Людмила Старицька-Черняхівська (1868-1941) - видатна українська письменниця, перекладачка, літературна критикиня, громадська діячка та організаторка. Вона активно брала участь у національному відродженні, була членом Української Центральної Ради та відіграла значну роль в організації українського кінематографу. Її творчість охоплює різні жанри: романи, п'єси, переклади.
Біографія:
Людмила Старицька-Черняхівська народилася 17 січня 1868 року в Києві. Була донькою відомого українського драматурга, етнографа, історика та громадського діяча Михайла Старицького. У 1888-1893 роках брала активну участь у роботі літературного гуртка "Плеяда", де збиралися провідні українські інтелектуали.
У 1917 році була обрана до складу Української Центральної Ради, де виступала за незалежність України. Після поразки Української революції була змушена емігрувати, але пізніше повернулася до України. Зазнала сталінських репресій, її доля після 1938 року невідома.
Творчість:
Старицька-Черняхівська залишила значний літературний спадок. Її творчість включає:
Романи: "Останній промінь", "Діамантовий перстень", "Перебендя".
П'єси: "Над Чорним морем", "В окупації".
Переклади: творів Данте, Мольєра, Гейне, Гете, Шіллера, Андерсена.
Літературно-критичні статті.
Публіцистика.
Вона також була активною організаторкою української культури, зокрема, відіграла важливу роль у створенні українського державного кінематографу. Її твори відзначаються глибоким патріотизмом, увагою до соціальних проблем та майстерним зображенням українського життя.
