Микола Вінграновський (1936-2004) – український поет, прозаїк, кінорежисер, актор, сценарист, відомий представник «шістдесятників». Його творчість охоплює поезію, прозу для дітей та дорослих, а також кінематограф.
Біографія:
Народився у селі Богопіль (нині частина міста Первомайськ) на Миколаївщині. Навчався у Київському інституті театрального мистецтва та Всесоюзному інституті кінематографії у Москві. Здобув широку популярність як актор, зігравши головну роль у фільмі Олександра Довженка «Повість полум'яних літ». Згодом активно працював у кіно як режисер та сценарист, створивши низку як художніх, так і документальних стрічок. Перші поетичні твори з'явилися у 1950-х роках, а вже у 1960-х роках вийшли його перші збірки. Був одружений двічі. Помер у Києві 27 травня 2004 року.
Творчість:
Поезія:
Вінграновський – автор численних поетичних збірок, серед яких «Атомні прелюди» (1962), «Сто поезій» (1967), «Поезії» (1971), «На срібнім березі» (1978), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1984), «Цю жінку я люблю» (1990), «З обійнятих тобою днів» (1993), «Любове, ні! не прощавай!» (1996). Його поезія вирізняється глибоким ліризмом, філософською глибиною та увагою до деталей природи та людських почуттів.
Проза:
Писав прозу для дітей та дорослих. Його прозові твори часто поєднують реалістичні та фантастичні елементи. Серед відомих творів: повісті «Світ без війни», «Первінка», «Сіроманець», «Кінь на вечірній зорі», «Манюня», а також роман «Наливайко».
Кіно:
Як кіномитець, Вінграновський створив ряд знакових фільмів, серед яких «Ескадра повертає на Захід», «Берег надії», «Тихі береги» (художні), а також документальні стрічки: «Голубі сестри людей», «Слово про Андрія Малишка», «Щоденник О. Довженка», «Чигирин – столиця гетьмана Богдана Хмельницького», «Гетьман Сагайдачний».
Микола Вінграновський був одним з найвизначніших українських письменників та кінематографістів другої половини XX століття, його творчість продовжує впливати на сучасну українську культуру.
