Матеріали для дистанційного навчання

Увага! Автор матеріалу забороняє відтворення, передрук або розповсюдження іншим способом цього матеріалу з сайту «ВСЕОСВІТА» (тексти, фото, відео тощо). Дозволяється лише гіперпосилання на сам матеріал.

Українська література

Для кого: 7 Клас

17.01.2022

135

2

0

Опис документу:

У папці вміщено матеріали, що допоможуть у підготовці уроків під час дистанційного навчання. Пропоную вашій увазі короткий виклад теоретичного матеріалу, посилання на інтерактивні вправи, підсумнову контрольну роботу.

Оберіть документ з архіву для перегляду:
474,112 Кб
19,787 Кб
1,761 Мб
101,876 Кб
20,721 Кб
33,021 Кб
7,783 Мб
23,789 Кб
227,506 Кб
1,259 Мб
115,412 Кб
186,247 Кб
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми перевіримо ваші знання з тем: «Вступ. Із пісенних скарбів. Про минулі часи».


І рівень. Тестові завдання з однією правильною відповіддю (1 бал)

1. У яких піснях оспівано тяжку долю солдата?

а) рекрутські;
б) козацькі;
в) жартівливі;
г) бурлацькі;
д) чумацькі.

2. До якого жанру належать рекрутські, кріпацькі, наймитські пісні?

а) календарно-обрядові;
б) коломийки;
в) суспільно-побутові;
г) родинно-побутові;
д) історичні.

3. У яких піснях відображено суспільне, явище, зображене на картині

Лашко Н.

А

коломийки;

Б

рекрутські пісні;

В

чумацькі пісні;

Г

кріпацькі пісні;

Д

жниварські пісні


4. З якої пісні ці рядки:

«Ой співанки-коломийки, в’язанку з них в’яжу,

Як попросять заспівати, я ся не відкажу. »
а) «Дозвілля молоді»;
б) «Жартівливі коломийки»;
в) «Стоїть явір над водою»;
г) «Ой у степу криниченька»;
д) «Ой на горі та женці жнуть

ІІ рівень. Завдання на встановлення відповідності (2 бали)

5. Установіть відповідність між назвою поняття та визначенням:


1

2

3

4





1

Пафос твору

А

Розповідний художній твір, що має розгорнуті ший, ніж в оповіданні сюжет, більшу кількість другорядних персонажів і зображує значну кількість подій

2

Коломийка

Б

Піднесений настрій, пристрасне переживання автора в літературному творі, викликане певною ідеєю чи подією

3

Повість

В

Відтворюють настрої певної соціальної групи, викликані певними явищами суспільного життя

4

Суспільно-побутові пісні

Г

Дворядкова пісня в танковому ритмі, яка складається з двох чотирнадцятискладових рядків з паузою після восьмого складу


ІІІ рівень. Розгорнута відповідь на питання (3 бали)

6. Визначте основні мотиви чумацьких пісень, запишіть.

7. Охарактеризуйте головного героя твору «Захар Беркут», висловивши своє ставлення до нього.



Ключ

1 а

2 в

3 в

4 а

5

1

2

3

4

Б

Г

А

В


Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми перевіримо як ви засвоїли твір Івана Франка «Захар Беркут».


1. Жанр твору "Захар Беркут"?

а) Оповідання

б) Історична повість

в) Історичний роман

г) Пригодницька повість

2. Події у творі розгортаються у ... столітті.

а) ХІІ

б) ХІІІ

в) ХIV

г) XV

3. У творі розповідається про напад ... на тухольців.

а) монголо-татарів

б) польської шляхти

в) турецьких воїнів

г) казахських кочівників

4. Новим тухольським боярином став

а) Захар Беркут

б) Тугар Вовк

в) Максим

г) Мирослава

5. Сторож у творі - це ...

а) маяк

б) охоронець біля входу до села

в) великий кам'яний стовп

г) птах, який сповіщав про нападників

6. Останні слова Свідчення моє проти Тугара Вовка велике і страшне: він зра... не встиг доказати

а) Максим

б) Захар Беркут

в) Митько Вояка

г) Пета

7. В останній момент, коли Бурунда замахнувся сокирою над Максимом, Тугар Вовк мечем відрубав

а) руку Максимові

б) голову Бурунді

в) руку Бурунді

г) руки Максимові й Бурунді

8. Як звали князя, який пожалував землі Тухольчини боярину?

а) Данило Галицький

б) Рюрик Ростиславович

в) Володимир Ярославич

г) Святослав Ігорович

9. Який сон наснився Захару Беркуту?

а) у небі літає два орла і в них стріляють

б) з неба падають камені

в) падає священний камінь Сторож

г) напад монголів

10. Хто готовий на самопожертву заради Максима?

а) Захар

б) Тугар

в) Іван

г) Мирослава

11. «… можеш нас зробити трупами, але не зробиш рабами», - коли були сказані ці слова?

а) коли тухольців оточили монголи

б) коли Тугар Вовк прийшов до тухольців

в) коли Максима взяли в полон

г) коли Тугар Вовк відмовив Максимові у сватанні

12. Що запропонував Бурунда Захарові?

а) волю

б) мир

в) обмін

г) битву


Ключ

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

б

а

а

б

в

в

в

а

в

г

б

в


Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми поговоримо про художній твір як явище мистецтва.


Мистецький твір має зміст (явища життя, проблеми, картини, відображені автором, а це — сюжет, тема, проблематика, образи) і художню форму (спосіб розкриття змісту твору, який виявляється передусім у його будові, у мовновиражальних засобах). Мистецтво — це творче відображення дійсності в художніх образах. Справді, письменники не копіюють дійсність, а, осмисливши й доповнивши її за допомогою творчої уяви, словесно відображають у художніх образах. До речі, саме художній образ як специфічна форма відтворення дійсності є спільним для всіх його видів.


Кожний вид мистецтва відображає життя своїми засобами. Серед величезної кількості різноманітних книжок значне місце посідають твори художньої літератури.


Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=XRVBHRZuwy0

Література – це мистецтво слова, вона в художній формі відображає життя народу засобами мови. Головним предметом зображення в літературі виступає людина, її життя, думки, переживання, взаємозвязки з природою і суспільством. У кожного виду мистецтва є свій матеріал. У музики – звуки, у малярства – лінії та кольори; у скульптури – дерево, камінь, метал, віск, глина, а обєктом зображення є людські фігури, рідше тварини. В архітектури – той самий матеріал, що й скульптури, а обєкти інші: собори, палаци, замки, різноманітні споруди. Для літератури матеріал – слово, найголовніший виразник нашої свідомості, поглядів, переживань. З його допомогою досягається й високий мистецький рівень.

Кожний письменник уважно вивчає навколишню дійсність: подій, людей, стосунки між ними, різні явища природи. Все побачене й почуте він обдумує і визначає, що добре, корисне, що погане, шкідливе, а також що важливе, характерне, що другорядне, випадкове. У своїх творах письменник і зображує важливі, характерні події, явища, риси вдачі людей, змушує читача задуматися над життям, спонукає виховувати себе, наслідувати героїв, що полюбилися, малює словами художні образи. В цьому полягає специфіка мистецтва.

Художній образ – це словесне відтворення різних подій, предметів, уявлюваних письменником.

Буваючи в полі влітку, ви, мабуть, бачили жайворонка, чули його спів. Жайворонок – пташка.

Коли ж Малишко пише: «Сивий жайворонок клепле срібні дзвони в небесах» – то це вже художній образ. У літературних творах усе замальовується за допомогою словесних художніх образів. Проте письменник не тільки малює словами образи людей, подій, явищ, предметів, а й виражає своє ставлення до них А. Малишко милується піснею жайворонка.

Лише художня література є одним із видів мистецтва, що образно відтворює життя за допомогою слова, мови. Літературні образи створюються за допомогою мови. Отже, письменник у своєму творі не просто копіює життєві явища. Відбираючи з життя найбільш характерне, митець за допомогою творчої фантазії втілює його в одному персонажі й створює неповторний художній образ або картину життя, якої не було в дійсності і яка вже стає надбанням літератури. Автор має право на фантазію, вимисел, на ірреальний світ.

Якщо почуття, які прагне викликати автор, фальшиві, не пропущені крізь його власну душу, якщо думки та ідеї, які він висловлює, буденні, такий твір не має шансів на те, щоб зацікавити читача, змусити його хвилюватися й розмірковувати над прочитаним.

Функції літератури

Художні твори виконують різні функції у духовному житті суспільства,

найголовнішими з яких є:

  • естетична, яка полягає в тому, що твір дає емоційне задоволення, збуджуючи уяву читача і спонукаючи його до співпереживання; (естетичний – пов'язаний зі створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в мистецтві та житті, викликаний прекрасним у житті чи мистецтві).

  • виховна, яка тісно пов’язана з естетичною, - виховує у читачів любов до рідного краю, праці, природи: до одних дійових осіб автор намагається викликати у читачів співчуття і любов, до інших – неприязнь, ненависть.

  • пізнавальна, яка полягає в тому, що художній твір є активним джерелом поповнення знань про довколишній світ, розширює наші уявлення про певну історичну епоху, про побут, культуру та звичаї зображених у ньому людей.

Література – найвищий рід мистецтва ,вона має переваги над іншими видами мистецтва, бо здатна не обмежуватися у зображенні, розкритті внутрішнього і зовнішнього світу людини, її найтонших хвилювань. Життя людини відображується у динамічному розвитку.

Художня література зображує життя природи й суспільства в картинах і образах. Вона розповідає переважно про внутрішній світ людей, про їхні взаємовідносини, настрої, прагнення і вчинки, думки й переживання; впливає не тільки на розум, але й на почуття читача.

Впливаючи на думки і почуття, погляди людей, художня література відіграє велику роль у житті суспільства. Щоб добре і правильно зрозуміти художній твір, потрібно під час читання ясно уявляти все зображене в ньому, вдумуватися в нього, усвідомлювати ставлення автора до того, що він зобразив. Тільки таке читання принесе вам глибоку насолоду, збагатить новими знаннями, навчить розуміти людей, правильно оцінювати їх вчинки й поведінку, а також різні події та явища.

Отже, вам потрібно вчитися яскраво уявляти зображене в художньому творі, розуміти ставлення письменника до цього зображеного, оцінку його.

Завдання: опрацюйте презентацію.

Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
Художній твір як явище мистецтва, новий ірреальний світ, створений письменником, його особливість і значення. Функції мистецтва
Слайд № 1

Художній твір як явище мистецтва, новий ірреальний світ, створений письменником, його особливість і значення. Функції мистецтва

Мистецтво — це особливий вид сприйняття дійсності відповідно до законів краси. Воно може торкатися найпотаємніших струн людської душі, хвилювати й ...
Слайд № 2

Мистецтво — це особливий вид сприйняття дійсності відповідно до законів краси. Воно може торкатися найпотаємніших струн людської душі, хвилювати й возвеличувати людину. Мистецтво збуджує емоції, розвиває уяву та інтелект.

Функції мистецтва Пізнавальна (мистецтво як знання та просвіта). Художньо-концептуальна (мистецтво як аналіз стану світу) (концептуальний — основан...
Слайд № 3

Функції мистецтва Пізнавальна (мистецтво як знання та просвіта). Художньо-концептуальна (мистецтво як аналіз стану світу) (концептуальний — оснований на певній концепції, що містить ту чи іншу концепцію; концепція — система поглядів на те чи інше явище; спосіб розуміння, тлумачення якихось явищ). Функція передбачення (ідеться про інтуїцію).

Функції мистецтва Інформаційна й комунікативна (мистецтво як повідомлення і спілкування). Сугестивна (функція навіювання) (мистецтво здатне навіюва...
Слайд № 4

Функції мистецтва Інформаційна й комунікативна (мистецтво як повідомлення і спілкування). Сугестивна (функція навіювання) (мистецтво здатне навіювати спосіб мислення, почуття, майже гіпнотично впливати на людську психіку). Виховна (мистецтво формує цілісну особистість).

Функції мистецтва Естетична (під впливом мистецтва формується естетичний смак, пробуджується творче першоджерело особистості, її бажання творити ві...
Слайд № 5

Функції мистецтва Естетична (під впливом мистецтва формується естетичний смак, пробуджується творче першоджерело особистості, її бажання творити відповідно до законів краси); Гедоністична («функція насолоди») (процес творення приносить естетичну насолоду, радість, духовне натхнення).

Слайд № 6

Живопис, або малярство — це зображення на площині картин реального або нереального світу, які виникають у творчій уяві художника. Література (від л...
Слайд № 7

Живопис, або малярство — це зображення на площині картин реального або нереального світу, які виникають у творчій уяві художника. Література (від латин. littera — буква). У літературі слово виступає матеріалом для творення художнього образу.

Танець (від нім. Tanz — рух) — вид мистецтва, матеріалом якого є поетично осмислені, організовані в часі й просторі рухи та пози людського тіла. Та...
Слайд № 8

Танець (від нім. Tanz — рух) — вид мистецтва, матеріалом якого є поетично осмислені, організовані в часі й просторі рухи та пози людського тіла. Танець може бути пов’язаний безпосередньо з музикою.

Музика (гр. musike — мистецтво муз) — вид мистецтва, який відображає реальну дійсність в емоційних переживаннях через звуки. Музика говорить з люди...
Слайд № 9

Музика (гр. musike — мистецтво муз) — вид мистецтва, який відображає реальну дійсність в емоційних переживаннях через звуки. Музика говорить з людиною «мовою душі», хвилює, викликає багато емоцій.

Театр (гр. theatron — місце для вистави, вистава) — це вид мистецтва, у якому образне відтворення дійсності відбувається у формі драматичної дії, с...
Слайд № 10

Театр (гр. theatron — місце для вистави, вистава) — це вид мистецтва, у якому образне відтворення дійсності відбувається у формі драматичної дії, сценічної гри, що здійснюється акторами перед глядачами.

Кіномистецтво (гр. kinematos — рух) — це вид художньої творчості, що увійшов у наше життя в XX ст. Особливість кіномистецтва полягає в тому, що вон...
Слайд № 11

Кіномистецтво (гр. kinematos — рух) — це вид художньої творчості, що увійшов у наше життя в XX ст. Особливість кіномистецтва полягає в тому, що воно дає можливість відображати дійсність рухомою, динамічною за допомогою гри акторів та технічних засобів.

Архітектура (латин. architektura) — мистецтво проектувати й зводити будинки та інші споруди. Скульптура (від латин. sculptura — висікаю, вирізаю) —...
Слайд № 12

Архітектура (латин. architektura) — мистецтво проектувати й зводити будинки та інші споруди. Скульптура (від латин. sculptura — висікаю, вирізаю) — вид мистецтва, у якому образи відтворюються в об’ємно-просторових формах з використанням різних матеріалів.

Основні види мистецтва Т. Шевченко «Садок вишневий коло хати…» М. Лисенко «Коза Дереза», веснянки та ін. І. Рєпін «Запорожці пишуть листа турецьком...
Слайд № 13

Основні види мистецтва Т. Шевченко «Садок вишневий коло хати…» М. Лисенко «Коза Дереза», веснянки та ін. І. Рєпін «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», А. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі» та ін. Пам’ятник Т. Г. Шевченку в Харкові (скульптор М. Манізер) Література Скульптура Живопис Музика Назва виду мистецтва Приклади

Основні види мистецтва «Березіль» Л. Курбаса. Вистава «Гроші». Відомі артисти: А. Бучма, Н. Ужвій, Г. Юра, А. Роговцева, Б. Ступка та ін. «Чипполін...
Слайд № 14

Основні види мистецтва «Березіль» Л. Курбаса. Вистава «Гроші». Відомі артисти: А. Бучма, Н. Ужвій, Г. Юра, А. Роговцева, Б. Ступка та ін. «Чипполіно» (композитор К. Хачатурян, балетмейстер Г. Майоров) та ін. О. Довженко «Земля», С. Параджанов «Тіні забутих предків», Ю. Іллєнко «Чорний птах з білою плямою», І. Миколайчук «Пропала грамота», К. Бромберг «Пригоди Електроніка» та ін. Театр Кіно Балет Назва виду мистецтва Приклади

Художня література — це один з найпоширеніших видів мистецтва, що образно відтворює життя за допомогою слова. Письменник намагається розкрити суспі...
Слайд № 15

Художня література — це один з найпоширеніших видів мистецтва, що образно відтворює життя за допомогою слова. Письменник намагається розкрити суспільні відносини, дослідити людські характери, описати переживання, показати красу світу, утвердити загальнолюдські цінності.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми будемо мандрувати стежками скарбниці української літератури, дізнаємось багато нового про суспільно-побутові пісні.


Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу. Це історія українського народу, народу-трудівника, народу-воїна, народу, що століттями бився, як лев, за свою свободу, що століттями витрачав усю свою силу, свою кров, своє життя, як казав великий Шевченко, «без золота, без каменю, без хитрої мови», на виковування в боротьбі свободи, права на повноцінне життя, на виявлення в житті всіх своїх здібностей!» — так писав про українську пісню геніальний український письменник, кінорежисер Олександр Довженко.

«З усіх видів української культури пісня завоювала найбільшу популярність у народів світу і є найвагомішим внеском нашої нації у міжнародну духовну скарбницю, що одностайно ствердила зарубіжна громадськість…


У соціально-побутовій ліриці відобразилися думки, почуття, настрої народу, викликані явищами, подіями чи обставинами суспільного життя. Узяті в сукупності, ці пісні дають широку, правдиву картину історичного буття народу. У них особливо виразно виявляються його волелюбність, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад.

Жанрово-тематичне розмаїття:

- козацькі. Козацькі пісні виникли у XV-XVI ст. Козацькі пісні витворюють ліричний образ козака – тилового представника Запорозької Січі, передають романтику козацької волі.

Найпоширеніші теми козацьких пісень:

- прощання козака з рідними та його від'їзд із дому, мотив ностальгії за рідною домівкою;

- мотив небезпеки, що постійно загрожує козакові;

- тема смерті.

Символи: калина - символ України; явір - молодий хлопець, козак, лицар; могила - своєрідний обеліск козацької слави.

До найвідоміших козацьких пісень належать: «Гомін, гомін по діброві», «Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою», «А вже літ більш двісті», «Їхав козак містом»,«Козак від'їжджає».

- чумацькі. За тематикою й поетикою вони близькі до козацьких. Чумакування це була важка й небезпечна справа, але водночас овіяна романтикою далекої дороги, безмежного степу, моря.

Найпоширеніші теми чумацьких пісень:

- від'їзд у дорогу;

- приготування до тривалої подорожі;

- прощання з родиною;

- пригоди чумаків (тяжка зимівля, повернення додому тощо);

- гуляння після повернення, застереження дівчатам не закохуватися в чумака, висміюється чумакова жінка, яка гуляє, поки чоловіка немає вдома (у жартівливих чумацьких піснях);

- невдале повернення;

- смерть чумака в дорозі.

До найвідоміших чумацьких пісень належать: «Над річкою бережком» (повернення додому ні з чим). «Ой у полі криниченька» (смерть чумака в дорозі).

- кріпацькі (вираження негативного ставлення селян до тяжкої долі, умов підневільного життя)

- солдатські та рекрутські. Пісні, що супроводжували відхід хлопця до війська, сповнені сумним настроєм !!! (фактично це - голосіння).

До найвідоміших пісень належать: «На тій горі, на тій горі», «Ой понад морем, понад Дунаєм», «Била мене мати березовим прутом», «А в неділю рано, рано-ранесенько», «А на горі два явори», «Бідна моя головонька».

- бурлацькі; заробітчанські; наймитські. Сповнені тугою за рідним краєм, родиною; у них передано важку працю й зневажливе ставлення хазяїна до нього.


Ідейно-тематичний аналіз пісні «Ой на горі та женці жнуть»

Ой на горі да женці жнуть,
А попід горою,
Попід зеленою
Козаки йдуть.
А попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Веде запорізьке
Хорошенько!
Посередині пан хорунжий,
Під ним кониченько,
Під ним вороненький
Сильне-дужий!
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн да люльку,
Необачний!
"Гей, вернися. Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Оддай мою люльку,
Необачний!"
"Мені з жінкою не возиться;
А тютюн да люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, хто в лісі, озовися!
Да викрешем огню,
Да потягнем люльки,
Не журися!"

Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=PEUzUK5vRzY


Історична довідка.

Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.

У походах козаків на Туреччину й на Крим найбільше вславився кошовий П. Конашевич-Сагайдачний.

Петро, син Конона, а тому званий Конашевич, був родом з Самбірського повіту в Галичині. Його батько був заможним шляхтичем і хотів виховати Петра розумним чоловіком. Тому віддав його до найкращої тоді школи на Україні, до Академії в Острозі.

Сагайдачний вчився там 8 літ і, мабуть, там дістав прізвище Сагайдачний, тому що дуже добре стріляв з лука, а стріли лука ховають у сагайдаку. По восьми роках науки Сагайдачний дістався якось в 1614 році з кількома товаришами з Академії на Січ. Там незабаром виявилося, що Сагайдачний не тільки дуже розумний і освічений чоловік, але також дуже відважний вояк у битві. Тому козаки вибрали його в 1616 році кошовим Січі і гетьманом.
Сагайдачний бачив, як козаки зубожіли і як терплять через те, що король не дотримав своїх присяг. Він задумав зробити так, щоб Польща знову потребувала помочі козаків, бо тим чином думав зібрати велике козацьке військо і таки отримати від Польщі великі полегшення не тільки для козаків, але й для всього українського народу.

Щоб збагатити трохи козацьку касу та й зробити козацьке ім’я славним на всю Європу, гетьман почав водити козаків на Туреччину й на кримських татар. На нових чайках-човнах він кілька разів перепливав Чорне море аж до Царгорода, несподіваним нападом нищив турецьку столицю і увільняв багато козаків з турецької неволі. Таких походів робив він від 1616 року дуже багато і то на різні міста Туреччини і Криму: на Царгород, Кафу, Синоп, Трапезунд та інші.

Козаки також урятували Польщу під Хотином від турецької навали. Багато це коштувало козацької крові, а Сагайдачний скоро потім помер через ту битву. Він був тяжко ранений під Хотином і поїхав до Києва лікуватися, але даремно, бо весною 1622 року вмер. Київські «братчики» і школярі влаштували гетьманові величавий похорон і поховали його в церкві Богоявленського Братства в Києві.

Так помер славний і розумний кошовий і гетьман України Сагайдачний, що про нього і донині співається в багатьох піснях. Він щиро хотів допомогти своєму народові і за те віддав своє життя.

Михайло Дорошенко.

У 1626 році посилає послів до Варшави наступний гетьман — М. Дорошенко, щоб сейм затвердив ті привілеї і права, які обіцяв Сагайдачному.

Та сейм наче забув про ті недавні обіцянки і зовсім відвернувся від козаків. Тоді козаки вже на власну руку починають знову походи на турків і татар. М. Дорошенко водив козаків до Царгорода — та в однім поході на Крим йому не пощастило й він загинув у битві з татарами в 1628 році.

3) Козак — вільна людина із селян чи міської бідноти або утікач від утиску феодалів, житель Запоріжжя, Дону.


Тема — вияв любові й шани до захисників вітчизни — запорізьких козаків, уславлення сміливості, мужності їхніх ватажків.

Головна думка твору – уславити хоробрих козаків, для яких військова честь, захист своєї батьківщини, мирних женців — перш за все.)

Художні засоби: 

  • звертання («Гей, вернися, Сагайдачний...», «Гей, хто в лісі, озовися!»)

  • діалог

  • постійні епітети (кониченько вороненький, під горою зеленою, долиною широкою)

  • пестливі слова (хорошенько, кониченько, вороненький)

  • образи-символи (кінь, тютюн та люлька)

  • вигуки (ой, гей).

Рими: жнуть — йдуть, горою — зеленою — долиною — широкою


Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми продовжуємо вивчати суспільно-побутові пісні і поговоримо саме про козацькі пісні.



Ідейно-тематичний аналіз пісні «Стоїть явір над водою».

Стоїть явор над водою,
В воду похилився,
На козака пригодонька:
Козак зажурився.

Не хилися, явороньку,
Ще ж ти зелененький.
Не журися, козаченьку,
Ще ж ти молоденький!

Не рад явір не хилитися –
Вода корінь миє!
Не рад козак журитися,
Та серденько ниє.

Ой поїхав з України
Козак молоденький –
Оріхове сіделечко,
Ще й кінь вороненький.

Ой поїхав на чужбину
Та там і загинув,
Свою рідну Україну
Навіки покинув.

Звелів собі насипати
Високу могилу,
Звелів собі посадити
Червону калину:

"Будуть пташки прилітати,
Калиноньку їсти,
Будуть мені приносити
З України вісті!"

Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=4aqoMIWw2-Y

Тема: відтворення суму козака за Вкраїною рідною напередодні від’їзду його до Московщини.

 Ідея: співчутливе ставлення до молодого козака, який загинув на Московщині.

 Основна думка: народ завжди пам’ятатиме тих, хто загинув заради щастя, добробуту, миру на рідній землі.

 Жанр: козацька пісня з трагічною кінцівкою.

Композиція.

Поезія складається із семи строф по чотири рядки.

Твір умовно поділяється на дві частини: страждання молодого козака напередодні від’їзду до Московщини та його загибель у боротьбі за свою милу Україну.

Художні особливості поезії.

• Метафори: «Стоїть явір», «явір… в воду похилився», «вода корінь миє», «…серденько ниє»;

• Звертання:

«Не хилися, явороньку…»,

«Не журися, козаченьку…»

Риторичні оклики:

«Не хилися, явороньку,

Ще ти зелененький!»

«Не журися, козаченьку,

Ще ти молоденький!»

«Не рад козак журитися —

Так серденько ниє!»

«Будуть мені приносити

Од родоньку вісті!»

Зменшувально-пестливі форми слів: «явороньку», «зелененький», «козаченьку», «молоденький», «серденько», «вороненький», «колисоньку», «родоньку».


У пісні не згадується якась конкретна історична подія, тому ми можемо висловити лише припущення. Козаки воювали і проти російського царя, і в складі його війська проти іноземних загарбників чи, навпаки, брали участь у завойовницьких походах самодержця. У будь-якому випадку це — трагедія, бо людина змушена замість мирної праці воювати, замість побудови — руйнувати й гинути на чужині.

У творі виведений образ молодого козака, який, очевидно, не з власної волі змушений їхати на чужину. Про це свідчать такі вирази: «на козака незгодонька», «серденько ниє». Як і личить козакові, у нього «оріхове сіделечко» і «кінь вороненький».

Настрій у пісні сумний, журливий, пронизаний патріотичним пафосом.

Ця пісня викликає почуття великої пошани до наших славних предків — козаків.

Ідейно-тематичний аналіз пісні «Гомін, гомін по діброві»

Гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина проганяє:
"Іди, сину, геть від мене —
Нехай тебе турки візьмуть!"
"Мене, нене, турки знають —
Мене кіньми наділлють!"
Гомін, гомін по діброві.
Туман поле покриває,
Мати сина проганяє:
"Іди, сину, геть від мене —
Нехай тебе орда візьме!"
"Мене, нене, орда знає —
Сріблом, злотом наділяє!"
Старша сестра коня веде,
А підстарша зброю несе,
А меншая випитує:
"Коли, брате, з війська прийдеш?"
"Візьми, сестро, піску жменю.
Посій його на каменю —
Ходи к ньому зіроньками,
Полий його слізоньками
Коли, сестро, пісок зійде —
Тоді брат твій з війська прийде!"
Гомін, гомін по діброві.
Туман поле покриває.
Мати сина прикликає:
"Вернись, синку, додомоньку.
Змию тобі головоньку!"
"Мене, нене, змиють дощі,
А розчешуть густі терни,
А висушать буйні вітри!.."

Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=xfH8EKh4rMU



Тема: зображення часів, коли український народ захищав рідну землю від турецько-татарських загарбників.

дея: уславлення козацької мужності, цілеспрямованості, відваги.

 Основна думка: кожна мати, проводжаючи свого сина у похід на війну, хвилювалась за його подальшу долю; тільки смілива, рішуча, винахідлива людина здатна протистояти будь-якому ворогові.

 Композиція.

Пісня — це діалог між матір’ю і сином. Твір умовно складається з двох частин. Спочатку мати виганяє сина з дому, щоб той ішов на війну, а потім кличе його додому.

 Жанр: козацька пісня з героїчним пафосом.

Художні особливості пісні.

• Риторичні оклики:

«Мене кіньми наділяють!»

«Нехай тебе орда візьме!»

«Нехай тебе турки візьмуть!»

«Сріблом, золотом наділяє!»

«Тоді брат твій з війська прийде!»

• Риторичні запитання: «Коли, брате, з війська прийдеш?»

• Повтори: «Нехай тебе…», «гомін, гомін…»; «туман поле покриває», «іди, сину, іди, сину», «мати сина проганяє», «мене, нене…»

• Звертання: «Іди, сину…»; «мене, нене…»; «вернись, синку…»; «Коли, брате, з війська прийдеш?»; «візьми, сестро, піску жменю».

• Метафори: «Туман поле покриває», «орда знає», «змиють дощі»; «розчешуть терни»; «висушать вітри».

• Епітет: «буйні вітри».

• Зменшувально-пестливі форми слів: «зіроньками»; «слізоньками»; «додолоньку»; головоньку».

Ця пісня про зраду козака й ставлення його родини до цього.

Історичною основою цього пісенного твору могло стати поодиноке явище зради, яке засуджувалося не лише суспільством, громадою, але й близькими родичами зрадника.

Центральний образ твору — образ козака-зрадника. Слово «зрада» не вживається у пісні, але розкривається описово, через діалоги, коли козак запевняє, що йому не страшні ні турки, ні орда, які його наділяють кіньми, сріблом, золотом.

Мати не може змиритися зі зрадою сина й проганяє його. Негативно ставляться до козака й дві старші сестри. Тільки молодша, не розуміючи ще, любить козака як брата. Сам козак розуміє, що вороття йому немає, тому відповідає молодшій сестричці, що повернеться, як пісок зійде (проросте) на камені. Так він відповідає й матері, у якої прокинувся жаль та родинні почуття.

Пісня пронизана сумним настроєм, жалем.

Пісня викликає жаль через змарновану долю козака, захоплення силою материнських почуттів, поетичністю образних картин, особливо відповідей брата сестрі й матері щодо свого повернення.


Завдання https://learningapps.org/13906366



Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми продовжимо знайомство із суспільно-побутовими піснями, зокрема чумацькими; ознайомимося із історією чумацтва, звичаями та умовами життя чумаків; з’ясуваємо мотиви чумацьких пісень на прикладі твору «Ой у степу криниченька».

Чумацтво – самобутнє громадське утворення українського народу, але сама назва «чумак» уперше фіксується документами ХVІІ ст.

Прабатьківщиною чумацтва була середня Наддніпрянщина і зокрема Запорізька Січ, через які проходив головний чумацький (соляний) шлях. Основним промислом чумаків була торгівля сіллю, котру вони привозили з Криму та чорноморських лиманів. Тому чумаки спочатку називалися соленниками.

Ризикуючи життям, тяглися чумацькі вози з запряженими в них волами через дикі степи, з центру країни на крайній південь і назад. Було дві постійних чумацьких дороги: Чорний шлях і Муравський.

Свою назву Чорний шлях отримав через ті небезпеки, яким піддавалися проїжджі. Він тягнувся від Волині до Умані, звідти по таємних стежках, по глибоких ярах та берегах степових річок, доходив до Балти і, нарешті, до Дніпра. Муравський шлях, він же в давнину «Солоний шлях», йшов з глибини України до Криму і до Азовського моря.

Отже, виникнення i розвиток чумацтва було одним із проявів втягування широких мас населення у ринкові відносини. Протягом чотирьох століть – з другої половини XV ст., тобто з часу виникнення, i до кінця XIX ст., чумацький промисел належав в багатьох місцевостях України до найважливіших, після землеробства i скотарства занять сільського населення. Насамперед, чумацький промисел сприяв зміцненню торгівельних відносин між окремими районами України і сусідніми, зокрема з Росією. Чумаків вважають справжніми дипломатами, адже вони укладали міждержавні економічні угоди незалежно від військово-політичної ситуації земель, на яких здійснювали свою діяльність. Це дозволяло чумакам не боятися армій сусідів, із якими постійно точилися війни, а стабільно займатися своєю справою та відкривати для себе нові ринки збуту й імпорту.

Цікавим фактом є те, що майже всі шляхи загальноукраїнського значення сьогодні – засновані саме чумаками. Коли нашу територію вкривали безкраї степи, більшість доріг виключно з’єднували між собою найближчі села. Чумакам було не вигідно втрачати час, подорожуючи поселеннями, і вони прокладали власні маршрути, прив’язуючись лише до річок.

На відпочинок вони розташовувалися в долинах, де можна було дістати воду в «світлій криниці», річці або озерці серед густого очерету. Після відпочинку чумаки знову пускалися в дорогу. Їх поглинала неозора безбережна степ, сонна і мовчазна, і «битим шляхом» під південним палючим сонцем повільно тяглися воли, піднімаючи пил. Глухому шелесту полину чумаки відповідали протяжною піснею і скрипом критих возів. По сонцю і по могильним курганам вони дізнавалися шлях, який вів їх до удачі або загибелі.

Чумацтву присвячено багато мистецьких, творів.

Чумацькі пісні — тематична група української суспільно-побутової лірики, зміст якої відображає життя і побут чумацтва.


Літературний аналіз пісні «Ой у степу криниченька»

Ой у степу криниченька,

З неї вода протікає. (2)

Гей, там чумак сиві воли пасе

Та з криниці напуває.


Воли ревуть, води не п’ють.

Бо в Крим доріженьку чують. (2)

Ой Бог знає, та Бог і відає.

Де чумаченьки ночують.


Ой ночують чумаченьки

В чистім степу при долині, (2)

Розпустили сірі воли пасти

При зеленій муравині.


Умер, умер чумаченько

Та в неділеньку вранці, (2)

Поховали того чумаченька

У зеленому байраці.


Ой прилетіла сива зозуленька.

Та все «ку-ку» та «ку-ку». (2)

Ой подай, чумаче, та подай, голубе,

Та хоч правую руку!


Ой рад би я, моя мила.

Хоч обидві подати: (2)

Насипано та сирої землі.

Що не можу підняти.

Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=5rD6k2zHDwM

Тема: відтворення картини сумного життя чумаків.

Ідея: висловлення співчуття чумакові, якого поховано «у зеленому байраці».

Основна думка: непросте мандрівне життя чумаків так чи інакше впливає на стан їх здоров’я і врешті-решт призводить до смерті.

Жанр: суспільно-побутова чумацька пісня

Художні засоби:

Епітети: сиві воли; чистий степ; зелена муравина; зелений байрак; сива зозуленька; сира земля;

Метафора: воли… доріженьку чують;

Повтори: Ой…; Умер, умер; ку-ку;

Зменшено-пестливі форми: криниченька; доріженьку; чумаченьки; неділеньку;

зозуленька;

У пісні «Ой у полі криниченька» оповідається про смерть чумака. Як ви зазначили, чумак був похований у зеленому байраці, тобто серед степу. За народними звичаями, якщо чумак дорогою помирав, то все, що він обміняв, привозили його родині, при цьому роги вола обмазували дьогтем та вішали на них червону хустину чи стрічку — символ смутку.


«Спільні та відмінні риси між чумацькими та козацькими піснями»


Козацькі пісні

Чумацькі пісні

Патріотичний пафос, засудження зрадництва, захоплення героїзмом і мужністю козаків

Тісніший зв’язок із природою, думки, тривога рідних за чумаків в образі «сивої зозулі»


Спільне

Трагічна доля людей; історична основа; сумний настрій; прийоми паралелізму; постійні епітети; зменшувально-пестливі слова; окличні речення; діалоги

 

Завдання: опрацюйте презентацію.


Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
Чумацькі пісні
Слайд № 1

Чумацькі пісні

Суспільно-побутові пісні – це… Суспільно-побутові пісні розрізняються… Козацькі пісні – це… Пафос твору – це… це народно-пісенні твори про умови жи...
Слайд № 2

Суспільно-побутові пісні – це… Суспільно-побутові пісні розрізняються… Козацькі пісні – це… Пафос твору – це… це народно-пісенні твори про умови життя різних соціальних груп населення За різновидами. До них належать козацькі, чумацькі, кріпацькі, бурлацькі, заробітчанські, наймитські, солдатські та рекрутські пісні. ліричні твори з козацької доби в історії України, в яких оспівано героїчну боротьбу проти іноземних поневолювачів, життя і побут козацьких родин.  піднесений настрій, пристрасне переживання в літературному творі, викликане певною ідеєю чи подією. Пригадайте

Що таке чумацтво? Чумацтво – самобутнє громадське утворення українського народу, але сама назва «чумак» уперше фіксується документами ХVІІ ст. Праб...
Слайд № 3

Що таке чумацтво? Чумацтво – самобутнє громадське утворення українського народу, але сама назва «чумак» уперше фіксується документами ХVІІ ст. Прабатьківщиною чумацтва була середня Наддніпрянщина і зокрема Запорізька Січ, через які проходив головний чумацький (соляний) шлях. Основним промислом чумаків була торгівля сіллю, котру вони привозили з Криму та чорноморських лиманів. Тому чумаки спочатку називалися соленниками. Ризикуючи життям, тяглися чумацькі вози з запряженими в них волами через дикі степи, з центру країни на крайній південь і назад.

Чумацькі шляхи Було дві постійних чумацьких дороги: Чорний шлях і Муравський. Свою назву Чорний шлях отримав через ті небезпеки, яким піддавалися п...
Слайд № 4

Чумацькі шляхи Було дві постійних чумацьких дороги: Чорний шлях і Муравський. Свою назву Чорний шлях отримав через ті небезпеки, яким піддавалися проїжджі. Він тягнувся від Волині до Умані, звідти по таємних стежках, по глибоких ярах та берегах степових річок, доходив до Балти і, нарешті, до Дніпра. Муравський шлях, він же в давнину «Солоний шлях», йшов з глибини України до Криму і до Азовського моря.

Походження назви «чумак» Хто ж вони, українські чумаки? Звідки взагалі взялося це слово? Тут єдиної думки немає. Одні вважають, ніби воно походить ...
Слайд № 5

Походження назви «чумак» Хто ж вони, українські чумаки? Звідки взагалі взялося це слово? Тут єдиної думки немає. Одні вважають, ніби воно походить від татарського «чум» або «чюм», що означає «ківш». Дерев’яний корячок у дорозі був справді зручною посудиною для пиття. Певний час слово «чумак» пояснювали назвою чуми, яку буцімто чумаки завозили з Криму, куди їздили за сіллю. Чуму називали «чорною хворобою» – на тогочасних малюнках вона зображувалася у чорному одязі. Чумаки, сорочки і штани яких для захисту від гнусу були «пошмаровані» дьогтем, зовнішнім виглядом нагадували цю не вельми приємну гостю з косою. Але версія, що слово «чумок» пішло від слова «чума» згодом була обґрунтовано розвіяна відомим дослідником Григорієм Данилевським, який стверджував, що «чумна сорочка», це була одна з двох сорочок, яку чумак брав з собою в дорогу, i яку для захисту від дощу, пилу та різної зарази i мошки відразу ж вимазував дьогтем. А саме слово «чумак» татарською означало просто – «перевізник».   Данилевський Григорій Петрович (1829- 1890)— український письменник і публіцист, чиновник, мандрівник, етнограф, історик, автор численних наукових розвідок з минулого України.

Історія чумацтва Хто ж такі чумаки? Чумаки – це категорія населення в Україні, що в XVI – XIX ст. займалася торгово-візницьким промислом. Від назви...
Слайд № 6

Історія чумацтва Хто ж такі чумаки? Чумаки – це категорія населення в Україні, що в XVI – XIX ст. займалася торгово-візницьким промислом. Від назви цієї групи населення бере назву i весь промисел – чумацтво. Цікавою є особистість чумака. Він загалом був подібний до решти українського люду, але зберігав у собі риси притаманні козаку. Чумацтво – це торгівельно-транспортна корпорація людей, яка склалась у XVI ст. в Південній Україні з метою постачання солі з північного Криму в Україну, Польщу та інші сусідні країни. Особливого поширення торгово-візницький промисел набув у другій половині XVI ст. на Придніпров’ї i згодом охопив інші землі тогочасної України. В роки найбільшого розквіту чумацтва, а саме у XVIII – XIX ст., рідко яке село в Україні не мало своїх чумаків, які їздили до Криму i на Дон. Якого розмаху цей промисел набув на початку XIX ст., засвідчують хоча б такі факти: щороку з Криму в Україну приходило чотириста тисяч возів з сіллю, а на Дніпрі у Бериславі (під Каховкою) день i ніч працювало вісімдесят паромів, які перевозили на лівий берег чумацькі валки з Правобережної України. За рік тільки через цю переправу проходило приблизно двісті тисяч возів.

Історія чумацтва Отже, виникнення i розвиток чумацтва було одним із проявів втягування широких мас населення у ринкові відносини. Протягом чотирьох...
Слайд № 7

Історія чумацтва Отже, виникнення i розвиток чумацтва було одним із проявів втягування широких мас населення у ринкові відносини. Протягом чотирьох століть – з другої половини XV ст., тобто з часу виникнення, i до кінця XIX ст., чумацький промисел належав в багатьох місцевостях України до найважливіших, після землеробства i скотарства занять сільського населення. Насамперед, чумацький промисел сприяв зміцненню торгівельних відносин між окремими районами України і сусідніми, зокрема з Росією. Чумаків вважають справжніми дипломатами, адже вони укладали міждержавні економічні угоди незалежно від військово-політичної ситуації земель, на яких здійснювали свою діяльність. Це дозволяло чумакам не боятися армій сусідів, із якими постійно точилися війни, а стабільно займатися своєю справою та відкривати для себе нові ринки збуту й імпорту.

Історія чумацтва Цікавим фактом є те, що майже всі шляхи загальноукраїнського значення сьогодні – засновані саме чумаками. Коли нашу територію вкри...
Слайд № 8

Історія чумацтва Цікавим фактом є те, що майже всі шляхи загальноукраїнського значення сьогодні – засновані саме чумаками. Коли нашу територію вкривали безкраї степи, більшість доріг виключно з’єднували між собою найближчі села. Чумакам було не вигідно втрачати час, подорожуючи поселеннями, і вони прокладали власні маршрути, прив’язуючись лише до річок. На відпочинок вони розташовувалися в долинах, де можна було дістати воду в «світлій криниці», річці або озерці серед густого очерету. Після відпочинку чумаки знову пускалися в дорогу. Їх поглинала неозора безбережна степ, сонна і мовчазна, і «битим шляхом» під південним палючим сонцем повільно тяглися воли, піднімаючи пил. Глухому шелесту полину чумаки відповідали протяжною ​​піснею і скрипом критих возів. По сонцю і по могильним курганам вони дізнавалися шлях, який вів їх до удачі або загибелі.

Чумаки у творах мистецтва Іван Айвазовський. Чумацька валка
Слайд № 9

Чумаки у творах мистецтва Іван Айвазовський. Чумацька валка

Чумаки у творах мистецтва Іван Айвазовський. Чумацька валка
Слайд № 10

Чумаки у творах мистецтва Іван Айвазовський. Чумацька валка

Чумаки у творах мистецтва Тарас Шевченко. Чумаки серед могил
Слайд № 11

Чумаки у творах мистецтва Тарас Шевченко. Чумаки серед могил

Чумаки у творах мистецтва Юзеф Брандт. Чумаки перед корчмою
Слайд № 12

Чумаки у творах мистецтва Юзеф Брандт. Чумаки перед корчмою

Теорія літератури Чумацькі пісні — тематична група української суспільно-побутової лірики, зміст якої відображає життя і побут чумацтва.
Слайд № 13

Теорія літератури Чумацькі пісні — тематична група української суспільно-побутової лірики, зміст якої відображає життя і побут чумацтва.

«Ой у степу криниченька» Ой у степу криниченька, З неї вода протікає. (2) Гей, там чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває. Воли ревуть, води не ...
Слайд № 14

«Ой у степу криниченька» Ой у степу криниченька, З неї вода протікає. (2) Гей, там чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває. Воли ревуть, води не п'ють, Бо в Крим доріженьку чують. (2) Ой Бог знає, та Бог і відає, Де чумаченьки ночують. Ой ночують чумаченьки В чистім степу при долині, (2) Розпустили сірі воли пасти При зеленій муравині. Умер, умер чумаченько Та в неділеньку вранці, (2) Поховали того чумаченька У зеленому байраці. Ой прилетіла сива зозуленька, Та все «ку-ку» та «ку-ку». (2) — Ой подай, чумаче, та подай, голубе, Та хоч правую руку! — Ой рад би я, моя мила, Хоч обидві подати: (2) Насипано та сирої землі, Що не можу підняти.

Образи пісні «Ой у степу криниченька» КРИНИЦЯ — джерело сили. ВІЛ – образ безвідмовної важкої праці, покірності. ЗОЗУЛЯ — образ, який уособлює в со...
Слайд № 15

Образи пісні «Ой у степу криниченька» КРИНИЦЯ — джерело сили. ВІЛ – образ безвідмовної важкої праці, покірності. ЗОЗУЛЯ — образ, який уособлює в собі й ідеї горя та смутку, і співчутливої, ніжної істоти. Символізує, з одного боку, віщування, що визначає межі життя і смерті, щасливого або нещасливого кохання, з іншого — сумної жіночої долі. За народними уявленнями зозулею стає жінка, що втратила свого чоловіка. Кування зозулі часто віщує недобре, воно викликає почуття страху, перестороги. СТЕП - образ родючості, багатства та краси землі — життєдайної сили, основи існування людини. Образ степу як носія ідеї безкрайності доповнював ці уявлення. Сама безмежність, незмірність степів органічно викликає ідею свободи, прагнення бути вільним, сміливим, непоборним.

Аналіз пісні «Ой у степу криниченька» Тема: відтворення картини сумного життя чумаків. Ідея: висловлення співчуття чумакові, якого поховано «у зеле...
Слайд № 16

Аналіз пісні «Ой у степу криниченька» Тема: відтворення картини сумного життя чумаків. Ідея: висловлення співчуття чумакові, якого поховано «у зеленому байраці». Основна думка: непросте мандрівне життя чумаків так чи інакше впливає на стан їх здоров’я і врешті-решт призводить до смерті. Жанр: суспільно-побутова чумацька пісня Художні засоби: Епітети: сиві воли; чистий степ; зелена муравина; зелений байрак; сива зозуленька; сира земля; Метафора: воли… доріженьку чують; Повтори: Ой…; Умер, умер; ку-ку; Зменшено-пестливі форми: криниченька; доріженьку; чумаченьки; неділеньку; зозуленька;

Чому Чумацький шлях? Легенда Наддніпрянщини   Чому він зветься Чумацьким шляхом. Кожний скаже: — Тому, що по ньому чумаки ходили. Воно то так, та і...
Слайд № 17

Чому Чумацький шлях? Легенда Наддніпрянщини   Чому він зветься Чумацьким шляхом. Кожний скаже: — Тому, що по ньому чумаки ходили. Воно то так, та існує романтична така легенда: Колись давно, ще в козацькі часи на березі Татарки було село. В цьому селі жили хлопець і дівчина, Іван і Марійка. Вони кохали одне одного і збирались побратись, але не було грошей на свадьбу. Іван був сирота. І ось молодий козак рішив піти з чумаками, щоб заробить грошей на свадьбу. Як не вговоряла його Марійка, що можна жить і без весілля, Іван стояв на своєму. Роздобув мажу, волів і почав готуватись іти в Крим.

Чому Чумацький шлях? Ось отаман підняв руку, і валка пішла. Доки видно було валку, поки стояла Марійка і, плачучи, махала платком. Не було й того д...
Слайд № 18

Чому Чумацький шлях? Ось отаман підняв руку, і валка пішла. Доки видно було валку, поки стояла Марійка і, плачучи, махала платком. Не було й того дня, щоб вона не вибігла на дорогу. Все виглядала любимого. Пройшло два чи три місяця. І ось одного дня по обіді в степу показалася величезна хмара пилюки. — Чумаки-и-и! — понеслось селом. ... І ось настав цей день. Все село висипало на вигін, де формувалися валки. Ревіли воли, скрипіли мажі. Плакала Марійка, дівоче серце віщувало біду, та Іван не послухав її.

Чому Чумацький шлях? І все живе бігло на дорогу. Валка наближалась до села. Та що це? На розі у вола отаманської мажі висить червона стрічка. Село ...
Слайд № 19

Чому Чумацький шлях? І все живе бігло на дорогу. Валка наближалась до села. Та що це? На розі у вола отаманської мажі висить червона стрічка. Село притихло. Хтось загинув. Марійка кинулась до возів: — Дядьку, а де Іванко? — кидалася Марійка до чумаків, але ті відводили очі і, хрестячись, проходили мимо. Нарешті один зжалився над дівчиною: — Немає твого Івана. Захворів і помер в дорозі. Як підстрелена чайка, дико крикнула Марійка і кинулась з крутого берега у воду Татарки. Витягли її люди, але вже мертву. Ось з тих пір і стали люди звати цей шлях Чумацьким, бо на ньому пішов молодий чумак у вічність.

Спільне та відмінне між козацькими та чумацькими піснями Козацькіпісні Чумацькіпісні Патріотичний пафос, засудження зрадництва, захоплення героїзмо...
Слайд № 20

Спільне та відмінне між козацькими та чумацькими піснями Козацькіпісні Чумацькіпісні Патріотичний пафос, засудження зрадництва, захоплення героїзмом і мужністю козаків Тіснішийзв’язокізприродою, думки,тривогаріднихзачумаківвобразі«сивоїзозулі»   Спільне Трагічнадоля людей;історичнаоснова;сумнийнастрій;прийомипаралелізму;постійніепітети;зменшувально-пестливіслова;окличніречення;діалоги.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ви дізнаєтесь про новий для вас жанр пісенного фольклору – коломийки.

З назвою міста Коломия Івано-Франківської області пов’язують походження назви українських пісенних творів - «коломийок». Сьогодні на уроці ви дізнаєтесь, що це за жанр народно-пісенної творчості, які його особливості, і, звісно, ознайомитесь із текстами цих чудових творів, які Іван Франко свого часу назвав «розсипаним намистом з перлів».

Коломийки – це пісні, які за ритмом та мелодикою пов’язані з народним танцем. У 2016 році на фестивалі «Коломия» був встановлений рекорд України – 2507 осіб одночасно співали та танцювали коломийку. Я пропоную вам переглянути уривок цього дійства і ознайомитись з жанром коломийок поближче.


Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=yDqLMk8cr8U


Коломийки можна почути у виконанні Руслани, Ірми Вітовської, гурти Скрябін, Мандри, Гайдамаки. Найцікавішим є те, що тексти коломийок є актуальними і сьогодні.

Ці коротенькі для вчителя пісеньки виконуються здебільшого під час танців у супроводі музики. Однак у давнину по селах, коли збиралися молоді або дорослі на гулянку, не завжди були музики, а тому люди танцювали, співаючи веселих пісень. Темп співу і музики залежить від темпу танцю. У хороводних піснях темп не дуже швидкий: разом танцюють багато людей. Гопак танцюють хоч і кілька людей, але кожен окремо або парами, тому дуже швидко, рухи поривчасті.

Коломийка досить давня за своїм походженням. Уже в XVII ст. коломийковий твір мав широке розповсюдження по всій території України. Про це свідчать рукописні збірники. Отже, історія коломийок сягає в давню українську пісенну творчість. Ці перлини пісенності побутували у XVIII ст. і протягом XIX ст. Вони живуть і розвиваються і в XX — XXI ст. як самостійний жанр.

Про походження слова «коломийка» є різні думки. Одні вчені вважають, що воно пішло від назви міста Коломия (тепер Івано-Франківської області), де коломийки нібито вперше почали складати. Інші гадають, що воно утворилося від слова «коло», бо під час танцю (який теж називається коломийка) люди рухаються по колу.


Родинно-побутові


Соціально-побутові

Гумористичні


(про рідний край, господарювання, дозвілля молоді, кохання, одруження, родинне життя)


(про опричників, рекрутчину, еміграцію, видатних людей)

(висміювання людських вад, різних негативних явищ)


«Дозвілля молоді»

1. Є у світі, добрі люди, всякі співаночки,

Та кращої не знайдете від коломийочки.

2. Заспіваймо коломийку, — нащо так сидіти?

Коломийку у нас люблять і старі, і діти.

3. Коли тоту коломийку здалека почую,

Аж би яка нароблена — співаю й танцюю.

Тема: зображення молоді, яка вміє і добре працювати, і весело відпочити під спів коломийок.

Ідея: возвеличення прагнення молоді весело проводити час (співи, танці, музика, різноманітні розваги).

Полонинабезліса ділянка верхнього поясу Українських Карпат, що використовується як пасовисько та для сінокосу.

Плай – стежка в горах.


«Жартівливі коломийки»

1. Ой дівчино-дівчинонько, яка ти, яка ти,

За хлопцями заглядаєш, не заметеш хати.

2. Роботящий легінище, нема що казати:

До півночі за дівками, до полудня — спати.

3. Ой скажіте, добрі люди, чим Андрій хворіє:

На роботі замерзає, коло миски пріє.


Тема: зображення у жартівливому тоні повсякденного життя молоді, її стосунків і трудової діяльності.

Ідея: засудження ліні, легковажності, намагання скористатися чужим майном.

Основна думка: тільки повсякденна праця облагороджує людину, прикрашає її як зовні, так і внутрішньо; бездіяльність нівечить людину, робить її не пристосованою до будь-якої господарської діяльності.

  Композиція. Даний цикл складається з двадцяти шести куплетів по два рядки. Більша частина коломийок присвячена розповіді про Івана-Подоляна, його неординарну діяльність; шкоду, яку він учинив городині, решта — розповідь про ледачих Андрія та його дівку.

У циклі розповідається про:

  • лінь;

  • красу зовнішню і внутрішню;

  • невміння виконувати домашню роботу;

  • шкоду, завдану городині (гарбузинню);

  • надмірну балакучість (плітки);

  • намагання скористатися чужим.


Файка – люлька.

Цибух – порожній стержень люльки

Запічокмісце на печі, відгороджене комином

Посторонок – мотузка

Ворок – мішок

Сакриболовна снасть із сітки, що мав форму конусоподібного мішка

Ґачі - штани

Топанок – черевичок

Обичайка – обід сита, решета

Величайка – хвалько

Когут – півень.


Завдання: https://learningapps.org/14163286

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми почнемо вивчати творчіть українського поета, прозаїка, літературного критика, фольклориста, драматурга і публіциста – Івана Франка.


Іван Якович Франко — український письменник, поет, публіцист,перекладач, вчений, громадський і політичний діяч. Його називають титаном праці, каменярем, вічним революціонером.

Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=2ix_X4_tcs8&t=58s


Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля.

Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867).

У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію.

Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету.

Перший вірш — «Великдень 1871 року» — присвятив батькові. Перекладає твори Гомера, Софокла, Горація, Гейне, а також «Слово о полку Ігоревім», «Краледворський рукопис» В. Ганки.

У гімназії Іван Франко обстоює думку, що основою української літературної мови повинна бути мова народна.

У 1893 році захистив у Відні докторську дисертацію. Організатор видань «Громадський друг», «Дзвін», «Молот». Його друкована спадщина сягає 50 томів «Зібрання творів». Автор праць з історії та теорії літератури, перекладач творів з російської, польської, чеської, сербської, хорватської, німецької, англійської, французької, старогрецької, римської, арабської, ассиро-вавилонської та інших мов. Твори І. Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано.

Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства.

У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади.

У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло».

У травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана.

У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда».

Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника.

У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії.

З 1908 р. стан здоров'я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. За останній період він написав «Нарис історії українсько-руської літератури» (1910 р.), «Студії над українськими народними піснями» (1913 р.), здійснив велику кількість перекладів з античних поетів. 1913 р. вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної праці Франка. Період останнього десятиліття життя Франка – дуже складний. За розповідями сина Андрія: «у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…». «Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю» - писав Іван Франко. За таких обставин, за неповний рік до смерті Франко творить 232 поетичні переклади і переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків.

Помер Іван Франко 28 травня 1916 р. у Львові. Через два дні відбулося кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Спочату поховали Івана Яковича в чужому склепі. Лише через 10 років останки Франка були перенесені в окрему могилу.

Поетичні збірки:

  • «В поті чола» (1890)

  • «Зів’яле листя» (1896)

  • «Мій Ізмарагд» (1897)

  • «Галицькі образки» (1897)

  • «Смерть Каїна» (1889)

  • «Іван Вишенський» (1900)

  • «Із днів журби» (1900)

  • «Semper tiro» (1906)

  • «Давнє і нове» (1911)

Найвідоміші твори:

  • поема «Мойсей» (1905)

  • повість «Boa constrictor» (1878)

  • соціальний роман «Борислав сміється» (1882)

  • історичну повість «Захар Беркут» (1882)

  • дитячий твір «Лис Микита» (1890)

  • роман «Для домашнього вогнища» (1892)

  • соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893)

  • дитячий твір «Абу-Касимові капці» (1895)

  • роман «Основи суспільности» (1895)

  • роман «Перехресні стежки» (1899–1900 рр.)

Топ-10 цікавих фактів з життя Івана Франка:

  1. За 40 років активного творчого життя, кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, роман, повість, тощо), тобто 6000 творів. Щороку видавав 5-6 книжок, тобто – 220 окремих видань. Загалом, надрукував понад 50 томів (і це лише третина написаного);

  2. Запровадив моду носити вишиванку під діловий костюм.

  3. Є єдиним українським поетом, який номінувався на здобуття Нобелівської премії (проте до участі в конкурсі він так і не дожив);

  4. Став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею;

  5. Мав колосальну пам’ять – знав 14 європейських мов, дослівно міг переказати, наприклад лекцію вчителя на заняттях в гімназії. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою та іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов;

  6. Здійснив переклад біблійної «Книги буття», який досі є найбільш точним перекладом цієї частини «Біблії» українською мовою. Також допомагав Грушевському з німецьким перекладом «Історії України-Русі», перекладав іншими мовами українські народні пісні.

  7. Останні сім років писав лівою рукою, бо права була паралізована. Систематизувати та упорядковувати допомагав син Андрій.

  8. Віддав національно-визвольному рухові найцінніше: двоє синів Івана Франка (Петро і Тарас) вступили до складу легіону Українських січових стрільців, син Петро, до того ж, – один із засновників «Пласту»;

  9. Став першим професійним українським політиком: першим головою першої української політичної партії – «русько-української радикальної партії». Також одним із перших виступив на підтримку українського феміністичного руху – підтримав видання українського жіночого альманаху «Перший вінок», який видавали Наталя Кобринська та Олена Пчілка.

  10. Поет, прозаїк, публіцист, філософ, економіст, політик, громадський діяч, мовознавець. Сучасники називали його «академією в одній особі».

Завдання: https://learningapps.org/20876721


Ознайомтесь з текстом повісті

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=645


Опрацюйте короткий зміст повісті

https://www.ukrlib.com.ua/styslo/printit.php?tid=3775


Перегляньте фільм, знятий за мотивами повісті

https://sweet.tv/movie/18344-zahar-berkut?autoplay=true

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ви розпочнете подорож Карпатами ХІІІ ст., занурившись у читання захопливої повісті Івана Франка «Захар Беркут».


У жовтні 1882 року редакція журналу «Зоря» оголосила конкурс на історичну повість. У той час через велику нужду після другого арешту й ув’язнення в коломийській тюрмі письменник змушений був покинути Львів і виїхати до Нагуєвичів. Саме тут, у рідному селі, і був написаний «Захар Беркут».

Франко працював дуже інтенсивно, про це свідчить рекордно короткий строк, протягом якого повість була створена,— всього за шість тижнів, і то писав він тільки вечорами, при світлі каганця (у нього не було навіть настільної лампи), бо вдень працював фізично, щоб заробити на шматок хліба: пас коней, виконував усяку роботу по господарству вітчима, ходив у неділю на Діл по горіхи, які рясно зародили.

Твір був опублікований без жанрового означення (повість, оповідання, роман), але під заголовком «Захар Беркут» стояло таке окреслення: «Образ громадського життя Карпатської Русі в ХІІІ віці».

У передмові Іван Франко пояснював читачам: «Повість історична — се не історія. Де історик оперує аргументами і логічними висновками, там повістяр мусить оперувати живими особами, людьми... Повість історична має вартість, коли її основна ідея зможе зайняти сучасних живих людей, то значить, коли вона сама жива й сучасна».

Перегляньте саундтрек до фільму «Захар Беркут» https://www.youtube.com/watch?v=F7WwkftjB7A


Дію “Захара Беркута” засновано на вдалому поєднанні історично-літописних фактів про напад монголів на чолі з Петою в 1241 р., художньої фантазії та фольклору (перекази про потоплення орди нападників і монастир).

Село Тухля, про яке пише І. Франко, існує насправді. Це гірське село в Сколівському районі Львівської області із населенням біля трьох тисяч осіб.

Пишучи свою повість «Захар Беркут», І. Франко показав не лише мужню боротьбу проти завойовників у далекому минулому, а й зразки громадського устрою, гідні наслідування. «Мов одна душа стояла тухольська громада дружно в праці і вживанню, в радощах і в горю. Громада була для себе і суддею, і впорядником у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували сторожа — громада сама, вся і завсіди, бачно берегла своє добро. Бідних не було…»

Перегляньте короткий сюжет твору

https://www.youtube.com/watch?v=17Xjdor3DqA


«Захар Беркут» — історична повість Івана Франка про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів та соціального гноблення.

Історична повість — епічний твір середнього розміру, в якому зображені як історичні події, особи, так і створені письменником художні образи протягом тривалого або важливого за подіями часу.

Жанровими рисами історичної повісті є:

  • використання давніх географічних назв

  • об’єктивного зображення історичних подій

  • колоритних описів стародавніх звичаїв

  • мови оповіді, наближеної до мови зображуваної доби

Рік написання – 1882

Епіграф:

Дела давно минувших дней,

Преданья старины глубокой...

А. С. Пушкин

Передмова. Праця історична має вартість, коли факти в ній представлені докладно і в причиновім зв'язку; повість історична має вартість, коли її основна ідея зможе заняти сучасних, живих людей, то значить, коли вона сама жива й сучасна.

Тема розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.

Ідея возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.

Основна думка сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.

Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада”. (“Захар Беркут”)

Мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці і вживанні, в радощах і в горі. Громада була для себе і суддею, і впорядчиком у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували сторожа — громада сама, вся і завсігди, бачно берегла своє добро. Бідних не було в громаді; земля достачала пожитку для всіх, а громадські шпихліри та стодоли стояли завсігди отвором для потребуючих”.

Жанр історична повість.

Проблематика твору

• захист рідної землі;

• моральний вибір;

• єдність, згуртованість народу — запорука перемоги;

• людина і природа; • кохання, вірність, самопожертва;

• взаємовідносини батьків і дітей.

Композиція

Епіграф, авторська передмова, 9 розділів.

Послідовність розгортання подій повісті «Захар Беркут»: Полювання боярина в тухольському лісі – прохання Максима віддати за нього боярівну – захоплення Максима в полон – віщий сон Захара Беркута – напад монголів на Тухлю.

Письменникові вдалося створити дуже реальний світ, використавши захопливий сюжет у поєднанні з неперевершеними описами природи. Автор зумів показати внутрішній світ героїв, пояснити й умотивувати їхні вчинки за допомогою діалогів, монологів. І. Франко продемонстрував свою неабияку осві­ченість в історії й історичних деталях та подробицях, адже чітко змалював особливості життя Карпатської Русі в XIII столітті.


Головні герої 


Завдання: https://learningapps.org/7937448

https://learningapps.org/2693253


Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні мова йтиме про українського поета, прозаїка, драматурга, художника, громадського діяча – Тараса Шевченка.


Перегляньте відеозапис https://www.youtube.com/watch?v=22JelMxUVqs


Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині у сім’ї кріпаків. Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чималенька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип. Старша сестра Катерина була Тарасові за няню.

З дитинства був допитливим, любив малювати, співати. Тарасові було дев’ять років коли він залишилися без матері. Батько одружився вдруге. Мачуха мала трьох своїх дітей, і життя в хаті стало нестерпним.

Коли ж через два роки помер і батько, хлопець пішов у найми. Тарасові дуже хотілося вчитися. Але шкільний дяк, до якого найнявся малий за можливість навчатися, виявився п’яницею і змушував його красти. Хлопець знайшов собі нового вчителя — маляра, але Тараса приставили козачком до пана. Це була нудна робота: цілими днями чекати, поки господар забажає люльку чи склянку води, яка стоїть поряд з ним на столі.

Нехтуючи забороною, Тарас таємно перемальовував картини зі стін панського будинку. За це його одного разу дуже покарали. Але й помітили неабиякі здібності кріпака і вирішили віддати його до майстра вчитися на «кімнатного живописця».

Коли Тарасові минуло 17 років, він опинився зі своїм паном у Петербурзі.

У 24 роки друзі викупили Тараса з кріпацтва. Він з великим завзяттям узявся за науку. Навчаючись у Петербурзькій академії художеств, він водночас здобував знання із мови, літератури, історії, географії, навіть математики, і незабаром став освіченою людиною. Друзі-земляки посприяли виходу у світ першої книги його віршів — «Кобзаря».

Поезія Шевченка не просто зачаровувала: вона будила прагнення до волі, національну гідність українців. Тому поет був небезпечним для царського уряду, і його було заслано рядовим солдатом на довгих десять років із забороною писати й малювати.

Серед небагатьох прижиттєвих видань Тараса Шевченка особливе місце посідає остання його книжка — «Буквар південноруський», складена із кращих зразків фольклору та частково з власних творів. Ця книжка для учнів недільних шкіл була першою дитячою демократичною читанкою в Україні. 10 тисяч примірників книжки було видано власним коштом поета. Продавалися вони лише по 3 копійки, щоб їх могли купити й найбідніші селяни. «Буквар» став найкращим дарунком для дітей, яких поет щиро любив.

Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року. Поховали його на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні того ж року домовину поета перевезено в Україну й поховано, як він сам заповідав, на Чернечій горі над Дніпром біля Канева.

Тарас Шевченко, будучи талановитим художником, учнем великого Брюллова, добре заробляють живописом, замість того, щоб робити собі професійну кар’єру, писав вірші рідною українською мовою, за які, за його словами, йому ніхто ні копійки не заплатив, і за які його неодноразово ув’язнювали.


Творчість Т. Шевченка поділяють на такі періоди:


1837-1843 — рання творчість. У цей період Т. Г. Шевченко багато уваги приділяв історичній тематиці. Однією з головних його тем є боротьба українського народу проти поневолення польською шляхтою.

У творчості раннього періоду Т. Г. Шевченко оспівав героїчне минуле українського народу. Увагу поета привернули ті моменти минулого, у яких виявилась боротьба народу проти загарбників та пригноблювачів за свою волю й незалежність. Мотив визвольної боротьби є основним у поезіях "Іван Підкова", "Тарасова ніч", "Гамалія", "До Основ'яненка".

У ранніх творах (інколи і в пізніших) Шевченко переважно схилявся до романтики: в них бачимо його інтерес до незвичайного, яскравого і навіть таємничого, фантастичного, піднесений стиль мови, деяку розчуленість, навіть сентиментальність, захоплення історичним минулим, а це якраз основні риси романтизму. Поступово посилюються реалістичні мотиви в романтизмі Шевченка, він вносить у нього елементи соціальної сатири. Основа естетичної платформи Шевченка— правдиве зображення дійсності та висока художність, сміливе викриття антинародного ладу, активний гуманізм, впевненість у кращому майбутньому, заклик до визволення і побудови демократичної держави.

Образи своїх героїв автор замальовує в піднесеному героїчному плані, гіперболічними рисами. твори мають виразно романтичний характер, використано в них ряд народних пісень, в дусі народних дум зображено козаків, що перебувають в турецькій тюрмі.

1843-1847 — період «трьох літ» (закінчився для Тараса арештом). Поетичну творчість цієї доби можна вважати «золотою порою» Шевченка-поета. Відбулася перша поїздка Шевченка на Україну, яка тривала протягом 9-ти місяців (травень 1843 – лютий 1844) з того часу, як залишив свою батьківщину підлітком-кріпаком. Романтичний напрямок його творів відходить на другий план і вони набувають більш реалістичного характеру. У цей період письменник замислюється над долею України, над її теперішнім станом та її історією. Найвидатнішими творами цього періоду були: «Сон», «Кавказ», «Ш мертвим, і живим…», «Наймичка», «Холодний Яр», «Заповіт» та інші.

У творах цього періоду Шевченко вдається до політичної сатири, засуджує російське самодержавство, закликає українців до боротьби за свободу.

1847-1857 — період арешту і заслання. Циклом «В казематі» розпочинається третій період творчості великого Кобзаря — період років заслання. До нього увійшли 13 віршів, сповнених смутку, суму і самотності. Ув'язнений поет линув думкою до рідного краю, уявляв різні людські долі, яким теж властиве почуття самотності.

Патріотичною тематикою пройняті всі вірші, які відкривають «захалявні» книжки Т. Шевченка. Ця ж тема простежується в багатьох інших поезіях цього періоду. Велику увагу Шевченко приділяє темі призначення поета і поезії.

1857-1861 — останні роки життя.


Ідейно-художній аналіз вірша «Мені тринадцятий минало»

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога. .......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур'яні
Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє —
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала
Та й почула, що я плачу,
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала .....

Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... Лани, гаї, сади!
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Бридня!.. а й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи, на ниві,
Нічого б на світі не знав,
Не був би в світі юродивим,
Людей і бога не прокляв!..

[Орська, кріпость 1847]

Прослухайте аудіозапис поезії

https://www.youtube.com/watch?v=fDMNPW6Yp1c


Рік написання: 1847

Жанр – ліричний вірш.

Літературний рід: лірика.

Тема: зображення безрадісного дитинства Тарасика, коли він, будучи кріпаком, випасав панську худобу.

Ідея: співчутливе ставлення до хлопчика-пастушка; засудження страшних часів кріпацтва, коли людина не мала власних прав і вимушена страждати.

Основна думка: не зазнали щасливого дитинства Тарас і такі як він, бо не мали волі, щасливої долі через гноблення народу панами.

В основу побудови поезії ” Мені тринадцятий минало…” покладено контраст.

Контраст (фр. contraste — протилежність) — різко окреслена протилежність у чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ. В основі має антитетичний принцип світосприйняття. Цей прийом був здавна відомий народній свідомості, зафіксований, зокрема, у фольклорі (казка “Правда і Кривда“), у мистецтві та художній літературі, подеколи набуваючи концептуального оформлення, як у романтизмі, зорієнтованому на напружене протистояння бінарних опозицій (можливе — дійсне, ідеал — буденне існування тощо). 

Художні засоби «Мені тринадцятий минало»

Риторичні оклики: «Господнє небо і село, ягня, здається, веселилось!»; «Поглянув я на ягня — не мої ягнята!»; «Обернувся я на хати — нема в мене хати!»; «Не дав мені бог нічого!»; «І хлинули сльози, тяжкі сльози!»; «…лани, гаї, сади!».

Риторичні запитання: «…чи так мені чого було?»; «…чого так весело було?».

Порівняння: «…любо стало, неначе в бога..»; «мов прокинувся, дивлюся»; «…поцілувала… наче сонце засіяло, неначе все на світі стало моє».

Метафори: «сонце гріло, не пекло»; «сонце… не довго молилось»; «сонце запекло, почервоніло і рай запалило»; «небо помарніло», «село почорніло.

Епітети: «небо голубеє»; «тяжкі сльози», “господнє небо”, “малого віку”.

У вірші «Мені тринадцятий минало…» звучать роздуми про сирітське дитинство. Автобіографічний вірш Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало складається з чотирьох настроєвих картин: хлопчик пасе овець, милується ясним сонечком, голубим небом; раптом розуміє, що він — сирота безпритульний, немає в нього нічого — ні ягнят, ні хати, ні рідної душі поряд; та ось прийшла дівчина, втішила, витерла сльози хлопчині, поцілувала — і сонце знову засіяло не лише в небі, а й у душі. У четвертій частині —роздуми дорослого поета про те, що той його колишній стан — це рай. Набагато гірше тепер, коли він усвідомив усю несправедливість існуючого ладу і виступив проти нього.

Вірш емоційно насичений, передає найтонші відтінки почуттів ліричного героя, його страждання та переживання.

Кожна людина з теплотою згадує своє дитинство. Ці спогади пов’язані, передусім, із батьками, найкращими друзями, дитячими забавками й безтурботністю. Життя дітей, що народилися кріпаками, не могло бути безтурботним: змалку вони працювали поруч із дорослими, рано втрачали батьків, що помирали від хвороб та непосильної праці. Тому одна з провідних думок вірша — засудження такого суспільного явища, як кріпацтво. Інша ж думка — кожна дитина має право на щасливе дитинство й потребує піклування та любові.


Завдання: https://learningapps.org/14354896

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми продовжимо вивчати творчість Тараса Шевченка, познайомимось з романтичною баладою «Тополя» та розглянемо патріотичну поезію «Заповіт», яка була написана задовго до смерті поета.


Т. Г. Шевченко — письменник багатогранний. Він писав і поезії, і поеми, і прозові твори, і твори драматичні. А починав свою творчість із балад. У цьому немає нічого дивного. Адже в його спогадах чарівною квіткою цвіла Україна з її прекрасною природою, оповідями про таємничих істот та перетворення, з чудовими, часто драматичними піснями, з легендами та казками.

У перше видання «Кобзаря» (1840) увійшла одна з найкращих Шевченкових балад «Тополя». Пізніше були створені балади «Утоплена», «Лілея», «Русалка», «Коло гаю в чистім полі», «У тієї Катерини...». їх об'єднує казково- фантастичний світ, створений автором.

Твір «Тополя» Т. Шевченко написав на основі народної пісні «Мала мати сина, восени женила», у якій розповідається, як зла свекруха прокльонами перетворила молоду невістку в гнучке й високе дерево. Цю пісню дуже любила й часто співала старша сестра Т. Шевченка Катерина.

Ідейно-художній аналіз балади «Тополя»

Прочитайте текс балади https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=784


Рік написання: 1839

Жанр: балада (з казково-фантастичними подіями)

Балада — віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом і співчутливо-сумним звучанням.

Ознаки:

- невелика кількість персонажів;

- незвичайність і загадковість подій;

- гострота, а часто й трагічність у розв'язанні конфлікту;

- похмурий колорит;

- ліризм, наявність казкових чи фантастичних елементів.

Рід літератури: ліро-епос.














Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля.

Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів.

Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях.

Проблематика:

• вірність і зрада;

• кохання щире і без почуттів;

• батьки і діти.

Художні засоби

Метафори: «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо… зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба».

Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах».

Повтори: «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько».

Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира правда».

Звертання: «Легше, мамо, в труні лежати», «Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «Зроби, моя пташко!». «Добре, доню…», «Спасибі, бабусю», «Плавай, плавай, лебедонько!», «Скажи, моє серце!», «Мамо моя!.. доле моя!», «Боже милий, боже!», «Подивися, тополенько!», «Рости ж, серце-тополенько!..», «Не знайте, дівчата!», «Бо не довго, чорнобриві!»

Композиція

Балада «Тополя» побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. Як твір УНТ за своєю будовою містить вступ, основну частину і закінчення. У творі письменник звертається до дівчат із сумною розповіддю про трагічне кохання. Тут наявні й народна символіка, і міфологічні метаморфози (перетворення дівчини на тополю), і народні ворожіння.

Метаморфоза (грецьк. methamorphosis — перетворення) — перетворення однієї форми образу на іншу, видозмінення тропа. В основі М.— придієслівний орудний відмінок, що виконує додаткову семантичну роль при предикаті, коли суб’єкт мовлення зазнає постійних перевтілень:

Отак тая чорнобрива

Плакала, співала...

І на диве серед поля

Тополею стала (Т. Шевченко).

М. має схильність до образотворення через епізод ліричного сюжету, тоді як метафора охоплює весь сюжет, має визначальне семантичне навантаження. М. — найдавніший троп, у ній вбачається відгомін міфологічного світосприйняття.


Експозиція: вступна частина до твору, де поет описує із сумом тополю.

Зав’язка:

Полюбила чорноброва

Козака дівчина.

Розвиток дії: зустрічі дівчини з козаком, які завдали молодій чимало страждань після її розлучення з хлопцем.

Кульмінація: молодиця вирішує скористатися зіллям ворожки для швидкого повернення козака.

Розв’язка: дівчина за допомогою зілля ворожки стала тополею.

Край дороги росла висока тополя. Розповідь автора про трагічне кохання, пов’язане з цим деревом.

Молода дівчина закохується у козака, але той поїхав на війну де й загинув. Дівчина все ще сподівається, що він повернеться, натомість її матір підшукала для неї хорошу партію — старого багатія. Дівчина не хоче йти заміж і матір вирішує віддати її силоміць за старого. Остання надія дівчина — це стара ворожка до якої вона звертається за допомогою. Та говорить, що передбачила її прихід і дає дівчині чаклунське зілля, випивши яке на світанку, ще «до півнів» можна повернути коханого «з чужини», але якщо він не повернеться після другого ковтка треба випити в третє… Що має трапитись після третього ковтка стара порадила не питати. Дівчина після не довгих вагань робить все, як їй наказала зробити ворожка, її козаченько так і не повернувся, а вона перетворилась в тополю.


Образи балади

ДІВЧИНА

Головна героїня балади — молода безіменна дівчина. Вона має привабливу зовнішність: чорнобрива, карі оченята, біле личко червоніє.

Дівчина полюбила козака всією душею, усім серцем «любилася, кохалася», але... козак залишив її.

Не співає чорнобрива.

...Білим світом нудить:

Без милого батько, мати —   

Як чужії люди, без милого сонце світить —

Як ворог сміється,

Без милого скрізь могила...

А серденько б'ється.

Сохне вона, як квіточка.

Для дівчини це було справжнє кохання, тому вона не може погодитися на одруження з іншим. У розпачі вона звертається до ворожки. Автор з повагою ставиться до героїні і підкреслює такі її риси характеру: вірність у коханні, щирість у почуттях, цілеспрямованість, волелюбність.

МАТІР ГЕРОЇНІ

Матір героїні вбачала щастя доньки не в коханні, а в матеріальному достатку. Вона не переймається стражданнями своєї дитини. «Чого в'янеш, моя доню?» — стара не спитала». Не порадившись з дочкою, не спитавши її згоди, мати «тихенько єднала» її із багатим старцем. На матір не подіяли відмови дівчини. «Не слухала стара мати. Робила, що знала...» Для неї головне було те, щоб донька жила в достатку.

ВОРОЖКА

Ворожка — це старенька. Вона береться допомагати дівчині, бо «сама колись дівувала, теє лихо знаю...» Люди приходять до неї зі своїми проблемами, і вона всім допомагає.

На початку балади змальовано романтичний пейзаж.

Романтичний пейзаж передбачає яскраву авторську оцінку зображуваного. Цей опис рясніє на фантастичні картини з використанням гіперболи та символів. Стан природи перегукується з переживаннями героя:

Серед степу одна тополя, сильні природні явища: вітер, буря, що гне тополю.

Обрамлення — підсилює трагедію героїні.


Образи-символи в баладі «Тополя»

Не випадковою є назва балади «Тополя», адже тополя — це символ дерева життя, символ добра і правди.

Символіка самотності розкривається через сприйняття тополі мандрівниками степу — чумаком і чабаном, через їхні роздуми про дерево-сироту. Важливим символом тут є і образ чабана як посередника між природою і людьми.

Дівчина в баладі перетворюється на тополю, що є можливим за народним повір'ям про переселення людської душі в рослину. Гнучка та висока тополя символізує красу дівочої вірності, ідею безсмертного кохання...

Наявність у «Тополі» явища паралелізму — спів солов'я на калиновому кущі і спів закоханих душ — посилює поетичне визначення психологічного стану дівчини і козака. За традиційними уявленнями птахи на калині є ще й символами родинного життя, кохання. А калина — то обрядовий символ, що несе в собі сліди міфологічного світобачення: дівочість, краса й кохання, сподівання на одруження...

Зілля — це символ смерті і відродження, магічного впливу на почуття, вчинки людини, її долю, надійного оберегу від нечисті.

Наближенню до народно-стильової манери ворожіння сприяє і традиційне використання символічної троїчності. Ворожка дала дівчині «дива», яке вперше слід випити до співу півнів. Спів півня тут — це спів пташки, якої боїться нечисть. Удруге треба випити зілля, «як стане місяць серед неба» і при цьому не хреститися, «бо все піде в воду», втретє ж треба пригубити за умови, коли милий не з'явиться. Якщо і втретє нічого не станеться, то тоді вже сподівання на щасливий кінець будуть марними...

Природно, що дівчині треба вмитися з криниці, бо остання символізує святість, чистоту й розлуку, а ще вода має здатність творити добро. Міфологічна символіка води (роса і сльози) також тісно пов'язана з обрядовістю і несе в собі мотив очищення.

Таким чином, реально-життєві та фантастично-фольклорні елементи в баладі Т. Шевченка тісно переплетені, поетика твору побудована на порівняннях і символах, у яких сконцентровано авторський задум.

(Тополя, образ чабана, гнучка та висока тополя, і птахи на калині, калина, зілля, криниця, вода).


Ідейно-художній аналіз вірша «Заповіт»

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... А до того —
Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

25 грудня 1845 в Переяславі


Прослухайте аудіозапис вірша

https://www.youtube.com/watch?v=67kHoRKgla4

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: громадянська.

Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.

Віршовий розмір: хорей.

Тема: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.

Ідея: віра поета у світле майбутнє України.

Основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом.

Художні засоби «Заповіт»

Епітети: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій… вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море».

Повтори: «Як… було…», «реве ревучий», «в сім’ї…».

Композиція

За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно і тому утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість.

Експозиція:

Як умру, то поховайте…

На Вкраїні милій…

Зав’язка: Як понесе з України

Кров ворожу.

Кульмінація:

…Вставайте,

Кайдани порвіте.

Розв’язка:

І мене… Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Твір був написаний у грудні 1845 року, коли Шевченко лежав хворий у Переяславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько писав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба автора, проте «причини, що породили твір, крилися в тій суспільно-політичній дійсності, яку спостерігав і вивчав поет у 30-40-х роках…»

Вірш починається звертанням поета до народу. У ньому висловлюється палка любов до трудящих, до рідної землі, віра в те, що пригноблені повстануть, розірвуть кайдани і побудують нове суспільство. Спочатку автор ніби спокійно висловлює своє бажання бути похованим на могилі, серед широкого українського степу. Він хоче:

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Дніпро тут символізує могутність народу. Автор замість звичайного «реве Дніпро» використовує тавтологію «реве ревучий», щоб надати образові сильнішого звучання, щоб підготувати читача до сприйняття думки про повстання. І одразу ж після змалювання картин природи звучить заклик до повстання:

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

І Волю окропіте.

Усі дієслова цього уривку стоять у наказовому способі, виражаючи волю автора, який спонукає інших до дій. Висловлюється впевненість у тому, що все це буде здійснено, що народ обов’язково повстане й розірве віковічні кайдани. Наприкінці вірша Т. Шевченко звертається до майбутніх поколінь, він ніби переноситься в нове суспільство, в якому не буде неволі й рабства. Нову сім’ю народів поет називає великою і вільною. У «Заповіті» звучать нотки й суму, й гордості, а найбільше — віри в перемогу, в те, що завтрашній щасливий день неодмінно настане, а щастя прийде тоді, коли Дніпро «…понесе з України у

Мріє Т. Шевченко, як і О. Пушкін у поезії «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…», прийняти шану від майбутніх поколінь. Він пише:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній синєє море кров ворожу».

, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом.

У поезії «Заповіт» відчуваєт8ься сила народу, віра в його безсмертя, впевненість у неминучій перемозі. Т. Шевченко не тільки висловлює мрію про майбутнє, а й прагне уявити його собі, закликає до революційної боротьби.

Завдання: https://learningapps.org/2031875

https://learningapps.org/14569882

https://learningapps.org/14455091

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Увага! Автор матеріалу забороняє відтворення, передрук або розповсюдження іншим способом цього матеріалу з сайту «ВСЕОСВІТА» (тексти, фото, відео тощо). Дозволяється лише гіперпосилання на сам матеріал.