Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Арттерапія для внутрішньо переміщених дітей за методикою «Моя тварина-захисник»
»
Взяти участь Всі події

Мета і завдання професійного самовдосконалення вчителя Трудового навчання

Опис документу:

Самоосвіта є необхідною умовою професійної діяльності педагога. Суспільство завжди ставить до вчителя високі вимоги. Щоб навчати інших, потрібно знати більше за всіх. Тому самоосвіта є головним завданням кожного вчителя.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

МЕТА І ЗАВДАННЯ

ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Самоосвіта є необхідною умовою професійної діяльності педагога. Суспільство завжди ставить до вчителя високі вимоги. Щоб навчати інших, потрібно знати більше за всіх. Тому самоосвіта є головним завданням кожного вчителя.

Мета самоосвіти педагога:

  • засвоєння, оновлення, поглиблення знань;

  • узагальнення досвіду шляхом цілеспрямованої, системної самоосвітньої роботи, що передбачає саморозвиток і самовдосконалення особистості;

  • задоволення особистих інтересів та об'єктивних потреб освітнього закладу.

Етапи самовдосконалення:

  • самоусвідомлення та прийняття рішення щодо самовдосконалення;

  • планування та вироблення програми самовдосконалення;

  • безпосередня практична діяльність щодо реалізації поставлених завдань, пов'язаних із роботою над собою;

  • самоконтроль та самокорекція цієї діяльності.

Професійно педагог самовдосконалюється через самоосвіту, активну участь у різноманітних методичних заходах, самовиховання.

Як педагог розумію: бути фахівцем — означає перебувати в постійному пошуку, зростанні, розвитку. Праця вчителя вирізняється високою мобільністю, надзвичайною складністю, потребує глибоких і різнобічних наукових професійних знань, умінь, навичок, що становлять основу професійної компетентності. Підвищення професійної компетентності педагога — запорука успішного реформування системи освіти загалом.

Основні завдання:

  • удосконалення теоретичних знань, професійної компетентності вчителя, вихователя;

  • опанування нових форм, методів, прийомів навчання й виховання дітей;

  • вивчення та впровадження в практику перспективного педагогічного досвіду, новітніх досягнень педагогічної, психологічної наук, нових педагогічних технологій;

  • розвиток у школі інноваційних процесів.

Алгоритм самоосвіти вчителя:

  • підготовчий етап;

  • творчий етап;

  • аналітико-підсумковий етап.

На результати самоосвіти позитивно впливає науково обґрунтоване планування. Варто кожному вчителю скласти індивідуальний план самоосвіти.

Джерела знань:

  • література (наукова, науково-методична, методична, публіцистична, художня та ін.);

  • фахова періодика (газети, журнали);

  • Інтернет;

  • телебачення;

  • відео-, аудіоінформація;

  • семінари, круглі столи, конференції;

  • майстер-класи;

  • курси підвищення кваліфікації;

  • екскурсії, театри, виставки, музеї, концерти;

  • заходи з обміну досвідом;

  • різноманітні курси;

  • подорожі тощо.

Форми узагальнення результату самоосвіти:

  • доповідь, виступ на семінарі, педагогічній раді, методичному об'єднанні;

  • реферат;

  • програма;

  • методичний посібник;

  • стаття у фахове видання;

  • дидактичний матеріал;

  • науково-методична розробка;

  • проект;

  • методичний чи діагностичний кейс тощо.

Новітні засоби самоосвіти:

  • розробка електронних уроків, посібників тощо;

  • розробка пакета тестового матеріалу в електронному вигляді;

  • розробка пакета стандартного поурочного планування з теми чи групи тем;

  • комплект дидактичного матеріалу з предмета: самоосвітні, практичні, контрольні роботи;

  • розробка комплекту роздавального матеріалу з предмета;

  • створення термінологічного словника з предметної теми, розділу;

  • кабінет інформаційних технологій;

  • розробка тематичних класних годин, батьківських зборів чи позакласних заходів;

  • розробка навчальних проектів;

  • проект особистої методичної веб-сторінки;

  • база даних запитань і задач із предмета;

  • зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога (результатом самоосвіти має стати підвищення якості навчально-виховного процесу).

Основні принципи самоосвіти

  • Систематичність і послідовність, постійна робота, ускладнення змісту й форми самоосвіти.

  • Комплексний підхід у доборі змісту й організації обраної теми (крім методичних знань, вивчати інші галузі науки: педагогіку, психологію, фізіологію, культурологію, соціологію, дидактику). Добір форм і методів самоосвіти, орієнтація на самостійність і активність педагога.

  • Індивідуальність самоосвіти як гнучка форма здобуття знань. Можливі й колективні форми роботи.

  • Гласність і наочність результатів самоосвітньої роботи в педагогічному колективі, школі, районі, області. Об'єктивний аналіз досягнень і недоліків у навчально-виховній роботі школи.

  • Створення в школі певних умов-стимулів для вивчення нових наукових досягнень і перспективного педагогічного досвіду. Цьому сприяє відвідування й аналіз відкритих уроків, демонстрація позакласної роботи з учнями, етичні бесіди.

  • Завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (участь у семінарах, інформація на засіданні МО, кафедри, складання доповіді чи реферату, участь у педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях).

План самоосвіти:

1. Поглиблення загальнопедагогічних і психологічних знань для вдосконалення методів навчання й виховання;

2. Вивчення різноманітних методик;

3. Опанування досягнень педагогічної науки, перспективного педагогічного досвіду;

4. Підвищення загальнокультурного рівня педагога.

Трудове навчання дітей глухих та зі зниженим слухом — один з важливих напрямків корекційно-педагогічної роботи — знаходиться в тісному зв'язку з усіма іншими сторонами виховання і навчання. Правильно організоване навчання створює основу для зміцнення здоров'я дітей, розвиває активність, підвищує працездатність, стає базою для успішного проведення корекційно-виховної роботи.

Трудове навчання дітей пов'язане з розвитком мови і мовного спілкування. Виконання завдань супроводжується використанням мовних інструкцій учителем. У залежності від віку дітей і етапу навчання вони пред'являються усно і письмово (на табличках). Відповідно до ступеню оволодіння дітьми значеннями слів і інструкцій, мовний матеріал пред'являється усно.

Використання мовного матеріалу повинне бути обґрунтовано і регламентовано учителем для того, щоб не знижувати моторної щільності занять.
У процесі навчання в дітей розвивається довільна увага, уміння діяти по наслідуванню дорослому і по наочному зразку, а потім і самостійно виконувати вправи, орієнтуючись на словесні інструкції. Діти вчаться діяти в колективі, погоджуючи свої дії з діями інших дітей, допомагати їм, виявляти ініціативу, самостійність, витримку в іграх і вправах. Досягнення успіху у виконанні завдань і вправ сприяє формуванню оцінки власних можливостей.

Відповідно до засвоєння дітьми рухів, що демонструвалися спочатку педагогом, діти починають відтворювати їх за словесною інструкцією. У залежності від віку дітей, їхнього досвіду, стану слуху і мови використовуються різні форми мови. У випадках нерозуміння дітьми значення слів вчитель використовує показ у сполученні зі словесною інструкцією, а потім знову надає інструкцію. 


Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.