Люди твої, Мурованокуриловеччино мистецтвознавці

Опис документу:
Запропоновані матеріали сприятимуть зростанню пізнавального інтересу учнів, вихованню патріотичних почуттів. Вони можуть бути використані в позакласній роботі з учнями.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

«Люди твої, Мурованокуриловеччино», збірка. Мистецтвознавці, працівники культури, бібліотекарі. фотографи

Мистецтвознавці

Сторожук Антоніна Іванівна

(1949)

Кандидат мистецтвознавства, доцент, заступник директора з наукової роботи та міжрегіональних зв’язків Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського.

Народилася 9 червня 1949 року в селі Новосілка. Педагог, етнограф, фольклорист. Закінчила Тульчинське культурно-освітнє училище (відділення народно-духових інструментів) в 1967 році, Вінницький державний педагогічний інститут імені М. Островського (музично-педагогічний факультет) в 1972 році. Викладач Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського.

З відкриттям Барського педагогічного училища (тепер гуманітарно-педагогічний коледж ім. М. Грушевського) (1984) працює викладачем на відділенні «мистецтво» та за сумісництвом у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. Михайла Коцюбинського на кафедрі теорії музики та інструментальної підготовки.

Антоніна Іванівна автор понад 50-ти наукових статей з проблем фольклору та етнографії, серед яких цінні дослідження про календарну та родинну обрядовість Східного Поділля, про автентичну пісню Подільського краю тощо. Перша її книга «Калинове намисто» (1993 ), де вміщено народознавчі новели, розповіді про сучасні народні звичаї та обряди. Автор посібника з музики та народознавства «Луна співучої душі» (1996). Її перу належать монографія «Климент Квітка: Людина-педагог-вчений» (1998), навчальні посібники «Чудові миттєвості дитинства» (2003), «Музичний фольклор Східного Поділля: історичний аспект творення, регіональні особливості природи народного співу» (2007).

А.Сторожук – організатор самобутнього ансамблю автентичного співу «Голоси предків» при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі. Лауреат фестивалю української пісні «Буковинський жайвір» у Чернівцях (1994).

Працівники культури

Цибуляк Григорій Дем’янович

Народився у 1930 році в селі Вербовець. Колишній ректор інституту культури України, м. Київ.

Бібліотекарі

Драганюк Людмила Семенівна

(1951)

Заслужений працівник культури України.

Народилася 12 жовтня 1951 року в селі Немерче. Закінчила Чернівецький державний університет (1978 р.).

Викладала в школі українську мову і літературу. З 1979 працювала в бібліотечній системі району і очолювала центральну районну бібліотеку.

За особистий вагомий внесок в розвиток бібліотечної справи району удостоєна почесного звання «Заслужений працівник культури України» у 2001 році.

Морозова Наталія Іванівна

(1955)

Бібліотекознавець, краєзнавець. Член Національної спілки краєзнавців України. Президент громадської організації «Асоціація бібліотек Вінниччини».

Народилася 9 серпня 1955 року в селі Курашівці. З 1991 року працювала у Вінницькій обласній науковій бібліотеці імені К.А. Тімірязєва. З 2007 року — її директор. За сумісництвом — доцент Вінницького інституту МАУП.

Автор ряду краєзнавчих публікацій. Ініціатор і куратор низки видавничих проектів, зокрема, альманаху «Подільський книжник» (від 2008 р.).

Сошинська Вікторія Євгенівна

Доцент. Кандидат наук із соціальних комунікацій.

Народилася в селі Вищий Ольчедаїв.

Освіта: Київський державний інститут культури (спеціальність «Бібліотекознавство та бібліографія»), диплом з відзнакою.

Аспірантура Київського державного університету культури і мистецтв (спеціальність «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство»).

Вінницький факультет Київського торговельно-економічного університету (спеціальність «Бухгалтер-економіст»).

Викладала у Національній технічному університеті України «Київський політехнічний інститут».

Фотографи

Давидзон Яків Борисович

(1912-1998)

Фотомитець, військовий фотокореспондент.

Народився 27 лютого 1912 року в смт. Муровані Курилівці в бідній багатодітній єврейській родині. По закінченні школи переїхав до Києва, де влаштувався столяром на меблеву фабрику імені Боженка.

Одного разу на день народження дружина подарувала Давидзону фотоапарат «Фотокор» і це стало його захопленням. 12 грудня 1937 року під час проведення виборів до Верховної Ради СРСР, зробив декілька фотознімків на виборчій дільниці заводу «Ленінська кузня». Одна з цих світлин була надрукована в вечірній газеті і це стало дебютом митця. Незабаром Давидзон стає позаштатним кореспондентом вечірки, а згодом його запросили на постійну роботу в газету «Колгоспник України».

Учасник Німецько-радянської війни з перших днів. Спочатку воював у складі стрілецької дивізії, а згодом був зарахований кореспондентом газети.

В 1942 році перекинутий у ворожий тил, перебував у партизанському з'єднанні. За цей час створив безліч унікальних фотопортретів визначних українських партизан, ориганільні знімки побуту і бойових операцій народних месників.

Після закінчення війни майже 50 років працював фотокореспондентом республіканської газети «Радянська Україна». Багато знімав українських кінематографістів, політиків, космонавтів. Автор ряду фотоальбомів та книг.

З 1994 року жив у м. Вустері (США). До 50-річчя Перемоги організував у США фотовиставку своїх робіт. Отримав звання почесного доктора одного з університетів США.

Помер 26 січня 1998 р. у м. Вустер (США).

Власов Леонід Васильович

(1940)

Відомий в районі фотомайстер, педагог із 50-річним стажем.

Його фотографії відображали життя району протягом десятиліть.

Гнисюк Микола Володимирович

(1944-2007)

Фотограф. Народився 18 грудня 1944 року в селі Перекоринці в бідній селянській сім'ї.

Його захоплення фотографією розпочалося ще в школі, в сьомому класі, коли вчитель фізики показав дітям фотоапарат. Мати, відкладувала потрохи грошей і з великими труднощами все таки купила та подарувала йому фотоапарат «Смена».

У село декілька років поспіль приїздив один полковник. У воєнного був радикуліт і йому порадили лікуватися бджолами. Батько Миколи доглядав колгоспну пасіку та за спеціальною методикою лікував латишського полковника укусами бджіл. Якось одного разу полковник запропонував 14-річному хлопцю поїхати разом з ним в Ригу. Мати зраділа, але і засмутилась тому що їй прийдеться розлучитися з сином. Вона дуже любила Миколу і хотіла щоб він був щасливий. Так Микола став студентом духового оркестру Прибалтійського військового округу.

Юнак захопився джазом, грав на трубі, а невдовзі закінчив музичне училище. Пізніше відомий фотограф буде згадувати в сімейному колі, як він, 17-річний юнак, разом з Раймондом Паулсом ... підзаробляв на весіллі. Композитор пророкував йому майбутнє музиканта. Але після того як Микола, граючи на трубі в оркестрі втратив свідомість, лікарі заборонили йому подібні навантаження. Але все-таки з музикою він не розлучався, він завжди носив з собою сопілку та грою на ній іноді веселив людей.

Після того випадку його комісували з армії за станом здоров'я. Випадково він прочитав оголошення в газеті, що Ризькій кіностудії потрібен проявник плівки, та влаштувався туди на роботу. Коли Микола працював асистентом оператора в фільмі відомого латишського режисера та фотографа Гунара Бінде «Руки», йому дали фотоапарат та запропонували самому зробити декілька знімків. Побачивши результат, Гунар був настільки вражений, що послав Миколу за шампанським. Юнак спитав, у кого день народження, на що Гунар відповів: «У тебе! Сьогодні народився новий фотограф!».

В 1967 році, переїхав з Риги в Москву, він витримав конкурс в популярніший в той час журнал «Советский экран», де пропрацював 25 років, зняв тільки для його обкладинок больше 400 портретів дячів кінематографу. Він працював на картинах таких відомих кінематографістів, як Гліб Панфілов, Микита Міхалков, Ельдар Рязанов, Андрон Кончаловський, Елем Клімов, Георгій Данелія. Знімав все: і пейзажі, і натюрморти. Але в першу чергу вважав себе портретистом. Любив повторювати за Омаром Хайямом такий вислів: «Сама прекрасна поверхня на землі — людське обличчя».

Після тривалої хвороби на 64 році життя 1 лютого 2007 року Микола Гнисюк помер. Похований на Троєкурівському кладовищі.

Пушкар Сергій Володимирович

(1957)

Народився 9 лютого 1957 року в Мурованих Курилівцях.

Фотохудожник. Його пейзажі показують красу Мурованокуриловеччини. Тому роботами фотомайстра зацікавилися і в Ізраїлі, і в США.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
4
міс.
0
5
дн.
1
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!