«Люди твої, Мурованокуриловеччино», збірка. Художники, зодчі, архітектори

Опис документу:
Запропоновані матеріали сприятимуть зростанню пізнавального інтересу учнів, вихованню патріотичних почуттів. Вони можуть бути використані в позакласній роботі з учнями.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

«Люди твої, Мурованокуриловеччино», збірка. Художники, зодчі, архітектори

Ге Микола Миколайович

(1831-1894)

Український живописець, художник-передвижник, майстер портретів, історичних та релігійних полотен.

Микола Миколайович Ге народився у Воронежі 15 лютого (ст. ст.) 1831 р. Батько його служив офіцером у російській армії. Бабуся по маминій лінії Дарія Яківна замінила Миколі матір, яка померла під час холери, коли синові було всього три місяці.

Його батько, воронезький поміщик, придбав маєток у с. Попелюхи Мурованокуриловецького району, де й провів дитинство та юність майбутній художник. Сюди він приїжджав протягом усього життя. Створив серію колоритних образів подільських і чернігівських селян: «Старий селянин», «Дівчина-українка» тощо; подільські пейзажі. «Край тут чудовий», - писав згодом Ге в листі до нареченої.

Микола Миколайович Ґе помер 1 червня 1894 року.

Коновалюк Федір Зотикович

(1897-1984)

Видатний український художник Федір Зотикович Коновалюк належить до плеяди майстрів, які, на жаль, отримують визнання тільки після своєї смерті.

Федір Коновалюк народився в селі Калівка (нині село Ягідне) 22 березня 1890 року в бідній родині селянина-наймита. Його батьки, а згодом і він сам важко працювали на панщині. В десятирічному віці художник втратив батька та наймитував у поміщика В. Добролюбова.

Здається, начебто сама природа у стані пробудження, розквіту і оновлення нагородила його великим талантом відчувати і відтворювати невмирущу красу будь-якої пори року; запалила в душі потужну творчу енергію, подарувала невтомну працездатність. Києво-Печерська Лавра, в якій у 1903–1909 роках навчався молодий художник, стала тією колискою, де не тільки формувався талант, але виколисувалась душа в єдності з Богом, де мужніло серце і збагачувались почуття. У 1911–1915 роках Ф.Коновалюк був учнем Київського художнього училища. З юних років він брав участь у розписах церков Києва та Катеринослава (нині Дніпропетровськ), Можливо саме з тих часів глибоко в душу запали замріяні, осяяні очі самої краси, яка існує тільки в єдності з добром, терпінням, оптимізмом.

У 1925–1927 роках Федір Коновалюк навчався в художньому інституті Києва в класі Федора Григоровича Кричевського (1879–1947). Федір Коновалюк, син бідних селян, що залишився сиротою в ранньому дитинстві, пройшов за свої 94 роки шлях від батрака до великого майстра чарівного дивовижного пензлю і посів особливе місце в українському образотворчому мистецтві. Він міг би стати професором, або навіть академіком, але ніяких звань, ніяких винагород він не мав, тому що його мистецтво було «занадто національним», занадто відвертим щодо його світоглядних переконань, і ніяк не відповідало ідеологічним вимогам радянських часів, ніяк не співпадало з офіційною лінією розвитку мистецтва соціалістичного реалізму. За все своє життя він мав єдине високе звання ХУДОЖНИК. Помер Федір Коновалюк у 1984 році.

Дядинюк Василь Андрійович

(1900-1944)

Всесвітньо відомий український художник і музикант, мистецтвознавець, графік, геральдист, педагог. Народився 1 січня 1900 року в селі Лучинець у багатодітній родині будівельника храмових споруд. Дід і батько майбутнього художника займалися будівництвом храмів (відомо, що тільки батько — Андрій Дядинюк побудував 7 церков), іконописом, різьбленням і позолотою іконостасів. У сім'ї було семеро синів та дочок, серед яких Василь був наймолодшим. У батька Василь і брав найперші уроки малювання. Ще хлопчиком, допомагаючи батькові, він перейняв деякі навички різьблений роботи, що потім допомогло Василю в студентські роки.

Був офіцером УНР. Після поразки української революції разом із братом Петром у 1920 р. емігрував з України і потрапив у табір інтернованих українських вояків у Каліші (Польща). Студіював О.Новаківського у Львові. Впродовж 1930-1933 рр. керував школою релігійного малярства при монастирі у Львові. Відомий у Європі, був учасником багатьох мистецьких виставок у Відні, Кракові, Львові, Парижі, Празі та Варшаві. Він одним із перших художників-графіків створив ескіз герба соборної України. На жаль, сучасним українським історикам, мистецтвознавцям, іншим дослідникам праці В. Дядинюка майже не відомі. На сьогодні у фонді Слов’янської бібліотеки Національної бібліотеки Чеської республіки (м. Прага, Чехія) зберігається найбільша збірка робіт В.Дядинюка.

Помер 21 січня 1944 року у місті Відень (Австрія).

Дерев’янко Петро Григорович

(1922-1991)

Самобутній художник із села Попелюхи. Працював учителем малювання у місцевій школі.

Химич Юрій Іванович

(1928-2003)

Заслужений діяч мистецтв України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, член Національної спілки художників України, член Національної спілки архітекторів України.

Народився м. Кам’янець-Подільському на Хмельниччині. Після народження переїхав з батьками до с. Вищий Ольчедаїв.

Закінчив архітектурний факультет Київського політехнічного інституту. Створив серії робіт «По Україні» (акварелі, гуаші), де відобразив архітектуру Києва, Чернігова, Кам’янець-Подільського, Львова, Гуцульщини, Наддніпрянщини, Криму.

Смаровоз Володимир Іванович

(1939-2008)

Заслужений художник України, член Національної Спілки художників України.

Народився 4 квітня 1939 року в с. Женишківці на Хмельниччині. З шестирічного віку переїхав з батьками на постійне місце проживання в с. Конищів. Батько Іван Матвійович був призначений завідувачем фельдшерсько-акушерським пунктом села Конищів. Дитячі та юнацькі роки пролетіли в селі Конищів, де успішно закінчив восьмирічну школу у 1955 році.

Після закінчення школи працював на вугільних шахтах Донеччини машиністом шахтового електровозу. Саме тут він вирішив стати художником. У 1960 році вступив на навчання до республіканського художнього училища ім. І.Ю. Рєпіна в м. Кишинів. Працював в галузі монументальної і станкової скульптури. Учасник 14 виставок образотворчого мистецтва в містах Кишиневі (Молдова), Києві (Україна), Нью-Йорку (США). Творчий доробок художника складає понад 60 творів монументальної і садово-паркової культури, більше 200 творів станкової культури. Це – бюст-пам’ятник Лялі Ратушній (Вінниця, 1980 р.),бюст-пам’ятник Михайлу Коцюбинському (Вінниця, 2003 р.), пам’ятник загиблим воїнам у селі Конищів та багато інших.

Помер 3 вересня 2008 року.

Берестюк Наталія Володимирівна

Старший викладач реставрації станкового і монументального живопису Харківської академії дизайну і мистецтва. Навчалася у Михайловецькій СШ (випуск 1987 року).

Трачук Володимир Петрович

(1949)

Самодіяльний художник, сопілкар. Народився в селі Галайківці. Захопився малюванням ще із зовсім юних років. Крім малювання, гри на сопілці, які сам виготовляв, також захоплювався футболом. Був класним воротарем. У 1975 році брав участь в обласній виставці картин, за які отримав диплом ІІ ступеня. Нині проживає в селі Бахтин і продовжує малювати для односельчан.

Олійниченко Микола Григорович

(1952)

Народився 7 січня 1952 року в селі Михайлівці. У 1967 році закінчив 8 класів Михайловецької середньої школи. Під час навчання у школі відвідував гурток образотворчого мистецтва: вирізав з дерева. Першим учителем по різьбі був батько, який столярував у місцевому колгоспі. Сорокська художня школа – мистецький заклад, який Микола закінчив екстерном і отримав спеціальність «художник-оформлювач».

Після служби в армії, 1972 по 1976 рік навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, що на Буковині. У 1976 році розпочав працювати як різьбяр у Вінницькій художній майстерні. У 1976 році він завойовує призове місце на Всесоюзній виставці і отримує направлення у м. Могилів-Подільський в якості художника-оформлювача машинобудівного заводу.

Нині є керівником художньої студії «Палітра» при Могилів-Подільському будинку культури.

Рутковецька Ганна Петрівна

(1956)

Самодіяльний художник. Народилася 23 жовтня 1956 року в селі Жван. Проживає в місті Новодністровськ Чернівецької області.

Ганні Петрівні Рутковецькій розпалювати свою іскорку довелось за сумних обставин. Коли підступна хвороба запитальними знаками закривала майбутнє, лікарі розводили руками, лише один зцілювач не стільки тіла, скільки душі, порадив позбутися неґативних думок. Тоді й згадала, що ще з шкільних років не брала до рук олівця і пензля. І почала рука сама виводити лінії, очі – шукати натуру, а душа і тіло — видужувати. Почала малювати олією, вчилася ґрунтувати полотно та опановувала інші премудрості малярства. Сьогодні у творчому доробку має низку картин – пейзажі, натюрморти, портрети.

Але найбільше любить писати ікони, каже, що у хвилини, коли останній мазок лягає на полотно, відчувається якесь духовне очищення. На жаль, ці картини мало хто може побачити, бо лежать, складені на шафі. Ганна Петрівна ділиться потаємною мрією: хочеться мати приміщення для майстерні, де можна було б і працювати, і виставляти свої картини. Поки що тимчасовими майстернями служать церкви, куди її запрошують робити розпис.

Її знає багато новодністровців, але не тільки тому, що вона живе у місті. А ще й тому, що завжди щира й усміхнена, доброзичлива і уважна, обдаровує життєрадісністю і теплом.

Побувавши колись на межі, біля горизонту, вона навчилася цінувати життя і дивується тим, хто витрачає його даремно. У жовтні Ганна Петрівна Рутковецька відзначала не лише день художника. Повноквітний ювілей завітав до цієї гарної жінки, яка не піддається рокам. У неї – багато творчих планів і життєвих мрій, які обов’язково реалізуються, бо вогник її таланту додає їй енерґії, наснаги.

Бабій Микола Павлович

(1957)

Самодіяльний художник. Народився 3 грудня 1957 року. Проживає в селі Обухів.

Городинська Оксана Василівна

(1964)

Самодіяльна художниця, організатор численних Всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок.

Народилася 1 жовтня 1964 року в селі Конищів. Батько – Кравчук Василь Антонович працював викладачем Михайловецького училища механізації, а мити – Людмила Антонівна – працювала фельдшером в селі Конищів. У 1967 році сім’я переїхала в село Долиняни, а в 1969 році – у місто Могилів-Подільський.

Оксана Василівна закінчила 8 класів СШ №1, вступила у педагогічне училище м. Сороки, яке закінчила у 1983 році. Подальша її професійна діяльність пов’язана з Могилевом-Подільським. Нині вона – Заслужений працівник культури України, член Національної спілки краєзнавців України. Вона – художник, майстер народної творчості очолює мистецьке об’єднання «Барви Поділля», призначена директором Могилів-Подільського Будинку народної творчості. Витинанки, писанки, живопис, флористика, вишивання, розпис по шовку – світ уподобань художниці. Її поетична творчість друкується в краєзнавчих збірниках та часописах.

Гудзь В'ячеслав Іванович

(1970)

Скульптор.

Народився в 1970 році в селі Снітків. Нині проживає в селі Долиняни.

На початку 90-х навчався і працював в м. Харків за спеціальністю скульптор.

Зодчі, архітектори

Лясковський Іван Петрович

(1942)

Член спілки архітекторів України, художник.

Народився 26 вересня 1942 року в селі Конищів. З дитинства любив малювати. Пізніше закінчивши Кишинівський політехнічний інститут (кафедра архітектури), з 1992 року працював головним архітектором Могилева-Подільського. Після цього працював у Кишиневі а зараз у Києві. Працював над проектом пам’ятника Т. Шевченку в Мурованих Курилівцях.

Майстри садово-паркового мистецтва

Дионизій Мак Лер

(1762-1853)

Упорядник Мурованокуриловецького паркового комплексу.

Народився в Ірландії в 1762 році. Батько за участь в антианглійському повстанні 1777 р. був засуджений до страти. В 1814 році майстер садово-паркового мистецтва на замовлення знатних родин виїздить на Поділля. Після 1831 року було закладено парк у Мурованих Курилівцях для родини Комарів, яким містечко належало.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
4
міс.
0
1
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!