Микола Хвильовий (справжнє ім'я Микола Григорович Фітільов) - видатний український письменник, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози. Народився 13 грудня 1893 року в містечку Тростянець на Сумщині. Був активним учасником літературного життя, одним з організаторів ВАПЛІТЕ та інших літературних об'єднань. Загинув 13 травня 1933 року, покінчивши життя самогубством на знак протесту проти радянської політики та терору.
Біографія:
Народився у родині вчителів.
Учасник Першої світової та громадянської воєн.
З 1919 року - член КП(б)У.
З 1921 року мешкав у Харкові, активно займався літературною діяльністю.
Очолював літературну організацію ВАПЛІТЕ.
З 1928 року перебував під пильним наглядом радянських спецслужб.
У 1933 році на знак протесту проти голодомору та арешту свого друга Михайла Ялового наклав на себе руки.
Творчість:
Основні жанри: оповідання, новели, роман, повість, вірші, памфлети.
Для його творчості характерні психологізм, романтизм та імпресіонізм.
Вплив на творчість М. Коцюбинського та інших українських письменників.
Цикл "Сині етюди" (1923) - збірка, що принесла йому першу популярність.
Роман "Вальдшнепи" (1927) - частково втрачений, знищений радянською владою, відображає складні процеси в українському суспільстві та ідейні суперечності епохи.
Новели: "Я (Романтика)", "Солонський Яр", "Кіт у чоботях", "Легенда".
Памфлети: "Україна чи Малоросія?". Його творчість є важливим внеском у розвиток української літератури та культури, відображає складні процеси в суспільстві та духовні пошуки української інтелігенції.
