Методична вітальня "Дошкільник напередодні шкільного життя"

Опис документу:
Методична вітальня "Дошкільник напередодні шкільного життя" проводиться за участі педагогів дошкільного закладу, батьків та вчителів з метою формування компетенції педагогів та батьків вихованців стосовно готовності дитини до шкільного навчання з огляду на концепцію НУШ.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Дошкільник напередодні

шкільного життя

Методична вітальня

Мета. Формувати компетенцію педагогів та батьків вихованців стосовно готовності дитини до шкільного навчання з огляду на концепцію НУШ.

  1. Яким має бути першокласник? (Диспут)

Які питання турбують батьків та вихователів :

  • Чи всьому, що знадобиться в школі, навчилися їхні дошкільнята?

  • Як підготувати дитину, щоб її адаптація до нових умов відбулася якомога «м'якше», а перебування в школі було успішним?

  1. Сучасний погляд на готовність до НУШ (Виступ вчителя)

  2. Готовність дитини до шкільного навчання з огляду на концепцію НУШ

    • Психофізіологічна готовність (Виступ психолога)

    • Особистісна готовність (Виступ вихователя)

    • Інтелектуальна готовність (Виступ вихователя)

Вступ

Нову українську школу презентують як запоруку життєвого успіху, як школу, до якої приємно ходити дітям, де прислухатимуться до їхньої думки, навчатимуть критично мислити, не боятися висловлювати власну думку та бути відповідальним громадянином. Тож як вихователю-методисту організувати освітній процес у дитячому садку, аби нинішні дошкільники безболісно адаптувалися до шкільного навчання?

Cуть Нової української школи (НУШ) полягає у переході від школи інформаційної, яка дає учням лише знання і деякі вміння та навички, до школи компетентностей XXI століття.

Компетентність — динамічна комбінація знань, умінь, цін­ностей та ціннісних ставлень, що визначає здатність успішно розв'язувати життєві проблеми, провадити подальшу навчаль­ну та професійну діяльність.

«Канвою» розвитку учня в НУШ вважають формування 10-ти ключових компетентностей.

У програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» запропоновано комплекс узагальнених харак­теристик, які допоможуть педагогові оцінити життєву компетентність кожного дошкільника, отримати інформацію про особливості роз­витку в нього вмінь, знань, навичок. Стратегічна частина програми містить портрет компетентного дошкільника, що відображає його фі­зичний, психічний, соціальний розвиток.

Дуже важливою у формуванні та оцінюванні цих умінь та нави­чок є взаємодія педагогів з батьками. Адже саме батьки найкраще знають свою дитину, її здібності, характер, стан здоров'я: фізичного, психічного, духовного.

Яким має бути першокласник?

Вступ до школи для кожної дитини є переломним моментом

у її житті. Він пов'язаний з новими формами діяльності, серед яких провідною стає навчальна, з новим типом взаємин з дорослими та дітьми. Якою ж має прийти дитина до школи, щоб швидко освої­тися з усіма цими змінами? Здебільшого батьки орієнтуються на за­старілі уявлення про те, що раннє навчання дітей суто предметних знань забезпечить їхнє успішне навчання в школі. Багато батьків вважають, що відправляючись до школи, дитина вже повинна вміти лічити, писати, читати. Проте нині шкільне життя починають, як правило, з шести років, а для шестилітніх дітей чинними програма­ми такі вимоги не передбачені. Значно важливіша їхня готовність проживати повноцінне шкільне життя. Тобто сьогодні акценти зміщені в бік соціалізації особистості, її життєвої компетентності, бажання й уміння набувати знання та навички, а також доцільно їх застосовувати.

Сучасний погляд на готовність до НУШ

За сучасною моделлю дошкільної освіти слід побудувати інди­відуальний освітній шлях для кожної дитини, створити оптимальні умови для її гармонійного природного розвитку. Базовий компо­нент дошкільної освіти (БКДО) як Державний стандарт дошкільної освіти в Україні визначає в кожній освітній лінії ті компетенції, які слід сформувати в дитини на кінець дошкільного віку. У цьому до­кументі зазначено, що в цей період формуються її ціннісні ставлен­ня (Схема додається).

Щоб дитина успішно справлялася з новими вимогами шкільного життя, у неї має бути сформований набір тісно переплетених якос­тей. Неможливо розглядати ці якості у відриві від життєвого досвіду дитини, конкретного середовища, сімейного устрою. Тому поняття «готовність до школи» з урахуванням усіх чинників можна визначи­ти як набір компетенцій, що складають життєву компетентність ди­тини. У сучасній освіті це поняття має ключове значення. Готовність до НУШ — це не «програма», якій можна просто навчити.

Готовність до НУШ — системна характеристика розвитку ди­тини старшого дошкільного віку, яка проявляється у сформованості компетенцій. Ці компетенції формують шляхом прищеплення ціннісного ставлення до оточення й довкілля, розвивають за сприятливих умов у різноманітних ситуаціях життєвого досвіду та спілкування, у які включена дитина в сім'ї та суспільному вихованні.

Готовність дитини до шкільного навчання з огляду на концепцію НУШ

Розглянемо готовність дитини до шкільного навчання з огляду на концепцію НУШ та ті вимоги, які закладені в Державному стан­дарті дошкільної освіти в Україні.

Основними компонентами готовності дитини до шкільного на­вчання можна вважати психофізіологічну, особистісну та інтелек­туальну готовність.

Психофізіологічна готовність

Психофізіологічна готовність формується через розвиток здоров'язбережувальної компетенції на основі виховання ціннісного ставлення до власного життя та здоров'я. Про психофізіологічну готовність свідчить загальний фізичний розвиток дитини. Його визначають відповідно до показників вікових норм фізичного розвитку хлопчиків і дівчаток шестирічного віку, як-от: вага, зріст, об'єм грудної клітини; тонус м'язів; пропорції; шкіря­ний покрив тощо.

А ще показовими є стан:

• зору, слуху, моторики (особливо дрібних м'язів кисті руки та пальців) ;

• нервової системи дитини — ступінь її збудливості та галь­мування, сили і рухливості.

Важливим є також загальний стан здоров'я.

Дитина, у якої добре розвинена дрібна моторика, уміє логіч­но розмірковувати, зв'язно висловлює свої думки, ліпше кон­центрує увагу, пригадує.

Показником психофізіологічної готовності шестирічної дитини до школи є такий рівень її фізичного розвитку, стану життєво важ­ливих систем організму та здоров'я, за якого дитина спокійно може витримати певну кількість уроків протягом дня та їх часовий відрі­зок, зберігаючи належну позу і при цьому не має ризику отримати викривлення хребта.

Рекомендації дорослим

Не порушуйте режим дня дитини за жодних умов. її здоров'я у пріоритеті. Не скорочуйте час прогулянки, занять фізкульту­рою на користь підготовки до свят чи інших видів діяльності. Це неприпустимо!

Створюйте умови для розвитку крупної та дрібної мото­рики дітей. Спонукайте їх самостійно застібати ґудзики, зав'язувати шнурки. Удосконалюйте дрібну моторику та го­туйте руку дитини до письма, організовуючи роботу з ножи­цями, малювання олівцями, ігри з дрібними предметами. Формуйте вміння орієнтуватися у просторі, координувати рухи під час рухливих ігор протягом дня.

Забезпечте дитині збалансоване харчування, аби вона зрос­тала здоровою. Формуйте в дитини прагнення до здорового способу життя, розуміння важливості здорової їжі. Але не робіть з їжі культу. Харчування має бути різноманітним та частим.

Зменшіть до мінімуму вживання солодощів, здоби, конди­терських виробів. Пропонуйте овочі, фрукти, каші зі злаків тощо. Забезпечте в меню дитини 50% білкової їжі — нежир­ного м'яса, риби, молочних продуктів, яєць. їжа має містити достатню кількість Омега-3. Поліненасичені жирні кислоти позитивно впливають на розвиток клітинних мембран мозку та сітківки ока, зміцнюють імунітет, сприяють нормальному функціонуванню судин серцевої системи. Також вони допо­магають покращити пам'ять і концентрацію уваги.

Особистісна готовність

Особистісна готовність передбачає прийняття дитиною нового соціального статусу школяра. Вона формується через розвиток таких компетенцій:

• особистісно-оцінна — шляхом виховання ціннісного став­лення до особистого Я;

• родинно-побутова — через розвиток ціннісного ставлення до членів своєї родини, сім'ї;

• соціально-комунікативна, комунікативна, ігрова, пред­метно-практична — шляхом виховання поважного став­лення до дорослих, однолітків, результатів діяльності лю­дини.

Особистісна готовність містить низку складових. Розглянемо їх.

Я-концепція — усвідомлення своїх фізичних можливостей, вмінь, переживань, а також здатність адекватно оцінювати свої до­сягнення та особистісні якості.

Мотиваційна готовність — сформованість соціальних мотивів: потреба у соціальному визнанні, бажання отримати соціально значи­мий статус; сформованість пізнавальних мотивів: бажання вчитися, отримувати знання.

Вольова готовність — здатність свідомо керувати своєю пове­дінкою та діяльністю, ставити мету та докладати вольові зусилля для її досягнення; певний рівень організованості, довільності поведін­ки; здатність підпорядковувати свої дії вимогам «треба», а не «хочу», свою поведінку встановленим правилам.

Емоційно-почуттєва готовність — здатність самостійно ке­рувати особистими почуттями та співвідносити свої вчинки із за­своєними нормами моралі; розуміти власні почуття й переживан­ня інших людей; розрізняти базові емоції: радість, образу, смуток, страждання тощо. Дитина володіє соціальними нормами прояву по­чуттів, у неї відсутні імпульсивні реакції, сформовані вищі почут­тя — естетичні (почуття прекрасного), інтелектуальні (радість піз­нання), моральні.

Комунікативна готовність — готовність до довільного й про­дуктивного спілкування в контексті учбової діяльності, наявність ко­мунікативної ініціативи. У спілкуванні з дорослими й однолітками уважно ставиться до їхніх переконань, не проявляє нестриманість, негативізм, грубощі. Не застосовує неетичні висловлювання, ввічли­ва у спілкуванні, дотримується морально-етичних норм. Керує сво­їми емоціями, розуміє необхідність спілкуватися, контролює свої бажання. Проявляє готовність вступити в діалог, вислухати, не пере­биваючи, дивлячись в обличчя співрозмовника.

Здатність довільно регулювати поведінку та готовність підпо­рядковувати свою поведінку вимогам дорослих і правилам — одна з ключових відмінностей школяра від дошкільника, який здебільшо­го діє спонтанно, імпульсивно.

Рекомендації дорослим

Викликайте у дитини інтерес, приваблюйте шкільним навчан­ням. Допоможіть усвідомити, що школа — не покарання, а но­вий етап у житті, подорож у світ знань. Не сподівайтеся, що дитина сама собою буде ставитися до шкільного навчання відповідально та зацікавлено. Тож не обмежуйтеся розмовою про школу, або екскурсією до її будівлі.

Пам'ятайте, що недостатньо просто переконувати шестирічку, що вчитися треба для майбутнього (а то будеш двірником). Розповідайте цікаві історії про школу, вчителів, нових шкіль­них друзів, яких дитина зустріне тощо.

У жодному разі не застосовуйте навчальну діяльність як пока­рання: «Погано себе поводили — сідайте, буду читати». Пізна­вати нове дитина має із захопленням і насолодою. При цьому вона не має боятися помилитися. Приймайте будь-яке вислов­лювання дитини, адекватно оцінюйте, не принижуйте, не за­суджуйте публічно її помилку чи неуспіх.

У жодному разі не застосовуйте вислови на кшталт «Підеш до школи, там тебе навчать добре поводитися», «У школі не панькатимуться» тощо.

Формулюйте чітко мету чи завдання, аби дитина завжди їх усвідомлювала. До шести років у дитини лише формуються компоненти вольової дії. Тож мотивуйте, спонукайте бажання досягти поставленої мети.

Не намагайтеся все робити за дитину, допомагати без нагальної потреби. Адже самостійність — запорука успішності у шкільно­му навчанні.

Навчайте дитину проявляти повагу до людей у словах і пове­дінці відповідно до норм моралі. Це забезпечить їй щасливе перебування в оточенні дорослих і однолітків Обов'язково включайте дитину в групові форми роботи, створюйте умови для взаємодії з однолітками, аби вона легко вписалася у шкільний колектив і почувалася комфортно. Ди­тина у якої не сформовані ці навички, може відчувати труд­нощі як із соціалізацією, так і із засвоєнням учбового мате­ріалу. Якщо дитині складно порозумітися з дітьми, або вона часто потрапляє в конфліктні ситуації, буває ізольованою від колективу — це значно підвищує ризик шкільної дезадапта­ції. За таких умов вона взагалі може втратити цікавість до на­вчання в школі.

Інтелектуальна готовність

Інтелектуальна готовність формується через розвиток таких компетенцій:

• художньо-практична — формування ціннісного ставлення до проявів естетичного, творчості;

• сенсорно-пізнавальна, математична — формування цін­нісного ставлення до інформації, пізнання;

• мовленнєва — формування ціннісного ставлення до україн­ської мови;

• природничо-екологічна — формування ціннісного ставлен­ня до природи, уявлень про закономірності.

Характеристиками інтелектуальної готовності до школи є пев­ний рівень розвитку пізнавальних процесів.

Увага — здатність тривалий час зберігати зосередженість. Здат­ність концентрувати увагу на кількох предметах одночасно; швидко переключати зосередження уваги з одного об'єкту на інший, з одно­го виду діяльності на другий.

Мовлення — уміння адекватно й доречно спілкуватися україн­ською мовою в різних життєвих ситуаціях. Сформованість фонетич­ної, лексичної, граматичної, діалогічної та монологічної сторін мов­лення.

Відчуття та сприймання — уміння орієнтуватися в якостях і просторових відношеннях предметів. Сформованість загально ви­роблених уявлень про сенсорні еталони кольору, форми, величини тощо. Здатність цілеспрямовано й планомірно обстежувати предме­ти. Чітке орієнтування в частинах свого тіла, орієнтування в часі.

Пам'ять — здатність виокремлювати й засвоювати мнемоніч­ні засоби й прийоми, як-от прийом логічного групування матеріа­лів тощо. Здійснення самоконтролю в процесі запам'ятовування — уміння зіставляти отримані результати діяльності зі зразком.

Уява — самостійне створення образів уяви (творча уява).

Мислення — розвиненість образних форм мислення, уміння оперувати образами, уявляти об'єкти в різних положеннях. Сфор­мованість мисленнєвих операцій узагальнення, порівняння, абстра­гування, класифікації, установлення причинно-наслідкових зв'язків, розуміння взаємозалежностей, здатність розмірковувати.

Рекомендації дорослим

Створюйте умови для ігрової та продуктивних видів діяль­ності дітей. У грі як провідній діяльності формуються важли­ві психологічні новоутворення дошкільного віку. Під час гри змінюється позиція дитини у ставленні до оточення. Вона на­вчається узгоджувати свою особисту точку зору з іншими. Приймаючи та реалізуючи ігрову роль, дитина вчиться вио­кремлювати правила і дотримуватися їх, а отже, свідомо й до­вільно керувати своєю поведінкою.

Пропонуйте дітям продуктивні види діяльності: малювання, лі­плення, конструювання тощо. У них розвиваються вищі фор­ми регуляції діяльності — планування, корекція, контроль. Розвивайте творчу уяву дітей — центральне новоутворення пізнавальної сфери шестирічок. Саме під час ігрової та про­дуктивних видів діяльності розвивається як репродуктивна (відтворювальна), так і продуктивна (творча) уява. Стимулюйте дитячу ініціативність, заохочуйте самостійність, плекайте самобутність. Байдужість дорослого до дитячої твор­чості або осудне ставлення до її фантазування, до будь-якого відходу від зразка, стандарту чи шаблону гальмують розви­ток продуктивної уяви. Це знижує інтелектуальні можливості майбутнього школяра.

Не використовуйте шаблонні альбоми із зображувальної діяль­ності. Дайте дитині змогу під час самостійної художньої діяль­ності працювати за власним задумом, а не задумом дорослого. Широко застосовуйте розвивальні ігри. Вони сприяють усе­бічному розвитку дітей. Ігри на основі сенсорних еталонів сприяють розвитку всіх пізнавальних психічних процесів. За­вдяки поєднанню уяви, мислення та мовлення в розвивальних іграх і вправах розкривається символічна функція мислення. Дитина починає подумки оперувати символами. Вона осягає математичні, часові, логічні відношення, навчається викорис­товувати умовно-символічні зображення: цифри, букви, гео­метричні фігури, плани, схеми тощо. Розвивальні ігри спри­яють формуванню вміння ставити мету, планувати свої дії з огляду на можливості, знаходити точний, а іноді й нестан­дартний спосіб розв'яння проблеми. А ще сприяють розвитку мисленнєвих операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагаль­нення, абстрагування.

Читайте дітям казки, оповідання і обговорюйте прочитане якомога частіше. Формуйте пізнавальний інтерес до друкова­ного слова. Навчайте дітей усвідомлено сприймати і переказу­вати літературний текст. При цьому повно, точно, розгорнено й логічно викладати свою думку. Спонукайте дітей відтворю­вати текст графічно: у малюнку, схемі, моделі. Спілкуйтеся з дітьми українською мовою й заохочуйте їх спіл­куватися українською з однолітками.

Не запозичуйте елементи шкільного змісту і шкільних методів навчання. Натомість — застосовуйте розвивальне навчання дошкільників.

Висновок.

Зміна цілей освіти, зміщення акцентів з формування знань, умінь та навичок випускника дошкільного закладу на його особистісний розвиток та формування компетентностей позначилися й на розумінні сутності поняття «готовність до шкільного навчання». Рі­вень готовності дитини до навчання в Новій українській школі без­посередньо залежить від рівня сформованості у неї базових компетенцій, а отже, від якості наданої дитині освіти в дитячому садку.

7

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
4
міс.
0
0
дн.
2
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!