Лицарство виникло в країнах Західної Європи у VIII ст. у зв’язку з військовою необхідністю переходу від народного пішого війська до кінного війська васалів. Васалами нази вали феодалів, які одержували земельні володіння від могутніших феодалів — сюзеренів, а натомість змушені були виконувати для них певні повинності, зокрема — військову. Отже, лицарі служили королям або іншим впливовим особам. Слово лицар у різних мовах спочатку означало «вершник» або «озброєний вершник».






