і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Щотижня отримуйте приємні подарунки.
Взяти участь

Методична розробка виховного заходу до Дня Паризанської слави

Передплата на журнал
Оберіть документ з архіву для перегляду:
Бібліотека
матеріалів
Опис презентації окремими слайдами:
Слайд № 1

Слайд № 2

Слайд № 3

Слайд № 4

Слайд № 5

Слайд № 6

Слайд № 7

Слайд № 8

Слайд № 9

Слайд № 10

Слайд № 11

Слайд № 12

Слайд № 13

Слайд № 14

Слайд № 15

Слайд № 16

Слайд № 17

Слайд № 18

Слайд № 19

Слайд № 20

Слайд № 21

Слайд № 22

Слайд № 23

Слайд № 24

Слайд № 25

Слайд № 26

Слайд № 27

Слайд № 28

Слайд № 29

Слайд № 30

Слайд № 31

Слайд № 32

Бібліотека
матеріалів

ДЕНЬ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ

Мета: виховувати патріотизм, любов до Батьківщини і свого народу, гордість за минуле нашої країни; показати героїзм і мужність українського народу в роки війни.

Оформлення сцени: стіл, на ньому хліб, сіль, свічка, плакати з років Другої світової війни. Грає музика і лунає пісня "Землянка" та інші воєнні мелодії.

Вступне слово керівника групи:

Друга світова війна тривала шість років. В ній брали участь 4/5 населення земної кулі. Військові дії охопили всю територію нашої батьківщини.

Пісня "Священная война"

(муз. О. Александрова, сл. Лєбєдсва-Кумача)

Студент 1:

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем.

Світ стрепенувся, кров'ю в мить заливсь.

Неначе розпанаханий кинджалом.

Війна на зустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась.

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

І хоч сходи країну з краю в край

Усі роздоли, всі її простори. –

Навряд чи знайдеться десь двір

Куди б не внадилося велике горе.

Ведучий:

Друга світова війна була найкривавішою у світовій історії. Україна - одна з тих країн, які зазнали найбільших втрат, тому що саме на нашій території фашисти воювали довгих чотири роки. До цієї війни можна ставитись по-різному, по-різному її називати. Але хіба можна забути тих, хто поліг у боях і віддав своє життя за рідну землю. 22 вересня весь наш народ відзначає День партизанської слави і сьогоднішній виступ ми присвячуємо партизанам і всім воїнам, хто загинув у роки Другої світової війни і тим воїнам, які загинули захищаючи східні кордони нашої держави сьогодні.

Ведуча:

Захопивши Україну, фашисти встановили свою владу і свій порядок, який мав колоніальний характер, адже фашисти вважали, що всі нації крім них неповноцінні і їх потрібно винищити або перетворити в рабів.

Ведучий:

На власній території українці перетворилися в людей "третього ґатунку", їхнє життя регламентувалося різними наказами і правилами, порушення яких каралося концтаборами або розстрілом. Окупанти заборонили їм користуватися кафе, ресторанами, стадіонами, іншими громадськими закладами. Навіть біля деяких крамниць і колодязів вивішувалися застереження: "Тільки для німців".

Студент 2:

У мене днів не вистачить для того,

Щоб розказати людям про війну,

Про все, про артилерію як "Бога",

Про все оте, що зараз не збагну.

Воно в мені забуте - й не забуте,

Воно в мені - що бачив і чим жив,

Що іноді хотілося б вернути,

Що іноді здається дивом з див.

Але навколо - хлопці-побратими,

Які самі в тім пеклі побули.

Та он із фото юними очима

Зорить твій друг з воєнної імли.

Ведуча:

Гітлерівський план "Ост" передбачав перетворення України на колоніальну країну, аграрно-сировинний придаток рейху, "життєвий простріл" для колонізації представниками "вищої раси". Місцеве населення, в тому числі українці, росіяни, євреї та інші, підлягали витісненню і навіть фізичному винищенню. Сотні тисяч жителів великих міст України стали жертвами організованого окупантами голоду. Протягом 103 тижнів окупації щовівторка і щоп'ятниці у Бабиному Яру в Києві розстрілювали людей різних національностей, переважно євреїв. Свій Бабин Яр був у кожному великому місті України. Всього в перші місяці окупації жертвами нацистів стали 850 тис. євреїв.

Студент 3:

Ви вмирали так просто і тихо,

Заслонивши собою лихо,

Підперши планету плечима,

Ви навіки лишились живими.

Обеліски стоять над шляхами

І в скорботі схиляються мами.

Ведучий:

Жорстоких репресій зазнало сільське населення. В ході каральних заходів було знищено 215 сіл, зокрема 97 на Волині, 32 на Житомирщині, у Сумській і Чернігівській областях по 21 селу, у Київській - 17 сіл; в інших 20 областях - разом 68 сіл. А всього в Україні було вбито й замучено 3,9 млн цивільного населення, понад 1,3 млн військовополонених. 150 концентраційних таборів, влашто­ваних в Україні, перетворилися на страхітливі "фабрики смерті".

Студентка 4:

Вірш Ігоря Муратова "Хліб"

В неволі за колючим дротом

Лежав поранений солдат

І хліб черствий, що звався "братом"

Йому по крихті кидав кат.

За те, що серцем вільний зроду

Не став до юрмища рабів,

Йому гнилу давали воду,

Його прикладом німець бив

І от холодним вкритий потом,

Сто літ за цей проживши рік,

Все ж не скорився: попід дротом

Він підкопався - і утік.

Ведуча:

Окупаційні власті здійснювали широкомасштабну програму економічного пограбування країни. До Німеччини вивозили устаткування, сировину, метали, продовольство, твори мистецтва, музейні експонати і навіть родючі українські чорноземи. Нарешті, на роботу в промисловості й сільському господарстві Німеччини, по суті в нацистське рабство, було вивезено з України 2,2 млн найпрацездатніших чоловіків і жінок, переважно молодих, яких називали - остарбайтерами.

Ведучий: Окупаційні власті прагнули налагодити роботу підприємств, електростанцій, залізниць. Робочий день тут тривав 12-14 годин, заробітна плата була мізерною. Оголосивши всі землі власністю німецької держави, гітлерівці разом з тим не пішли на ліквідацію колгоспів. Їх вважали "общинними господарствами", "державними маєтками" з примусовою працею селянства й передачею вирощеного окупаційним властям. Передбачалося, що з часом кращі землі перейдуть до німецьких колоністів.

Студентка 5:

Кують мечі на тирана усюди:

І в лісах, і в полях, серед вод.

Весь світ перевернем - здобудем свободу,

Не раб український народ.

Але в голосі грізнім відплати

Крізь бої в грізну путь

Юнаки, і діди, і солдати

В партизани ідуть та ідуть.

Факти свідчать, що в русі Опору частина народу керувалася радянськими гаслами, а друга орієнтувалася на створення незалежної української держави.

Організація підпільної та партизанської боротьби була покладена на партійні та комсомольські комітети, яких зобов'язували діяти в контакті з військовими.

Ведуча:

У червні-вересні 1941 року в Україні було створено 23 підпільні обкоми, 685 міських і районних підпільних комітетів, 4316 підпільних організацій і груп КП(б)У. За перший рік війни на території України для партизанської і диверсійної роботи було залишено 3500 груп. Передбачалося, що мережа підпільно-партизанських організацій, загонів і диверсійних груп охопить усю Україну.

Студент 1:

Що ви знали, солдати, як впали?

Що уміли, і що ви мали?

Ви в атаку бігли по полю,

І косили Вас кулі додолу...

Ви кричали "Ура" і вмирали.

І земля Вас у себе приймала.

Однак уже в перші тижні окупаційного режиму сотні непідготовлених до підпільної роботи комітетів і груп були викриті та розгромлені або ж розпалися. З 3500 їх на червень 1942 року залишилося лише 22.

"Ой тумани мої" (сл. М. Каховського, муз. Захарова).

Ведуча:

У жовтні в рейд на Правобережну Україну вирушили з'єднання С. Ковпака і О. Сабурова, Наумова, Медвєдєва. 9 листопада 1942 p., розгромивши німецький гарнізон у Лоєві, партизани переправилися на правий берег Дніпра і за 30 днів пройшли з боями 750 км. Наприкінці року в Україні вже діяло 5 партизанських з'єднань і близько 900 дрібних загонів. До того ж радянське командування закинуло за лінію фронту в Україну сотні диверсійних та розвідувальних груп.

Студентка 6:

У наші серця прилітають

Відлуння далекого грому.

Хлопці в степу спочивають

Не повернулись додому.

Мало зозулі кували.

Тим юнакам перед боєм.

Світ від чуми врятували,

Нас захистили собою.

Пісня "Степом " (сл. Коротича, муз. Шашкевича).

Ведуча:

Серед підпільників було чимало молоді, у тому числі учнівської та студентської. Одна з найвідоміших молодіжних підпільних організацій України - "Партизанська іскра" - виникла в селі Кримка Одеської (тепер Миколаївської) області. Очолював організацію вчитель Моргуненко. До складу її входили старшокласники місцевої школи П. Гречаний, Д. Дяченко, Д. Попик та інші. Вони здійснили декілька диверсій на залізниці, визволили з полону групу військових. "Партизанська іскра" проіснувала до лютого 1943 року, була викрита ворогом. У лютому 1943 р. на організаційній нараді було створено підпільну організацію у складі 17 чоловік. Штаб знаходився на квартирі Якова Петровича по вул. Рози Люксембург, Я. Батюк налагодив зв’язок з партизанським з’єднанням «За Батьківщину», яке у Носівських лісах діяло під командуванням І. М. Бовкуна. Ніжинські підпільники вивели з ладу два паротяги, підпалили гітлерівський склад, допомогли 32 полоненим втекти з табору, здійснили ряд диверсій на шосе Ніжин-Бахмач. В ніч з 6 на 7 вересня 1943 р. їх розстріляли.

Студентка 3:

Минули дні і роки пролетіли,

А дня того забуть ніхто не міг

Тут навіть сосни з горя посивіли,

Густий туман на землю ліг.

Хіба ж забудеш, як палали хати?

Гойдались мертві у страшній петлі,

І на шляху валялися хлоп'ята,

Багнетами прибиті до землі.

Хіба ж забудеш, як сліпого діда

В звірячій злобі витягли крізь дим.

До танків прив'язали людоїди

І розірвали надвоє живим.

Спогади партизанів

    1. й студент

По всій окупованій території була партизанська війна. Було дуже важко, ми жили на палаючій землі під палаючим небом. Нас вішали, розстрілювали, палили, перетворювали в попіл, але ми піднімались знову і знову нищили ворога. Гітлерівці боялись партизан, як вогню, відчували себе героями далі від лісу, там, де були сильні військові гарнізони. За роки війни партизани знищили більше мільйона фашистів, підірвали 20 тис. ешелонів, зламали 10 тис. паровозів, висадили в повітря 12 тис. мостів, спалили 65 тис. автомашин, 11 тис. літаків.

    1. й студент

Єфімова Ніна Іванівна "Хочу сказати головне".

В партизани ми йшли добровільно, за покликом серця та велінню совісті.

Ніхто нам не наказував і не заставляв. Ми серцем відчували, яка біда і що робити кожному. Тому кожен з нас до сходу сонця спішив у ліс, хто ніс хліб, хто сіль, хто цигарки, а хто відомості про фашистів, нас радо зустрічали, наповнювали кошики грибами, ягодами, давали завдання і ми поверталися в село, де збирали після боїв зброю, патрони, вибухівку. Все це охайно упаковували і ховали , потім передавали партизанам, які пускали під укіс поїзда, зривали мости, нищили карателів.

    1. й студент

Ф. Людендорф - генерал 3-ї танкової дивізії СС пригадує:

Фашистські офіцери підкреслювали: "Партизани погрожували нам щоденно і це сильно впливало на моральний дух німецьких солдат. Нашим солдатам доводилось воювати в країні, де кожен гро­мадянин був партизаном, а кожен подих - міг бути сигналом початку партизанської атаки. Партизанами були навіть малолітні діти.

В війну з партизанами, місцевими жителями та підпільниками мобілізувалися не тільки карателі, гестапо, служба безпеки, польова поліція, жандармерія, зондеркоманди, фельдкомендатури, частини СС, також ми включились, військові сили рейху, які знайомились з секретами боротьби в умовах затяжної і сурової зими, їх озброювали новою технікою, давали теплий одяг і французький шоколад".

Ці спеціальні загони спалювали цілі села, за найменшу провину розстрілювали або забирали в концтабори цілі сім'ї партизан. Каральні операції продовжувались тижнями і місяцями. Після них зникали сотні українських сіл.

Студентка 7:

Одержала звістку матуся,

Що син її впав за Дністром.

Поїхала мати до сина

В далекі світи за селом

І білу пшеничну хлібину,

І шитий рушник повезла.

Спинилась вона над водою,

На скелі Дністровій крутій:

Могила його під горою

І писаний камінь на ній.

Заплакала: "Сину, мій сину,

Як довго до тебе я йшла..."

Могилу неначе дитину

Руками вона обняла.

А річка шуміла невпинно,

І тихо шуміла трава,

І тільки червона калина

Тремтіла, неначе дива.

А мати стоїть на колінах,

І пальці торкають граніт,

І поруч моя Україна

В скорботі за нею стоїть.

Ведучий:

«Усе для фронту, усе для Перемоги!» - пролунало в Ніжині у перший же день війни. Це було не просто гасло. Усі помисли, усі бажання й сподівання людей націлювались на одне – дати відсіч ворогові. З перших же днів війни до дверей Ніжинського міськвійськкомату вишикувалась черга: добровольці просились на фронт.

Ведуча:

Мені привиділось, немов солдати

Які не повернулися з боїв

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів.

Пісня "Журавлі" (сл. Гамзатова, муз. Френкеля).

Заключне слово викладача:

Ніхто не забутий,

На попіл ніхто не згорів

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть

І доки є пам'ять в людей і живуть матері

Допоки сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Наші земляки брали активну участь у партизанському русі не лише на Україні, а й на території інших держав світу. Киянин Калениченко та одесит Сірков партизанили у Франції, полтавчанин Ю. Лазаренко - в Греції, Василь Порик підняв повстання в'язнів в концтаборі "Бомон". Серед бійців-антифашистів були відчайдушні жінки: Валентина Руденко, Галина Ткаченко та багато інших. Всього 60 партизанських загонів існували в різних країнах.

Більше 3000 українців стали Героями Радянського Союзу, серед них 95 партизанів і підпільників.

Дорого заплатила Україна за своє визволення. 18 млн українців загинули в роки Другої світової війни.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати.

Але воно, на жаль, не має мови, лише має біль.

І тому я прошу Вас усіх хвилину помовчати.

Хвилина мовчання.

12

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
виховного заходу до Дня Паризанської слави
  • Додано
    02.03.2018
  • Розділ
    Історія України
  • Клас
    10 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    126
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер материала
    YJ846071
Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання