Сьогодні о 16:00
Вебінар:
«
Природотерапія для дітей, що постраждали внаслідок воєнних дій
»
Взяти участь Всі події

Матеріали для дистанційного навчання

Увага! Автор матеріалу забороняє відтворення, передрук або розповсюдження іншим способом цього матеріалу з сайту «ВСЕОСВІТА» (тексти, фото, відео тощо). Дозволяється лише гіперпосилання на сам матеріал.

Українська література

Для кого: 5 Клас

17.01.2022

138

2

0

Опис документу:

У папці вміщено матеріали, що допоможуть у підготовці уроків під час дистанційного навчання. Пропоную вашій увазі короткий виклад теоретичного матеріалу, посилання на інтерактивні вправи, підсумнову контрольну роботу.

Оберіть документ з архіву для перегляду:
26,437 Кб
310,161 Кб
106,178 Кб
202,633 Кб
225,462 Кб
272,142 Кб
370,176 Кб
4,772 Мб
42,401 Кб
283,122 Кб
606,821 Кб
2,201 Мб
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми перевіримо ваші знання з теми «Світ фантазії, мудрості». (Міфи і легенди українців. Народні казки).



І рівень. Тестові завдання з однією правильною відповіддю (0,5 бала)

1. Фольклорний розповідний твір про вигадані, а часом і фантастичні події, що сприймаються як достовірні, називається

а) міфом;

б) легендою;

в) казкою,

г) переказом.

2. Славетний Дажбог - це бог

а) сонця;

б) вітру;

в) хліборобства.,

г) багатства.

3. Чому, за легендою, озеро назвали Синевірським («Як виникли Карпати»)?

а) Щоб уславити воїна Синевіра;

б) бо воно було синє-синє;

в) бо воно мало синій вир;

г) сподобалась назва.

4. Рожевоквітна неопалима купина символізує

а) незнищенність народу, Вітчизни;

б) українську мову і культуру;

в) волю і незалежність держави;

г) щасливе подружнє життя.

5. «Про Зоряний Віз» – це:

а) переказ;

б) легенда;

в) казка;

г) міф.

6. Визначте види фольклору:

а) казка, оповідання, вірш;

б) легенда, прислів’я, гімн;

в) міф, казка, загадка;

г) новела, казка, літопис.

7. «Прийом у запорожців » – це:

а) переказ;

б) легенда;

в) казка;

г) оповідання.

8. Переказ – це …

а) розповідь про фантастичні події;

б) усне народне оповідання про історичні події та народних героїв;

в) народний вислів про вигадані події;

г) гумористична оповідка.

9. Із якого твору взято речення: «Баба дала йому торбу, наклала туди чорного черствого хліба, пляшку води дала й випровадила його з дому»:

а) « Про правду і кривду»;

б) «Неопалима купина»;

в) «Дажбог»;

г) «Летючий корабель».

10. Визначте, які бувають види казок:

а) побутові, звичайні, фантастичні;

б) героїчні, пейзажні, про тварин;

в) побутові, фантастичні, про тварин;

г) науково-популярні, про людей, чарівні.

ІІ рівень. Завдання на встановлення відповідності (1 бал).

11. Установіть відповідність:

Твір

Герої, місце, подій

1. «Неопалима купина»

А. Вовк, ведмідь, лев, людина, ліс.

2. «Яйце-райце»

Б. Посланець, королі, мудрі мужі, Дорогобуж.

3. «Чому пес живе біля людини»

В. Кума, дівчина, совість, пташка.


Г. Жайворонок, миша, щука, річка.


А

Б

В

Г






12. Установіть відповідність

Персонаж твору

Назва твору

  1. Жайворонок, орел

А «Дажбог»

  1. Бог Сонця

Б «Як виникли Карпати»

  1. Карпо

В «Чому пес живе коло людини»

  1. Пес

Г «Мудра дівчина»

Д «Яйце-райце»


А

Б

В

Г

Д








ІІІ рівень. Відкриті відповіді (2 бали).

13. Знайдіть помилку і виправте.

  • Дівчина з твору «Про Зоряний Віз» пішла з дому на пошуки чарівного зілля для мами.

  • От дочка змії так і зробила: перекинулась золотим вовком, він узяв, приніс того вовка, положив його перед змією на стільці.



ІV рівень. Міні-твір (3 бали).

Напишіть, яка казка вам найбільше запам’яталась. Пояснити чому Чого навчила?



Ключ

  1. Б

  2. А

  3. Б

  4. А

  5. Г

  6. В

  7. Б

  8. Б

  9. Г

  10. В

А

Б

В

Г

3

1


2




12.

А

Б

В

Г

Д

2

3

4


1


Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми поринемо у світ української літератури і поговоримо про слово в житті людини; дізнаємось про красу світу і людської душі в художньому слові; розглянемо образне слово як першоелемент літератури. Також поговоримо про початок словесного мистецтва: фольклор і літописи та навчити відрізняти художню творчість від інших видів діяльності людини.

А зараз заплющте на хвилинку очі й уявіть нашу землю в добу печерної людини. Ось виходить чоловік у звіриній шкурі із палицею на полювання. Побачив мамонта, що пасся неподалік, підскочив, покрутив перед ним дерев'яним списом, але звір не звернув на нього уваги. Іде інший мисливець — теж нічого не вдіє сам. А в печері чекають голодні діти, дружина. Що ж робити? І тут у когось сяйнула щаслива думка: а що як покликати всіх чоловіків, заманити мамонта в пастку, разом навалитись на нього і здобути багато м'яса? З горла вирвалися перші осмислені звуки, підкріплені жестами: ідіть сюди, давайте полювати разом!

Так були вимовлені перші слова чи не .так, цього вже напевно ніхто не скаже. Але те, що слово зробило людину людиною, це і точно. Отже, людина створила слово, а слово — людину.

Вийшов якось чоловік уночі з хатини, глянув на небо, засіяне зірками. Краса невимовна! І так йому захотілося розповісти про це діткам! Але як передати побачене? Думав-думав... Зірки! на небі як... як горох розсипаний... як жаринки розкидані... як світлячки у лісі... Чи, може, хай діти самі здогадаються, коли він їм скаже так: поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий?

Відтоді як людина стала помічати навколо себе красу, захотіла її порівняти з чимось, передати, і виникло образне слово.

Образне слово — слово, яке допомагає створити художній образ — яскраве відображення за допомогою порівняння, означення чи перенесення ознак з іншого предмета, витвореного уявою поняття про предмет, явища життя.


Перегляньте відеоматеріал

https://www.youtube.com/watch?v=vBGtEfVhETQ

Щодалі розвивалася людина, тим більше їй хотілося висловити своє захоплення красою природи (їй все тоді видавалося живим: і ліс, і річка, і гора, й поле), оспівати подвиги героїв, уславити добрі вчинки своїх одноплемінників, подякувати заступникам-богам.

Таким чином виникали легенди й міфи, у яких реальність тісно перепліталася з фантазією, з уявленнями людей про світ і про себе. Мрія покликала до життя казку, а спостереження та дотепність і почуття гумору — прислів'я, приказки, загадки, анекдоти. Усе це усно передавалося з покоління в покоління, тому дістало назву усна народна творчість, або іншомовним словом — фольклор.


Фольклор — усна народна творчість.

Коли виникло письмо, освічені люди, здебільшого монахи в монастирях, почали записувати, що відбувалося щороку (щоліта.) — так виникли літописи. Одним із перших письменників нашого народу був князь Володимир Мономах, який написав повчанні своїм дітям (тобто висловив мудрі поради, як жити у світі).

Книга — скарбниця людських знань, неоціненне духовне багатство кожного народу. Без книг не можна стати освіченою, культурною людиною.

Серед величезної кількості різноманітних книжок значне місце посідають твори художньої літератури.

Література — це мистецтво слова, вона в художній формі відображає життя народу засобами мови. Головним предметом зображення в літературі виступає людина.

Письменник, змальовуючи людей і їхні долі, змушує читача задуматися над життям, спонукає виховувати себе, наслідувати героїв, що полюбилися.

Специфіка мистецтва полягає в тому, що вона змальовує життя в образах. Образ людини (персонаж) — це художнє конкретно-чуттєве змальовування людської особи. Автор може змальовувати образ предмета, явища, природи. В основі художнього образу лежить дійсність. Художній образ — персонаж, людина.

Художні образи — це словесне відтворення різних подій, предметів, уявлюваних письменником.

Художня література - вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є звичайний, або повсякденний, мову. Як і інші види мистецтва, література відтворює, або зображує, предмети і ситуації. Але оскільки вона користується для цього мовою, то на відміну від образотворчих мистецтв у власному розумінні слова (живопису, скульптури та ін.) І від синтетичних мистецтв (театр, кіно, телебачення та ін.)

Існують також інші види мистецтва: хореографія, театр, фотомистецтво, цирк, естрадне мистецтво, декоративно-прикладне мистецтво та ін.


Інші види мистецтва та жанри фольклору


Завдання https://learningapps.org/4061329

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми вивчатимемо казку „Фарбований Лис” Івана Франка, розглянемо зміст казки, поговоримо про головних та другорядних персонажів твору.


І. Франко написав майже п'ятдесят казок, двадцять із них увійшли до збірки «Коли ще звірі говорили» (1899). Як правило, всі вони — це художньо опрацьовані переклади з грецької, індійської, німецької, російської, арабської та інших мов, своєрідні літературні обробки. Проте найчастіше, розширював, надаючи творові соціальної загостреності, національного колориту (як говорив сам автор, «На чужий позичений рисунок накладав інші українські кольори»).

Кожна казка І. Франка має висновок.

Пишучи казки про звірів, письменник перш за все має на увазі людей — їх хороші риси характеру й вади та недоліки.

У творах художньої літератури діють герої (персонажі). Їх може бути більше або менше, але про одного-двох героїв, як правило, розповідається докладніше. Описуються їхні вчинки, стосунки з іншими дійовими особами.

Головні персонажі (дійові особи, герої) — це ті, які стоять у центрі твору, характер, дії і вчинки яких змальовуються найдокладніше.

Інші персонажі, які допомагають глибше розкрити характери головних героїв, тему та ідею твору, називаються другорядними.

Дійовими особами казки «Фарбований Лис» є звірі. Але якщо ви були уважними, то не могли не помітити, що автор наділив їх такими рисами, як лицемірство, користолюбство, брехливість тощо, тобто рисами характеру справжніх людей. Саме тому можна стверджувати, що за допомогою героїв цієї казки автор висміює людські вади.

Казка Івана Франка «Фарбований Лис» навчає нас ніколи не обманювати, бо все таємне і приховане завжди з’ясовується; не бути надміру гордим, бо через це легко можна вскочити в халепу; ніколи не довіряти першому враженню, бо в переважній більшості випадків воно не є правильним; багато не вихвалятися і не обіцяти зробити те, чого не можеш.

У казці І. Франка розповідається про пригоди головного героя — Лиса Микити. Це справжнісінький собі лис, який усе своє життя займається крадіжками. Він був дуже хитрий та кмітливий, тому обминав усі небезпеки. Тільки одного разу його майже впіймали, але йому пощастило врятуватися: сховався у діжці з фарбою. Тільки після цього він став пофарбованим у синій колір. Спочатку він навіть мав із цього користь, бо звірі обрали його царем, щодня годували, тому що боялися. Але таке фальшиве життя не могло тривати довго, справжнє Лисяча сутність була викрита під час лісового концерту. Звірі побачили, хто їх дурив увесь час, і розірвали Лиса Микиту на шматки. Отже, на кожну нечесну людину чекає заслужена кара.

За розвитком дії казку можна умовно поділити на три частини:

1. Пригоди Лиса Микити в місті.

2. «Чудесне» перетворення.

3. Царювання Лиса Микити і розвінчання його «культу».

У передмові до другого видання твору Франко писав: «Я бажав не перекласти, а переробити стару повість про Лиса, зробити її нашим народним добром, надати їй нашу національну подобу».

Саме тому казка «Фарбований Лис» вважається однією з найкращих у збірці «Коли ще звірі говорили».


Перегляньте мультфільм https://www.youtube.com/watch?v=iiysi8rtZmw


Тема: зображення пригод Лиса Микити, його нечесного спо­собу життя та отримання гідної кари.

Ідея: засудження обману, хитрості, та властолюбства; висмі­ювання боягузтва.


Завдання: https://learningapps.org/14796291

https://learningapps.org/2822063

https://learningapps.org/5917296


Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми поринемо у світ фантазії та мудрості давніх українців, дізнаємось про первісні уявлення про всесвіт і людини.


Зараз у нас не викликають здивування природні явища: дощ, сніг, грім, блискавка, вітер, затемнення тощо. Ми знайомі з процесами і закономірностями, які відбуваються в довколишньому середовищі. А в далекому минулому наші предки боялися всього того, що відбувалося в навколишньому світі. Їхні спроби пояснити явища природи, віра в можливість кращого життя, у всемогутність істот – богів, здатних захистити і урятувати людей, ставали основою чарівних історій.

У давні часи, коли люди ще не вміли спілкуватися, вони використовували жести часто із звуковим оформленням, тобто проводили певні обрядові магічні дійства: зверталися до сил природи (сонця, місяця, вітру), просили, щоб пішов або вщухнув дощ, снігу тощо. Первісна людина одухотворювала, уподібнювала природу до себе, наділяла її своїми почуттями, переносила на явища природи свої взаємовідносини. Разом з тим, як люди навчилися розмовляти, вони почали використовувати певні заклинання, замовляння, бо вірили, що таким чином зможуть вплинути на зовнішній світ. Слово мало дуже вагому роль, звідси і походить приказка, що «словом можна вбити». Отже, магія відігравала величезну роль у житті наших предків.

Основою магії був ритуал – це форма складної символічної поведінки, системи дій та мовлення, яка в минулому була основним вираженням культових взаємин. А міф – це словесне відтворення ритуалу. Коли ми говоримо: «сіло сонце», «сонце зайшло», «дощ іде», «вітер віє», ми навіть не здогадуємося, що у такий спосіб повторюємо міфічні уявлення наших предків. Отже, міф – це оповідь про вигаданих істот (богів, духів), яка передає уявлення давніх слов’ян про створення світу.

Люди надали богам імена, закріпили певний образ і характерну поведінку.


Перегляньте відеоматеріал

https://www.youtube.com/watch?v=v4rSxpwqpdE


Чіткої межі між міфом та легендою немає. У міру того, як народ ставав уважнішим до своєї історичної долі, він відчував потребу запам’ятовувати найважливіші події, що залишили слід у його житті. Тоді поряд із міфами виникають легенди, у яких приписували богам справи людей, а історичну долю народу відображали в різних пригодах тих же богів. Згодом героями усних оповідей ставали напівбоги – герої, богатирі. Не наділені владою та іншими рисами богів, вони все ж значно відрізнялися від людей багатьма перевагами, наданими їм здебільшого, надприродною силою.

Легенда усне народне оповідання про життя видатної особи або незвичайну. Героями легенд пізніше стають історичні особи, наділені надзвичайними рисами (народні ватажки, перші християни). Деякі легенди містяться в літописах (у «Повісті минулих літ» - про заснування Києва).



















Порівняльна таблиця відмінностей міфу та легенди.


Міф

Легенда

Створював уявлення про світ, пояснював природні та суспільні явища.

Зображуване (незвичайне і фантастичне) претендує на певну достовірність у минулому.

Персонажі – природа, боги, рідше герої.

Персонажі – конкретні люди зі своїми іменами і психічними особливостями, але володіють незвичайними здібностями, надприродними якостями.

Центральним образом постають персоніфіковані природні явища.

Природа не обожнюється, хоча окремі міфологічні мотиви і образи зберігаються.

Розважальний елемент зведений до мінімуму, на першому плані завдання пізнавального характеру.

Зображення незвичайних подій, наявність чудодійних предметів, перевтілення.

Зміст сприймається як повна вигадка, проте самі творці міфів та їх нащадки сприймали події як безсумнівну реальність.

Незважаючи на вимисел, сприймається як достовірна розповідь.

Події несуть глобальний характер; існував у віршованій або розповідній формі.

Стисле зображення лише одного епізоду; прозова форма.




Уявлення про добро і зло у творах усної народної творчості

Добро — це благо, щось правильне, позитивне. Людській волі є властивим бажання добра, краси або правдивого щастя. Кожна людина гостро відчуває природне бажання добра, яке б зробило її щасливою. Добро протистоїть злу, поганому, руйнівному, негативному початку.

Зло — це щось погане, якась кривда та справедливість. Тобто все, що викликає в нас незадоволення, огиду, або взагалі оцінюється нами негативно.

У душі кожної людини завжди живуть ці дві несумісні протилежності — добро і зло. Хто з них переможе, такою і буде людина. Дуже важливо, щоб душі більшості з нас були чистими, щедрими, щоб зло не мало змоги оселитися там і перемогти.

Завдання: прочитати легенди


Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми продовжимо ознайомлення з фольклорними творами, будемо тлумачити їхній зміст, отримаємо уявлення про боротьбу добра і зла в художній літературі. Ми розглянемо такі легенди: «Неопалима купина», «Про зоряний Віз», «Чому пес живе коло людини?».


Все у світі має свій початок, щось звідкись береться, а це означає, що в будь-якого творіння є творець та окреме призначення в цьому світі. Погляньте навколо — усе, що нас оточує, було створено або людьми, або вищими силами. Природознавчі науки дадуть вам чіткі відповіді на питання, що стосуються природи, але художня література має свої, більш цікаві історії, з декількома з них ми ознайомимось сьогодні на уроці.

Неопалима купина — у Біблії це терновий кущ, що горить, але не згорає, у якому Бог з’явився Мойсею, що пас овець у пустелі поблизу гори Синай. Коли Мойсей підійшов до куща, щоб поглянути, «чому кущ горить вогнем, але не згорає», Бог звернувся до нього з куща, що горів, призвавши вивести народ Ізраїлю з Єгипту в землю Обітовану.

Неопалимою купиною в народі називають ясенець. Ця рослина густо вкрита великою кількістю буро-чорних волосинок. Це своєрідні мініатюрні резервуари, наповнені ефірною олією. Завдяки їй ясенець має запах, схожий на суміш ароматів кориці та камфори. Спекотної літньої пори ефірна олія починає випаровуватися. Може трапитися самозаймання. Квітка сама спалахує тремтливим зеленувато-блакитним або рожевим полум’ям. Кілька секунд ясенець стоїть, оповитий вогнем. Та ще мить, і полум’я гасне, а рослина продовжує стояти неушкодженою. Бо ж горіла не вона сама, а легкі речовини в повітрі навколо неї.

Ще за старослов’янських часів ясенець використовували для лікування різноманітних захворювань. У XII столітті в країнах Сходу його застосовували як добрий засіб від укусів змій. Нині настій трави ясенця дає значний ефект у разі лікування захворювань шкіри.


Аналіз легенди «Неопалима купина»

Прослухайте зміст легенди

https://www.youtube.com/watch?v=qqzxkONO43k


Тема легенди: зображення осади Дорогобужа загарбниками, демон­стрування сили і духовної міцності мешканців міста.

Ідея: уславлення незламного духу українців перед обличчям небезпеки.

Головна думка: «незнищенність української землі та її народу».

Композиція твору.

Експозиція: два королі підступили до стін міста Дорогобужа.

Зав’язка: вороги ставлять ультиматум дорогобужцям.

Розвиток дії: коли минув відведений час на роздуми, із Дорогобужа вийшов посланець, вороги привели його до короля.

Кульмінація: посланець дає бадилину неопалимої купини.

Розв'язка: вороги зрозуміли відповідь посланця і відступили від стін міста Дорогобужа. 

Елементи казки.

  • Казковий зачин: «було це дуже давно».

  • Слова-повтори: думали, думали.

  • Добро перемогло зло (вороги відступили).

Елементи легенди.

  • Розповідь про незвичайну подію – захист міста Дорогобужа від завойовників.

  • Персонажами виступають тільки люди.


За найстарішими народними повір’ями, зорі — це діти Сонця й Місяця. Пізніше вважали, що це янголи, які сидять на сходах неба і тримають запалені свічки. Коли народжується дитина, Бог доручає її душу янголу-охоронцю і вручає йому запалену свічку. Коли людина помирає, її зоря падає назустріч душі, яка вилітає з тіла й піднімається в небо.

В українців існують назви небесних сузір’їв на зоряному небі: Велика Ведмедиця — Великий Віз, Плеяди — Квочка, Мала Ведмедиця — Пасіка, Лебідь — Хрест, Венера — Вечірня Зірниця. Зоряне скупчення, яке в народі називають Чумацький Шлях, — це, на думку наших предків, дорога, якою душі прямують на той світ. В одному місці Чумацький Шлях розходиться на дві дороги: одна веде в рай, а інша — у пекло. Перелітним пташкам Чумацький Шлях указує вночі, куди летіти у Вирій — райську країну, де завжди тепло.

Серед легенд про зорі найбільш популярною є «Про зоряний Віз».


Прослухайте аудіозапис легенди

https://www.youtube.com/watch?v=AsjkTC3qfyg


Тема: зображення народного уявлення про виникнення сузір’я Зоряний Віз.

Головна думка: «Бог на те їх і поставив на небі, щоб усі люди бачили, яка щира була та дівчина».

Мета: знати минуле – мати майбутнє. 

Композиція.

Експозиція: трапилась велика посуха, а  в тому краї без води захворіла вдова, котра  мала єдину дочку. 

Зав’язка: дочка десь-то знайшла воду.

Розвиток дії: поверталась з глеком води додому, по дорозі напувала спраглих перехожих.

Кульмінація: глечик з водою, що залишилась, перекинув собака і вода витекла.

Розв'язка: з глека вилетіло сім великих зірок – душі спраглих перехожих, одна маленька – душа собаки, що перекинув глечик, сузір’я Зоряний Віз нагадує землянам про доброту дівчини.

Ознаки казки.

  • Казковий зачин: «колись давно …».

  • Слова-повтори: геть-чисто; всього-на-всього; ішла вона, ішла.

  • Магічні числа: сім перехожих, сім зірок.

  • Добро перемогло зло, бо сузір’я Зоряний Віз – згадка для всіх про доброту дівчини.

Ознаки легенди.

Уявлення предків про сузір’я Зоряний Віз, Бог послав дощ – невміння правильно пояснити виникнення природного явища.

Цитатна характеристика дівчини.

Добра, турботлива

«Дочка, щоб не вмерла її мати, узяла глечик та й пішла шукати воду»

Наполеглива, цілеспрямована

«Де вона її шукала, хто її знає, а тільки десь-то найшла»

Милосердна, співчутлива до спраглих

«Дала йому напитись і тим одволала його від смерті. Далі вона зустріла другого, такого ж самого; потім третього, четвертого і, нарешті, сьомого. Усім давала пити й усіх урятувала від смерті»

Щира, не думає тільки про себе

«Щоб усі люди бачили, яка щира була та дівчина».

«За її щирість Бог послав дощ на ту краї»

Щедра, готова віддати останнє потребуючим 

«Води залишилось у неї тільки на самому дні»

Терпляча, долає перешкоди, втомлена

«Ішла вона, ішла й по дорозі сіла відпочити, а глечик поставила біля себе на землі»

План твору «Про зоряний Віз»

  1. Посуха в країні

  2. Хвороба матері

  3. Дочка іде на пошуки води..

  4. Дорогоцінна вода..

  5. Допомога сімом страждущим.

  6. Собака перекинув глечик.

  7. Нове сузір’я на небі – згадка про щирість дівчини.

  8. Довгоочікуваний дощ.

«Чому пес живе коло людини?


Послухайте аудіозапис https://www.youtube.com/watch?v=Oz4FQdrynxk


У світі літератури є безліч народнопоетичних символів. Собака - символ вірності, надійності, непідкупності, мудрості. Понад 15 тисяч років собака вірно служить людям: допомагає стерегти отари, рятує потерпілих у снігових завалах, виконує роль поводирів сліпих, шукачів зброї та наркотиків.

Але найбільше вражає надзвичайна вірність собаки своєму господареві. Так, у м. Единбурзі.(Шотландія) вірний пес Боббі упродовж 14 років не залишав могили хазяїна. В Італії самовідданий собака Фідо також 14 років бігав на автобусну зупинку зустрічати свого Карло Соріані, який загинув від фашистської бомби. 1957 р. мешканці містечка спорудили пам'ятник вірному чотириногому героєві: на постаменті - бронзовий собака, в його позі передана надія, що ось-ось з автобуса вийде улюблений господар. На пам'ятнику - короткі й промовисті слова: "Фідо. Зразок відданості".


Тема: пошуки найкращого місця для життя собаки та істоти, яка може її захистити.

Ідея: демонстрування переваг людини серед інших представ­ників світу живої природи. Уславлення людської мудрості, сили, могутності, людина — цар природи.

Фантастичне у творі: тварини розмовляють, мислять.

Легенду «Чому пес живе коло людини» можна за змістом поділити на чотири частини, за кількістю зустрічей в пошуках друга.

Композиція легенди

Експозиція: життя одинокої собаки.

Зав’язка: пес хоче знайти друга, який буде найсильнішим серед тварин.

Розвиток дії: зустріч пса з вовком, ведмедем, левом.

Кульмінація: лев боїться людини.

Розв’язка: собака – друг людини.

Чим людина сильніша за лева? Людина сильніша від лева, царя звірів, своїм почуттями, любов’ю, розумом, здібностями, досвідом, а не фізичною силою.

Ознаки казки.

  • Казковий зачин: «Давно, дуже давно…».

  • Казкова кінцівка: «Від того часу …»

  • Слова-повтори: давно, дуже давно; друга-товариша; трястися-боятися.

  • Магічні числа: тричі пропонував жити разом (вовку, ведмедю, леву).

  • Добро перемогло зло (самітний пес знайшов собі друга).

Ознаки легенди.

Вигадане пояснення здатності собаки бути другом людини (міфологічне уявлення про природу).

План

1. «Жив собі самітній пес».

2. Пошуки товариша.

3. Людина – найкращий друг собаки.


Завдання: прочитати:

  • легенду «Як виникли Карпати?»

http://ukrbooks.com/ua/Jak_vynykly_Karpaty/


Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми з вами здійснимо уявну подорож до Закарпаття, із місцевої легенди довідаємося про виникнення Карпатських гір та розглянемо міф «Дажбог».


Погляньте на карту нашої держави. Це велика країна, із різноманітним ландшафтом — горами й долинами, річками, озерами й безводними степами, густими лісами, є навіть невелика пустеля — Олешківські піски. Кожна місцинка має свою назву, яка виникла так давно, що тепер уже й не знають, від чого вона походить. Тому й з’явилися легенди, які називаються топонімічними, з ними ми сьогодні й познайомимося.


«Як виникли Карпати»

Прослухайте аудіозапис легенди

https://www.youtube.com/watch?v=Wg_mY6wpa_0

Прослухайте аудіозапис пісні

https://www.youtube.com/watch?v=D71Nd7cE6AM


Карпати - це гори на сході Центральної Європи. Вони знаходяться не тільки на території України, а й Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії та Австрії. Простягаються Карпатські гори на тисячі кілометрів. Найвища гора в Україні - Говерла, її висота 2061 метр.

На гірських схилах досі ростуть предковічні ліси. Карпати багаті на брусницю, чорницю, ожину, гриби. А деякі карпатські річки вважаються найчистішими в Європі. У горах багато озер. Найкрасивіше - озеро Синевир. На гірських вершинах знаходяться альпійські луки, багаті на соковиті, екологічно чисті трави. У теплі пори року там пасуться отари овець.

Карпати густо заселені. Люди живуть навіть на вершинах гір. Саме там досі зберігаються найдавніші народні традиції. Карпатські курорти цілий рік гостинно приймають гостей. Найбільш популярними місцями є Буковель, Яремча, Ворохта, Коломия, Синевир, Свалява.


Тема легенди: історія утворення Карпатських гір за народним повір’ям.

Ідея: перемога справедливості та правди над кривдою та ґнітом.

Головна думка: непереможну силу дарує земля тим, хто працює на ній.

Головні герої: Силун та Карпо Дніпровський

Композиція

Легенда пояснює назву гір Карпат, уславлюючи при цьому богатирів, захисників простих людей, таких, як Карпо. Злих панів, що знущалися над кріпаками, народна фантазія покарала тим, що загнала під землю. Інколи в горах бувають землетруси, які люди пояснювали тим, що це Силун намагається вирватися з печери, куди його загнав сміливий і сильний парубок Карпо. Кажуть, що Силун дотепер не затих під землею, пробує вирватися, та марно, бо постарів, і гори більше не ростуть від його ударів. То вже не вирватись йому на поверхню ніколи!

Експозиція: Силун – володар великої рівнини. Він зшмушує людей тяжко працювати.

Зав’язка:  Карпо Дніпровський вирішує повернутися додому, коли йому буде 20 років.

Розвиток дії: Карпо просить заплатити за свою роботу, та Силун не має бажання відпускати його.

Кульмінація: Карпо та Силун починають боротися.

Розв’язка: у двобої матінка-земля Карпові додавала сил, а Силуна кинула в підземну печер. Силун стукає, і утворюються гори. Край тепер став гірським. А гори назвали на честь Карпа – Карпатами.


Порівняльна характеристика Карпа Дніпровського і велетня Силуна

Карпо

Силун

працьовитий

володар

мудрий

хитрий

поміркований

жорстокий

ввічливий

добрий

байдужий

безсердечний

чесний


План

  1. Силун-володар велечезної долини.

  2. Багатство Силуна

  3. Тяжке життя слуг велетня.

  4. Карпо Дніпровський – підданий Силуна

  5. Хлопець хоче повернутися додому.

  6. Карпо просить заплатити за працю

  7. Силун не хоче відпускати Карпа

  8. Перемога Карпа

  9. Силун у підземеллі

  10. Поява Карпат.


Героями українських міфів були не лише явища природи, космічні планети, а й духи і боги, прабатьки родів і племен, якими часто визнавались тварини, птахи, навіть рослини. В українській міфології найчастіше це були Сокіл-Род, Сварог, Дажбог, Перун, Волос, Макома та інші.

Для того, щоб по-новому оглянути відоме в літературі, глибше зрозуміти фольклорні та сучасні твори, слід звертатися до сивої давнини, знати міфологію свого народу. Ось тому ми і вивчаємо вітчизняну міфологію, подорожуючи шляхами таємничості, загадковості, чарівності.


Дажбог (Даждьбог, Сонце-бог) — за найдавніших часів бог сонця, світла й добра. На думку академіка Б. О. Рибакова, культ Дажбога сформувався за скіфських часів у VI—ІV ст. до н. е. На початку н. е. стає богом лісів, гаїв, байраків, садів тощо. Один з найголовніших персонажів української міфології.

У Києві ще за часів Трипільської культури (IV—II тисячоліття до н. е.) було велике капище Дажбога — на Дажбоговій горі (нині Хоревиця). За однією з легенд, Дажбог народився в багатодітній родині київського коваля Сварога. Коли в Києві почався голод, хлопчик приніс із гори зернятко, посадив його, і з нього виріс чудодійний кущ розкішної пшениці, якого люди й нагодувалися. Так Дажбог привчив людей сіяти пшеницю, вирощувати хліб, а батько його Сварог викував першого плуга. Коли Дажбог і Сварог почули про голод у країні росів, то повезли хліб голодуючим. Але по дорозі Чорнобогове військо знищило валку з хлібом, а Дажбога і Сварога посікли. Боги Вирію оживили обох, взяли до себе, зробили богами.

Зображували Дажбога у вигляді антропоморфного Сонця. З давніх-давен сонцевський образ Дажбога малювали на вітрилах кораблів, що виходили із Санбатоса — Київської гавані на почайні. Таке зображення є першогербом Києва.

Тема міфу: зображення сина великого Сварога славетного Дажбога-Сонця, який володарював «над богами, над людьми і над усім світом».

Ідея: уславлення величі, мужності Дажбога, який був богом даючим і караючим.

Основна думка:українці гордо іменували себе «Дажбожими внуками», надзвичайно пишаючись цим.

Головні герої:

Дажбог-Сонце,

українці — Дажбожі внуки.

Ось як Дажбог описується у цій легенді:

«… Родоначальник русів-українців, перший їхній незмінний покровитель мав мужнє, широке, схоже на сонячне колесо обличчя й русяву бороду».

План

1. Родоначальник русів-українців Бог-Сонце.

2. Його характер, зовнішність.

3. Пожертви Дажбогу.

4. Молитви русів-українців.


Завдання https://learningapps.org/4516026

Прочитати переказ «Прийом у запорожці»

https://dovidka.biz.ua/pryyom-u-zaporozhtsi-chytaty-ta-skachaty-tekst/

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми поговоримо про народні перекази, проаналізуємо переказ «Прийом у запорожці», дізнаємось про звичаї та традиції запорозьких козаків.


У часи, коли люди ще не вміли писати й читати, знання про історичні події передавалися з уст у вуста. Наші предки розповідали про значні дати, події, про героїчні вчинки, про подвиги. Так створювалися перекази — твори усної народної творчості, які переказували один-одному.

Перекази — усні оповіді про життєві факти, явища, драматичні ситуації, пов´язані з конкретними історичними подіями, інформація про які передається не очевидцями, а шляхом переповідання почутого (звідси і назва — переказ).

Порівняно з легендами перекази відзначаються більшою достовірністю та документальністю змісту і є виявом історичної пам´яті народу. Джерелом виникнення жанру були розповіді учасників чи очевидців історичних подій минулого, які, викликавши зацікавлення слухачів, почали передаватися з уст в уста.

Їхня мета – донести до нащадків сутність тих чи інших подій, нерідко - з повчальним підтекстом.

Народні перекази несуть у собі ідеї гуманності соціальної справедливості. Здорової етики. Вони вчать бережливого ставлення до природи, високої моралі у людських відносинах. В історико – героїчних переказах сильні патріотичні мотиви. Усе це викликає до них інтерес в різні періоди життя народу.

Перекази зберігають історичну пам'ять народу, учать любити й захищати свою землю, виховують мужність


Козаччина — доба небаченого піднесення народного духу, доба видатних державних, військових, церковних та культурних діячів — будівничих національної державності, які уславили Україну, зробили її знаною в усьому світі. Історики вважають, що слово «козак» має тюркське походження і означає «вільна людини», а перша згадка про козаків датована 1492 роком.


Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=h8s_5Rh_c9w

https://www.youtube.com/watch?v=W2K4BwYpr1Q

Козацтво виникло в тяжкий для українського народу період, коли його державність була втрачена, а землі захоплені іноземними державами. Осередком козаччини стало Запоріжжя, де численні острови між рукавами Дніпра давали козакам безпеку, захист і змогу укріпитися. З XVI ст. чисельність козаків постійно зростала. У запорозьке (низове, січове) козацтво приймали всіх незалежно від походження та національності. Основною умовою була православна віра. Саме вона була характерною рисою духовного життя козацтва. Тому Запорозьку Січ називали «Християнською козацькою республікою». Гетьманщина – напівофіційна назва Лівобережної України.

Починаючи з перших років існування Запорозька Січ майже безперервно вела важку збройну боротьбу разом з усією Україною за віру і незалежність свого народу. Січі були притаманні ознаки республіки: власна територія, система виборних органів влади, правові звичаї, військо.

Перший з достовірно відомих козацьких гетьманів — князь, політичний і військовий діяч Дмитро Вишневецький (Байда), з яким Запорізька Січ вийшла на міжнародну арену як лідер боротьби східного слов'янства проти Кримського ханства і султанської Туреччини.

















Серед найвидатніших козацьких вождів — Самійло Кішка, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Пилип Орлик та ін. Всі вони були видатними держав-ними й політичними діячами, носіями ідеї незалежної, самостійної Української держави. Займаючи бойовий пост між турками і татарами, з одного боку, поляками — з іншого, козаки представляли собою живий бастіон для всього українського народу. «Перед Богом нашим всевишнім, перед святою Покровою, перед українським народом і козацьким товариством — ім'ям моїх матері і батька, святою землею нашою клянусь, що готовий віддати всі свої сили життя, захищаючи споконвічну свободу народу нашого рідного, дідівські вікові порядки та звичаї, незалежну і соборну Україну!» (з клятви Українського козака на вірність Україні). Козаки піднялися у військовій справі до рівня кращих європейських армій XVII–XVIII ст., і чимало європейських правителів намагалися залучити козацтво як серйозну силу на свій бік або використати його для досягнення власних політичних цілей. Народ ставився до запорожців з по-вагою і любов'ю, сприймав їх як символ мужності, честі, людської і національної гідності. Епоха козацтва створила багатогранну, глибоку духовність, що стала гордістю і окрасою української культури. День українського козацтва відзначається щорічно 14 жовтня в день свята Покрови Пречистої Богородиці.


«Прийом у запорожці»

Тема: розповідь про винахідливість запорожців при виборі новобранців для славного війська козацького. 

Головна думка: уславлення мужності та винахідливості козаків.

Композиція.

Експозиція: підмовляють запорожці до себе на Січ хлопця.

Зав’язка: дають завдання зварити кашу, а самі підуть геть. 

Розвиток дії: не йдуть запорожці до звареної каші, нерозторопний хлопець починає плакати, не козак він, розторопний та догадливий хлопець ще двічі кричить, не йдуть козаки.

Кульмінація: починає сам їсти зварену кашу.

Розв'язка: хлопець витримав випробування на розторопність, його приймають у товариство.

План

Зачин: «Запорожці як підмовлять було до себе …».

Головна частина: «Ото звелять йому варити кашу…».

Кінцівка: «І приймають у товариство».

 

Цитатна характеристика першого хлопця-новачка.

Розгублений, недогадливий

«То він гукав, гукав та й давай плакати»

Сердитий, незадоволений

«От занесла мене нечиста сила між сії запорожці!».

«Чого мене понесло між сії запорожці!»

Не готовий до труднощів

«Лучче б було дома сидіти при батькові та при матері»

Боязкий, нерозторопний

«А то ще перекипить каша, то при­йдуть та битимуть, вражі сини!»

«Ой бідна ж моя головонька!»

Непридатний бути козаком

«Нам таких не треба!»

Цитатна характеристика другого хлопця-новобранця.

Розторопний, догадливий

«Чорт же вас бери, коли мовчите! Буду я й сам їсти»

Хоче стати козаком

Та ще перед відходом ударить на могилі гопака: «Ой тут мені погуляти на просторі!*»

Веселий, життєрадісний

«Затягнувши на весь степ козацьку пісню, і піде собі до куреня»

Уміє знайти вихід з будь-якої ситуації

«Гукав, гукав, аж горло розболілося; та щоб каша не перекипала, то я почав сам їсти»

Придатний бути козаком

То запорожці, лежачи в траві, і кажуть: «Оце наш!»

 

 

Цитатна характеристика запорожців.

Відповідальні один за одного

«Перше пробують, чи годиться бути запорожцем»

Випробовують новачків

«Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла».

«А вони й чують, але не озиваються»

Поблажливі, співчутливі

«Дадуть тому хлопцеві коня іі грошей на дорогу»

Вимогливі

«Їдь собі к нечистому! Нам таких не треба!»

Рівні, поважають козака

«Ну, чуро*, уставай! Годі тобі буть хлопцем. Тепер ти — рівний козак»

Братерські, товариські

«То запорожці споглянуть один на одного … І приймають у товариство»

 

Елементи переказу.

Зображення побуту козаків.

Персонажами виступають тільки люди.

 

Завдання: https://learningapps.org/14003196

Прочитати казку «Яйце-райце»

https://kazky.org.ua/zbirky/ukrajinsjki-narodni-kazky/jajce-rajce

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми поринемо у чарівний світ українських народних казок. Проаналізуємо казку «Яйце-райце», світогляд народу, його морально-етичні принципи в казці, зав’язок з міфами.

Розглянувши українські народні казки, можна побачити, що вони уславлюють любов українців до волі, сміливість, мудрість, прагнення до справедливості, працьовитість, а засуджують рабство, брехню, жорстокість, ледарювання.

Казка — це різновид художньої прози, що походить від народних переказів, коротка й захоплива розповідь про вигадані події та явища, які сприймаються і переживаються як реальні. Казки відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. Це один з основних жанрів народної творчості, чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку. Саме слово казка походить від слова «казати» — розповідати. У казковому світі живуть персонажі, створені народною уявою, наділені характер­ними національними рисами, тому вони й перемагають сили зла. Зазвичай у казковому світі торжествує Добро й Правда, усе закінчується щасливо.

За змістом казки поділяються на кілька різновидів:

Аналіз кожної групи казок.

  • казки про тварин є найдавнішими, пов’язані з тотемічними уявленнями. Головними героями тут виступають звірі. Згодом казки втрачають міфологічний і магічний сенс і набувають повчально-виховного характеру;

  • фантастичні казки первісно також мали магічне призначення, яке невдовзі утратилося; в них органічно поєднується міфічне, фантастичне і героїчне начала. Герої фантастичних казок, як правило, наділені надзвичайною силою, здібностями, винахідливістю, які допомагають їм подолати усі ви­пробування на шляху до мети.


  • у побутових казках переважають мотиви повсякденного життя. Героями виступають бідний селянин, кмітливий наймит чи солдат, бурлака, вередлива жінка тощо. Часто у цих казках зустрічаються персоніфіковані образи — Доля, Щастя, Горе, Правда, Кривда.



Найдавніші казки у всьому світі — це народні казки. їхньою особливістю є відсутність особи автора. Народні казки — це витвір усього суспільства. Звичайно, що кожна казка в основі має розповідь, яку розповіла певна людина, але відтоді цю казку зазвичай переказує велика кількість людей.

Народна казка — популярний фольклорний жанр, у якому передається з покоління в покоління мудрість народу, усе, що є вартим уваги нащадків, життєвий досвід, мрії народу, його почуття.

Українські народні казки також мають свої особливості.

Функціональна палітра казки надзвичайно розмаїта: її естетичні функції доповнюються і взаємопереплітаються з пізнавальними, морально-етичними, соціально-виховними, розважальними та ін.

У казок народів світу багато спільного, що пояснюється подібністю культурно-історичних умов їхнього життя. Водночас казки відзначаються національними особливостями, відображають спосіб життя народу, його працю і побут, природні умови, а також індивідуальні риси виконавця-оповідача (казкаря).

Казка має своєрідну побудову:



















Аналіз казки «Яйце-райце».


Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=8bNLCeRl5RU


Яйце — символ зародження Всесвіту, Сонця з його весняним відродженням, життя та його безсмертя й воскресіння. У міфах багатьох народів світу саме яйце є світотворчим початком.

У слов'ян яйце було символом сонячного культу, зародження життя, символ бога сонця. Також яйце посідало важливе місце у ритуалах родючості. Звідси писанка на Великдень є символом родючості. В давнину воно символізувало — добро, радість, щастя, любов, достаток.

Я йце — не тільки джерело родючості землі, але й різних щедрот. Воно дає людині не лише необхідність, а й багатство.


Тема: повчальна розповідь про те, як маленьке зернятко стало причиною великої війни між царем-жайворонком та царицею-мишею, що привело до негараздів і тривалого пошуку гармонії в протистоянні добра та зла.

Головна думка: від зла усі негаразди, тільки добро дає гармонію. 

Проблематика твору: духовні поривання та  матеріальна залежність, великодушність та дріб’язковість, дотримання обіцянки та слова, добро і зло, довіра та підступність, родині стосунки, нагорода та покарання, мудрість та недолугість, гармонія та негаразди.

Композиція.

Зачин: «Колись була …»

Головна частина: «Цар на це діло не згодився … »

Кінцівка: «Тоді парубок згадав …»

Ознаки казки.

  • Казковий зачин: «Колись була …»

  • Трикратні повтори: стрілець тричі цілився в орла при першій зустрічі, чоловік зарізав три худоби для орла, три роки орел жив у стрільця, тричі скидав орел стрільця, тричі просив стрілець яйце-райце у трьох родичів (дядька, брата, батька), змія дає синові стрільця три завдання, тричі виконує завдання замість парубка зміїна дочка, на третій раз хлопець мав золотого зайця, тричі батьки-змії доганяли парубка та зміїну дочку, під час втечі дівчина-змія та парубок тричі чарівно перетворювалися (пшениця і дід, монастир та чернець, окунь та річка), тричі голубка нагадувала голубу виконані дівчиною завдання.  

  • Слова-повтори: голубчику-братику; літав, літав; ні ти мені, ні я тобі; летять та й летять, ні чутки, ні звістки, іде та йде; верне та верне; біжать та й біжать; от-от; ловила, ловила; так-таки; пила-пила; забув, забув;

  • Чарівні перетворення: зміїна дочка перетворюється на людину, зайця, пшеницю, монастир, рибу-окунь; парубок перекинувся на діда, ченця, річку; змія перетворилась на щуку.

  • Чарівна річ: голуби з тіста стали живими.

  • Магічні числа: сто років монастирю, третє літо, як пішов орел на війну.

  • Добро перемагає зло (парубок одружився з дівчиною, котра його  рятувала).  

Персонажі казки.

  • Персонажі-тварини: цар птиця-жайворонок, цариця-миша, орел, дядько орла, брат орла, батько орла, змія, змій, зміїна дочка, золотий заєць.

  • Персонажі-люди: стрілець, син стрільця.

Три завдання змії для сина стрільця.

1) Щоб ти за одну піч отой луг викорчував, зорав, пшениці насіяв, зжав її, у скирти поскладав і щоб у ту ніч з тієї самої пшениці мені паляницю спік: поки я встану, щоб вона на столі лежала.

2)  Щоб ти оту гору розкопав, і щоб туди Дніпро йшов, а коло того Дніпра побудуй комори: щоб байдаки туди приставали, щоб ти ту пшеницю продав на байдаки. Як устану рано, то щоб це все було готове!

3) Щоб ти цю ніч зловив золотого зайця й раненько щоб приніс мені в хату.

Протилежні пари: жайворонок – миша, орел – змія.

Складний план.

І. Маленьке зернятко – причина великої війни.

1. Цар птиця-жайворонок та цариця миша ділять врожай.

2. Війна між тваринами через зайве зернятко.

3. Цариця перемогла царя.

ІІ. Зустріч орла та стрільця.

1. Стрілець тричі цілиться в безкрилого орла.

2. Стрілець допомагає орлу.

3. «Ніхто нікому не винний».

4. Яйце-райце – подяка Орла за допомогу.

ІІІ. Зустріч стрільця зі змією.

5. Стрілець випадково розбиває яйце.

6. Змія заганяє скот в яйце.

7. Обіцянка стрільця.

ІV. Зміїна дочка допомагає синові стрільця.

8. Син стрільця змушений піти до змії.

9. Непосильні завдання для парубка.

10. Обіцянка парубка одружитися.

11. Допомога зміїної дочки.  

12. Змій та змія женуться за втікачами.

13. Загибель змії.

V. Парубок одружується зі своєю рятівницею

14. Прохання зміїної дочки.

15. Син стрільця повертається додому.

16. Парубок нехтує проханням зміїної дочки.

17. Голуб та голубка нагадують про зміїну дочку.

18. Одруження сина стрільця зі своєю рятівницею.

 

Назва казки «Яйце-райце».

Слово райце має коренем іменник рай. Яйце-райце – це гармонія, яку може заслужити тільки справжня Людина. Стрілець за допомогу орлові забагатів, син стрільця з допомогою зміїної дочки долає негаразди, щоб добре зажити. Яйце-райце – це незвичайна винагорода, причому  кожному своя.

Завдання: https://learningapps.org/7802111

https://learningapps.org/14113639

Прочитайте казки:

  • «Мудра дівчина»

https://proridne.org/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8/%D0%9C%D1%83%D0%B4%D1%80%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0.html

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми вивчимо казку «Мудра дівчина», поговоримо про народні категорії добра і зла, красивого і потворного, смішного та страшного.


У багатьох народів світу є казки про мудрих дівчат, жінок, які вирізняються своїм розумом, кмітливістю, умінням перемагали сильних і владних володарів. Згадаймо хоча б Шехерезаду з арабських казок «Тисяча й одна ніч», Василису Премудру та інших. Є така казка і в українського народу.


Аналіз казки «Мудра дівчина»


Прослухайте аудіозапис https://www.youtube.com/watch?v=Kp1ieNsnUkw


Казка “Мудра дівчина” є зразком соціально-побутової казки

Тема: зображення звичайної дівчини, яка вміє користуватися своїм розумом та розв’язувати складні завдання.

Ідея: уславлення розуму, кмітливості, мудрості та обурення чванливістю, жадібністю й неосвіченістю.

Основна думка: казка засуджує вчинки тих людей, які наживають багатство не розумом чи власною працею, а за рахунок використання чужої праці.

Проблематика казки:

  • Знання у житті людини;

  • перемога добра над злом;

  • уміння визнавати чужу мудрість та приймати свою поразку.

Ознаки казки

  • Казковий початок: „Було собі два брати…”

  • Повторення слів: „думав, думав”, „брешеш, брешеш”, „правда, правда”…

  • Повторення числа 3: загадка складається з 3 частин, пан 3 давав дівчині завдання, наказував зарізати 3 курчат, Маруся просить 3 речі для полотна, бідний брат 3 ходив до пана.

  • Перемога добра над злом.


Композиція казки

Експозиція «Було собі два брати — один убогий, а другий багатий».

Зав’язка «От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову»

Розвиток дії «Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові:

— Віддай мені корову назад!…”.

Кульмінація Завдання для Марусі від пана, які він і сам не може виконати.

Розв’язка «Тоді пан побачив, що нічого з дівчиною не поробиш, і відпустив її».

Характеристика мудрої дівчини

Маруся – розумна, кмітлива, спостережлива, вдумлива, чуйна, чесна, слухняна донька. Завдяки розуму та мудрості вона допомагає батькові виграти суперечку зі своїм братом. Саме у її образі розкрита головна думка казки: розум –  найбільше з багатств, які можуть бути у людини.

Маруся виросла у бідній родині. Дівчина з дитинства звикла тяжко працювати, допомогати батькам по господарству. Маруся для батька була не просто дочкою, вона ще була його порадницею, другом, опорою в житті. Не дивлячись на бідність, вона надзвичайно розумна, дівчина виявилася мудрішою за заможного пана та рідного дядька.
















Порівняльна арактеристика дійових осіб.

Маруся

Батько

Пан

Брат

добра, смілива, кмітлива, розсудлива, винахідлива, працьовита, мудра, розумна

добрий, чесний роботящий, боязливий, люблячий

ледачий, нерозсудливий, самолюбивий

зажерливий, скупий, дурний, облесливий


Завдання:

https://learningapps.org/4217716

https://learningapps.org/14113720


Прочитати казку «Летючий корабель»

https://kazky.org.ua/zbirky/javorova/letjuczyj-korabelj



Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ми опрацюємо ідейно-художній зміст казки «Летючий корабель», з’ясуємо її тему та ідею, проаналізуємо персонажів та визначимо її повчальний зміст.


Хто такі друзі? Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є лише приятелями, з якими ми робимо щось разом або маємо спільні інтереси. Тобто це ті, з ким ми спілкуємось у школі, гуляємо на вулиці, зустрічаємось у вільний час.

Справжня дружба — це щось ширше та глибше, тому що друг — це не той хлопець або дівчинка, який одразу залишить тебе, якщо ти припиниш із ним грати, а той, хто цікавиться твоїми інтересами, думками та захопленнями, сприймає тебе таким, який ти є, навіть якщо ти змінюєш свої уподобання, наприклад, у музиці або одязі, які були у вас до цього спільними. Справжній друг зупинить тебе, якщо ти щось робиш погане, і ніколи не буде пліткувати за спиною, завжди підтримає у скрутному становищі і допоможе знайти гідне рішення наявної проблеми.

Сьогодні на уроці ми розглянемо казку, яка покаже, як важливо мати вірних друзів, відповідати добром на добро та завжди допомагати тим, хто цього потребує.


Аналіз казки «Летючий корабель»


Прослухайте аудіозапис https://www.youtube.com/watch?v=JeLO6L-1Ma8


У казках закладена мудрість народу, його світоглядні позиції. Казка «Летючий корабель» містить у своїй структурі давні уявлення наших пращурів. Коли читаєш, що в батька було три сини: два розумних і один дурень, то це означає, що наймолодший хлопець просто ще не встиг пройти обряд посвяти в доросле життя. Можна подумати, що в казці «Летючий корабель» головний герой зовсім нічого не робить для своєї перемоги, адже йому допомагають інші. Але це не зовсім так. Помічники в казках часто виражають здібності головного персонажа. Так, Слухало, Скорохід, Стрілець та інші уособлюють силу героя, а Морозко втілює перемогу над природою.


Тема твору: як друзі допомагають дурникові знайти щастя.

Ідея твору: Уславлення дружби, взаємодопомоги, засудження пихатості. 

Мета твору: З друзями можна здолати багато перепон.

Проблематика твору: дружні стосунки та взаємодопомога, приязне ставлення до інших, активна життєва позиція, перемога добра над злом. 

Композиція твору.

Експозиція: у баби та діда було три сини.

Зав'язка: царський указ збудувати летючий корабель.

Розвиток дії: брати ідуть на пошуки щастя, дурник ділиться харчами з сивим дідом, за порадою діда будує летючий корабель, підбирає друзів.

Кульмінація: король порушую обіцянку, дурник не сподобався королю, нереальні завдання для дурника. 

Розв'язка: друзі допомагають вирішити завдання, дурник одружується з царівною. 

Рід літератури: епос. 

Жанр твору: чарівна народна казка.

Ознаки казки.

  • Казковий початок: «Був собі дід та баба…»

  • Казкова кінцівка: «такий бенкет задали, що аж до неба дим пішов»

  • Слова-повтори: «спав – спав», «летів – летів», «летіли – летіли», «ні живий ні мертвий», «думав - думав», «чи довго вони летіли, чи недовго».

  • Казкові слова: Слухало, Скороход, Стрілець, Об'їдайло, Обпивайло, Морозко. 

  • Магічні числа: «три сини», «тричі перехреститися», «з'їсти шість пар волів, сорок пічок хліба», «дванадцять биків», «сорок сорокових кухлів води та вина випити», «шість друзів мають імена», «шість загадок».

  • Чарівні перетворення: з черствого хліба білі паляниці; коли б відв'язав ногу, то за одним ступнем увесь світ би переступив, зі соломи йшов мороз, військо береться з дров, обідраний одяг дурника перетворився на гарне вбрання.

  • Чарівні речі: летючий корабель; солома, від якої йшов мороз; дрова, з яких утворюється військо.

  • Добро перемагає зло.

  • Тематика твору: друзі пізнаються в біді, місце дружби та взаємодопомоги у стосунках між людьми.

Носії добра – дурник, розумні брати, друзі дурника. 

Носії зла – цар та його дочка, слуги царя.

 

Казка вчить бути щирими та добрими, не бути пихатим, виконувати свої обіцянки, бо у житті нема безвихідних ситуацій, коли маєш справжніх друзів. 

Головний персонаж (дійова особа, про яку розповідається протягом усього твору і характер якої розкрито найповніше) – дурник. 

Другорядні персонажі (дійові особи, які виконують у творі допоміжну роль і допомагають висвітлити характер головного персонажа) – дід та баба, два брати, сивий дід, друзі дурника, цар, царівна.


Образ царя.

Має забаганки, гарно живе

хто змайструє такий корабель, щоб літав, і приїде на тім кораблі, за того цар дочку віддає.

Не дотримує обіцянки

Як-таки, щоб я свою дитину та за такого холопа видав!

Пихатий, самовпевнений

Як,— каже,— можна, щоб мужики на золотім кораблі прилетіли!

Хитрий

Що його робити? І давай йому загадки загадувати.

«Де таки простому мужикові полк війська добути? Я цар, та й то!..»

Жорстокий, несправедливий

То не то царівни не віддам, а оце меч — а йому голова з плеч!

Так він сякий-такий зажариться!

Улесливий, жадібний

Цар його обіймає, цілує.  

Сідай, мій зятю любий!


План.

1. Три сини у баби та діда.

2. Указ короля.

3. Розумні брати пішли до короля.

3. Рішення третього сина та дорога до короля.

4. Зустріч з сивим дідусем.

5. Щедрість дурного сина.

6. Порада сивого дідуся.

7. Дурень у лісі та летючий корабель.

8. Слухало, Скороход, Стрілець, Об’їдайло, Обпивайло, Морозко.

9. Останній дивний пасажир корабля.

10. Зустріч дурня з королем.

11. Незадоволений володар.

12. Слухар підслуховує розмови.

13. Перше завдання та допомога Скорохода.

14. Друге завдання та допомога Стрільця.

15. Третє завдання та допомога Об’їдайла.

16. Четверте завдання та допомога Обпивайла.

17. П’яте завдання та допомога Морозка.

18. Шосте завдання й дурень веде велике військо.

19. Згода короля.

20. Пишне весілля.











Узагальнення вивченого про казку





Завдання:

https://learningapps.org/4081110

https://learningapps.org/17533429



Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вітаю! Сьогодні ви познайомитесь з дитячими роками українського письменника Івана Франка, з його творами про дітей і для дітей, зі збіркою казок «Коли ще звірі говорили», з поняттям «літературна казка».

Казки можуть створювати письменники. Такі казки називаються літературними, або авторськими. Спираючись на кращі зразки народної творчості, складають свої оригінальні казки письменники, черпають із цього безцінного джерела сюжети й мотиви.

Літературні казки обов’язково мають ознаки народної казки: усталену композицію (традиційні зачин, кінцівку, повтори), переважно щасливий кінець.

Найкращі літературні казки світу належать перу Ганса Християна Андерсена («Снігова королева», «Дюймовочка», «Дикі лебеді»), братів Грімм («Король Дроздобород», «Три брати»), Шарля Перро («Попелюшка», «Кіт у чоботях»), Астрід Ліндґрен («Карлсон, що живе на даху»), Олександра Пушкіна («Золотий півник», «Казка про царя Салтана») та багатьох інших. Вершиною світового казкового мистецтва літературознавці вважають казку викладача математики Оксфордського університету Льюїса Керрола «Пригоди Аліси в Країні Чудес».

Долучилися до цього жанру й українські письменники, зокрема Марко Вовчок («Кармелюк», «Дев’ять братів і десята сестриця Галя»), Іван Франко («Фарбований Лис», «Вовк війтом», «Осел і Лев», «Заєць і їжачок, «Лис і Дрозд»), Михайло Коцюбинський («Хо»), Михайло Стельмах, Оксана Іваненко, Василь Королів-Старий та інші.

Сьогодні ми почнемо вивчати творчість легендарної людини в історії української літератури – Івана Франка, ознайомимося з поняттям літературна казка, та почнемо вивчати його казку «Фарбований Лис».

Іванові Яковичу Франку судилася незвичайна доля: син сільського коваля завдяки таланту і титанічній праці сягнув вершин світового письменства.
















Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=M24szFsEIZY


Мальовниче підгірське село Нагуєвичі на Львівщині.


Тут 27 серпня 1856 року в сім’ї сільського коваля Якова Франка народився син Іван, якому судилося стати гордістю України. Першим світлим і ніжним джерельцем поезії стали для майбутнього письменника материні пісні, які назавжди запали в дитячу душу. Марія Кульчицька, мати Івана Франка, поетично обдарована натура, знала багато пісень, любила співати. Малий Ясьо (так вона звала старшого сина) вслухався в її спів і запам’ятовував багато задушевних ліричних пісень, коломийок, співанок.

Неписьменні батьки мріяли дати освіту своїй дитині. На шостому році Івася віддають до школи в сусіднє село Ясеницю Сільну. Галичина тоді була під владою Австро-Угорської імперії. Обдарований хлопчина швидко навчився читати й писати українською, польською та німецькою мовами. Після двох років навчання батьки віддали Івана до так званої «нормальної» неповної середньої німецької школи при монастирі.

З осені 1867 року Франко навчається в Дрогобицькій гімназії, яку закінчив із відзнакою.

З 5-го класу гімназії Іван Франко розпочав збирати власну бібліотеку, книги з якої читали й інші учні. Він був найбільшим книголюбом серед українських письменників-класиків. Говорив, що коли йому захочеться вночі знайти книгу в темряві, він зробить це безпомилково.

На час закінчення гімназії в бібліотеці Івана Франка було близько 500 книг, серед них — зібрання творів Шекспіра, Гейне, Гете, Діккенса, Гюго, Гомера, Софокла, Сервантеса, Скотта, Дюма, Міцкевича, біблійна поезія.

У гімназії виявилося неабияке обдарування Франка, особливо любив писати твори. 1974 року на сторінках львівського студентського журналу «Друг» з’явилася перша поезія Франка — «Народна пісня».

Іван Франко написав чимало творів для дітей і про дітей: «Олівець», «Отець-гуморист», «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Мій злочин». Особливий інтерес викликає в дітей збірка казок «Коли ще звірі говорили», до якої увійшли такі знамениті прозові та віршовані казки письменника, як «Фарбований Лис», «Лис Микита», «Вовк війтом», «Осел і Лев», «Заєць і їжачок» та інші

Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=S6y453dy6iA


Збірка казок Івана Франка під назвою «Коли ще звірі говорили» перший раз вийшла ще 1899 р., друге видання з’явилось 1903 року. До цієї збірки Франко додає передмову, у якій писав: «Оці байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро... Вони найбільше відповідають смакові дітей від 6 до 12 літ, заставляють їх сміятися і думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи».

У своїй збірці «Коли ще звірі говорили» Іван Франко вдало використовує художні засоби, вживані в народних казках про тварин, зокрема традиційне змалювання рис тварин: зажерливості вовка, хитрості лиса, незграбності ведмедя, впертості осла тощо. Письменник ще більше підкреслив ці характерні особливості тварин, майстерно розкриваючи їх через вчинки або розмови персонажів.

Не применшуючи важливості інших жанрів дитячої літератури, Франко надає великого значення казці, у якій найбільш повно враховано особливості дитячого сприймання. Адже фантазія і вигадка, наявні в казці, сприяють розвитку і збагаченню дитячої уяви, вражають дітей своєю незвичайністю, бентежать і збуджують їх. Разом із тим, незважаючи на елементи фантазії, казка повинна поглиблювати в дітей знання про навколишній світ, ознайомлювати їх із природою і суспільством, навчати їх розуміти людські характери і сприяти формуванню кращих рис характеру дитини.


Літературна казка — це авторський прозовий чи віршований твір, заснований на фольклорних джерелах або цілком оригінальний, що змальовує пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. Літературна казка здебільшого орієнтована на дітей, у ній сюжет створюється навколо якогось дива, що є основою характеристики персонажів. Також вона включає в себе ознаки різноманітних жанрів та має своє особливості: має писемну форму; текст літературної казки постійний, незмінний; може бути як прозовою, так і віршованою і обов’язково має автора.






















Завдання https://learningapps.org/2054849


Прочитати казку «Фарбований лис»

https://kazky.org.ua/zbirky/franko-zviri/farbovanyj-lys


Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
Слово в житті людини. Художня література як мистецтво слова
Слайд № 1

Слово в житті людини. Художня література як мистецтво слова

Література – це інструмент – древній і вічно молодий. А слова в ній – то струни. В. Костюченко Поняття для опрацювання: «образне слово», «фольклор»...
Слайд № 2

Література – це інструмент – древній і вічно молодий. А слова в ній – то струни. В. Костюченко Поняття для опрацювання: «образне слово», «фольклор»; види мистецтва.

Художня література — вид мистецтва, що відображає дійсність засобами слова в образній писемній формі.
Слайд № 3

Художня література — вид мистецтва, що відображає дійсність засобами слова в образній писемній формі.

Що ж таке «образне слово»? Образне слово – вираження засобами мови чуттєвого уявлення або асоціації про певний предмет дійсності (порівнюючи, вжива...
Слайд № 4

Що ж таке «образне слово»? Образне слово – вираження засобами мови чуттєвого уявлення або асоціації про певний предмет дійсності (порівнюючи, вживаючи яскраві означення чи перенесення ознак з іншого предмета). Шовкова коса Весела, як весняний жайворонок «О́бразне» чи «обра́зне» слово?

Уся словесна творчість, яка усно передавалась від покоління до покоління називається ФОЛЬКЛОР - усна народна творчість folk- народ, love- знання, м...
Слайд № 5

Уся словесна творчість, яка усно передавалась від покоління до покоління називається ФОЛЬКЛОР - усна народна творчість folk- народ, love- знання, мудрість.

Поетична хвилинка Світ дивовижний вас вітає –Всіх тих, хто вдумливо читає, І тих, хто любить мандрувати Та прагне більше пізнавати. Долати знань ви...
Слайд № 6

Поетична хвилинка Світ дивовижний вас вітає –Всіх тих, хто вдумливо читає, І тих, хто любить мандрувати Та прагне більше пізнавати. Долати знань високі мури Вас кличе світ літератури!

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Увага! Автор матеріалу забороняє відтворення, передрук або розповсюдження іншим способом цього матеріалу з сайту «ВСЕОСВІТА» (тексти, фото, відео тощо). Дозволяється лише гіперпосилання на сам матеріал.

Нещодавно завантажили