просто виділяли почесне місце і встановлювали ляльку туди.

Ця лялька може виготовлятися для дарування. Її можуть отримати в подарунок друзі, родичі і навіть колеги по роботі. Так, зазвичай українці дарували такий оберіг молодятам на весілля. Вірили, що разом з ними в їх будинок увійде і благополуччя, якщо у них в руках буде лялька Благополучниця. Оберіг для нареченого і нареченої виготовляла родичка з будь-якого боку.

Дарують цю ляльку ще й на вхідчини, щоб в оселю увійшло щастя і достаток разом з новими мешканцями. Перед приходом Нового року або на саме свято теж дарують таких лялечок. Вважається, що входження в новий рік з таким потужним оберегом є провісником доброго майбутнього року. Практично можна ознаменувати лялькою Благополучницею будь-яку подію в житті людини, її сім’ї.

Майстер-клас з виготовлення Благополучниці

  • Складність: нижча за середню.

  • Час роботи: 1 година.

  • Матеріали: бавовна, льон, вата, лікарські трави, запашні трави, крупа, рис, гречка, монетка, мереживо, декоративна тасьма, декоративні стрічки, швейні нитки.

Ця лялька цікава тим, що поєднує в собі властивості відразу декількох оберегів: Травниці та Зерновички.

Але є у Благополучниці і власні, унікальні відмінні риси.
В першу чергу, це її ручки, які робляться вузликом зі смужки тканини – виходить, ніби ручки міцно зчеплені на животику, – береже, міцно тримає і не випустить благополуччя з дому така красуня!

У спідничку ляльки обов’язково кладуть монетку, та не будь-яку - обов’язково 5 копійок.

Робити цю лялечку треба в певні дні – понеділок, вівторок, або суботу.

Робиться лялечка відразу, тобто почати і залишити на завтра - не можна. При виготовленні Благополучниці не можна відволікатися, розмовляти, треба читати заговори або мовчати.

Лялечка виходить мила, маленька, така ніжна! І ще дуже приємно пахне травами – з рук випускати не хочеться!

Для лялечки нам знадобиться:

  • Квадрат світлої тканини для голови 10х10 см.

  • Смужка такої ж тканини для ручок 20х5 см.

  • Квадрат кольорової тканини для спіднички 15х15 см.

  • Трикутничок тканини для хусточки, близько 23 см
    по довгій стороні.

  • Стрічки, тасьма, мереживо –
    для фартушка, очіпка, пояса;

  • Нитки білі і в тон спідничці.

  • Голка.

  • Ножиці.

  • Наповнювач: вата,запашні трави,

крупа, 5 копійок.

Починаємо роботу. Скручуємо голівку.

Смужку тканини для ручок складаємо уздовж до центру, потім так само вздовж навпіл і зав’язуємо посередині акуратний вузлик.

Розміщуємо вузлик на голову лялечки, примотуємо ручки до шиї.

Тепер переходимо до виготовлення спіднички. Квадрат три рази складаємо на кут, обрізаємо – отримали коло.

Наповнюємо травами, крупою, не забуваємо вкласти монетку

Вставляємо голову з ручками, міцно затягуємо

Одягаємо фартушок

Опускаємо ручки на фартушок.

Залишилося пов’язати очіпок і хустинку

Лялечка виходить зовсім маленька, приблизно 7 см на зріст, діаметр спіднички – 7-8 см. Благополуччя вашому дому!

МАЙСТЕР-КЛАС: НАРОДНА ІГРАШКА

«ЗАЙЧИК НА ПАЛЬЧИК»

  • Складність: нижча за середню.

  • Час роботи: 1 година.

  • Матеріали: бавовняна тканина, нитки лляні, муліне, вовна, вата.

Дитячі народні іграшки прості і в той же час в них величезні можливості для виховання і розвитку дітей. Сучасні діти з цікавістю і радістю приймають такі невигадливі іграшки, а якщо таку іграшку змайструвала мама, то радості немає меж. Пропонуємо змайструвати разом з вашим малюком традиційну народну іграшку «Зайчик на пальчик».

Нам знадобиться:

Тканина, краще брати м’яку, бавовняну, розміром з долоню; нитки лляні або муліне; шерсть або вата.

Від основного відрізу тканини відриваємо смужку тканини
прямокутної форми. Розмір зайчика залежить від розміру заготовки.

Складаємо тканину навпіл, формуємо майбутні «вушка»
як показано на фото. Перев’язуємо їх біля основи ниткою.

З вовни або вати скачуємо кульку – голова нашого зайчика

Розміщуємо вовняну кульку біля основи під вушками
і перев’язуємо ниткою

Перевертаємо зайчика «спинкою» догори.

Тканину укладаємо внапуск.

З кінця в напрямку до голови робимо невелику скрутку –

«лапки зайчика»

Складаємо фігурку навпіл, як показано на фото,

і перев’язуємо ниткою через шию, по діагоналі

Наш зайчик готовий! Петелька, яка утворилася між черевцем і спинкою, дозволить легко надіти його на пальчик і грати!

А якщо зайчика зробити трохи більшим, у кишеню можна покласти цукерку або яйце-писанку, і зайчик з простого перетвориться у великоднього. Можна зробити зайчиків різного розміру, і вийде ціла заяча сім’я. Якщо трохи пофантазувати, то ви разом з малюком придумаєте багато захоплюючих занять із зайчиком.

КУВАДКА:

ТРАДИЦІЙНА УКРАЇНСЬКА ЛЯЛЬКА СВОЇМИ РУКАМИ

Цей майстер-клас для найменших, для початківців, для мам, які займаються творчістю зі своїми дітьми.

Раніше мотати ляльок дівчатка починали з 4-5 років. Першу дочку вчила мама чи бабуся; молодших – старша сестра. А у нас часто діти молодшого шкільного віку не вміють шнурки на взутті зав’язати... А між тим усі мами знають, яке важливе значення в розвитку дитини має дрібна моторика пальців.

Кувадки вивішувалися над колискою після хрещення немовляти, оберігаючи його від незліченних підступів злих духів.

В розвитку дитини Кувадки відігравали дуже велику роль. Для виготовлення Кувадок використовують клаптики яскравої різнобарвної тканини і насмикані з них нитки. Підвішують цих лялечок над колискою, як брязкальця. Кількість Кувадок у зв’язці має бути обов’язково непарною.

Беремо п’ять різних тканин і робимо з них заготовки для лялечок.

Для створення однієї ляльки потрібно два клаптика тканини: квадрат зі стороною в довжину вказівного пальця і прямокутник в довжину і ширину долоні.

Колись виготовлення тканини було справою трудомісткою, і діти доношували одяг дорослих. На ляльки залишалася зношена тканина. Її легко можна було розірвати руками, що важливо в ляльках-оберегах. Вважалося, що сам по собі ношений одяг вже є оберегом, тому що зберігає тепло душі людини, яка його носила. Ми ж для ляльок використовуємо не настільки стару тканину, тому клаптики можна відрізати ножицями, що є допустимим – до того, як ми почали мотати ляльку, тканину різати можна.

Тепер беремо квадрат і починаємо його згортати:

Нижній край підгинаємо (щоб не вибивалися нитки тканини):

Докручуємо валик.

Після чого зав’язуємо ниткою краї цієї скрутки:

Це руки нашої ляльки.

Тепер беремо прямокутник. Подумки ділимо клаптик навпіл
по його довжині. Підгинаємо тканину з обох сторін до середини
(по вивороту):

Накладаємо обидві сторони одна на одну:

і перегинаємо цю заготовку навпіл:

Тепер ниткою обмотуємо шию

(тим самим формуючи голову ляльки),

але нитки не обриваємо:

Знизу вставляємо руки і мотаємо обереговий хрест,

закріплюючи руки і формуючи талію.

Обереговий хрест – це такий вид намотування,

коли попереду у нас вийде хрест,

а ззаду хреста не буде:

Ось і все - Кувадка готова!Простіше не буває!

Робимо інші чотири ляльки за тією ж методикою:

Скручуємо шнур і пропускаємо його

через голову кожної лялечки:

Цих Кувадок можна підвісити над ліжечком малюка або в його візку.

Дитина буде вчитися фокусувати зір і просто радіти з яскравих іграшок, які несуть тепло ваших рук.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Грушевський М. Дитячі забавки та ігри усякі. Зібрані по Чигиринщині Київської губернії / Марко Грушевський. // Киевская старина. – 1904. – С. 85.

  2. Найден О. С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості: історико-етнографічний просібник / О. С. Найден. – Київ: АртЕк, 1999. – 256 с.

  3. Тарасова О. О. Ляльки-мотанки. Обереги для вашої оселі, що дарують успіх, багатство, щастя / Ольга Олександрівна Тарасова. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. – 125 с.

  4. Тарасова О. О. Таємничий світ ляльки-мотанки / Ольга Олександрівна Тарасова. – Київ: Либідь, 2015. – 200 с.

  5. Долгова В. Обереги: ляльки - мотанки. Ukrhandmade / Віталіна Долгова. – Київ: АССА, 2016. – 64 с.

  6. Найден О. С. Українська народна лялька / Олександр Семенович Найден. – Київ: Стилос, 2007. – 154 с.

  7. Герус Л. Українська народна іграшка / Людмила Герус. – Львів: Балтія-Друк, 2016. – 64 с.

  8. Напиткіна Г. П. Українська лялька-оберіг / Галина Павлівна Напиткіна. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. – 32 с.

  9. Воропай О. Звичаї нашого народу : етнографічний нарис / Олекса Воропай. – Мюнхен: Українське видавництво, 1958. – 442 с.

  10. Українська автентична лялька мотанка [Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: https://about-motanka.livejournal.com/.

  11. Народна лялька-мотанка – оберіг наших душ [Електронний ресурс]. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://sumno.com/article/narodna-lyalka-motanka-oberig-nashyh-dush/.

  12. Збірник майстер-класів з виготовлення ляльок [Електронний ресурс] // Livejournal. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: http://pinigina.livejournal.com/.

  13. Майстер-клас з виготовлення вузлової ляльки [Електронний ресурс] // Рукотвори. – 2009. – Режим доступу до ресурсу: http://rukotvory.com.ua/info/majster-klas-z-vyhotovlennya-vuzlovoji-lyalky-vid-oleny-tarasenko/.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
1
міс.
1
4
дн.
0
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!