З портрета Гонгори, написаного Дієго Веласкесом у 1622 році, на нас дивляться живі, трохи гордовиті очі. Довгий з горбинкою ніс, щільно стиснуті губи, підборіддя, високий лоб, — якщо довго дивитися на портрет, стає незрозумілим — суворість чи доброта, презирство чи сором'язливість залягли в куточках вуст.
Все в аскетичному обличчі Гонгори виражає пильність, твердість, сарказм.
Загадкове випромінювання походить від цього портрета, написаного Веласкесом за п'ять років до смерті поета.
