Ця доповідь присвячена методикам виховання національної ідентичності та психологічної стійкості українських школярів в умовах повномасштабної війни. Пропонується використовувати мікроісторію, тобто дослідження локального минулого та сімейних літописів, щоб зробити патріотичні цінності особисто значущими для дитини. Такий підхід передбачає перехід від вивчення сухих фактів до активного громадянства, що включає волонтерство та збереження пам'яті для сучасних героїв. Навіть під час дистанційного навчання цифрові інструменти допомагають учням підтримувати зв'язок із домом та відчувати свою приналежність до громади. Впровадження цієї стратегії має на меті формування ціннісного фундаменту , який допоможе новому поколінню вистояти перед будь-якими викликами майбутнього. Узагальнюючи текст підкреслює роль педагогіки в забезпеченні неперервності зв'язку поколінь та захисту культурного коду нації.









