Зараз в ефірі:
онлайн-конференція:
«
Роль закладів освіти у формуванні нульової терпимості до корупції та вихованні доброчесності в Україні
»
Взяти участь Всі події

Методична розробка з Етики ділового спілкування на тему: "Особливості етики ділового спілкування".

Етика

Для кого: Дорослі

01.05.2021

129

0

0

Опис документу:
Будь-які види взаємостосунків з потенційними споживачами, партнерами, численними організаціями, які забезпечують транспорт постачання сировини, різних видів продукції, надають комерційні послуги і т. д. є діловим спілкуванням. Кінцевою метою ділового спілкування є певна спільна діяльність. Основне завдання ділового спілкування – продуктивна співпраця.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

5


Особливості етики ділового спілкування

ВИДИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ ТА ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ


План

  1. Форми ділового спілкування

  2. Види ділового спілкування

  3. Фактори впливу на процес спілкування



  1. Форми ділового спілкування

Будь-які види взаємостосунків з потенційними споживачами, партнерами, численними організаціями, які забезпечують транспорт постачання сировини, різних видів продукції, надають комерційні послуги і т. д. є діловим спілкуванням.

Кінцевою метою ділового спілкування є певна спільна діяльність. Основне завдання ділового спілкування – продуктивна співпраця.

Ділове спілкування здійснюється в найрізноманітніших формах, які включають:

  • Короткі телефонні діалоги;

  • Обмін діловими листами;

  • Переговори між окремими представниками;

  • Переговори між делегаціями організацій, що співпрацюють;

  • Проведення ділових бесід;

  • Проведення нарад і зборів;

  • Проведення конференцій і виставок.








Досвід свідчить, що в практиці ділового спілкування особливе значення має уміння говорити, слухати, ставити запитання, сприймати партнера, стримувати емоції.


У діловому спілкуванні можуть виступати такі його форми:

  • товариське, дружнє;

  • робоче, службове;

  • ділове, професійне;

  • інтимне, приятельське;

  • випадкове;

  • формально-поверхове.

Від форми залежить саме спілкування, його зміст та відповід­на поведінка людей. Справжньою культурою ділового спілкуван­ня є уникнення приниження та образи партнера.


Види ділового спілкування

У процесі комунікації ми виступаємо посередниками між кон­кретною ситуацією і певною людиною або групою. Тому потріб­но орієнтуватися як на співрозмовника, так і на ситуацію. Ми ма­ємо й певні цілі відносно співрозмовника:

  • пояснення (лекція, повідомлення);

  • стимулювання ініціативи;

  • формування або підси­лення певного настрою.

Відповідно до цього можна виділити такі види комунікативних актів;

  • професійні бесіди (коли розглядаються спеціальні проблеми без впливу на почуття);

  • промови (їх мета — досягнути домовленості щодо спільних дій у процесі інформації та аргументації). Вони впливають як на почуття, так і на розум та волю. Особливим їх різновидом є дис­кусії й дебати;

виступи (торкаються певної події). Розрізняють вітальні промови, подяки, вступні слова.

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголо­шення, а також обставин та професійних спрямувань тих, хто ви­ступає, публічний виступ поділяється на такі жанри, як: доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.

Виступ — 1) публічне виголошення промови, заяви» інформа­ції; 2) публікація свого твору, статті або окремого твердження, думки з певного питання; 3) дія, спрямована проти кого -, чого-небудь;

промова — 1) публічний виступ з якого-небудь приводу; 2) текст такого публічного виступу ;

доповідь — це 1) прилюдне повідомлення на певну тему, 2) рідко — усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівникові, начальникові.

Доповідь — один із найпоширеніших жанрів (форм) усного висловлювання. Учені зазначають, що доповідь може бути: 1) політичною; 2) діловою; 3) звітною; 4) науковою.

Ділова доповідь містить виклад певних питань із висновками і пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв'язання проблем. Максимальний результат буде досягнуто, якщо учасники зібрання будуть завчасно ознайомлені з текстом доповіді. Тоді можна очікувати активного обговорення, аргумен­тованої критики, корисних доповнень і плідно вираженого рі­шення.

Звітна доповідь містить об'єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, органі­зації чи її підрозділу тощо. У процесі підготовки до звітної допо­віді доповідач мусить чітко окреслити мету, характер і завдання, до кожного положення дібрати аргументовані факти, вивірені цифри, переконливі приклади, влучні і доречні цитати. Варто та­кож скласти загальний план й усі положення та частини пов'язати в одну струнку систему викладу. Після обговорення,

доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення як програму майбутніх дій на подальший період.

Промова — це усний виступ із метою висвітлення певної ін­формації та впливу на розум, почуття й волю слухачів. Відзнача­ється логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та во­льовими імпульсами мовця. Давньоримська ораторська схема побудови промови включала такі основні моменти: що, для чого, у який спосіб може бути і є визначальним для промовця.

Отже, враховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголо­шування. Із промовою виступають на мітингах, масових зібран­нях на честь певної події, ювілею тощо.

Мітингова промова найчастіше виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює ши­рокий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Завдання оратора — виявити нові, нестандартні аспекти теми, спонукавши присутніх по-новому сприйняти уже відомі факти і реалії. Успішність мітинго­вої промови залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використовувати весь арсенал вербальних і невербальних засобів спілкування та майстерності імпровізувати за­лежно від реакції аудиторії.

Агітаційній промові притаманні практично всі складові про­мови мітингової. Торкаючись актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. В агітаційній промові, як правило, роз'яснюють чи з'ясо­вують певні питання, пропагують певні думки, переконання, ідеї, теорії тощо, активно агітуючи за їхню реалізацію чи втілення в життя.

Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю, спрямуванням, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної, ділова про­мова орієнтована на логічно виражене, а не емоційно схвильова­не сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті про­блеми, що обговорюється на конкретному зібранні.

Ювілейна промова присвячується певній даті, пов'язаній з ушануванням окремої людини, групи осіб, урочистостями на честь подій з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо. Якщо це підсумок діяльності, до ювілейної промови можна включати в хронологічному порядку найважливіші етапи діяль­ності та досягнення ювіляра, побажання подальшого плідного розвою та всіляких гараздів.


Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз'яснення су­то наукових, науково-навчальних, науково-популярних та інших знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має системний характер.





Фактори впливу на процес спілкування

На процес спілкування і його ефективність впливає ряд фак­торів суб'єктивного характеру, які є більш менш змінними (Ю. ї- Палеха називає їх «перепонами у спілкуванні»). До них на­лежать:

    • зовнішність людини: привабливість чи непривабливість; фізична врода, почуття смаку, що проявляється в одязі;

    • вираз очей і обличчя: міміка обличчя, пропорційність, зміна виразу;

    • інтелект, професійна компетенція, яка проявляється в розу­мінні даної проблеми, прийняття відповідного рішення і відпові­дних дій;

    • мотиваційний фактор, який характеризує зацікавленість сторін у переговорах, їх істинні інтереси, які можуть явно не прояв­лятися;

    • моральний фактор, який проявляється як деякі психологічні якості, риси людини, її життєві принципи, світогляд, життєве кредо;

    • емоційний фактор як прояв ставлення до партнера, психологічна установка на нього, формування першого враження.

Цей перелік необхідно доповнити ще одним важливим факто­ром. Це ситуація, в якій проходить ділове спілкування і яка зав­жди знаходиться у відповідному часі та просторі. Тобто ділове спілкування реалізується в конкретних умовах і протягом відпо­відного часу.





































Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.