Сьогодні відбувся
Вебінар:
«
Стратегії подолання наслідків психологічної травми у педагогів засобами арттерапії
»
Взяти участь Всі події

Матеріали для дистанційного навчання

Увага! Автор матеріалу забороняє відтворення, передрук або розповсюдження іншим способом цього матеріалу з сайту «ВСЕОСВІТА» (тексти, фото, відео тощо). Дозволяється лише гіперпосилання на сам матеріал.

Українська мова

Для кого: 8 Клас

17.01.2022

286

7

0

Опис документу:

У папці вміщено матеріали, що допоможуть у підготовці уроків під час дистанційного навчання. Пропоную вашій увазі короткий виклад теоретичного матеріалу, посилання на інтерактивні вправи, підсумнову контрольну роботу.

Оберіть документ з архіву для перегляду:
26,774 Кб
259,312 Кб
28,86 Кб
19,697 Кб
81,78 Кб
98,522 Кб
88,856 Кб
15,449 Кб
1,829 Мб
21,614 Кб
79,748 Кб
201,123 Кб
434,388 Кб
419,886 Кб
694,694 Кб
20,554 Кб
13,5 Кб
327,442 Кб
19,965 Кб
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми перевіримо ваші знання з теми: «Словосполучення. Речення. Головні члени речення».

І рівень. Виконайте тестові завдання. (0, 5 бала)

1. Виберіть рядок, у якому сполуки слів є словосполученнями.

А Золотіє й багряніє; у лісі.

Б Шепіт осіннього листя; у далекий вирій.

В З гаю; більш червоний.

Г Краса й тиша; майже осінь.

2. Укажіть рядок, у якому всі словосполучення за будовою є простими.

А Зачарований красою осені; пожовкле листя.

Б Багряніє в саду; пора світлої печалі.

В Прихід осені; сум червоної калини.

Г Золота осінь; у сосновому лісі.

  1. Правильно визначено головне слово в усіх словосполученнях рядка

А сучасне мистецтво, відвідавши бабусю, добре слово

Б цікава історія, запропонувати присісти, важко йти

В далеко від дому, вдалий приклад, говорити тихо

Г перший учень, щиро привітати, повернутися пізно

  1. Виберіть правильне твердження. Синтаксис – розділ науки про мову, що вивчає…

А Способи об’єднання слів у словосполученні й реченні, будову словосполучень і речень.

Б Текст, зміст та його будову.

В Слова, їхнє значення, походження й уживання.

Г Стійкі словосполучення, їхнє значення й уживання.

5. Укажіть складне речення (розділові знаки пропущено).

А Красива осінь сипле під ноги золото й бентежить душу й серце.

Б Тепер літо передало золоті ключі осені і вона одягла дерева в барви яскраві.

В Летить пожовкле листя і вкриває землю килимом м’яким.

Г І ліси і сади зацвіли пурпуровими барвами казкової осені.

  1. Поширеним є речення

А Повіяло холодом.

Б Іван хоче навчатися.

В Петрик гнув кирпу.

Г Відповів кожен з нас.

7. Складений дієслівний присудок є в реченні

А У груші був тоненький голосочок (Л. Костенко).

Б Я буду крізь сльози сміятись (Леся Українка).

В Я хочу вам про рідний край сказать (Олександр Олесь).

Г Тече вода в синє море, та не витікає (Т. Шевченко).

8. Тире між підметом і присудком уживається в реченні (розділові знаки пропущено)

А Ти пісня моя лебедина (Л. Костенко)

Б Мова це розум і руки, сутність народу (М. Луків)

В Він рідний нашим городам і селам ( М. Рильський)

Г Сад великий, але старий, запущений (М. Івченко)

ІІ рівень. Установіть відповідність (1 бал)

9. Установіть відповідність між словосполученнями та їхніми типами.

А. Осіння пора, свято листопаду.

1. Дієслівні.

Б. Високо в небі; по-осінньому тепло.

2. Прикметникові.

В. Завітати до лісу; милуватися красою.

3. Іменникові.

Г. Безмежно щасливий, щирий від душі.

4. Прислівникові.


5. Займенникові.

1

2

3

4

5






10. Установити відповідність між реченнями і видами присудків, що вжиті у цих реченнях.

А У народі Київ завжди був символом непохитності , непереможності і вічної слави.

1  Простий присудок.

Б Чебреці не хвилюються від вітру і не сохнуть від сонця.

2  Складений дієслівний присудок.

В Люблю Великдень, цей особливий день.

3  Складений іменний присудок.

Г Без застосування одиниць виміру часу люди не змогли  б існувати.


4 Однорідні присудки.

1

2

3

4









  1. Установіть відповідність між реченням та його характеристикою.

А. Дихайте на повні груди свіжим повітрям осені.

1. Спонукальне, просте, односкладне, поширене.

Б. Це ж коли до нас завітає чарівниця – осінь?

2. Спонукальне, просте, двоскладне, поширене.

В. Листя у вихорі вальсу грайливо спускається на землю.

3. Розповідне, просте, односкладне, поширене.

Г. Як затишно й красиво в осінньому лісі!

4. Питальне, просте, двоскладне, поширене.


  1. Розповідне, просте, двоскладне, поширене.


1

2

3

4

5











ІІІ рівень. Відредагуйте речення, вибираючи з дужок потрібну форму присудка. (2 бали)

1. Частина робітників(була, були) у відпустці.

2. Декілька диктантів (було написано, були написані) завчасно.

3. Багато метеликів (знялися, знялося) вгору.

4. Половина хлопців (грала, грали) у футбол.


ІV рівень. Підкресліть головні члени речення (підмети і присудки). (3 бали)

Острозька академія була першою спробою організувати вищу школу в Україні. Передовсім князь бажав надрукувати Біблію церковнослов’янською мовою. Це була величезна і складна справа. Він розіслав по всіх усюдах шукати тексти Біблії. Друкування Біблії – це була знаменна подія в усьому слов’янському світі, це був величезний труд. Над Біблією працювали найвидатніші уми в Україні. Біблія ще довгі часи була неперевершеним мистецьким твором завдяки своїм шрифтам, верстці, друкові, великій кількості заставок і різних художніх прикрас (О. Іваненко).




Ключ

1

2

3

4

5

6

7

8

Б

Г

В

А

Б

А

В

Б

9.

1

2

3

4

5

В

Г

А

Б


10.

1

2

3

4

В

Г

А

Б







11.

1

2

3

4

5

А


Г

Б

В



Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
Підмет і присудок – головні члени речення
Слайд № 1

Підмет і присудок – головні члени речення

Головні члени речення підмет хто? що? присудок що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? граматична основа двоскладного речення
Слайд № 2

Головні члени речення підмет хто? що? присудок що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? граматична основа двоскладного речення

Підмет - незалежний головний член речення, що означає предмет (чи особу), про який ідеться в реченні, і відповідає на питання хто? що?
Слайд № 3

Підмет - незалежний головний член речення, що означає предмет (чи особу), про який ідеться в реченні, і відповідає на питання хто? що?

Підмет та способи його вираження Простий (виражений одним словом) Я люблю життя. Складений (виражений словосполученням, утвореним із двох і більше ...
Слайд № 4

Підмет та способи його вираження Простий (виражений одним словом) Я люблю життя. Складений (виражений словосполученням, утвореним із двох і більше повнозначних слів) Дві долі ішли різними шляхами.

Способи вираження простого підмета Формою вираження підмета є називний відмінок іменника: Життя дається людині один раз. займенника: Я вірю в силу ...
Слайд № 5

Способи вираження простого підмета Формою вираження підмета є називний відмінок іменника: Життя дається людині один раз. займенника: Я вірю в силу доброти. субстантивованого прикметника: Минуле живе в пам'яті. субстантивованого дієприкметника: Прожите не сходить з віч. числівника: Обоє підемо в майбутнє.

Підмет може також виражатися: неозначеною формою дієслова: Жити – життя любити. прислівником: Сьогодні, вчора, завтра є в кожнім серці. вигуком: “ ...
Слайд № 6

Підмет може також виражатися: неозначеною формою дієслова: Жити – життя любити. прислівником: Сьогодні, вчора, завтра є в кожнім серці. вигуком: “ Ура! Ура!” пролунало над нами.

Способи вираження складеного підмета складні географічні й астрономічні назви: Чорне море манило мене до себе. стійкі словосполучення: Бабине літо ...
Слайд № 7

Способи вираження складеного підмета складні географічні й астрономічні назви: Чорне море манило мене до себе. стійкі словосполучення: Бабине літо висіло на віттях. словосполучення з кількісним значенням: Ключ птахів летить над містом. цілі речення: “Зачарована Десна” – автобіографічна повість О.Довженка.

Присудок - головний член речення, що виражає дію, стан або змінну ознаку діяча, і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? який ...
Слайд № 8

Присудок - головний член речення, що виражає дію, стан або змінну ознаку діяча, і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий?

Присудок та способи його вираження Простий (виражений одним словом) Ми любимо свій рідний край. Складений ( допоміжна + головна частини) дієслівний...
Слайд № 9

Присудок та способи його вираження Простий (виражений одним словом) Ми любимо свій рідний край. Складений ( допоміжна + головна частини) дієслівний: Діти повинні жити щасливо. іменний: Я буду вірним Україні.

Простий дієприслівний присудок може виражатися: дієсловом у формі будь – якого способу, часу, особи: Я мрію про щасливе життя. неозначеною формою д...
Слайд № 10

Простий дієприслівний присудок може виражатися: дієсловом у формі будь – якого способу, часу, особи: Я мрію про щасливе життя. неозначеною формою дієслова: А нам перемагать і жить! вигуковою формою дієслова: А журавлі все курли-курли. фразеологізмами: Він швидко накивав п'ятами.

Складений іменний присудок (Дієслово зв'язка + іменна частина) Дієслово - зв'язка Іменна частина Приклад Дієслово бути (був, є, буде) та дієслова з...
Слайд № 11

Складений іменний присудок (Дієслово зв'язка + іменна частина) Дієслово - зв'язка Іменна частина Приклад Дієслово бути (був, є, буде) та дієслова з послабленим лексичним значенням: робитися, вважатися, ставати тощо. іменник Людина стає людиною тільки серед людей. прикметник З усіх утрат утрата часу найтяжча. числівник Вітчизна в нас одна. займенник Я не така, щоб зрадити людину. дієприкметник Добром і любов'ю думка моя наповнена.

Складений дієслівний присудок (допоміжна + основна частина) Основна частина Допоміжна частина Приклад неозначена форма дієслова (інфінітив) допоміж...
Слайд № 12

Складений дієслівний присудок (допоміжна + основна частина) Основна частина Допоміжна частина Приклад неозначена форма дієслова (інфінітив) допоміжні дієслова Прагну життя прожити совісно. прикметники та дієприкметники Він ладен стати на захист своєї Батьківщини. присудкові прислівники Без знань не можна вступити до вузу. стійкі сполучення слів Ніхто не в силі нам заважати.

Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
Конспект прочитаного науково-на­вчального тексту; тематичні виписки
Слайд № 1

Конспект прочитаного науково-на­вчального тексту; тематичні виписки

Види читання Ознайомлювальне Вибіркове Вивчальне Застосовують для попереднього ознайомлення зі статтею, розділом книжки або й усією книжкою.Перегля...
Слайд № 2

Види читання Ознайомлювальне Вибіркове Вивчальне Застосовують для попереднього ознайомлення зі статтею, розділом книжки або й усією книжкою.Переглянувши зміст і передмову, читач має зрозуміти не лише про що в книжці йдеться (зміст), а й найважливіші з-поміж викладених у ній думок, дістати чітке уявлення про цінність і корисність книжки. Це швидке читання, під час якого читач, охоплюючи текстзагалом, акцентує увагу тільки на потрібних йому аспектах. Він гортає сторінки, доки не відшукає потрібну інформацію, а тоді вже читає знайдені фрагменти (уривки), застосовуючи інший вид читання –вивчальне. Найефективнішечитання. За такого читання інформацію сприймають не пасивно, а, ставлячись до прочитаного критично, роблять висновки, помічають слабкі місця у викладі думок або в поясненнях. Таке творче сприймання гарантує ефективнезапам`ятовуванняпрочитаного.

Конспект — це стислий письмовий виклад змісту прочитаного чи прослуханого тексту. Конспект дає змогу його автору одразу чи через деякий час швидко ...
Слайд № 3

Конспект — це стислий письмовий виклад змісту прочитаного чи прослуханого тексту. Конспект дає змогу його автору одразу чи через деякий час швидко відновити в пам’яті зміст тексту. Для конспекту характерна змістова, смислова і структурна цілісність.

Конспектування – важлива форма запам’ятовування потрібної інформації, яку ми сприймаємо, читаючи текст або слухаючи його. Як різновид конспектуванн...
Слайд № 4

Конспектування – важлива форма запам’ятовування потрібної інформації, яку ми сприймаємо, читаючи текст або слухаючи його. Як різновид конспектування використовують тематичні виписки.

Тематичні виписки – це дослівно переказаний уривок тексту, що стосується конкретної теми, з посиланням (прізвище, ініціали автора, назва книги, вид...
Слайд № 5

Тематичні виписки – це дослівно переказаний уривок тексту, що стосується конкретної теми, з посиланням (прізвище, ініціали автора, назва книги, видавництво, рік і місто видання, кількість сторінок).

Теза – багатозначний термін, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимось. Тези – коротко сфо...
Слайд № 6

Теза – багатозначний термін, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимось. Тези – коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо

План – найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми, переліком питань, на які в тексті дають відпо...
Слайд № 7

План – найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми, переліком питань, на які в тексті дають відповідь. Це своєрідний шлях через текст від факту до факту, від думки до думки. У ньому обов’язково фіксуються усі структурні частини джерела: вступ, основна частина, висновок. Складний план тексту – це детальний план його змісту з виокремленням вступу (зачину), основної частини і кінцівки (висновку).

ВИДИ КОНСПЕКТІВ Текстуальний Відшукавши потрібну інформацію, читач переписує її дослівно. Вільний Читач записує головне, пропускаючи менш істотне. ...
Слайд № 8

ВИДИ КОНСПЕКТІВ Текстуальний Відшукавши потрібну інформацію, читач переписує її дослівно. Вільний Читач записує головне, пропускаючи менш істотне. Змішаний Вільний виклад прочитаного читач поєднує з дослівно переписаними уривками (цитатами).

Конспектування складається з таких етапів: Уважне читання тексту, визначення його теми та головної думки. Попереднє визначення викладених у тексті ...
Слайд № 9

Конспектування складається з таких етапів: Уважне читання тексту, визначення його теми та головної думки. Попереднє визначення викладених у тексті ключових думок. Складання й запис плану тексту (чітко й стисло сформульованих мікротем). Письмовий виклад основних положень тексту відповідно до кожного з пунктів плану.

У заголовку конспекту вказують: Прізвище та ім`я (ініціали) автора. Повну назву тексту. Назву книжки (журналу), у якому його надруковано. Місто вид...
Слайд № 10

У заголовку конспекту вказують: Прізвище та ім`я (ініціали) автора. Повну назву тексту. Назву книжки (журналу), у якому його надруковано. Місто видання. Видавництво. Рік видання. Наприклад: Святослав Юсов. Вікентій Хвойка// У кн. «100 найвідоміших українців».-К.: Книжковий дім «Орфей», 2005.

ЯК ПРАЦЮВАТИ НАД ВИПИСКАМИ 1. Виберіть із тексту потрібний матеріал і випишіть його на картки як цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ...
Слайд № 11

ЯК ПРАЦЮВАТИ НАД ВИПИСКАМИ 1. Виберіть із тексту потрібний матеріал і випишіть його на картки як цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка. 2. Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не відриваючи від змісту тексту, з якого вони взяті. 3. Цитати у вигляді самостійного речення оформляються за правилами пунктуації при прямій мові. 4. Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки і починається з малої букви.

Зразок «Рівність українського слова серед світових мов виборювали видатні культурні діячі, письменники, які добре розуміли, що без мови немає народ...
Слайд № 12

Зразок «Рівність українського слова серед світових мов виборювали видатні культурні діячі, письменники, які добре розуміли, що без мови немає народу». Культура української мови. Довідник / За ред. В. Русанівського.— К. : Либідь, 1990.— С. 21.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми повторимо раніше вивчений матеріал про текст, стилі та типи мовлення, ситуацію спілкування.

Текст — це група речень, об’єднаних темою й головною думкою.

Тема тексту — це його зміст, те, про що (або про кого) в ньому йдеться.

Здебільшого текст має заголовок, який виражає його тему або головну думку.

Головна думка тексту — те, до чого він закликає, що схвалює, що заперечує, від чого застерігає, тобто висновок, який випливає зі сказаного або написаного.

Зверни увагу!

Текстом може бути й одне речення: скоромовки, загадки, прислів'я й приказки, афоризми.

Ознаки тексту:

  • Два і більше речення, об'єднані темою й основною думкою.

  • Речення пов'язані за змістом та граматично.

  • Л огічність, послідовність викладу думок.



Залежно від змісту текст та його частини поділяються на три типи: розповідь, опис і роздум (міркування).


Розповідь — це висловлення про вчинки героїв, про події, які відбуваються, відбуватимуться чи відбувалися з кимось у певній послідовності. До розповіді можна поставити запитання що сталося?

Розповідь має такі складники: початок дії, розвиток дії, кінець дії.

Приклад:

Серед зими потепліло, пішов дощ, а потім знову замерзло. Вкрилися льодом дерева, зледеніли шишки на ялинках. Немає чого їсти дятлові: стукає об лід, а до кори не достукається. Б’є дзьобом шишку, а зернятка не вилущуються. Сів дятел на ялині й плаче. Падають гарячі сльози на сніг, замерзають.

Дивиться білка з дупла — дятел плаче. Стриб, стриб, прибігла до дятла.

— Чого це ти, дятле, плачеш?

— Немає чого їсти, білочко.

Жаль стало білочці дятла. Винесла вона з дупла велику ялинкову шишку. Поклала між стовбуром і гілкою. Сів дятел біля шишки та й ну її молотити дзьобом.

А білочка сидить біля дупла й радіє. І білченята в дуплі радіють. І сонечко в небі радіє (В. Сухомлинський).


Опис — це характеристика предмета, особи чи явища за найістотнішими ознаками. До опису можна поставити запитання який? яка? яке? Опис складається із таких частин: назва особи, предмета; характерні ознаки; власне враження.

Приклад:

Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр вється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. Греблі обсаджені столітніми вербами. В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла. Два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому поясі. Коло хат зеленіють густі старі садки (І. Нечуй-Левицький).


Роздум (міркування) — це висловлення, у якому потрібно довести або спростувати думку шляхом міркування та за допомогою доказів. Роздум відповідає на запитання чому?  Роздум складається з таких частин: теза (твердження, яке потрібно довести), аргументи (докази), висновок.

Приклад:

Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше людина має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки тому, що цією мовою, засвоївши її змалку, вона користується повсякденно, а й тому, що рідна мова – це невід'ємна частка Батьківщини, голос свого народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі. З рідною мовою мають-бо зв'язок найдорожчі спогади про перше слово, почуте в колисці з материних уст, затишок батьківської хати, веселий гомін дитячого товариства й тихий шелест листя старої верби, під якою вперше зустрівся юнак із коханою дівчиною… (Б. Антоненко-Давидович)


Зверни увагу!

Один текст може поєднувати два або три типи мовлення.


Засоби зв'язку між реченнями в тексті

Усі складові частини тексту пов’язані між собою, і цим забезпечується його цілісність. Речення повязуються не лише за змістом, але й за допомогою лексичних та граматичних засобів.

Лексичний зв'язок досягається завдяки:

уживанню спільнокореневих слів; 

повторам слова;  

використанню займенників замість іменників, прикметників чи числівників;  

  • використанню числівників замість іменників; 

  • уживання прислівників (потім, згодом, а далі тощо);  

  • синонімам; 

  • уживанню загальної назви замість власної.

Зверни увагу!

Але не слід зловживати повторами одного слова чи спільнокореневих слів! Це може свідчити про низький рівень мовленнєвої культури чи бідний словниковий запас. 

Для уникнення невиправданого повторення одного й того ж слова використовуємо синоніми, уживання загальної назви замість власної, використання займенників замість іменників, прикметників чи числівників.


Граматичний звязок досягається завдяки:

  • уживанню вставних слів;  

  • сполучникам;  

  • використанню дієслів одного виду й часу.

Стилі мовлення

Стиль мовлення — це різновид мови, що характеризується таким добором засобів мовлення, які найбільше відповідають ситуації спілкування або передачі інформації в певних умовах. Стилі  різняться способом висловлювання, змістом та метою мовлення.

Сучасна українська літературна мова має сім найуживаніших стилів: розмовний, художній, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, конфесійний (мова богослужінь), епістолярний (листування). Інколи в одному творі поєднуються усі стилі, але частіше відбувається переплетення двох - трьох.


Розмовний

Найпоширеніший у сучасній мові, уживається в побутовому усному спілкуванні та слугує для офіційного або неофіційного спілкування людей у повсякденному житті.

Ознаки розмовного стилю:

  • широке використання загальновживаних слів;

  • експресивність та емоційне забарвлення мовлення;

  • використання невербальної комунікації: міміки та жестикуляції;

  • різноманітність ритмів та мелодики;

  • використання жаргонізмів, вульгаризмів;

  • вживання неповних речень, вставних слів та звертань;

  • часте використання слів із суфіксами пестливості чи зневаги.

Приклад:

— Гей ти, опудало-мужичище! Вдягся в кожушище та насилу повертаєшся, як той медвідь. Ось подивись, який я прудкий та жвавий в куценькому сурдуті.

— Мені добре і в кожусі, дарма що я опудало, — каже баран.

— А дивись, баране, який я гарний в сурдуті та як мені легко танцювати, — каже цап та скік з місця (І. Нечуй-Левицький).


Художній стиль

Стиль, за допомогою якого створена більшість творів художньої літератури. 

Тут можливе поєднання елементів усіх стилів літературної мови. Засобами художнього слова через систему образів художній стиль впливає на розум, почуття та волю читачів, формує їхні ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.

Використання мовних засобів зумовлено його призначенням — образно відтворити дійсність. Мова художньої літератури характеризується виключним багатством лексики і фразеології.

Основними жанрами художнього стилю виступають вірші, оповідання, драматичні твори, романи, поеми, епіграми тощо.

Ознаки художнього стилю:

  • слова слугують не тільки засобом вираження думок, але й естетичного впливу на читача;

  • широке використання засобів художнього мовлення;

  • образність та експресивність мовлення;

  • можливе використання фразеологізмів та діалектизмів;

  • поєднання всіх лексичних та граматичних стилів.

Приклад:

Звенигородський повіт — пишний куточок України, край садків, Шевченкова батьківщина! Пишна Шевченкова пісня вилинула з розкішного краю, убраного в чудові старі садки. Од самого берега Росі, на південь, де Канівський повіт межується з Звенигородським, починається такий рай, якого трудно знайти на Україні. Дрібні та круті гори од самої Росі йдуть ніби крутими хвилями. По крутих горах, по глибоких долинах подекуди зеленіють дубові та грабові старі ліси. Усі села суспіль ніби залиті старими садками, їдеш селами, неначе густими лісами: по обидва боки улиць скрізь стоять садки, наче зелені стіни (І. Нечуй-Левицький).


Стиль засобів масової інформації  — газет, журналів, телебачення, радіо. Без нього не обійтися, коли відбувається формування громадської думки, обговорення суспільно-політичних ідей, сприяння розвитку суспільства. Тобто публіцистичний стиль розрахований відразу на великі маси, а також на кожного громадянина окремо.

Cтиль ЗМІ має і письмовий вигляд — в статтях, нарисах та фейлетонах, і усний — в формі публічних виступів, дискусій, репортажу.

Ознаки стилю ЗМІ:

  • широке вживання суспільно-політичних термінів;

  • чіткий на суспільно популярний спосіб вираження думок;

  • логічне викладення інформації з метою переконання слухачів;

  • використання емоційно забарвлених слів;

  • риторичні запитання.

Приклад:

Однією з найбільш серйозних екологічних проблем України сьогодні можна вважати проблему утилізації і переробки різних відходів. У країні діє близько 800 офіційних звалищ, загальна кількість сміття на яких перевищила 35 млрд. т. Щорічно ця цифра зростає ще на сімсот-вісімсот тисяч тонн. За інформацією Міністерства екології та природних ресурсів, загальна площа всіх полігонів з відходами вже займає 4% площі України. Речовини, які виділяються в результаті хімічних реакцій на полігонах твердих побутових відходів, здатні перетворити територію України на одну суцільну зону екологічного лиха. Адже небезпечні хімічні речовини і бактерії просочуються в ґрунт, потрапляють в повітря та ґрунтові води, отруюючи життя на відстані десятків кілометрів від звалища (news.finance.ua).


Науковий стиль

Використовується переважно в науковій сфері для інформування про певні результати наукових досліджень. Цей стиль поділяється на власне науковий стиль та науково-популярний залежно від цільової аудиторії, на яку розраховане викладення матеріалу.

Приклади наукового стилю  можна зустріти в підручниках, монографіях, лекціях, статтях, дисертаціях, анотаціях, наукових доповідях та науково-популярних періодичних виданнях.

Ознаки наукового стилю:

  • широке використання наукових термінів та слів іншомовного походження;

  • однозначність уживання слів;

  • логічність та аргументованість при викладенні думок;

  • чітка структуризація тексту;

  • часте використання складних речень з логічним зв’язком, між їхніми частинами.

Приклад:

Присудок — це головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов’язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? (З підручника)


Офіційно-діловий

Цей стиль використовується при оформленні ділових паперів, але може використовуватися і в усній формі.

У письмовій формі офіційно-діловий стиль міститься в законах та підзаконних актах, наказах, постановах розпорядженнях тощо. В усному мовленні реалізується в офіційних промовах та діловому спілкуванні між приватною особою та установою.

Ознаки офіційно-ділового стилю:

  • обов’язкове оформлення документів за зразком;

  • широке використання термінів діловодства;

  • відсутність художніх засовів літератури;

  • використання слів виключно в прямому значенні.

Приклад:

Стаття 1. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні

1. Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

2. Статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації.

3. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.





Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми навчимося робити конспект прочитаного навчального тексту та тематичні виписки.


Опрацюйте презентацію


Правила конспектування прочитаного науково-навчального тексту передбачають:

■ вдумливе прочитання тексту;

■ визначення теми і головної думки висловлювання;

■ складання плану;

■ визначення тематичних речень;

■ стислий запис змісту тексту;

■ виділення в конспекті важливої інформації (підкреслення, позначки на полях, виділення кольором тощо);

■ точне відтворення чужих слів — цитування.


Робота з текстом

Прочитайте текст. Складіть конспект прочитаного тексту. Скористайтеся поданою нижче пам’яткою.

СКІФИ

Скіфи, нові володарі українських степів, були войовничими племенами. На теренах України скіфи розселилися між річками Дон і Дунай.

Утворена ними держава дістала назву Скіфія. Відвідавши Північне Причорномор’я, Геродот у своїй «Історії» стверджував, що скіфи називали себе сколотами і поділялися на царських скіфів, скіфів-скотарів, скіфів-землеробів та скіфів-орачів.

Царські скіфи жили на берегах Азовського моря і степового Криму. Їхнім основним заняттям була війна. Та вони не тільки воювали, а й торгували з грецькими колоніями у Причорномор’ї. В обмін на зерно, хутро, віск, мед і рабів скіфи отримували зброю, вино, предмети розкоші. Скіфи-скотарі кочували на схід від пониззя Дніпра в пошуках нових пасовищ. На Придніпров’ї жили скіфи-хлібороби. Вони вирощували пшеницю, жито, ячмінь, коноплі, використовуючи великий плуг та тяглову силу волів.











Срібна амфора з кургану Чортомлик

За словами Геродота, скіф міг поцілити у ворога з лука на відстані 500 метрів. Навіть скіфські дівчата вправно володіли зброєю і не виходили заміж, доки не вбивали трьох ворогів. Більшість худоби та рабів, захоплених під час воєн, діставалася багатим скіфам.

Кочували скіфи на чотири- та шестиколісних возах. Їх супроводжували озброєні воїни. У разі нападу ворогів вози ставили в коло, створюючи укріплений табір. Пізніше цю тактику використовували українські козаки.

На культуру скіфів великий вплив мала грецька культура, носіями якої були жителі грецьких колоній. Історія зберегла імена скіфів за походженням - лікаря Токсаріса й філософа Анахарсіса, які здобули освіту в Греції.

Скіфи мали свою оригінальну міфологію та релігію. Особливу пошану в них мали богиня домашнього вогнища Табіті (зі скіфської - «полум’яна»), володар неба і творець людства Папай, богиня землі Апі. Від шлюбу Папая й Апі народився пращур усіх скіфів Таргитай. Усім богам скіфи приносили жертви. Переважно це були коні або інші тварини. Винятком був бог війни Арей, якому віддавали кожного сотого полоненого.

Скіфи шанували могили предків. Їхня віра в потойбічне життя змушувала здійснювати жорстокий і складний поховальний обряд. На місці поховання насипали великий курган - «піраміду степів».

Найвідомішими похованнями, які через розміри курганів дістали назву «царських», є: Солоха і Гайманова Могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста Могила на Дніпропетровщині.

У кінці IV - на початку ІІІ століття до н. е. Скіфія занепала. Через висихання степів кочівники вже не мали достатньо пасовищ для худоби. На територію Північного Причорномор’я прийшли сармати, які захопили їхні землі. Частина скіфського населення відступила і створила в пониззі Дніпра й Північного Криму Малу Скіфію зі столицею в Неаполі Скіфському, поблизу теперішнього Бахчисарая. Державу скіфів згодом підкорили римляни (3 підручника).


ПАМ'ЯТКА

Поради щодо конспектування

1. Записувати автора й назву тексту, який конспектуєте.

2. Перед складанням конспекту прочитати весь текст і осмислити його основний зміст.

3. Складати конспект після того, як продумали план тексту.

4. Записувати тільки основне: спочатку основну думку, потім (дуже стисло) докази і приклади.

5. Виклад у конспекті розбивати на пункти, параграфи, дотримуючись абзаців.

6. Намагатися, щоб записи були чіткими, змістовними й лаконічними.

7. Для зручності користування конспектом підкреслювати найважливіші словосполучення, слова.

8. Пам’ятати, що в конспекті окремі фрази й навіть окремі слова мають вагоміше значення, ніж у докладному переказі.

9. Цитувати правильно й точно.

10. Учитися конспектувати відразу начисто.


Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми навчимося здійснювати усний вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису памятки історії та культури в художньому стилі.


Вибірковий переказ — це детальний переказ однієї частини (мікротеми) тексту.



Пам’ятка – це предмет матеріальної культури минулого, що зберігся. Пам’ятки існують рухомі (твори станкового живопису й скульптури, ювелірні вироби, предмети побуту: меблі, обяг, посуд тощо) та нерухомі, тобто постійно закріплені за одним місцем: будівлі, твори монументального мистецтва (настінний розпис, мозаїка, пам’ятники).

У реченнях опису памятки (предмета) “даним” є назва предмета чи його частин, “новим” – ознаки предмета.

До пам’яток історії та культури належать стародавні споруди, літописи, історичні документи, твори стародавнього фольклору, живопису, старовинні предмети побуту — усе, що зберігається як історична пам’ять народу.


ПАМ'ЯТКА

Як працювати над вибірковим переказом тексту

1. Прочитати текст.

2. Визначити тему й основну думку тексту.

3. Вдуматися в тему, запропоновану для переказу.

4. Вибрати з тексту матеріал, потрібний для розкриття теми (він може знаходитися в різних місцях тексту).

5. Визначити основну думку переказу.

6. Продумати композицію переказу, тип мовлення.

7. Скласти план переказу.

8. За планом переказати прочитане.

Прослухайте текст https://www.youtube.com/watch?v=Ihc-aghl0_A

Робота з текстом. Усно перекажіть, скориставшись памяткою.

Козацький прапор

Військові прапори належать до своєрідної ділянки українського мистецтва. Виконували їх нерідко серійно. З одного боку прапора наносилися певні традиційні рисунки: сонце, півмісяць, зірки. З другого – зображувалися цілком оригінальні елементи, а часом навіть композиції, подібні до картин. З відомих нам чотирнадцяти прапорів Запорізької Січі, виготовлених між 1769-1774 рр., немає й двох між собою тотожних.

На деяких прапорах втілено ідею небесної допомоги запорізькому воїнству, як, скажімо, на великому запорізькому прапорі, що датується 60-ми або 70-ми роками ХVІІІ ст.

Прапор виконано з червоного шовку. Всі зображення нанесено олійними фарбами.

У верхньому правому куті - зображення Божого Сина, у лівому – лик патрона Запоріжжя Архангела Михаїла.

Посередині намальовано озброєну гарматами двоповерхову галеру. На ній – близько двох десятків запорожців. Усі козаки схвильовані якоюсь надзвичайною подією. Про це свідчать їхні пози, підняті вгору обличчя, чудово передані художником жваві жести. У запорожців вусаті обличчя, голені голови з оселедцями. Вбрані козаки у військовий запорізький одяг. Дві постаті переднього плану в багатих квітчастих жупанах підкреслені композиційно. Мабуть, це – старшини.

Психологічне напруження підкреслене зіставленням яскравих кольорів. Брунатна галера має яскраво-рожеву корму. Різко виділяється біля щогли постать старшини в блакитному жупані. Плями малинового, білого, синього, жовто-зеленого одягу козаків передають настрій тривоги, неспокою.

В основі зображеного на прапорі лежить легенда про небесну допомогу козацькому війську. І, хоч Богородицю на прапорі не намальовано, за своїм змістом картина перегукується з поширеними й улюбленими в Україні ХVІІІ століття іконами Покрови.

На українських іконах, створених на сюжет Покрови, як правило, зображено Богородицю, яка своїм омофором покриває гетьмана, козацьку старшину, усе запорізьке товариство.

Християнське свято Покрови встановлене на честь Божої Матері. Легенда розповідає, що трапилось це у Х ст. На Константинополь напали вороги, місту загрожувало зруйнування. Зібравшись у церкві, мешканці міста молилися про врятування. Серед молільників був юродивий Андрій. Саме йому судилося побачити Богоматір, яка, йдучи повітрям, зняла з голови покров-омофор і розпростерла його над людськими головами, захищаючи молільників. Цієї миті вороги зняли облогу міста.

Християнське свято Покрови відзначається 14 жовтня. Це було головне свято запорізьких козаків. Богоматір вони вважали своєю заступницею у далеких походах, під її покровом вони не боялися ні розбурханої морської стихії, ні злих ворожих сил. Свою відмову від шлюбу запорожці порівнювали з високим божим призначенням Пріснодіви. Її зображення було на козацьких хрестах. Священною для кожного козацького лицаря на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів.

Запорожці високо шанували військові прапори, що належали до клейнодів. В уявленні низового товариства вони були нерозривно повязані з усім козацьким життям. Прапори є памятками давнього українського мистецтва. (За П. Жолтовським та В.Супруненком; 416 сл.)




Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні мова йтиме про узгоджені та неузгоджені означення, способи їхнього вираження та роль у мовленні.


Означення — це другорядний член речення, який називає ознаку предмета і відповідає на запитання який? чий? котрий? скількох?

Означення підкреслюємо хвилястою лінією.

Приклад:

І ми із реготом жбурляєм крижані кулі на дівчат (В. Басок). Верби вмиваються росами чистими, міниться обрій хмарками барвистими (О. Бердник).


Означення бувають поширені й непоширені.

До непоширених належать означення, виражені одним словом, а до поширених — означення, виражені прикметниковим або дієприкметниковим зворотом.

Непоширене

Поширене

Зимову  казку ліпить грудень.

Довкола височів сосновий ліс,

повний сонячного світла,  пташиного співу та аромату суниць.


Означення залежить від члена речення, вираженого іменником, — підмета, додатка, обставини. Може також залежати від складеного іменного присудка.


Приклад:

Соснові  бори та березові  гаї, здавалося, дрімали в  холодному тихому  сні. Лише звірі та птахи іноді порушували цю застиглу морозяну  тишу. Хан Туглій — славетний  джигіт! (В. Малик)

Зверни увагу!

Якщо прикметник або дієприкметник стоїть перед підметом, то він є означенням. Якщо ж після підмета, то — іменною частиною складеного іменного присудка.


Означення

Присудок

Гостинний хазяїн зустрів нас біля входу.

Тут хазяїн гостинний.

Вишитий мамою рушник. 

Рушник вишитий мамою. 


Найчастіше роль означення виконують прикметники, дієприкметники, займенники, іменники, рідше — дієслова та прислівники.



Узгоджені означення стоять у тому самому роді, числі й відмінку, що й означуване слово. Якщо означуване слово змінює форму, то й означення  так само змінюється.

Неузгоджені означення виражаються іменниками, особовими займенниками, прислівниками, інфінітивами, сполученнями слів. Зміна форми означуваного слова не веде до зміни форми означення.




















Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=uoJ8wunGot4


Способи вираження узгоджених означень

прикметник

Попід ногами білий пух.   

дієприкметник

По нивах недожатих блукала Полудниця із серпом.

дієприкметниковий зворот

Князь куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням.

числівник

Йому нелегко було дійти до сьомого класу.

займенник

А в таємну днину під твоїм вікном зацвіте калина небувалим сном. 


Зверни увагу!

Кількісний числівник виступає означенням  лише в непрямих відмінках, крім знахідного, однакового з назив­ним. Поєднання кількісного числівника в називному (знахідному) відмінку з іменником виступає як один член речення — підмет або додаток.

ПОРІВНЯЙ

що? Три тополі росли за селом. —  До скількох? трьох тополь вела стежка.


Не є узгодженими означеннями прикметники,  що є складовими фразеологічного чи сталого синтаксичного словосполучення (сізіфова праця, ахіллесова п'ята, дамоклів меч, лихе око). Вони виконують роль єдиного члена речення.


Зверни увагу!

Інколи неузгоджені означення можна трансформувати в узгоджені: шафа з дерева — дерев'яна шафа; басейн сусіда — сусідів басейн; парасолька сестри — сестрина парасолька.


Способи вираження неузгоджених означень

іменник

Казка на ніч не має бути страшною.

займенник

Подарунок для тебе ми готували усі разом.      

прислівник           

І дороги вперед тут тобі не підкажуть. 

інфінітив

Уміння готувати в цій родині передається від батька до сина.

сполучення слів

Квіти незвичних кольорів вирощують селекціонери.   


Зверни увагу!

Слід правильно ставити запитання й визначати синтаксичну роль іменників у таких конструкціях: вареники → які? → з сиром; мішок → який? → на картоплю; дорога → яка? → до крамниці.


Завдання:

https://learningapps.org/1931561

https://learningapps.org/4081675

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми дізнаємось про те, що таке прикладка, як її визначити та правильно написати.


Прикладка — це різновид означення. Вона вказує на ознаку предмета, даючи йому іншу, конкретнішу назву. Прикладка виражається іменником у тому ж відмінку, що й означуване слово.

Приклад:

Планета Юпітер, магазин «Спорттовари», учень Віталій Петренко, футболіст Андрій Шевченко.

















Зверни увагу!

Прикладка уточнює значення означуваного слова (це слово є ширшим поняттям, а прикладка — вужчим): трава чистотіл — у цьому словосполученні трава є означуваним словом (ширшим поняттям — трав є багато), а чистотіл — прикладкою (вужчим поняттям — яка саме трава).


Значення прикладки

Професія, рід занять

маляр  Ковальчук, художник-мариніст

вік людини, стать

бабуся  Марія

національність, місце проживання 

поляк  Вацлав, ужгородка Інна

назви міст, сіл, річок, гір, планет тощо

гора Говерла, місто Жидачів, річка Південний Буг                            

назви творів, торгівельних марок, продуктів харчування 

казка «Мудра дівчина», цукерки «Зоряне сяйво»,  масло «Селянське»    

назви установ, закладів

аеропорт «Бориспіль», кінотеатр «Ужгород»

якісна характеристика

дівчина-красуня, хлопчик-мізинчик

Як визначити прикладку?

З двох іменників — власної назви й загальної назви — прикладкою є:

загальна назва, якщо власна назва — ім'я людини: журналіст Дмитро Комаров, космонавт Леонід Каденюк; власна назва, якщо  це клички тварин або назви неістот (річок, міст, островів тощо): фільм «Аватар», вірш «Заповіт», папуга Тимко.


Узгодження прикладки

Назви міст, сіл, річок узгоджуються в усіх відмінках із загальною назвою.

Правильно

Неправильно

до села Тарасівки

на річці Латориці      

до села Тарасівка

на річці Латориця  


Зверни увагу!

Але в географічній літературі назви міст, сіл і рік мають форму називного відмінка: до села Тарасівка, на річці Латориця.         

Назви гір, озер, островів, станцій, планет, творів, газет зберігають форму називного відмінка.


Правильно

Неправильно

на острові Мадагаскар

 у поемі «Кавказ»

на острові Мадагаскарі

 у поемі «Кавказі»


Зверни увагу!

За прикладку не треба вважати:

  • сполучення: хліб-сіль, батько-мати, жар-птиця;

  • прізвища до імен та імен по батькові: Остапчук Петро Володимирович;

  • сполучення синонімів та антонімів: путь-дорога, стежки-доріжки, рід-плем’я, імпорт-експорт, купівля-продаж.

Такі словосполучення не розчленовуються на головне й залежне слово, а виступають одним членом речення.


Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=suWnWsG6y6Y


Правопис прикладок

Пишемо через дефіс або окремо

Якщо спочатку йде родове (ширше), а потім видове (вужче) поняття, то прикладки пишемо окремо, а якщо навпаки — то через дефіс.

Приклад:

Риба  карась, карась-риба, гриб мухомор, мухомор-гриб.


Через дефіс пишемо прикладки, якщо означальний іменник входить до складу терміна.

Приклад:

Гриб-паразит, жук-короїд, заєць-русак, заєць-біляк, льон-довгунець, льон-кучерявець, льон-сирець.

Якщо спочатку йде загальна назва, а потім власна, то прикладка пишеться окремо, а якщо навпаки — то через дефіс.

Приклад:

Ріка Дунай, Дунай-ріка, гора Еверест, Еверест-гора.


Якщо близька до прикметника прикладка стоїть перед означуваним словом, то пишемо окремо,  а якщо навпаки — то через дефіс.

Приклад:

Хвалько (хвалькуватий) Павло, Павло-хвалько, нечема (нечемний) сусід, сусід-нечема.


Пишемо через дефіс, якщо означуваний і означальний іменники можуть мінятися місцями, але означальну роль виконує другий іменник (він характеризує предмет чи особу за віком, фахом, національністю, заняттям).

Приклад:

Дівчина-вірменка і вірменка-дівчина, учитель-фізик і фізик-учитель, поет-початківець і початківець-поет.


Якщо прикладкою є загальноприйняті в побуті назви людей, то вона пишеться без дефіса: добродій Степан, добродій  лікар, пан професор.

Зверни увагу!

Прикладка може вводитися в речення за допомогою слова як. У такому випадку вона відповідає на запитання у ролі кого?

Вишиванка як символ України відома далеко за її межами (вишиванка відома в ролі кого? символа України).

Уникайте суржикової конструкції «у якості когось»!

Правильно: Липа корисна як лікарська рослина.

Неправильно: Липа корисна в якості  лікарської рослини.


Пишемо в лапках

Назви газет, журналів, установ, творів мистецтва, продуктів пишемо з великої літери і в лапках.

Приклад:

Журнал «Дивослово», завод «Арсенал», ресторан «Астур», оповідання «Федько-халамидник», торт «Київський».


Прикладки, що приєднуються словами імені, на ім'я, пам'яті, у лапки не беремо: Львівський національний університет імені І. Франка.


Завдання:

https://learningapps.org/14125813

https://learningapps.org/4558158

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми поговоримо про те, які додатки є прямими, а які - непрямими, та про форми їхнього вираження.


Додаток — це другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або щодо якого ця дія відбувається.

Додаток відповідає на запитання непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?

Додаток підкреслюємо пунктиром.

Найчастіше додаток виражається іменником і займенником,  рідше — прикметником, числівником, інфінітивом, словосполученням, фразеологізмом.

Приклад:

Я вигадаю нові літери та розділові знаки (С. Жадан).

Троє друзів мусять терміново знайти четвертого (С. Жадан).

Учитель звернувся до чергового.

Дід попросив назбирати черв'яків для рибалки.


Запитання до додатка ставимо від присудка, іноді — від іншого члена речення, вираженого віддієслівним іменником. Такий іменник можна трансформувати в дієслово.


Приклад:

Розуміння процесів діяльності живого організму не обійдеться без знання біології. Щоб розуміти процеси діяльності живого організму, потрібно добре знати біологію.


В иди додатків


Зверни увагу!

Прямий додаток буває лише при перехідних дієсловах: виконати (кого? що?) завдання, не винесла (кого? чого?) розлуки.

Непрямий додаток означає предмет, на який дія безпосередньо не спрямована.

Стоїть у формі будь-якого непрямого відмінка, крім знахідного без прийменника.

Також може бути виражений інфінітивом.

Приклад:

Учням  першого класу подарували органайзери.

На дівочій щоці бриніла сльоза.

Батько попросив зіграти його улюблену мелодію.

При дієсловах на -ся всі додатки непрямі, оскільки ці дієслова неперехідні: хочеться свободи.

Зверни увагу!

Під час визначення додатка можливі сумніви. Справа в тому, що й обставина, і додаток,  і означення можуть виражатися іменником із прийменником.  У реченні  На деревах скипав недозбираний мед (С. Жадан) до словоформи на деревах можна поставити запитання на чому? або де?

Подібні члени речення  сприймаємо як такі, що мають подвійне значення, несуть подвійну інформацію з переважаючим обставинним значенням.

Критерієм для такого розрізнення є значення другорядних членів речення: якщо мається на увазі конкретний  предмет, то це додаток; якщо ж мається на увазі  місце, причина, умова тощо або ознака, то це обставина або означення.

Ходить (по чому?) по соломі, а не шелестить (Нар. творч.)

Свище вітер (де?) по степах та байраках.

Карбувальник (який?) по міді виготовив чудову гравюру. 


Завдання:

https://learningapps.org/14077368

https://learningapps.org/14119072

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми дізнаємося про види обставин за значенням, способи їхнього вираження та роль у мовленні.


Обставина — це другорядний член речення, що вказує на місце, час, умову, причину, спосіб дії або її інтенсивність.


Обставина відповідає на запитання як? де? коли? звідки? чому? навіщо? якою мірою? яким чином? тощо.

Обставину підкреслюємо так: _ ._. _.

Найчастіше в ролі обставини виступають прислівники, дієприслівники, дієприслівникові звороти, іменники в непрямих відмінках з прийменниками чи без, інфінітиви, фразеологізми.

Опрацюйте презентацію


Зверни увагу!

Інколи важко розрізнити обставину й додаток, виражених іменником із прийменником.  Тому керуємося таким правилом: іменник із конкретним предметним значенням у реченні виступає додатком, а іменник, що вказує на місце, час, причину, умову дії, — обставиною. У більшості випадків, коли до іменника можна поставити два запитання (додатка й обставини), то цей другорядний член речення — обставина:  попрямували (до чого? куди?) до вольєрів із тиграми.


Перегляньте відео (повторення ) https://www.youtube.com/watch?v=-Jnq4WQMFr4

Завдання https://learningapps.org/13997312


Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
прислівниками: Завертає путь (куди?) угору. дієприслівниками: Я йшов (як?) сумуючи. іменниками: Тут берег вигнувся (як?) в підкову. інфінітивом: Кл...
Слайд № 1

прислівниками: Завертає путь (куди?) угору. дієприслівниками: Я йшов (як?) сумуючи. іменниками: Тут берег вигнувся (як?) в підкову. інфінітивом: Кличе мати(куди?)вечеряти. словосполученнями: Школярі йшли (як?) по два в колоні. фразеологізмами: Микола прокидається (коли?) до перших півнів.

Обставини можуть мати при собі залежні (пояснювальні) слова, тобто бути поширеними: Стоїть (як?) по пояс в Україні ромашка в білому вінку. Поширени...
Слайд № 2

Обставини можуть мати при собі залежні (пояснювальні) слова, тобто бути поширеними: Стоїть (як?) по пояс в Україні ромашка в білому вінку. Поширеними обставинами зазвичай є дієприслівникові звороти: Дрімає всесвіт на травині, (як?) підперши зіркою щоку.

що означають питання приклади способу дії спосіб чи якість дії або стану як? яким способом? в якій мірі? Він нехотя звівся і сів на лаві під мисник...
Слайд № 3

що означають питання приклади способу дії спосіб чи якість дії або стану як? яким способом? в якій мірі? Він нехотя звівся і сів на лаві під мисником. місця місце дії, її напрям, кінцевий чи вихідний пункт де? куди? звідки? У Кремлі, мабуть, весело було жити. часу відношення дії, ознаки чи стану до певного часу коли? відколи? доки? як довго? Другого дня рано небо було синє. причини причину дії, стану чи ознаки чому? від чого? через що? з якої причини? З голоду та холоду і півень не співає. мети мету дії для чого? з якою метою? навіщо? Вола кличуть не мед пить, а воду возить. умови умову, за якої може відбутися чи відбувається дія за якої умови? у якому випадку? Не зоравши, не посієш. допустові Ознаку чи дію, що відбувається всупереч чомусь незважаючи на що? Незважаючи на погодні умови, урожай було зібрано вчасно.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми з’ясуємо які синтаксичні конструкції є порівняльним зворотом та як їх треба виділяти в усному мовленні й на письмі.


Порівняльний зворот характеризує предмети, дії, ознаки через порівняння, зіставлення їх з іншими предметами, діями, ознаками. Порівняльний зворот збагачує мовлення, увиразнює образи, допомагає чіткіше висловити думку.


Порівняльні звороти вводяться в речення за допомогою порівняльних сполучників мов, мовби, немовби, наче, неначе, ніби, нібито, як, буцім тощо.


Порівняльний зворот є одним членом речення й переважно виконує синтаксичну роль обставини способу дії, хоча може бути й означенням, і додатком, і присудком.

Приклад:

Він лежав горілиць і втопив очі в темно-синій намет неба, неначе витканий з чорно-синього шовку (І. Нечуй-Левицький).

В гущавині поміж старі папороті зеленіли, наче заячі вушка, два зелені листочки (Дніпрова Чайка).

Свіжий перший сніг укрив долини ніби тонким дорогим полотном (І. Нечуй-Левицький).

На пригорку стояв собор святого Юра, пануючи над усім містом, і неначе оглядав з гори своїми рясними банями та вікнами те безладдя (І. Нечуй-Левицький).


Виділення зворотів.

В усному мовленні порівняльний зворот виділяється інтонаційно, а на письмі — комами.


Виділяється комами

НЕ виділяється комами

Порівняльний зворот виділяється парними комами, якщо це підрядне речення, у якому пропущено якийсь член (найчастіше присудок) і його можна відтворити з контексту:
Час тече, немов пісок [тече] з долоні.(П. Воронько.)
Ми перекидалися словами, 
наче [перекидалися] целулоїдними тенісними кульками. (Є. Гуцало.)
В безодню падали, 
як [падає] олово, віки. (В. Сосюра.)

Якщо порівняльний зворот виступає членом простого речення (найчастіше — присудком), то він комами не виділяється:
І сорок літ ішов Франко-сіяч — і спів його звучав не раз як плач [присудок: був плачем], і плач його звучав як гімн [присудок: був як гімн] народу. (Д. Павличко.)
Голова без розуму 
як ліхтар [складений іменний присудок] без свічки. (Народна творчість)
Свіжий перший сніг укрив гори й долини 
нібитонким дорогим полотном [непрямий додаток]. (І. Нечуй-Левицький.)

Ставиться кома перед сполучником як, що вводить вставні слова, словосполучення, речення, як-от: як завжди, як звичайно, як і раніше, як правило, як виняток, як (мов) навмисне, як (наче) один, як вона розуміє тощо:
Дума — це віршований твір, виконуваний (як правило, соло) речитативом. (М. Рильський.)
Головні члени, 
як відомо, становлять структурну основу речення. (К. Плиско.)

Не виділяються комами порівняльні звороти, що входять до стійких лексичних словосполучень (фразеологізмів) типу холодний мов лід, білий як сніг, блідий наче стіна, почервонів як рак, упав як підкошений, зробив як слід, роби як хочеш, дивиться як теля на нові ворота і под: Посипався як з решета наглий краплистий дощ, а далі полив як з відра. (І. Нечуй-Левицький.)

Кома завжди ставиться перед структурами з як, мов…, якщо перед ними є слова так, такий (отакий), тоді, що потребують додаткового уточнення чи пояснення:
Мій час пливе собі так тихо-тихо, як по ставку пливе сухий листок. (Леся Українка.)

Не виділяються комами вислови із словами як, ніж, які стоять після слів більш, менш, не раніше, не пізніше, не довше, не далі:
Продуктивність праці зросла більш ніж удвічі.
Не далі як учора
 ми мали розмову про це.

Кома ставиться, якщо структура з як уживається у функції прикладки й має додатковий обставинний відтінок причини:
Груша, як дерево із соковитими плодами та цінною деревиною [бо вона має цінність], набуває все більшого поширення на території України.
Усе своє свідоме життя Сірко провів на війні і, 
як справжній патріот [бо він був патріотом], присвятив його боротьбі з ворогами своєї вітчизни. (І. Шаповал.)

Коли прикладка з як не має значення причини, то комою не відокремлюється:
Як листопадне дерево або кущ родини розових груша поширена в гірських районах Євразії та Північної Африки.
Шевченко 
як поет відомий у всьому світі (можна сказати: Шевченко-поет…).


Зверни увагу!

Порівняльний зворот не слід плутати з прикладкою зі словом як, яка на письмі комою не виділяється. У реченні Катерина Білокур як художниця відома в усьому світі  сполучення «як художниця» не є порівняльним зворотом, бо Катерина Білокур не порівнюється з художницею — вона є художницею. Мова йде про Катерину Білокур у ролі художниці, отже, це прикладка.


Завдання:

https://learningapps.org/14167525

https://learningapps.org/4241089

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми перевіримо ваші знання з теми «Другорядні члени речення. Прикладка. Порівняльний зворот».


І рівень. Тести з вибором однієї правильної відповіді (0,5 бала ).

1. У котрому реченні є узгоджене означення?

А. Осінній холодок над спраглою землею шатро гартоване широко розіслав.

Б. Будь не тільки сином батька, а й сином народу.

В. Думка про землю будила Маланку по ночах.

Г. Руки матері землю прикрашають.

2. Позначити варіант, у якому вжито речення з прямим додатком.

А. З усіх утрат утрата часу найтяжча.

Б. Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.

В. Бери вершину і матимеш середину.

Г. Не все отрута, що неприємне на смак.

3. Позначити варіант, у якому всі прикладки пишуться через дефіс.

А. Образ/символ, поет/класик, художник/пейзажист.

Б. Трава/звіробій, місто/Херсон, річка/Донець.

В. Храм/Святої Софії, селище/Наддніпрянське, письменник/літописець.

Г. Озеро/Світязь, виставка/продаж, красуня/дівчина.

4. Позначити варіант, у якому вжито речення з непрямим додатком.

А. Визначай смак не по шкарлупі, а по ядру.

Б. Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя.

В. Тінь яблуні не заважає.

Г. З видимого пізнавай невидиме.

5. Позначити варіант, у якому всі прикладки беруться в лапки.

А. Пароплав Т. Шевченко, журнал Єва, готель Дніпро.

Б. Парк ім. І. Франка, алея пам’яті Лесі Українки, річка Донець.

В. Альманах Дніпро, гімназія ім. Б. Лавреньова, озеро Біле.

Г. Місто Львів, псевдонім Марко Вовчок, премія ім. Т. Шевченка.

6. Позначити варіант, у якому в реченні порівняльний зворот комами не виділяється.

А. Стрункі берези, білі мов оголені до пояса соромливо стояли між дубами.

Б. Пташка сіла на гілку, повертіла довгим як перо хвостиком і пурхнула.

В. Верби ніби схилились над нами.

Г. Щось сильно вибухнуло збоку як могучий потік.

ІІ. Рівень. Тести з вибором двох правильних відповідей та тести на встановлення відповідності (1 бал).

7. У реченнях яких варіантів порівняльні звороти виділяється комами.

А. Повертаючи до молодих років, сам стаєш ніби молодший.

Б. Стоїть степ як марево в пожарах.

В. Я ходила з порожнечею в душі, але розглядала такий стан як тимчасове явище.

Г. На скелі сидять чорні, великі, таємні ворони і ніби чогось ждуть.

Д. Стоїть церква над самою водою як та свічка в підсвічникові блискає проти сонця блискучим хрестом.

Е. Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставились як до святині.

8. У яких із речень відсутні додатки?

А. Три дні сонце змагалося з туманом і хмарами.

Б. Сьогодні день святковий.

В. Учні взяли в бібліотеці книжку.

Г. На свято запросили батьків.

Д. У долині - луки, трава по пояс.

Е. Темна хмара озвалася громом гучним.

Е. Роботящим умам, роботящим рукам перелоги орать…

9. У яких реченнях є обставини мети?

А. Впевнено я почуваю себе у рідному домі.

Б. Ніч впала мороком глибоким.

В. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Г. Ідуть дівчата в поле жати.

Д. Котились оповиті вечірніми димами степи.

Е. Мова є акумулятором усіх змін у політичному і культурному житті суспільства.

10. Установити відповідність між реченнями і видами другорядних членів.

  1. Придієслівний прямий додаток.


А. А за нами понуро одсувалась назад стіна лісу (В.Винниченко).

  1. Приіменний непрямий додаток.


Б. Пізнаєш істину - увійде тоді у кров твою сонце (Г.Сковорода).

  1. Неузгоджене означення.


В. Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею (Г.Сковорода).


  1. Прикладка.


Г. Озеро схоже на велетенську пласку чашу (Є.Гуцало).


Д. Недалеко від міста Чигирина

притулився хутір Хмельницьких (М.Грушевський).



А

Б

В

Г

Д







ІІІ рівень (2 бали)

11. Поширте речення, вписавши другорядні члени. Підкресліть їх.

____________ дощ __________ умив ______________



ІV рівень (3 бали)

12. Зробіть синтаксичний розбір речення (підкреслити члени речення, дати характеристику реченню):


Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, захисники рідної землі (В. Скуратівський).






Ключ

  1. А

  2. В

  3. А

  4. А

  5. А

  6. В

  7. Б, Д

  8. Б, Д

  9. В, Е

  10. 1 – Б, 2 – А, 3 – В, 4 – Д.


Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми маємо повторити вивчене про частини мови, закріпити вміння розрізняти частини мови, визначати їхні граматичні ознаки, будемо удосконалювати орфографічну й пунктуаційну грамотність.

Морфологія (від гр. morphe — форма і logos — слово, вчення) —  це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови.


Для морфології є важливим граматичне значення слова.

На відміну від лексичного, яке є індивідуальним для кожного слова, граматичне значення є спільним для цілих розрядів слів.

Усі слова в мові за лексичним значенням та граматичними особливостями поділяються на частини мови.

Щоб правильно визначити частину мови, треба зрозуміти логіку розподілу слів за частинами мови.


Будь-яку частину мови характеризують такі ознаки:

  • Лексичне значення — що означає частина мови: прикметник виражає ознаку предметів.

  • Синтаксична  роль — які ролі частина мови виконує у реченні:

підмет, присудок.

  • Розряди за значенням — на які групи слів підрозділяється.

  • Морфологічні ознаки — за якими параметрами: час, рід, вид — змінюється частина мови.





Орфографія (від гр. orthos - прямий, правильний, рівний і grapho - пишу) - це правопис. Орфографія містить кілька розділів, кожен з яких є сукупністю правил, що базуються на певних принципах.

Головний розділ орфографії - це розділ про позначення звуків мови буквами.

Окремий розділ орфографії складають правила написання слів разом, окремо чи через дефіс, що залежить від змісту та поєднання з іншими словами. Правопис регламентує вживання великої літери при написанні власних назв (Конотоп, Париж, Всесвіт).

Інші розділи орфографії регламентують закономірності переносу частин слів з одного рядка на інший, правопис запозичених слів, правила графічних скорочень слів, особливості вживання апострофа та інші правила передачі усної мови на письмі.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОЇ ОРФОГРАФІЇ

Українська орфографія побудована на фонетичному, морфологічному, історичному (традиційному) та дифиренційному принципах:


основні принципи

приклади

фонетичний

написання слова точно відображає його вимову

[книга]- книга

морфологічний

написання відбувається за принципом: та сама частина (корінь, префікс, суфікс, закінчення) в усіх словах пишеться однаково, незалежно від їх звучання

вимовляється [брацтво], 

пишеться братство, бо брат;

[веиселий]- веселий,

бо весело;

[книз'ц'і]- книжці,

бо книжка

історичний (традиційний)

написання слів історично узвичаєно; пояснити його неможливо- треба лише запам'ятати

[йасний]- ясний;

[гуни]- гунни

диференціюючий

при написанні знаходяться значення слів, щоб диференціювати (розрізнити) їх, незіважаючи на однакове звучання

вдень (завидно);

в день (в певний день);

по-новому (прислівник),

по новому мосту

(прийменник з

прикметником)

Перегляньте відео

https://www.youtube.com/watch?v=_jGzNr2BHsM&t=322s


Завдання:

https://learningapps.org/2524778

https://learningapps.org/1784623

https://learningapps.org/2532506

https://learningapps.org/3731923

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми поговоримо про будову словосполучень та їхні види за способом вираження головного слова.


Синтаксис — це розділ науки про мову, що вивчає будову та лексико-граматичне значення словосполучень і речень.

Пунктуація — це сукупність правил про вживання розділових знаків.


Словосполучення — це синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням двох або більшої кількості повнозначних слів на основі підрядного зв'язку.

За будовою словосполучення складаються з головного і залежного слів.

Головним є те слово, від якого ставиться питання, а залежне відповідає на це питання.

Зверни увагу!

Чим відрізняються словосполучення від слів, сполучень слів і речень?

На відміну від слова словосполучення складається з двох або більшої кількості повнозначних слів і називає не тільки предмет або дію, а й ознаку предмета або дії: у смертельній тривозі, величезний камінь, люблять найбільше, блукає поблизу, зустрітися надвечір.


















Сполученнями слів (а не словосполученнями!) називають:

  • поєднання підмета і присудка: біжить Пірат;

  • однорідні члени речення, які не перебувають у підрядному зв'язку: сиділа і слухала; не вгору, а вниз; розум чи досвід;

  • не є словосполученнями фразеологізми: байдики бити, бути напоготові;

  • поєднання іменників та займенників із прийменниками: з пропозицією, до них; дієслова з частками: таки зробив, слухайте ж;

  • складені форми слів: буду навчатись, найбільш здатний.

На відміну від речень словосполучення не виражають закінченої думки й інтонаційно не оформлені. Вони є лише складовими частинами речень.

Приклад:

Так, у реченні: Тим часом тягнеться стежкою довга качина низка виділяються такі словосполучення: тим часом тягнеться, тягнеться стежкою, довга низка, качина низка.

Словосполучення за будовою поділяються на прості і складні.

Прості словосполучення складаються з одного головного і одного залежного слова, не поширені (сміливий вчинок).

У складних словосполученнях головне слово поширене іншим словом (героїчний подвиг народу).
















Синтаксичний розбір словосполучення

1. Виділити словосполучення з речення.

2. Назвати головне і залежне слова, поставити питання.

3. Визначити вид словосполучення за головним словом (іменне, дієслівне, прислівникове).

4. Визначити тип за будовою.

5. Зобразити словосполучення схематично.

Приклад:

Крута балка починалася одразу ж за селом.(Григір Тютюнник)

Крута балка.

Головне слово - балка. Балка (яка?) крута - залежне слово.

Словосполучення іменне, просте, головне слово виражене іменником.





Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=e03fWVdZaE4

Завдання:

https://learningapps.org/19287453

https://learningapps.org/2057497

https://learningapps.org/3855444

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми дізнаємося чим речення відрізняються від словосполучень, про види речень за будовою, метою висловлювання та емоційним забарвленням.

В ієрархічній системі синтаксичних одиниць речення посідає центральне місце.

Воно розглядається, з одного боку, як одиниця, що утворюється зі слів і словосполучень, а з іншого — як одиниця, що вичленовується з тексту. Утворюючи речення, слова й словосполучення об’єднуються синтаксичними відношеннями й виражають думку, тобто якесь повідомлення про предмети і явища дійсності. У реченні виражається ставлення мовця до фактів дійсності з погляду ствердження, заперечення, непевності, вірогідності, невірогідності.


Реченням називається граматично та інтонаційно оформлена синтаксична одиниця, що є засобом формування, вираження й повідомлення думки.

Специфічними ознаками речення, які відрізняють його від словосполучення, є:

  • віднесеність висловлюваного до дійсності. Повідомлюване стверджується або заперечується, сприймається як реальне чи нереальне, можливе чи неможливе;

  • змістова та інтонаційна завершеність;

  • наявність граматичної основи.


Граматичну основу речення складають головні члени речення (підмет і присудок) або один головний член речення.

Другорядні члени речення (означення  додаток  обставина) утворюють групу підмета і групу присудка.


НАПРИКЛАД:

У сонливій ранковій імлі озветься відлуння тривожне. (Г. Чубач).
















За метою висловлювання речення поділяють на:























За емоційним забарвленням речення поділяють на:























За будовою речення поділяються на:





















Зверни увагу!

Прості речення можуть бути двоскладними і односкладними, поширеними й непоширеними, повними й неповними, ускладненими й неускладненими.

Граматичною основою речення є підмет і присудок.


За структурою граматичної основи речення поділяються на:




















За наявністю або відсутністю другорядних членів речення поділяють на:

















Просте речення може бути повним і неповним.

Повними називаються речення, у яких наявні всі головні та другорядні члени речення, необхідні для завершеності будови й повноти вираження значення

Приклад:

В чагарниках низькорослих акацій посвистували червоногруді снігурі (Ю. Збанацький).


Неповними називаються такі речення, у яких пропущений головний або другорядний член речення, зрозумілий із контексту або ситуації мовлення


Приклад:

Хвилини здаються тоді за години, години — за дні, дні — за роки (П. Мирний).


Просте речення може бути неускладненим або ускладненим однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями та реченнями, відокремленими членами речення.


Синтаксичний розбір простого речення складається з таких компонентів:

  • Визначити і підкреслити граматичну основу речення.

  • Підкреслити другорядні члени речення.

  • Визначити тип речення за метою висловлювання.

  • Визначити тип речення за інтонацією.

  • Визначити тип речення за будовою.

  • Визначити речення односкладне чи двоскладне.

  • Визначити речення поширене чи непоширене.

  • Визначити речення повне чи неповне.

  • Визначити речення ускладнене чи неускладнене.

Зразок усного синтаксичного розбору простого речення:

І, може, в ту годину, в ту хвилину, родилась пісня.

(Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене вставним словом може, що називає невпевненість).


Зразок письмового синтаксичного розбору простого речення:

На щастя, життя без несподіванок не обходиться.


(Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене вставним словом на щастя, що називає радість).


Завдання: https://learningapps.org/8943407

https://learningapps.org/1685515

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні мова йтиме про особливості підмета як головного члена речення, види підметів та способи їхнього вираження.


Підмет — головний член речення, що означає особу, предмет або явище, якому приписується якась дія, стан чи ознака, виражена присудком. Підмет відповідає на питання хто? що?

За структурою підмети поділяються на прості й складені.


















Простий підмет може бути виражений


  1. Будь-якою частиною мови:

  • іменником: Вітерець  розганяє білі хмарки (С. Божок); 

  • займенником: Лунають вони гучно та далеко-далеко ( І. Пільчук);

  • прикметником у значенні іменника: Там лишилися їі рідні (Ю. Збанацький);

  • дієприкметником: Визволені одразу кинулися до воїнів (Ю. Яновський);

  • числівником: На тротуарі стояло двоє (Ю. Бердник);

  • прислівником: Одержане на першому екзамені «відмінно» дуже мене підбадьорило (В. Козаченко).


2. Неозначеною формою дієслова:  

Жити — це значить дихати, це значить діяти  (Ж.-Ж. Руссо).


3. Вигуком, звуконаслідуванням:

Незамовкаюче серед темноти «ура» підіймалося все вище, охоплюючи вершину (О. Гончар ).


Складений підмет виражається словосполученням або реченням, якщо вони вжиті у значенні іменника в називному відмінку.

Присудок у таких реченнях стоїть у формі множини.




Запам’ятай!

Не варто плутати підмет з додатком






























Завдання:

https://learningapps.org/11013192

https://learningapps.org/15187505



Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні мова йтиме про особливості присудка як головного члена речення, види присудків та способи їхнього вираження.

Присудок — це головний член речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов’язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?

Присудок виражає дію, здійснювану діячем, психічний або фізичний стан, визначення одного предмета через інший предмет, характеристику предмета тощо:

Обіч дороги длубається в болоті чапля (Ю. Яновський).

Плачуть трави, тужать під косою (М. Рильський).

  

За своєю структурою присудок може бути простим та складеним.

 
















Простий дієслівний присудок виражається дієсловом дійсного, умовного, наказового способів, а також інколи інфінітивом:

Чи не пішли б ми додому? 

Я їй розказувати, а вона сміятись та ридати.


Зверни увагу!

До простих належать також присудки, що виступають у:

  • складеній формі майбутнього часу (буду робити)

  • формі наказового (хай знає) або умовного способів (робив би).


Простий присудок виражається:

  • дієсловом дійсного, умовного або наказового способу:

Довкола все зчудовано притихло (М.Бровко).

Вже б нікуди звідси не їхав, так і зостався б у Бережанах (Є. Гуцало). Нехай мої струни лунають (Леся Українка).

  • вигуком або звуконаслідувальним словом:

Під ногами шурх! та шурх! гадюки. (О.Гончар).

  • фразеологізмами зі значенням дії:

Ви послухайте його і на вус намотайте (М. Стельмах).

  • складеною формою майбутнього часу дієслова:

Сьогодні на уроці ми будемо вивчати (= вивчатимемо) нову тему.


Складений присудок складається з двох компонентів.

Розрізняють складений іменний і складений дієслівний присудок.


Складений іменний присудок складається з іменної частини (іменника, прикметника, дієприкметника, займенника, числівника) і дієслова-зв’язки.

У ролі дієслова-зв’язки найчастіше вживаються слова бути, стати, становити, являти, називатися, вважатися, зватися, доводитися, лишатися, прикидатися тощо

До іменної частини можуть входити сполучники як, мов, точно та ін.

Я залишусь завжди молодим (В. Сосюра).

Мені осіння ніч короткою здається (Леся Українка).


Зверни увагу!

У реченнях з нульовою зв’язкою в ролі іменної частини можуть вживатися

  • кількісні та порядкові числівники: Я наче сам один на великому світі (Ю. Яновський).

  • прислівник, наприклад: Полон — це гірше, ніж смерть (О. Гончар).

  • фразеологізми іменного типу: Сон рябої кобили все це (О. Гончар).


Дієслово-зв’язка бути у формі теперішнього часу (є), як правило, опускається.

Присудок із пропущеною дієслівною зв’язкою вважається складеним іменним із нульовою зв’язкою: Краса — верховний учитель. (О.Довженко).


Складений дієслівний присудок складається з інфінітива й допоміжного дієслова. Основним компонентом складеного дієслівного присудка виступає інфінітив (називає конкретну дію). Допоміжне дієслово передає граматичне значення способу, часу, особи, числа.


У ролі допоміжних слів можуть бути:

  • дієслова зі значенням початку, кінця, продовження дії — почати, перестати, стати, зостатися, кинутися, продовжувати:

В тіло почало входити м'яке тепло і півсон (М. Стельмах).

  • дієслова зі значенням можливості, неможливості дії, прагнення, бажання — мусити, хотіти, бажати, уміти, думати, треба, любити:

Тепер така пора, що людина мусить людині помагать (І. Франко).

  • дієприкметники змушений, покликаний, приречений, зобов'язаний:

Ця картина приречена стати шедевром.

  • присудкові прислівники слід, треба, можна, шкода, необхідно, жаль, соромно, пора:

Василеві соромно згадувати про свій вчинок.

  • прикметники типу повинен, зобов'язаний, змушений, здатний, готовий, рад, згоден, ладен, спроможний, схильний  тощо:

За золоту монету він ладен танцювати хоч до ранку.


Завдання:

https://learningapps.org/14038264

https://learningapps.org/14062126

https://learningapps.org/10599062







Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми поговоримо про те, у якій формі вживають присудок при однорідних підметах та підметах, виражених сполученням слів.

Узгодження присудка з однорідними підметами

При однорідних підметах  присудок переважно має форму множини, якщо він стоїть після підметів.

Приклад:

Івась і Грицько  йшли по боках і доглядали овечат (Панас Мирний).

Перед однорідними підметами присудок  може мати форму як однини, так і множини.

Приклад:

І відчував грек і печеніг відлуння кроків князя Святослава (В. Симоненко).


При однорідних підметах, з'єднаних розділовими сполучниками, присудок завжди має форму однини.


Приклад:

Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла чи шерех збитої білкою кедрової шишки (О. Донченко).


Зв'язок підмета й присудка має свої особливості.


Здебільшого форми роду й числа присудка залежать від  форм підмета.

Приклад:

Стара вишня  росла  (ж. р.) край городу.  Старе дерево росло (с. р.) край городу.


Підмет виражено сполученням числівника з іменником

Якщо підмет виражений сполученням кількісного чи збірного числівника з іменником, то присудок ставиться:

  • в однині, коли увагу зосереджено на кількості виконавців;

  • у множині, коли увагу зосереджено на назві виконавців або дії, яку вони виконують.

Приклад:

Двоє альпіністів  піднялося на вершину Евересту (акцент на кількості)

Двоє альпіністів піднялися на вершину Евересту (акцент на дії).


Якщо складений підмет означає часовий відрізок (вік людини, кількість років, годин), то присудок ставиться в однині.

Приклад:

Сім літ промайнуло, як день.


Якщо до складеного підмета входить неозначено-кількісний числівник (багато, мало, чимало, трохи тощо) або іменник із значенням кількості (десяток, сотня, третина, половина, частина, більшість тощо), то присудок переважно має форму однини й узгоджується з підметом за родами (у минулому часі).

Приклад:

Чимало студентів пишалося своїм викладачем-винахідником.

Більшість присутніх погодилася з думкою голови зборів.


Якщо при складеному підметі стоїть означення у формі множини, то присудок теж має форму множини.

Приклад:

Оті три сосни нагадували про батька.


Підмет виражено іменниками

Якщо підмет виражений словосполученням — іменник у Н. в. + із + іменник в Ор. в. («хтось із кимось»), то присудок має форму множини.

Приклад:

Толя із Сергієм  весь день пропадали надворі.


Зверни увагу!

Якщо конструкція «хтось із кимось» поєднана з присудком в однині, то в такому реченні підмет простий. 

Гора з горою не сходиться, а людина з людиною зійдеться (Нар. творчість).

При абревіатурах  присудок ставиться в тому самому роді й числі, що й головне слово в словосполученні, від якого утворено абревіатуру.

Приклад:

СУМ (Словник української мови) видавався  впродовж 1970-1980 рр. видавництвом «Наукова думка».


Якщо підмет виражено невідмінюваною власною назвою іншомовного походження, то присудок узгоджується в роді із загальною назвою.

Приклад:

Мехіко відоме як одне з найдовших міст планети.


Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=NZIdlx7wzCw


Перегляньте презентацію


Завдання

https://learningapps.org/9084773

https://learningapps.org/9087916

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми розглянемо коли між підметом і присудком потрібно ставити тире, коли не потрібно і коли тире ставити не обовязково - за бажанням автора.


Опрацюйте презентацію


Завдання https://learningapps.org/17715911

https://learningapps.org/14062486

Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
ТИРЕ МІЖ ГОЛОВНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ Найчастіше тире ставиться на місці пропущеної в теперішньому часі дієслова-зв'язки бути (є) при складеному іменн...
Слайд № 1

ТИРЕ МІЖ ГОЛОВНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ Найчастіше тире ставиться на місці пропущеної в теперішньому часі дієслова-зв'язки бути (є) при складеному іменному присудку.

ТИРЕ МІЖ ГОЛОВНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ 1. Якщо підмет та іменна частина присудка виражені іменниками у формі називного відмінка: Книги – морська глибин...
Слайд № 2

ТИРЕ МІЖ ГОЛОВНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ 1. Якщо підмет та іменна частина присудка виражені іменниками у формі називного відмінка: Книги – морська глибина. Пісня – твір словесно-музичний. 2. Коли підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова: Жити – Батьківщині служити. Вік прожити – не ниву перейти. ТИРЕ СТАВИМО:

ТИРЕ МІЖ ГОЛОВНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ 3. Якщо один з головних членів виражений інфінітивом, а другий – іменником у називному відмінку: Велике вміння –...
Слайд № 3

ТИРЕ МІЖ ГОЛОВНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ 3. Якщо один з головних членів виражений інфінітивом, а другий – іменником у називному відмінку: Велике вміння – мовчати. Стояти над своїм життям – велика честь. 4. Якщо перед присудком стоять частки це, то, ось, значить: День – це крок життя. Досвід – то дорога дуже довга. І лиш боротись – значить жить.

ТИРЕ МІЖ ГОЛОВНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ 1. Якщо іменна частина складеного присудка виражена прикметником, дієприкметником, прикметниковим займенником, п...
Слайд № 4

ТИРЕ МІЖ ГОЛОВНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ 1. Якщо іменна частина складеного присудка виражена прикметником, дієприкметником, прикметниковим займенником, порядковим числівником: Ніч прекрасна. Море тихе і спокійне. Він наш, а ми твої. У списку я перший. Але: для смислового та інтонаційного виділення перед таким присудком можна ставити тире: Люди – прекрасні. Людина смертна, а народ – безсмертний. 2. Якщо підмет виражений особовим займенником: Ти друг, ти вірність. Але: якщо ж на підмет-займенник падає логічний наголос, тире ставимо: Пісня! Вона – серце народу, його душа, його крила. ТИРЕ НЕ СТАВИМО:

ТИРЕ МІЖ ГОЛОВНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ 3. Якщо перед присудком, що має порівняльне значення стоять сполучники як, мов, ніби, наче та інші: Промені як в...
Слайд № 5

ТИРЕ МІЖ ГОЛОВНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ 3. Якщо перед присудком, що має порівняльне значення стоять сполучники як, мов, ніби, наче та інші: Промені як вії сонячних очей. Але: тире ставимо лише при логічно наголошеному присудку й наявній паузі між підметом і присудком (авторський знак): Весна – неначе карусель. 4. Якщо підмет виражений словами це, то, тире ставимо залежно від логічного наголосу на ньому: Ця дівчина не просто так Маруся. Це – голос наш, це – пісня. Це – душа.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми поговоримо про прямий і непрямий порядок слів у реченні та способи його смислового виділення.


Порядок слів — це розташування їх у реченні одне відносно одного для певного смислового навантаження. Українська мова допускає вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія). Прямий найчастіше використовують у науковому, офіційно-діловому, публіцистичному, зворотний — у розмовному та художньому.

Найбільш характерним для української мови є прямий порядок слів. Він виражається в таких позиціях головних і другорядних членів речення:

  • підмет стоїть перед присудком: Мисливці  заночували в сторожці

  • узгоджене означення, виражене займенником, прикметником, порядковим числівником, дієприкметником, стоїть перед означуваним словом: Утомлені  мисливці  заночували  в сторожці;

  • неузгоджене означення (виражене іменником, неозначеною формою дієслова, прислівником та ін.) вживається після означуваного слова: Утомлені мисливці  заночували  в сторожці  лісника;

  • додаток займає позицію після слова, яке ним керує: Брат пообіцяв мені  допомогти з математикою;

  • обставини вживаються довільно: І шумить, і гуде, дрібен дощик іде. А хто ж мене, молодую, та й додому поведе? (Нар. творчість)


Обставини способу дії, міри й ступеня зазвичай стоять перед присудком.

У вікна знову стрепетом б'ється пісня, і від неї тихо бринять нижні шибки (М. Стельмах).


Зверни увагу!

Місце вставних слів і словосполучень залежить від того, що саме треба виділити. Вставні слова на початку речення стосуються усього речення, усередині — того слова, що стоїть після них: 

Як відомо, на території Закарпаття колись було море. Письменник — це, вважай, ціла галактика зі своїми магнітними бурями, супутниками, періодами неспокійного сонця (Б. Олійник).


Зверни увагу!

Зміст речення змінюється зі зміною порядку слів. Вільно поміняємо місцями члени речення: 

Ми знайшли цуценя під кущем малини. Цуценя під кущем малини  знайшли ми. Знайшли ми під кущем малини цуценя. Під кущем малини цуценя ми знайшли.


Кожне речення має той самий набір слів, але змінюється інтонація, смисловий наголос. Вибір  того чи іншого порядку слів залежить від умов спілкування, мети і змісту висловлювання, того, що саме вважає мовець основним у повідомленні, контексту тощо.

Як правило, в простому реченні на початку ставиться відоме (тема), під кінець — нове і невідоме (рема).

Приклад:

А це, чуєш, діду, приблудилися до мене коза з собакою. Кручуся-верчуся в дворі та сама до себе гомоню, аж гульк — заходять до двору собака першою, а за нею коза. Слава тобі, Господи, хоч безрога. Обоє рябоє і в реп’яхах. Коза так жалісно мекає, а пес гавкає (В. Чемерис).


Логічний наголос — це виділення більшою силою голосу найважливішого слова в реченні.

Приклад:

Краєзнавчий музей запрошує на віртуальну екскурсію. Краєзнавчий музей запрошує на віртуальну екскурсію. Краєзнавчий музей запрошує на віртуальну екскурсію.

У реченнях логічно наголошуються виділені слова, які виражають найсуттєвіше в повідомленні. У першому реченні увага привертається до виконавця дії (хто або що влаштовує екскурсію), у другому — до самої дії (що саме робить музей), у третьому — до ознаки предмета  (екскурсія реальна чи віртуальна).

Для будь-якого члена речення сильною позицією є кінець речення. Найпростіший спосіб виділити якесь слово — це поставити його на останнє місце в реченні.


Завдання:

https://learningapps.org/19593488

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Увага! Автор матеріалу забороняє відтворення, передрук або розповсюдження іншим способом цього матеріалу з сайту «ВСЕОСВІТА» (тексти, фото, відео тощо). Дозволяється лише гіперпосилання на сам матеріал.