По перше – необхідно з’ясувати, що таке трек.
Трек це слід, що залишається в середовищі зарядженої частинкою яка рухається.
Для визначення траєкторії зазвичай використовують камеру Вільсона. Першим трековим приладом, за допомогою якого безпосередньо спостерігали сліди окремих заряджених частинок та ядерні перетворення, була камера Вільсона, створена англійським фізиком Ч. Вільсоном (1912 р.). У 1927 році Вільсон отримав за свій винахід нобелівську премію з фізики.
Для визначення знака електричного заряду, імпульсу і енергії частинки камеру Вільсона вміщують у магнітне поле. Вперше такий метод застосував при дослідженнях α-частинок та космічного випромінювання Д. В Скобельцин (1927 р.).
За допомогою камери Вільсона спостерігають і фотографують треки (сліди) рухомих заряджених частинок. Трек частинки являє собою ланцюжок з мікроскопічних крапельок води або спирту, що утворилися в результаті конденсації перенасиченої пари цих рідин на іонах. Іони ж утворюються в результаті взаємодії зарядженої частинки з атомами і молекулами парів і газів, що знаходяться в камері. Якщо через простір, який містить крім газу перенасичену пару, пролетить швидка частинка, яка на своєму шляху створює іони, то на цих іонах утворяться крапельки. В камері виникає слід траєкторії (трек) частинки у вигляді вузької смужки туману. При досить сильному боковому освітленні такий трек можна спостерігати неозброєним оком, або фотографувати.
Для дослідження треків заряджених частинок необхідно мати:
Фотографії треків заряджених частинок 4-6 штук на клас;
Прозорий папір (калька) розмірами аркушу А4 [для кожного учня
(студента)];
Лінійка з поділками в мм;
Косинець;
Кулькову ручку;
Олівець;
Розглянемо на прикладі методику досліджень по ідентифікації невідомої зарядженої частинки, в порівнянні з відомою зарядженою частинкою, скориставшись рис. 1.
