Матеріали до уроку: Есе "Виховуємо патріотів"

Опис документу:
Це есе було написане після здійснення екскурсії "Шляхами героїв" нашими учнями-старшокласниками. Маршрут подорожі пролягав від 25-ї повітряно-десантної частини селища Гвардійське Новомосковського району до музею АТО міста Дніпра. Під час екскурсії діти багато дізналися про буремні події на сході України, про безстрашних захисників нашої країни.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Виховуємо патріотів України

Що ж таке «патріотизм»? Яку людину можна назвати патріотом? В моєму понятті – це готовність іти на все в ім’я рідної Батьківщини, зберігати національні особливості та традиції рідної країни, рішуче виступати проти тих, хто руйнує і завдає шкоди.

Про патріотизм судять не по словах, а по справах людини. Я глибоко переконана, що кожен з нас повинен посилено працювати на благо держави. Я учениця 11 класу, на жаль, не можу піти на війну, купити БТР або тепловізор. Але зараз важливий кожен, навіть найменший внесок у хід війни.

Ми, учні, допомагаємо нашим воїнам, беремо участь у волонтерській діяльності. Недавно придбали теплі речі і передали їх для воїнів АТО. А ще ми підтримуємо їх моральний дух своїми відвертими листівками, малюнками, бо щире, добре сказане слово, окриляє людину, піднімає настрій, надає сили і впевненості в своїх правових діях – захист Вітчизни.

Не так давно ми, учні Варварівського ЗЗСО побували на екскурсії в смт Гвардійське, Новомосковського району, Дніпропетровської області.

Ми познайомилися заочно з військовими буднями 25 повітряно-десантної частини, яка на даний момент обороняє кордони на сході України. З самого початку перебування на території частини нас супроводжували два солдати десантники-строковики і неперевершений гід – Руслан Сергійчук. Цей юнак у 2014 році добровольцем пішов на фронт, воював, отримав важке поранення під Іловайськом, дивом залишився живим. Мабуть, це саме про нього можна сказати, що «народився в сорочці». Лікарі обласної лікарні ім.Мечникова зробили надможливе, щоб хлопець міг бачити після травми голови, повернувся в життєве русло.

Руслан разом зі своїми бойовими побратимами та волонтерами створили музей АТО в місті Дніпро.

Перед музеєм ми побачили вщент розгромлену бойову техніку: санітарні машини, БТР, градові установки, танки. Нас особисто вразила бронзова скульптура військового (на імя Іван) та маленької дівчинки Яни, яка врятувала йому життя.

Історія настільки хвилююча, що ми, почувши її від нашого гіда, не могли стримати сліз. А розповідь вражаюча… Це спогади танкіста, який дивом уцілів: «Наш танк їхав на бойове завдання. І раптом почали з усіх сторін рватися артилерійські снаряди, які прямим попаданням розтрощили бойову машину. Мене було тяжко поранено в ноги, і я ледве відповз від палаючої машини. За танком їхав легковий автомобіль, який теж потрапив під обстріл. Загинула вся сімя, залишилася дівчинка років трьох-чотирьох. Опритомнівши, я побачив перелякане дитя. Тому вирішив врятувати маленьку, здавшись в полон ворогу. Дитину віддали в дитячий будинок.»

Самого ж бійця після полону обміняли, і на даний момент він живе в місті Дніпро. Зараз дуже багато допомагає волонтерам. Можливо, коли дівчинка підросте, то захоче знайти і побачити свого рятівника. Це буде символічна зустріч теперішнього і майбутнього поколінь.

В середині музею, на першому поверсі, ми побачили експонати, присвячені волонтерам, які допомагали і допомагають всим необхідним по сьогоднішній день. Коли ми знайомилися з матеріалами музею і переходили із зали в зал, то ще більше були вражені і схвильовані від побаченого, почутого.

Нас очікував зал «Світлої пам’яті бійцям Дніпра», які, починаючи з 2014 року, відстоювали право на життя, свободу, звання українця, мир. На світлинах зовсім молоді хлопці, сповнені життєвої енергії, бадьорості. Багатьом з них, ще не цілованих, потрібно було створювати сім’ю, виховувати дітей, любити, піклуватися про рідних. Але, на превеликий жаль, страшна війна забрала в них усе, а найдорожче – життя.

Також особливо вразили нас світлини, присвячені героїчному подвигу наших лікарів, медсестер, хірургів, які щоденно рятують життя нашим солдатам.

Під кінець екскурсії на нас чекав документальний фільм про палаючий схід України, а саме: Донецьку і Луганську області. Із красивих міст, численних населених пунктів залишилися лише руїни. Чорні, обпалені війною, мертві дерева скорботно нагадують про вчорашні бої.

Я вважаю, що найбільше щастя для людини – це те, що ми не чуємо цих страшних вибухів, що живемо і радіємо кожному сонячному дню.

Але як прикро було, коли почула приголомшену новину, що знову в населеному пункті Попасне загинули бійці. Пряме попадання снарядів обірвало їхнє життя.

Герої не вмирають! Вони будуть завжди з нами в нашій памяті. Своїм безстрашним прикладом надихають нас на те, щоб їх завжди памятали, цінували, бо вони зробили для нашого майбутнього дуже багато.

3

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Всеосвіта дарує

Три iPhone 12

+20 крутих призів з нашого фірмового магазину

до закінчення залишилось
00
00
00
00