У Середньовіччі світогляд людини був теоцентричним (ocentric), зосередженим на Бозі як на Творці, що керував усім, а природа сприймалася як Його творіння, де людина мала панувати над нею, хоча й обмежено залежна від неї. Відносини з природою характеризувалися підкоренням (осівоєння земель, вирубка лісів), залежністю від клімату та епідемій, а також містичним сприйняттям (символи, невидимий світ, віра в надприродне).























