Мартинов Василь Іванович (1938–2006) — відомий український журналіст, письменник, поет, публіцист і перекладач.
Біографія
Василь Іванович Мартинов народився 16 квітня 1938 року в селі Александрія (нині Ставропольський край, РФ). Помер 13 березня 2006 року у Львові.
Здобув освіту у Львівському державному університеті імені Івана Франка, який закінчив у 1969 році. Після завершення навчання працював у журналістиці:
З 1956 року працював у редакції Золочівської районної газети «Народне слово» (тоді — «Серп і молот»).
Був власним кореспондентом львівської обласної газети «Вільна Україна» (1966–1976).
Керував літературним об'єднанням ім. Степана Тудора, створеним при районній газеті.
У 1984 році став членом Національної спілки письменників України (НСПУ). Був лауреатом літературної премії ім. О. Гончара (2004).
Творчість
Творчість Василя Мартинова є різножанровою, охоплює поезію, прозу, гумор, сатиру та публіцистику. У своїх творах він образно й тепло зображував життя галичан, оспівував красу людини та природи.
Основні твори:
«Сонцелюби» (Львів, 1977).
«Термінове відрядження: Гумор і сатира» (Львів, 1981).
«Вірність» (Львів, 1982).
«Допит» (Львів, 1987).
«Страйк по-італійськи» (Львів, 1993).
«Королі без тронів» (Львів, 1999).
Низку його віршів було перекладено російською, узбецькою та польською мовами
