Вступне слово вчителя.
Один із найвидатніших прозаїків 20-30-х років, Валер’ян Петрович Підмогильний свідомо «став на варті страждання людини» і цим був неприйнятний для ортодоксальної критики. А ще явно тягнувся до європейської літератури й утверджував для української прози національність змісту.До наших днів він би не дожив, але скільки б міг іще створити чудових творів за своє життя, розповідаючи онукам і правнукам про шаленство суспільних катаклізмів у неймовірно їм далеких 20-х роках.