Матеріал до уроку Зарубіжна література для 9 класу на тему «Руссо».

Опис документу:
Даний матеріал до уроку Зарубіжна література для 9 класу на тему «Руссо» яскраво демонструє відомості до розкриття ідейного змісту твору Вольтера «Простак». Призначений для використання як учнями, так і вчителем при підготовці та проведенні уроку.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Жан Жак Руссо

(1712-1778)

Найвпливовіший діяч Просвітництва Жан Жак Руссо відомий своїми творами "Думки про походження та основи нерівності між людьми" (1755), "Суспільний договір" (1762), "Еміль, або Про виховання" (1762). Головна тема праць Руссо — доля людини у суспільстві, де існує штучна культура, що заперечує природні властивості окремої особи.
Раціоналізм XVII-XVIII ст. не приділяв уваги чуттєвій діяльності людини як відокремленій від інтелекту та волі. Руссо першим висуває тезу, що чуттєва діяльність, почуття людини є не тільки самостійною чи особливою формою суб'єктивності, а що це є головною формою духовної діяльності. Саме від Руссо починається лінія у філософії, яка висуває на передній план духовного життя неусвідомлені, підсвідомі, інстинктивні цілеспрямовані мотиви дій особи. Навіть совість та геніальність у Руссо розглядаються як найвищі форми інстинктивності, що відокремлені від розуму. Руссо першим висуває тезу, що розвиток інтелекту порушує природну гармонію, баланс між здатностями індивіда та потребами організму, послаблює природні сили людини.
Вже у першому творі (дисертація "Думки про науки та мистецтво", за яку Руссо отримав премію Діжонської академії) він доводить, що наука та мистецтво з часів Відродження не вдосконалили, а погіршили суспільство.

1

Так, розподіл праці стає причиною пору-

шення природної цілісності та гармонійності

людського життя. Спеціалізація перетворює

людину на функціонера великого механізму,

породжуючи професійний кретинізм особи,

робить природні властивості організму

залежними від людей інших професій. Це

породжує відчуження людини від самої себе,

коли індивідуальність особи протиставля-

ється суспільному місцю індивіда. Згідно з

Руссо головна причина людських страж-

дань — протиріччя між реальним станом

людини та її природними властивостями, між природою людини та суспільними інститутами, між особистістю та громадянством.
Протиріччя між природою та культурою, згідно з Руссо, не може бути вирішене шляхом повернення до дикого стану. Гармонійність, цілісність буття людини може бути повернена у суспільстві, а не в "чистому природному стані". Джерелом протиріч цивілізації він вважав соціальну нерівність людей, що виникає з приватної власності на землю, знаряддя праці. Загальний шлях подолання суперечностей суспільства Руссо бачив у зміні системи освіти, методів виховання.
У своїй системі виховання на перше місце

Руссо висуває почуття. Саме почуття людини

спрямовують її конкретне волевиявлення. Воля

є зовнішньою формою виявлення чуттєвої

діяльності суб'єкта. Суспільне буття, таким

чином, становить собою специфічну систему

переробки, зміни чуттєвої діяльності. Суспільні

2

відносини утворюють те, що спільне усім людям, і, разом з тим, протистоїть інтересам кожної людини окремо. "Між волею усіх та спільною волею часто існують суттєві відмінності.

Воля усіх бере до уваги часткові

інтереси та сукупність індиві-

дуальних волевиявлень. Коли

відняти з цих волевиявлень ті,

які взаємно заперечують одне

одного, то залишиться спільна

воля". У своєму понятті "сус-

пільний договір" Руссо здійснює спробу вирішити протиріччя між штучним та природним. Створюючи суспільний договір, люди втрачають частину своєї власної свободи, необмежене право на все, що вони, згідно зі своїми чуттями, бажають. Однак під час добровільного вступу в договір індивід сам виявляє своє бажання обмежитися. Тому індивід стає громадянином, істотою,

яка виявляє вищий тип свободи, аніж природна

свобода, — здатність до самообмеження. За

чистої природної свободи організм обмежують

лише зовнішні умови, сили природи, інші особи.

Тобто така свобода є абсолютною залежністю

від зовнішніх обставин. А укладення договору є

акт, коли суб'єкти обмежують самих себе,

виявляють себе здатними керувати собою —

тобто стають вільними самі по собі.
У своїх поглядах на політику, державу Руссо розвиває свою концепцію "суспільного договору", постійно шукає форму виникнення умов добровільного укладення договору. Тому він відкидає феодальний устрій суспільства як такий, що продовжує

3

культивування чистих сил природи, обмеження особистості зовнішніми силами стосовно почуттів людини. Проголошуючи суверенне право народу на укладення договору, Руссо детально розглядає проблеми конституційного устрою держави.

Роботу підготувала

вчитель Стезенко О.В.

4

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Google-сервіси в роботі вчителя»
Левченко Ірина Михайлівна
16 годин
390 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.