Матеріали до виступу на МО вчителів естетично – оздоровчого напрямку «Хороший учитель – завжди учень»

Опис документу:
Отже, на нашу думку, найважливіша риса сучасного вчителя - уміння й бажання вчитись, не зупинятись на досягнутому, завжди шукати в житті новизну. Адже людина, яка цікавиться всім, що її оточує, не подаватиме «суху теорію», а зробить кожний урок цікавим і пізнавальним. І це, мабуть, єдине, чим можна завоювати повагу та прихильність учнів і досягти головної мети своєї роботи - навчити. Посміхніться, учителі, і перевірте, чи притаманні вам усі ці якості.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Хороший учитель – завжди учень

Сучасне життя змінюється дуже швидко. Напевно, одна з професій, фахівці якої мають змінюватись одночасно з нею, це професія вчителя. Адже кожне покоління має справу з новими досягненнями, проблемами та турботами. І першими, хто вказує стежку в іноді незрозумілому, а підчас і ворожому для школяра світі, є звичайні вчителі

Адже кожне покоління має справу з новими досягненнями, проблемами та турботами. І першими, хто вказує стежку в іноді незрозумілому, а підчас і ворожому для школяра світі, є звичайні вчителі.

Зміни - заради руху

Чи пам'ятаєте ви свою першу вчительку? Багато хто, почувши це запитання, одразу пригадає її ім'я та по-батькові. Дехто, посміхнувшись, пригадає перший дзвінок, а дехто - жах і розпач, викликані першою двійкою. Сьогодні двійкою нікого не налякаєш, окрім батьків. Так само і п'ятірка не стане щастям для відмінника, бо з'явилась нова, спочатку чужа й незрозуміла, дванадцятибальна система. Учні, подумавши, зраділи їй, адже тепер за кілька двійок не виганяють зі школи, як десять років тому. А ось більшість учителів ще довго не могли звикнути до такого оцінювання. Ставити 12 балів тому, хто найкраще підготувався до окремого уроку, чи тому, хто майже геніальний? Адже зараз ті самі 12 балів у атестаті - це претензія на майже досконале знання предмета. І різниця між вісьмома балами та одинадцятьма - величезна.

І як із такої ситуації вийшов сучасний учитель? Він досконаліше вивчає своїх учнів, їхній рівень навчальних досягнень, навчається бути більш об'єктивним і справедливим. І врешті-решт опановує систему.

Учитель і мова

Чи любите ви українську мову? Так, а якже! Ми всі її вивчили майже досконало за роки незалежності. А чи любите ви російську мову? Так, ні, не знаю... Відповіді будуть різними, і це залежатиме від регіону проживання, національності батьків і ще тисячі важливих і не дуже факторів. То чому ж ми нарешті так любимо українську мову, якою до 91-го року володіли лише мешканці західної України та поодинокі вчителі української мови та літератури? Чому зараз у більшості вищих навчальних закладів усі дисципліни викладають українською? І абітурієнти, і майбутні першокурсники різних факультетів обов'язково складають іспит з рідної мови. І складають добре, не створюючи з цього проблеми, як років 8-9 тому.

Чия в цьому заслуга? Тих урядовців, які зрідка пропонують додати до чинного законодавства новий закон на підтримку української, або тих, які пропонують затвердити дві національні мови? Ні! Найперша заслуга в цьому вчителів звичайнісіньких шкіл, які вчили колись «непопулярну» рідну мову, а не «язык». Учили ще більше за учнів, які приходили до новостворених «українських», а не «російських» класів. Учили вночі й удень, щоб зранку передавати ці знання молодим українцям, які прагнуть говорити українською. І ніхто не цікавився, чого варте це навчання старенькій учительці російської, яка, пропрацювавши все життя у школі, виявилась нікому не потрібною зі своїми знаннями. І вона, так само, як і молоді вчителі, сідала, перевіривши величезну купу зошитів, за підручники.

Деякі вчителі російської мови та літератури перепрофілювались у вчителів зарубіжної літератури. І тепер українською викладають Пушкіна, Лермонтова та Булгакова...

Фінансове питання

«Гризіть граніт науки!», - так раніше казали учням. Зараз так жартують учителі один з одним. Адже з такою заробітною платнею (якщо можна так назвати кількасот гривень) тільки й лишається, що граніт гризти.

І ось, досхочу насидівшись в обшарпаних кабінетах, сучасні вчителі починають замислюватись і розуміють, нарешті, суть ринкових відносин. Батьки учнів, багато з яких зрозуміли закони ринку трохи раніше, уже не можуть бачити своїх дітей у цих «нещасних» кабінетах й утворюють фонди допомоги на ремонт класу, школи тощо.

Ті ж самі батьки прагнуть, щоб їхні діти вступали до кращих університетів країни. І з'являються репетитори - ті ж самі вчителі, які просто, як і всі нормальні люди, хочуть матеріального статку. Вони працюють індивідуально після уроків, вечорами, у вихідні. Навчають тих, хто хоче вчитись, тих, хто може вчитись, тих, хто не може вчитись. Усіх. Так, сучасний учитель працює, працює і ще раз працює.

Історія держави - історія людини

Той, хто не знає свого минулого, своєї історії, не вартий того, щоби творити сучасність. Наші батьки вчили історію СРСР і Радянської України. Але тепер цих держав не існує.

З розвалом Радянського Союзу утворилась незалежна Україна, яка почала шукати, створювати свою історію. Колишні професори історії Радянської України, історії комуністичної партії та її діяльності, пристосовуючись до нових умов, швиденько пишуть і переписують нові підручники, які мають урочисту назву «Історія України». І за цими самими підручниками новоспечені вчителі цієї історії мають учити учнів. І знову ці звичайні вчителі починають учитись, ні, скоріше, шукати істину серед купи непотрібних знань. І таки знаходять, і вчать неї учнів, які вже давно не хочуть і не вміють учитись.

Лише завдяки такому прискіпливому, зацікавленому та наполегливому вчителю ми таки трохи вивчили історію своєї держави. Хтось - у школі, хтось - від дітей, а хтось - від онуків. Головне, що хоча б вони, ці вчителі, продовжують учитись, аби передати свої знання наступним поколінням.

Нові ідеали учнів

Зовнішність учителя - досить поширене питання серед школярів, коли вони оцінюють його. І сьогоднішні діти - не такі, як після Другої світової війни. Для тих маленьких повоєнних учнів було великим щастям навчатись хоча б у якійсь школі, і зовнішній вигляд учителя був останнім, на що звертали увагу школярі.

Сучасні ж учні не задовольняються такими дрібничками, як наявність школи та вчителя. Передовсім їхню увагу привертає нова сукня або костюм учителя, його зачіска, мобільний телефон тощо. І немодний одяг викличе набагато більше насмішок, ніж незнання предмета викладання. Далі - неповага класу, учні якого не розуміють, що є речі, набагато важливіші, ніж ультрамодна спідниця чи MP3 плеєр. І пояснювати це дітям мають не тільки вчителі молодших класів, а й, як не дивно, батьки. Проте дуже часто така можливість утрачена, і щоб не стати посміховиськом в учнів, учитель, особливо жінка, починає приділяти своїй зовнішності більше уваги, слідкувати за модними тенденціями. Проте сучасний учитель старших класів уміє виховати в учнів-матеріалістів повагу до особистості, а не до її матеріального статку. І саме в цьому його перевага над тими колегами, які, шукаючи визнання, женуться за яскравістю зовнішнього вигляду, забуваючи про головну мету своєї роботи - передати знання своїм учням.

Проте в цій ситуації є і плюси. Сучасна жінка-вчитель розуміє, що вона не машина, призначення якої лише робота. Така вчителька слідкує за собою не лише заради визнання в учнів, а й заради себе самої. Вона починає більше поважати саму себе, розвивається як особистість. Така жінка-вчитель уміло поєднує роботу й особисте життя, вона щаслива. А якщо людина щаслива, вона досягне ще більших успіхів у житті. Такий учитель захоплює учнів, уміє подати, а не нав'язати знання, і учні не пропускають уроки не тому, що бояться покарання, а тому, що їм цікаво.

Отже, на нашу думку, найважливіша риса сучасного вчителя - уміння й бажання вчитись, не зупинятись на досягнутому, завжди шукати в житті новизну. Адже людина, яка цікавиться всім, що її оточує, не подаватиме «суху теорію», а зробить кожний урок цікавим і пізнавальним. І це, мабуть, єдине, чим можна завоювати повагу та прихильність учнів і досягти головної мети своєї роботи - навчити.

Посміхніться, учителі, і перевірте, чи притаманні вам усі ці якості. Якщо ні, може, варто чомусь повчитися в учнів?

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток і саморозвиток професійної креативності вчителя »
Ілляхова Марина Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.