Взяти участь
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень 2.0».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Методична розробка уроку на тему: «Культура в роки війни"

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
1400 грн
290 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №QB688664
За публікацію цієї методичної розробки Павлушенко Катерина Валеріївна отримав(ла) свідоцтво №QB688664
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Полтавської обласної державної адміністрації

Професійно-технічне училище № 26

м. Кременчука

Методична розробка

уроку з предмету «Історія України»

Тема програми: «Україна в роки Другої світової війни» ( 11 год.)

Тема уроку: «Культура в роки війни» (1год.)

Підготувала:

викладач історії

Павлушенко Катерина Валеріївна

Кременчук 2017

Урок № ____

Дата _______ Час проведення_______ Місце проведення______ Група _____

Предмет:історія України

Тема програми: «Україна в роки Другої світової війни»

Тема уроку: «Культура в роки війни» (

Мета уроку:

навчальна - охарактеризувати розвиток українсь­кої культури в роки війни; розкрити, яким був внесок української творчої інтелігенції у пере­могу над фашизмом. Ознайомити учнів з основними здобутка­ми української культури в роки Другої світової війни; з одним з найсильніших Довженкових творів про трагічну долю на­роду України, страшну правду про Другу світо­ву війну.

розвивальна - розвивати інтерес учнів до культурних над­бань українського народу

виховна - виховувати високі моральні якості на кращих зразках національ­ної культури.

Тип уроку: комбінований

Форми, методи, прийоми:

Дидактичне та матеріально-технічне забезпечення: підручник, атлас, репродукції картин, портрети діячів культури, презентація, ноутбук

Міжпредметні зв’язки: українська література

Методична мета:

Інформаційні джерела:

Хід уроку

  1. Організаційна частина ( 3 хв.)

    1. Перевірка наявності учнів

    2. Перевірка готовності учнів до уроку

    3. Перевірка організації робочих місць та дотримання учнями правил охорони праці (при необхідності)

  2. Актуалізація опорних знань ( 7 хв.)

(Вказати метод, форму, завдання чи запитання)

  1. Мотивація навчальної діяльності учнів ( 3 хв.)

3.1.Повідомлення теми програми і уроку, навчальної мети уроку

3.2. Цільова установка уроку (метод)

4. Формування нових знань, вмінь, навичок ( 23 хв.)

(Вказати метод, прийом, форму)

План

1.Освіта і наука УРСР у роки війни.

2.Внесок українських діячів культури в пе­ремогу над ворогом.

а)Література;

б)Музика;

в)Образотворче мистецтво.

5.Узагальнення і систематизація знань ( 4 хв.)

(Вказати метод, прийом, форму, завдання чи запитання)

6.Підведення підсумків ( 3 хв.)

6.1. Аналіз діяльності учнів у процесі всього уроку

6.2. Повідомлення та обґрунтування оцінок

7. Повідомлення домашнього завдання та пояснення етапів його виконання ( 2 хв.)

Хід уроку

  1. Організаційна частина ( 3 хв.)

    1. Перевірка наявності учнів

    2. Перевірка готовності учнів до уроку

    3. Перевірка організації робочих місць

  2. Актуалізація опорних знань ( 7 хв.)

(Виконання хронологічних завдань)

Україна в роки  Другої  світової війни (1939-1945 рр.)

Завдання 1. Скільки років тому розпочалася Друга  світова війна?

Завдання 2. На скільки років раніше  почалася Друга світова війна ніж радянсько-німецька ?

Завдання 3. Пройшло 75 років, як було звільнено м. Кременчук від німецько-фашистських загарбників. В якому році це сталося?

Завдання 4. Якого року Полтавщину було звільнено від німецько-фашистських загарбників, якщо відомо, що  сталося в той рік, коли відбулася битва на Курській дузі.    

Завдання 5. Вкажіть, коли німецько-фашистські загарбники повністю захопили територію України?

а) 22 червня 1941 р.;                     б) 12 травня 1942 р.;

в) 19 вересня 1941 р.                     в) 22 липня 1942р.

Завдання 6. Яка подія відбулась 28 червня 1944 року? 

Завдання 7. Розмістіть на хронологічних сходинках найважливіші операції   зі   звільнення України від фашистів:

А) Корсунь-Шевченківська Б) Донбаська

В) Нікополь- Кріворізька Г) Львівсько- Сандомирська

Д)Карпатсько-Ужгородська

А

Б

В

Г

Д

 

 

 

 

 

Завдання 8 Вкажіть, які події радянсько-німецької війни відбулись у продовж 1944 р.?

1. Визволення Донбасу.

2. Битва за Дніпро.

3. Корсунь-Шевченківська операція.

4. Депортація Кримських татар.

5. Львівсько - Сандомирська операція.

6. Утворення українського штабу  партизанського  руху.

А)1,2,6 В) 1,3,5 Б)2,4,6 Г)3,4,5

Завдання 9. Встановіть послідовність  воєнних операцій  Червоної армії в роки радянсько-німецької війни 1941-1945 рр.

А) Битва за Дніпро. Б) Карпатсько-Ужгородська.

В) Кримська Наступальна. Г) Львівсько - Сандомирська.

1

2

3

4

 

 

 

 

 

 

Завдання 10. Битва при Гавгамелах О.Македонського відбулась у 333р до н.е.. Скільки років виповнилось цій битві у рік депортації Кримських татар?

Завдання 11. Відомо, що Олімпійські ігри відбулися у 776 р. до н.е. Скільки років Олімпійським іграм виповнилось тоді, коли Київ було звільнено від німецько-фашистських загарбників?

Завдання 12. Установіть відповідальність між датами і подіями «Радянсько-німецькі договори 1939 р.»

А) Радянсько-німецькі договори « Про дружбу і народи»

Б) Підписання міністрами закордонних справ Німеччини та СРСР, Рібентропом та Молотовим німецько-радянського пакту про ненапад.

1) 23 серпня 1939 р 2)28 вересня 1939 р.

Відповіді:

Завдання 1. 2018-1939=79

Завдання 2. 1941-1939=2

Завдання 3. 2018-75=1943

Завдання 4. 1943

Завдання 5. в) 22 липня 1942р.

Завдання 6. Повне звільнення території України від німецько-фашистських загарбників.

Завдання 7.

А

Б

В

Г

Д

2

1

3

4

5

 

 

Завдання 8. Г)3,4,5

Завдання 9.

1

2

3

4

А

В

Г

Б

 

 

Завдання 10. 1944+333=2277

Завдання 11. 776+1943=2719

Завдання 12. 1Б, 2А

  1. Мотивація навчальної діяльності учнів ( 3 хв.)

3.1. Повідомлення теми програми і уроку, навчальної мети уроку

3.2. Цільова установка уроку

(оголошення епіграфу уроку, постановка проблемного запитання)

Епіграф

Такий страшний був світ у бою. Одна лише

Людина могла витерпіти бій

О. Довженко.

Проблемне запитання.

Чи здатна Україна, пройшовши через випробування вогнем війни, відродитися, чи зникне, згорить у цьому вогні без сліду?

4. Формування нових знань, вмінь, навичок ( 23 хв.)

(Представлення творчих проектів, бесіда, рольова гра)

План

1.Освіта і наука УРСР у роки війни.

2.Внесок українських діячів культури в пе­ремогу над ворогом.

І. Освіта і наука УРСР у роки війни

(представлення результатів роботи творчої групи)

Викладач. Ніч з 21 на 22 червня 1941 р. Темрява. Туман. Тиша. Але тиша тривожна. Прикордонники сторожко прислухаються. На протилежному березі Бугу гітлерівські війська закінчують останні приготування. Наводяться тисячі гармат, до літаків підвішуються бомби, заправляються пальним танки. Наближається час «X» — 4.15. Гуркіт. Вибухи. Дим пожеж. Крики поранених. Плач жінок і дітей. Стогін самої землі...

Учень.

Все починалося з грому небесного,

Та­кого жорстокого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому...

А небо світле закрили чорні хрести!

Господи! Боже! Якщо ти є захисти..

Крізь руки у двір гусе­нята малі...

І кров на травиці... І кров на землі...

І шипить у ставку гаряче залізо,

І полум'я дике шугає над лісом...

І мама мовчазно - бліді мов стіна...

І тато поволеньки кажуть: «Війна...»

(О. Роздольський)

Викладач. Війна... Вона стала великим вип­робуванням для української науки і культури.

І Вона руйнувала історичне надбання народу, завдала величезної шкоди історичним пам'яткам, освіті, науці, ми­стецтву.

1-й учень. Обтавини воєнного часу змусили евакуювати школи України в східні райони СРСР, де в місцях компактного проживання українців відкривалися школи з українською мовою навчання.

Близько 5,5 тис. українських педагогів пра­цювали в Саратовській, Куйбишевській, Свердловській, Омській областях РРФСР та Середній Азії. Тут функціонували близько ста загальноосвітніх шкіл з українською мовою навчання.

Із евакуйованих на схід 70 українських вузів більшість опинилася у середньоазіатських республіках. У 1942 р. розпочав роботу в м. Кзил-Орді (Казахстан) Об'єднаний український університет, що складався із викладачів і студентів Харківського і Київського університетів, а в м. Байрам-Алі (Туркменія) — Одеський університет.

2-й учень. Наукові установи України також було перебазовано в східні райони СРСР. Більшість підрозділів Академії наук УРСР та її Президія знаходились в Уфі (Башкирія). Розвивалися насамперед прикладні науки, що були пов'язані з виробництвом зброї та бойової техніки.

Завдяки передовим технологіям, розробленим ученими й інженерами Інституту електрозварювання на чолі з академіком Є. Патоном, країна змогла налагодити масове виробництво танків Т-34, що за своїми характеристиками перевершували ана­логічну техніку противника. 1 березня 1943 р. Президія Верховної Ради СРСР своїм указом присвоїла академіку Є. О. Патону звання Героя Соціалістичної Праці за великі досягнення в галузі електрозварювання, що прискорювали виробництво танків і металоконструкцій. На оборонні програми працювали 8 лабораторій фізико-технічного інституту АН УРСР. Вони роз­робляли військові прилади для авіації, радіо­локації і пеленгації. Інститут чорної металургії випробував бойові якості артилерійських сис­тем. Інститут будівельної механіки виконував завдання командування ВПС.

3-й учень. Досягнення ук­раїнських вчених в галузі ме­дичних наук дозволили вряту­вати життя мільйонам поране­них. Академік О. Богомолець разом з колегами Інституту клінічної фізіології винайшов сироватку для лікування ран. Тільки за 1943 р. було виго­товлено 3 млн. доз цього пре­парату. Інститут біохімії АН УРСР (академік О. Палладій) створив препарат для згортан­ня крові. У Новосибірську діяв інститут — госпіталь з діагнос­тики і терапії проникаючих по­ранень грудної клітки. Завдя­ки розробленим новим мето­дам лікування вдалося значно скоротити смертність серед поранених.

Група наукових працівників клінічної медицини під керівництвом академіка М. Стражеско, дос­ліджуючи інфекцію і сепсис ран, вдосконали­ла систему лікування, завдяки якій вдалось вря­тувати сотні тисяч бійців.

Хірург-офтальмолог академік В. Філатов очолив у Ташкенті Украї­нський інститут хвороб ока, успішно здійсню­вав операції на роговиці ока і тим самим вря­тував зір багатьом пораненим бійцям.

4-й учень. Великим був внесок і вчених-суспільствознавців, головним завданням яких було зміцнення морального духу народу та армії. У 1942 р. В Уфі було видано «Нариси історії України», підготовлені співробітниками Інституту історії України. Ця книга донесла до масового читача знання, поширення яких до війни перебувало під забороною: про ратні подвиги українського козацтва та його видатних «славних лицарів козацьких» Петра Сагайдачного, Максима Кривоноса, Івана Ґонти та ін. У 1943 р., напередодні широкомасштабно­го визволення території України, було засновано орден Богдана Хмельницького.

5-й учень. По-різному склалася під час війни доля українських вчених. Один із зас­новників вітчизняної Академії наук академік А. Кримський помер під час примусової евакуації. Професор Львівського університету, син видатного письменника І.Франка - П. Франко та голова Народних Зборів Західної України, академік К. Студинський, примусово вивезені зі Львова, загинули у 1941р. за нез'ясованих обставин. Історики О. Оглоблин та Н. Полянська-Василенко залишилися в окупованому Києві, а в 1943 р. емігрували на Захід, де здобули визнання у широких наукових колах. На початку 1990-х років популярна двотомна «Історія України» Н. Полянської-Василенко була пере­видана у незалежній Україні.

6-й учень. Війна завдала непоправних збитків і втрат українській науці і освітянській справі. Були зруйновані або пограбовані май­же всі школи, бібліотеки, музеї, архіви. Чимало цінних матеріалів, творів мистецтва окупанти вивезли до Німеччини. На жаль, частина евакуйованих з території України мистецьких творів, рукописів, рідкісних видань, колекцій зброї й донині залишається в музеях та мистецьких галереях Росії.

Після вигнання окупантів в Україні почалася відбудова наукових та освітніх закладів.

II. Внесок українських діячів культури в перемогу над ворогом.

Викладач. Вагомий внесок в розгром фашистських загарбників належить українській літературі та мистецтву.

Напад Німеччини на СРСР більшість представників української творчої інтелігенції сприйняли з великим болем і бажанням відстояти рідну землю від ворога. На фронт добровільно відправилися А.Головко, С. Скляренко, Я. Качура та інші. Загалом 109 із 200 членів Спілки письменників України перебували на фронтах. Загинув кожен четвертий. Українські письменники працювали передусім військовими корес­пондентами, редакторами 50 фронтових видань.

Поезія першою із літературних жанрів відгукнулася на трагічні події, ставши виразником незламності українського духу. Вірші-клятви і заклики підхоплювали в народі, вони ставали бойовими маршами і похідними піснями. Поети, прозаїки, драматурги боролися з фашизмом не тільки зброєю, а й силою свого таланту. У їх творах звучала глибока віра в перемогу ще на початку війни.

Вірш «Я утверждаюсь».

Я єсть народ, якого Правди сила

Ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

А сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить — я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

Бо я живу.

(Павло Тичина)

Учень. Олесь Гончар. Напередодні війни Олесь Гончар став студентом

Харківського університету. Наполегливо вчився, займався науковою роботою. Та все перервала війна. Разом зі своїми однокурсниками пішов добровольцем на фронт. Студентський батальйон направили за Дніпро, де в цей час точилися жорстокі бої. На фронті бачили людину за таких обставин, коли вона в усьому розкривається до кінця. Саме тоді, у фронтових буднях, відкривалася велич народу, краса душі. Гинули молоді хлопці, гинули друзі. І дав Гончар собі клятву: «Якщо залишуся живим — розповім про бойових товаришів». І він розповів про них у своїх романах «Прапороносці» та «Людина і зброя».

Учень. Григорій Тютюнник. Восени 1941 року пішов на фронт рядовим бійцем, будучи студентом філологічного факультету Харківського університету. Йшов йому тоді двадцять перший рік. У 1942 році попав у полон. У 1943 в кінці літа з полону втік і діяв у партизанському загоні за Дніпром. При виконанні бойового завдання був тяжко поранений і визнаний лікарями непридатним до військової служби. Йому зробили кілька складних операцій, лікарям вдалося витягти два осколки з-під серця. У романі «Вир» Григорій Тютюнник передав усе пережите в роки війни.

3-й учень. Андрій Малишко. Коли почалася війна, талант поета вибухнув, мов вогненний вулкан. Його поетичний голос наповнився гнівом і ненавистю до загарбників, бойовим закликом захищати Батьківщину. Андрій Малишко перебував у діючий армії з перших днів війни, брав участь у гарячих боях на Дону, на Волзі, визволяв Київ, країни Східної Європи. День Перемоги зустрів з воїнами Першого Українського і Першого Білоруського фронтів у поверженому Берліні. Невисокий на зріст, стрункий, енергійний — таким запам'ятали бійці майора Андрія Малишка. Поезія Малишка надихала людей на подвиги, стала літописом героїзму нашого народу. А листівки з поемою «Україно моя» скидали з літаків на окуповані міста і села, вона додавала сили і віри у перемогу над ворогом.

Уривок з поеми «Україно моя».

Україно моя!

Чисті хвилі ланів.

Променисті міста, голубінь легкокрила!

Україно! Сьогодні звірів-ворогів

Ти грудьми вогняними зустріла.

Україно, живого труда сторона,

Зорі ясні, погожії, тихії води!

Україно! Ти в славній борні не одна,

В ній з тобою під стягом багряним — народи!

Мати ніжна моя!

Знай: по бурі тяжкій

Перемога засяє дзвінка і погідна.

Славен буде в народах священний твій бій,

Славен серп твій і меч твій.

Свята моя, рідна!

(А.Малишко)

4-й учень. У грізні роки війни письменники продемонстрували духовну єдність. Волю українського народу полум'яними словами «Клятви» проголосив Микола Бажан.

Вірш «Клятва».

В нас клятва єдина і воля єдина,

Єдиний в нас клич і порив:

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою німецьких катів.

Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна

Розтрощимо впень ворогів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою німецьких катів.

Вкладає меча в руки вірного сина

Наш край, щоб цей меч пломенів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою німецьких катів.

Чекає на ката ганьба й домовина,

Де б чоботом він не ступив.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою німецьких катів.

(М. Бажан)

5-й учень.

Написаний у роки війни і сповнений глибокої любові до Батьківщини вірш «Любіть Україну» Володимира Сосюри.

Вірш «Любіть Україну»

Любіть Україну, як сонце любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди...

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її вічно живу і нову

і мову її солов'їну.

Між братніх народів,

мов садом рясним,

сіяє вона над віками...

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами...

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі...

Вона у зірках і у вербах вона,

і в кожному серця ударі...

Юначе! Хай буде для неї твій сміх

і сльози, і все до загину...

Не можна любити народів других

Коли ти не любиш Вкраїну...

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину,

коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну...

Любіть у коханні, в труді і бою...

як пісню, що рине зорею...

Всім серцем любіть Україну свою, —

і вічно ми будемо з нею!

(В. Сосюра)

6-й учень. У розквіті творчих сил загинула обдарована поетеса Олена Теліга. Вона ненавиділа гітлеризм і вела боротьбу за визволення рідного краю. 21 лютого 1942 року фашисти розстріляли Олену Телігу в Києві у Бабиному Яру за антигітлерівську діяльність.

Викладач. (Демонструються портрети). Олесь Гончар, Михайло Стельмах, Платон Воронько, Дмитро Білоус, Юрій Збанацький та інші. Солдати пера і зброї. Героями їхніх творів стали захисники рідної Батьківщини.

Викладач. О. Довженко. Його кіноповість «Україна в огні» в життєвій і творчій біографії посідає особливе місце. Кіноповість створена в 1943 році, у розпал війни, але вперше була надрукована через 23 роки, вже після смерті автора. Чому так сталося?

(Усне повідомлення про історію створення кіноповісті)

Історія написання кіноповісті «Україна в огні».

Кіноповість «Україна в огні» — це твір про страждання українців від фашистів у роки Другої світової війни. О. Довженко задумав написати ще в перші дні війни. Написав порівняно швидко. І за нею зняв кінофільм, сподіваючись на визнання. Але сталося протилежне: і кінофільм, і повість розкритиковані, засуджені і заборонені. Фільм взагалі не вийшов на екрани, єдиний його при­мірник в архіві, а кіноповість була впер­ше опублікована вже після смерті пись­менника. Що ж сталося? Яка причина та­кого забуття? 31 січня 1944 року було скликане спеціальне засідання Політбюро, на якому розпинали Довженка. Сам кремлівський диктатор «Україну в огні» назвав антирадянським твором, націона­лістичним, ворожим політиці партії та інтересам народу.

Та Довженко не став на коліна, не бла­гав прощення в Сталіна ні на тому засі­данні, ні пізніше. Сам О.Довженко про це сказав так: «Написав я «Україну в огні» з огненним болем у серці і палким страж­данням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і стра­хом за її долю».

«Моя повість не сподобалась Сталіну, і він заборонив її до друку. І все тому, що не написав панегірика про Сталіна, не прославив його роль у Другій світовій. Мене вбила ненависть великих якраз у момент їхньої малості». Нині сучасні дос­лідники називають сталінський режим жорстоким, нелюдським. Злочинне нех­тування життям людей привело до численних трагедій.

О. Довженко своєю творчістю об­стоював погляд на людину як непов­торну особистість. І навіть у час жор­стоких сталінських репресій відстоював інтереси народу як головної сили у пе­ремозі над фашизмом. Тобто перемо­гу здобув народ: простий воїн — сол­дат, партизан.

Викладач. Усе краще, що є в ук­раїнського народу, Довженко втілив у величних, прекрасних образах жінок. Усі вони, без винятку, трагічні. І кожний з них уособлює конкрет­ний образ України. Це і берегиня роду Тетяна Запорожчиха, яка ви­ростила синів-соколів, що, як один, у годину загрози стали на захист Батьківщини. Це і її прекрасна донька Олеся, яка любить рідну зем­лю, своїх людей не на словах, а всім своїм серцем. Це і подруга Олесі Христя Хутірна, яка кидає звинува­чення всім, хто полишив її на сплюндрованій землі на поталу ворогам. Це і образ Мотрі Шевчихи, яка жер­твує своїм життям, щоб допомогти полоненим концтабору. Це і інші жіночі образи зі сторінок кіноповісті - працьовиті, вірні, сміливі і водно­час нещасні, як уся ненька - Україна.

Рольова гра. Запросимо розка­зати про себе одну з героїнь кіно­повісті - Христю Хутірну.

Христя: «Скільки страждань, при­нижень, поневірянь випало на мою долю! Скільки звинувачень мені кинуто в об­личчя! Як і тисячі інших жінок, я була по­кинута на окупованій території. Як і ти­сячі інших українок, мене було погвалтовано, обпльовано, принижено. Щоб не по­трапити уже вкотре в німецьку неволю, я знайшла вихід - вийшла заміж за іта­лійського офіцера. І за це мене судять. За те, що не вчинила жодного злочину, мене обізвано найбруднішими словами - «повія», «устілка», «офіцерська курва», «шмара», «гадюка», «виродок» і «націо­налістка». Я знаю, що не вийти мені звідси живою... Та скажіть мені хоч пе­ред смертю, чому ж у мене немає націо­нальної гордості, людської гідності, діво­чої честі?

Чому ж оцього у мене немає? А де ж воно, людоньки? Рід же наш чесний... Яка я повія? Мучениця я. Сльозами провод­жала вас, сльозами і стрічаю. Чому я виросла не горда, не достойна і не гідна? Націоналістка я? Яка там?

Я осталась під німцем, повія і стерво. От ви чисті, а я ні. От ви презираєте мене, погрожуючи смертю. А я хочу вмерти, хочу! Чим же ви можете покара­ти мене?»

Викладач. Висловіть свою думку. Чи можемо ми звинувачувати Хри­стю Хутірну?

7-й учень. По-різному склалася долю представників культурно-мис­тецького світу: письменник І.Я.Баг­ряний, якого радянська влада підда­ла репресіям як «куркульського по­ета», у 1944 р. видав відомий роман «Звіролови»; поет Т.Осьмачка, якого від більшовицьких репресій врятува­ла лише симуляція божевілля; сест­ри Лесі Українки — Ольга та Ісидора, які до війни перебували у зас­ланні, — всі вони після війни опини­лися в еміграції.

Викладач. З початку війни тема захисту вітчизни стала основою творчості українських художників. Вони працювали над створенням плакатів, листівок, карикатур. Це був один із найпопулярніших видів мис­тецтва того часу.

(Показ репродукцій плакатів: О. Олександров, «Роздавимо фашис­тську гадину!» (1941); серія В. Касіяна, «У бій, слов'яни», «Гнів Шевченка – зброя перемоги» (1942—1943); В. Литвиненко, «Україна вільна!» (1944).

Одним із найпопулярніших видів мистецтва був пісенний жанр. З піснею ходили в бій, пісню співали під час привалу чи короткого відпо­чинку. Пісні любили всі – від сол­дата до генерала. І сьогодні пісні воєнних років слухають і співають із задоволенням різні покоління.

(Виконуються учнями під фонограму на вибір вчителя пісні воєнних років.)

Велику роль у мобілізації і піднятті бойового духу населення на боротьбу з фашизмом справляло радіо. Воно ставало джерелом до­стовірної інформації на фронтах, для громадян, що мешкали на окупова­них територіях. У листопаді 1941 р. почали роботу українські радіо­станції ім. Т. Шевченка в Саратові та «Радянська Україна» в Москві. У 1942 р. розгорнула діяльність раді­останція «Партизанка». З 1943 р. у прифронтовій смузі стала працю­вати пересувна радіостанція «Дніпро».

Учень. У роки війни важливим ідеологічним засобом стало кіно. Документальна хроніка яскраво до­повнювала інформацію газет.

У роки війни не припинялось і створення художніх фільмів. Еваку­йовані Київська та Одеська кіностудії створили такі фільми, як «Олександр Пархоменко», «Як гартувалася сталь», «Партизани в степах України» та інші. У 1943 р. режисер Марк Донськой зняв фільм «Райдуга» за однойменною повістю Ванди Василевської. Цей фільм став найкра­щим досягненням українського ху­дожнього кіно воєнного часу. Кар­тина одержала «Оскара» — премію Академії кіномистецтва США, а в 1946 р. була удостоєна Державної премії СРСР.

Викладач. Українська культура роки Другої світової війни виховувала почуття любові до України і ненависті до загарбників, розкривала історичне значення боротьби з фа­шизмом.

II. Закріплення нових знань.

1.Назвіть здобутки українських вчених у роки війни.

2.Як можна схарактеризувати внесок ук­раїнських митців у перемогу над ворогом?

3.Зробіть висновок, чи здатна Україна, пройшовши через випробування вогнем війни, відродитися, чи зникне, згорить у цьому вогні без сліду?

III. Підсумки уроку.
Заключне слово викладача

Ані тяжкі роки війни, ані величезні втрати, ані фашистський «новий порядок» не припинили куль­турний розвиток України. Література і мистецтво народу не схилилися перед наступом фашизму. Культура народу в умовах війни надійно служи­ла його самозбереженню, утвердженню гуманістич­них ідеалів.

IV. Домашнє завдання.

1.Підготувати повідомлення «Як у кіноповісті «Ук­раїна в огні» змальована трагедія українського народу та трагічні долі окремих людей?» або реферат на тему (на вибір): «Преса на оку­пованій території», «Пограбування цінностей українсь­кого народу».

3.Опрацювати конспект.

Бесіда з учнями за змістом кіноповісті «Україна в огні».

1.Цитата, думка, епізод, які вас найб­ільше вразили?

2.Що говорить Ернст фон Крауз, ста­рий полковник німецької розвідки своє­му синові лейтенанту Людвігу Крауз про український народ? Прокоментуйте його слова: «У цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п'ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інте­ресів високих, загальних. У них немає дер­жавного інституту... Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п'ять літ живуть негативними ло­зунгами одкидання бога, власності, сім'ї, дружби! У них від слова «нація» остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрад­ників...»

3.Що вражає у сцені прощання ма­тері Тетяни Запорожець з дочкою Олесею?

4.Сцена двобою Лавріна Запорожця і зрадника Заброди. У чому символічність цієї сцени?

5.Чиї думки ви поділяєте в діалозі Олесі і Христі, коли їх везуть до Німеччи­ни?

6.Картина бою. У чому сила цього опису? Які почуття вона виховує у людей, молодого покоління?

19

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Методична розробка уроку відповідає програмі
  • Додано
    23.02.2018
  • Розділ
    Історія України
  • Клас
    11 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    7684
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    7
  • Номер матеріала
    QB688664
  • Вподобань
    0
Курс:«Google сервіси в роботі вчителя»
Левченко Ірина Михайлівна
16 годин
700 грн
190 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №QB688664
За публікацію цієї методичної розробки Павлушенко Катерина Валеріївна отримав(ла) свідоцтво №QB688664
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Зима – 2018-2019»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти