і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

М. ГОГОЛЬ. «ТАРАС БУЛЬБА». ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НА ТВОРЧІСТЬ ПИСЬМЕННИКА

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

УРОК № ______

ТЕМА: М. ГОГОЛЬ. «ТАРАС БУЛЬБА». ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НА ТВОРЧІСТЬ ПИСЬМЕННИКА

Мета: ознайомити учнів із відомостями про життя і творчість М. В. Гоголя, показати його зв’язок з Україною, вплив української культури та фольклору на його твор­чість, розкрити творчу історію повісті «Тарас Бульба»; розвивати усне мовлення учнів, уміння висловлювати свою думку; виховувати любов до історії рідного краю, його культури, сприяти формуванню патріотичної позиції школярів.

Хід уроку

I. ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ

Вступне слово вчителя

В історичній перспективі творчість відомого письменника М. Гоголя розкривалася поступово, відкриваючи з ходом часу де­далі більш глибокі свої рівні.

У наш час із особливою силою розкрилася християнська фі­лософсько-етична проблематика його творів. Згодом сприйняття творчості Гоголя доповнилося ще відчуттям особливої складності та ірраціональності його художнього світу і пророчої сміливості з нетрадиційністю образотворчої манери митця.

Відомий російський літературознавець М. Храпченко писав: «Гоголь увійшов у російську літературу як глибоко самобутній письменник, творчість якого мала значний вплив на розвиток ре­алістичного мистецтва».

М. Гоголь своїм корінням, душею був тісно пов’язаний з Україною. Він тут народився, провів дитячі роки. Український фольклор, пісні, легенди увійшли до його ранніх творів, принісши славу молодому письменникові, вирізнивши митця з-поміж інших.

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Заочна екскурсія гоголівськими місцями

Народився Микола Васильович Гоголь 1 квітня 1809 року на благословенній талантами полтавській землі у селі Великі Сорочинці. Саме сюди приїхала його мати до лікаря Трохимовського, оскільки дуже хвилювалася за майбутню дитину (перед цим вона втратила кількох дітей). Стоячи перед образом Святого Миколи Чудотворця у Диканській церкві, дев’ять місяців тому вона ви­молила цю дитину. Тому хлопчика й назвали Миколою.

Дитячі роки майбутнього письменника пройшли у родо­вому маєтку Гоголів-Яновських — селі Василівці. Садиба названа на честь батька Гоголя — Василя Опанасовича. Зараз це село на­зивається Гоголеве, там же функціонує музей-заповідник письмен­ника, відбудований за його малюнками і кресленнями.

Гоголь походив зі старовинного дворянського роду, усі члени якого відзначалися надзвичайною обдарованістю. Його дід, Опанас Дем’янович, закінчив Київську духовну академію, володів 6 мо­вами. Бабуся, Тетяна Семенівна, гарно малювала. Батько був осві­ченою людиною, любив театр, сам грав у виставах домашнього те­атру.

Ріс Гоголь в оточенні талановитих і відомих людей. У су­сідньому селі Обухівка був розташований маєток В. Капніста, ав­тора комедії «Ябеда». У с. Кибинці жив Д. П. Трощинський, ко­лишній статс-секретар Олександра I, який відіграв значну роль у визволенні із заслання О. Радищева. Село Хомутець належало І. М. Муравйову-Апостолу, батькові відомих декабристів. Звичайно, таке оточення виявило значний вплив на формування творчої на­тури хлопчика. Окрім того, у домі Гоголів частими гостями були народні співці, лірники й кобзарі, яких охоче слухали господарі маєтку та їхні слуги.

(Демонструється картина В. Волкова «Гоголь слухає кобзаря».)

У 1818 році Миколу віддали навчатися до Полтавського по­вітового училища, а в 1821 році — до Ніжинської гімназії вищих наук. У Ніжині він прожив до 1828 року. Це були нелегкі роки. Юнак сумував за рідною домівкою, батьками. Та разом із тим у ці роки виявилися таланти Гоголя. Він навчався живопису, гри на скрипці, брав участь у гімназійних театральних постанов­ках. Усі в гімназії були в захваті від комедійного таланту Гоголя. Особливо їм подобалося те, як юнак виконував жіночі ролі. Тоді ж Гоголь почав писати. Серед його перших творів — вірші, трагедії, поеми, сатири.

Після закінчення гімназії Гоголь приїздить до Петербурга. Він мріє поступити актором чи режисером до імператорського те­атру, знайти гарну квартиру. Проте столиця розчарувала юнака: до театру його не взяли, через брак коштів гарної квартири він не знайшов і довго не міг улаштуватися на службу. Лише через деякий час він знайшов місце дрібного чиновника. Та його вабить література. На початку 1829 року під псевдонімом він видає поему. Проте цей не зовсім досконалий твір молодого автора зазнав різкої критики. Гоголь тяжко переживав свою першу невдачу і через пів­року, назбиравши грошей, викупив увесь непроданий тираж книги і спалив його.

Та думка про літературну працю не полишала Гоголя. Він на­полегливо шукає теми для своїх творів. У цей час він пише в листі до матері: «Дорога моя матінко! Ви маєте тонкий, спостережли­вий розум, ви багато знаєте про звичаї й традиції малоросіян на­ших, і тому, я впевнений, ви не відмовитеся повідомляти мені їх у нашому листуванні. Це мені дуже потрібно. У наступному листі я чекаю від вас опису повного вбрання сільського дяка, від верх­нього одягу до самих чобіт». Так народжувалися «Вечори на ху­торі поблизу Диканьки» — твір, який вийшов друком у 1830 році і зробив Гоголя знаменитим. Здійснилася ще одна його мрія: він увійшов у коло відомих літераторів, познайомився з О. Пушкіним, В. Жуковським, О. Дельвігом та багатьма іншими. Усі були в за­хваті від яскравих характерів, щирого й чистого українського гу­мору, захопливих історій із життя малоросів.

Та доля послала Гоголю наступне випробування. Він витра­тив багато сил на те, щоб улаштувати своїх сестер у Патріотичний інститут. Через матеріальну скруту Гоголь читав там лекції, щоб оплатити їхнє навчання. Однак ще більших мук він зазнавав у твор­чих пошуках, оскільки не знав, яким шляхом іти далі. У розпачі Гоголь пише в листі до матері: «Боже, скільки я спалив, скільки перестраждав! Але тепер я сподіваюся, що все заспокоїться, я буду знову діяти, рухатися. Тепер я взявся за історію нашої єдиної, бід­ної України. Ніщо так не заспокоює, як історія! А пісні! Моя ра­дість!» А в іншому він сповіщає про поїздку до Києва: «У Київ, у старовинний, прекрасний Київ! Там чи навколо нього вирувало життя країни нашої. Я працюю. Я всіма силами стараюся… Там можна оновитися силами».

Справді, поїздка Гоголя в Україну, до Києва, у рідну Василівку зігріли й заспокоїли його душу. У давній руській столиці разом зі своїм другом М. Максимовичем, професором університету і збирачем народних пісень, він гуляв київськими вулицями, любив сходити на Володимирську гірку, сидіти коло Андріївської церкви. Під час цієї поїздки Гоголь прочитав «Історію русів», «Історію Малої Росії» Д. Бантиш-Каменського, записав багато українських легенд, пісень. У рідній Василівці письменник із захопленням слухав розповіді про славних козаків, зокрема оповідки мирго­родського полковника Матвія Гладкого, який повернувся з турець­кого походу і привів із собою майже двісті визволених із полону козаків. Захоплювали його подвиги народних героїв — Северина Наливайка, Якова Остряниці та багатьох інших.

Результатом цієї напруженої роботи стали наукові роз­відки «План викладу загальної історії», «Погляд на утворення Малоросії» та збірка «Миргород», що була надрукована 1835 року. Там було вміщено повість «Тарас Бульба», у якій письменник звер­нувся до яскравих сторінок української історії — епохи козацтва. До цього твору Гоголь звертався протягом усього свого життя, кожного разу вносячи нові й нові зміни. Але повністю роботу за­вершити так і не зміг.

Потім з-під пера митця вийшли «Петербурзькі повісті», п’єса «Ревізор», поема «Мертві душі», «Вибрані місця з листування з друзями».

Останні роки життя Гоголь важко хворів. Деякий час він жив у Німеччині, Франції, Італії, лікувався там. Але його зболіла душа прагнула додому. У 1851 році він востаннє приїхав у Василівку. Це було його прощання з рідною землею, що давала силу й наснагу.

21 лютого М. В. Гоголь помер.

Повідомлення КОЗАЦЬКА ДОБА В УКРАЇНІ

Важко жилось українському народові під пануванням чужих володарів і гнітом не­нависної панщини. Селянин, якого називали «холопом», не мав ніякої свободи. Пан міг його продати або й убити і за це тяжко було з паном судитися, бо і суддями були ті самі пани.

Деякі селяни не витримували такої неволі й тікали в степи за Дніпрові пороги. Там не було ні сіл, ні міст, ніякої влади. Утікачі гуртувались у великі загони, добували собі зброю, полювали на всякого звіра і так жили. На них часто нападали з Криму татари, що блукали степами у пошуках паші для своїх табунів коней і домашньої худоби. Озброєні люди оборонялися від татар, не раз самі гинули в битвах, але часто й відбивали татар, забирали їхні табуни, ділили здобич. Траплялося, що вони й самі нападали на татар чи турків аж за Чорним морем і верталися з багатою здобиччю.

Називалися ці люди «козаки» — від татарського слова «каймак», що значить «віль­ний», «сміливий вояк». А оскільки вони жили за порогами Дніпра, то їх названо також запорожцями.

Спочатку жили козаки невеликими гуртами по степах; там вони полювали, а на зиму вертались у села. Але пізніше згуртувались у великі військові загони, вибирали собі ота­манів і жили разом на великих островах серед ріки Дніпро. Те місце називалося Січ, або Січовий Кіш, бо острів був відгороджений (відсічений) навколо, наче кіш, і до нього не було приступу. У тій Січі козаки зимували, відпочивали після походів на татар чи турків під проводом свого ватажка, якого називали батьком, отаманом або кошовим.

Перші звістки про козаків з’являються у хроніках та літописах уже в 1492 році. Тодішній кримський хан нарікає: «Кияни і черкасці розбили татарський корабель під Тягинею». Наступного року турецький султан жаліється Польщі, що козаки (саме так він їх називає) погромили турецьку фортецю Очаків.

Та певніші й докладніші історичні дати про козаків починаються десь із 1550 року, коли козаки осіли першим кошем на Дніпрі й обрали єдиного кошового.

Першим кошовим Запорозької Січі був Дмитро Вишневецький, званий також Байдою. Він походив із роду давніх українських князів із Волині, з міста Вишнівця. Йому дуже подобалися войовничі й лицарські козаки і він десь біля 1550 року прибув на Січ, де й був обраний кошовим отаманом. Саме під його проводом збудували запорожці першу укріплену Січ на острові Хортиця, серед Дніпра. Острів оточили валом і частоколом, а над брамами поставили гармати.

Серед інших відомих січових отаманів назвемо Івана Підкову, Самійла Зборовського, Северина Наливайка, гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

Січ являла собою велику площу на Хортиці, довкола якої були побудовані хатки, так звані «коші» або «курені». Укриті вони були очеретом чи кінськими шкурами. У такому коші жив один курінь із курінним отаманом. Окрім куренів, були на Січі й склади зі зброєю, з гарматами, з човнами та харчами. Уночі їх охороняла сторожа.

Посередині Січі стояла невелика церква Св. Покрови, пишно оздоблена зсередини зо­лотом і сріблом.

Хто хотів стати козаком, спочатку мусив служити три роки у старого козака за джуру (слугу і помічника).

Одягалися козаки дуже просто: у грубу сорочку, кирею (довгий плащ без рукавів). За широким поясом носили пістолі й люльку, через плече — торбинку з харчами і кулями, а до пояса на ремінець ще чіпляли й порохівницю з порохом.

Їли сушену рибу й печене м’ясо, юшку з риби, пекли сухарі з пшеничної муки.

Жінок на Січі не було, і ніхто не смів мати там жінки, навіть сам отаман. За це карали на смерть. В одружених козаків жінки жили на селі або на хуторах. Там дозволялося жити й козакам узимку, коли не було походів.

Січове військо ділилося на полки по 500 чоловік. Полк мав п’ять сотень по сто чоловік. Сотня мала десять десятків куренів по десять чоловік. Командували полками полковники, сотнями — сотники, десятками — десятники, так звані курінні отамани.

Канцелярію вів писар, що писав усякі «письма», до яких прикладав печатку з підписом: «Печать Славного Війська Запорозького Низового».

Отак і жило славне козацьке запорозьке військо, що від 1500 до 1800 року, тобто майже 300 літ, боронило Україну від усякої напасті. Відвага й хоробрість козаків були ві­домі усій Європі.

Бесіда з учнями

1. Чи можна визначити чіткі хронологічні межі подій, зобра­жених у повісті «Тарас Бульба»? (Ні.)

2. Знайдіть у тексті згадки про ті століття, що вказуються у творі. (У тексті називається XV століття («Це був один із тих характерів, які могли виникнути лише у тяжкий XV вік…»).

3. Подумайте, з якою метою автор свідомо уникає точної хро­нології подій. (Завдання письменника полягало не в зобра­женні точних історичних фактів. Він намагався відтворити дух козацтва, визначити ті головні чинники, що вплинули на формування української нації. Саме тому митець створив так званий умовний час, який дає йому змогу вільно оперу­вати фактами.)

Завдання для учнів

    Згадайте, що таке повість як жанр літератури.

Словникова робота

Повість — епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується одно­лінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням.

Творча робота

    Доведіть, що твір М. Гоголя є повістю.

Коментар учителя

Твір М. В. Гоголя належить до епічного роду літератури, жанру повісті, її різновиду — історичної повісті. У цьому творі іс­торичні факти, пов’язані з боротьбою січового козацтва проти при­гноблювачів українського народу, поєднуються з вигаданими авто­ром образами та подіями. Окрім того, автор використовує не тільки історичний матеріал, а й уводить у повість національний колорит: змальовує традиції й побут українського народу, звичаї козацтва, його одяг, озброєння, використовує народну мову.

Бесіда з учнями

1) Почему писатель изменил традиции начала произведения исторической справкой или описанием и начал сразу с диалога? (Таким образом он сразу ввел нас в гущу событий, познакомил с героями.)

2) Что вы заметили необычного в этом диалоге? (Одного сына не слышно…)

3) Зачем же Тарас, на словах признающий единый уклад - Запорожскую Сечь, отдавал сыновей в бурсу? Действительно ли он отрицает науку?

(«Как бишь, того звали, что латинские вирши писал? Я грамоте разумею не сильно, а потому и не знаю: Гораций, что ли?»

«Вишь, какой батько! - подумал про себя старший сын Остап,- все старый, собака, знает, а ещё прикидывается».)

4) Что мы еще узнаём о воспитании сыновей Тараса?

Чтение описания дома Тараса с попутным коментарием

  • Как называется этот вид описания?

  • Какова роль интерьера в первой главе повести?

  • Что мы еще узнали об обычаях в доме?

Бесіда з учнями з елементами текстуального аналізу.

1) Чем закончился первый день пребывания молодых бурсаков дома?

2) Было ли это решение Тараса опрометчивым? Докажите.

3) Изменил ли Тарас решение, когда увидел сыновей?

4) Что представляла собой Запорожская Сечь (индивидуальное сообщение)?

Зачитування опису зовнішності Остапа і Андрія перед від’їздом.

  • Как называется этот вид описания?

  • Какова роль портрета в первой главе?

  • Почему Гоголь не дает такого подробного описания внешности героев после того, как они только вернулись из бурсы?

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Підсумкова бесіда

1. Яким чином життя Гоголя пов’язане з Україною?

2. Якими талантами Бог нагородив письменника?

3. Як називалася його перша збірка?

4. Що нового ви дізналися про козаків?

5. Яку роль відіграли козаки в історії української держави?

6. До якої збірки Гоголя входила повість «Тарас Бульба»?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Виписати з ІІ розділу цитати про Остапа і Андрія, які стосуються їх перебування в бурсі і їх роздуми по дорозі на Січ; скласти план розділу.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Емоційна ефективність учителя: теорія і практика»
Швень Ярослава Леонідівна
36 годин
590 грн
295 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти