Літературно-тематичний вечір "Чорнобиль...Біль і пам"ять вічні!"

Опис документу:
Чорнобильська катастрофа 1986 року стала найбільшою трагедією за всю історією ядерної енергетики. Бібліотекар спільно з учнями щороку проводить вечір-реквієм, де згадуються ті страшні події, які і досі дають свої наслідки. Демонструються виставки літератури, документальні фільми, звучать вірші.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Чорнобиль...Біль і пам'ять вічні!

(літературно-тематичний вечір)

Мета. Розширити знання про Чорнобильську катастрофу та охарактеризувати її як трагедію українського народу і подію планетарного масштабу. Виховувати особисту стурбованість кожного за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як свій власний. Сприяти осмисленню ролі людини в історії та її відповідальності за свої вчинки перед майбутніми поколіннями.

Оформлення. Портрети героїв-пожежників, стенд з літературою про Чорнобиль, фонограми присвячені цій темі, запалені свічки, демонстрація документального фільму.

1-й читець. Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить?...

2-й читець. Настала Великодня світла мить,

І котиться святкова колісниця.

Для нас же це – Чорнобильська річниця,

І серце запечалене щемить.

3-й читець. Святковий дзвін

То подзвін про Чорнобиль…

Свічки у церкві жевріють в імлі,

Лунає спів невидимого хору,

Ми молимось про всенародне горе

На цьому боці матері-землі.

4-й читець. Хай стане світ міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство не забуде.

Бібліотекар. У житті України, українського народу є дата, що сповнена гіркого полинового болю. Двадцять три роки віддаляє український народ, зрештою й світ, від цієї вікової трагедії. Двадцять три роки не загоюється те лихо, що людина сама ж заподіяла собі, своїй землі...

«...Кожному віддати згідно з ділами його...» - такий присуд Творця... Чи не тому пожинаємо ми за свою байдужість, черствість, безбожність суцільними катаклізмами, епідеміями, бідами, аваріями...? Прагнучи приборкати та зробити «мирним» атом, не зогледілись, як збудували на своїй землі собі ж могилу – Чорнобильську зону... А скільки ще їх, Рівненських, Хмельницьких..., принишкло та очікує свого рокового дня? І все це на долю України, українського народу...

Заради усього святого, що збереглося у наших душах, заради тих, хто першим кинувся у пекло чорнобильського реактора і сьогодні догорає, мов та свіча, у світі байдужості та зневіри, пам'яті тих, хто віддав власне життя заради нашого майбутнього, майбутнього України, відзначає весь український народ ці гіркі роковини.

Двадцять три роки минуло від тієї чи не найбільшої трагедії для нас, що зветься Чорнобиль. Полином позаростали стежини до батьківських хат поліщуків, що заселяли цей край. Але ця чорна билина не стерлася з пам'яті українського народу, переповідається як найболючіша народна легенда. Та чи легенда? Бо ж і сьогодні, та й ще не одну сотню літ про неї нагадуватиме омертвіла безлюдна чорнобильська зона, чорні хрести на кладовищах ліквідаторів атомного лиха, вроджені патології – гіркі наслідки Чорнобиля.

(Виходять ведучі із квітами і кладуть на стіл.)

Ведуча. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року стала найбільшою екологічною катастрофою ХХ ст.

На момент аварії в реакторі знаходилося 200 тон радіоактивного урану і плутонію. 3% радіоактивних матеріалів потрапило у навколишнє середовище. Вибух викликав велику пожежу, на гасіння якої були направлені пожежники з м. Прип’ять, тільки завдяки їхньому подвигу, ціною їхнього життя вдалося уникнути більшої трагедії.

Ведучий. Чорнобильська катастрофа стала трагедією для людей, які були відселені із 30-км зони відчуження, і тих, хто, ризикуючи своїм життям і здоров’ям рятував територію від радіоактивного забруднення і будував об’єкти укриття. За офіційними даними, в Україні вважають забрудненими території 16 областей, а такими фактично можна вважати всі області республіки, у тому числі й столицю – м. Київ.

Ведуча. Радіаційне забруднення викликало сплеск онкологічних захворювань серед населення, зокрема дітей дошкільного та шкільного віку, шкідливо позначилося на загальному стані здоров’я населення.

Ведучий. Чорнобиль… Чорний біль нашої землі. Скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Назва ця, Чорнобиль, походить від назви різновиду гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє населення, потім – місто, а згодом і електростанція.

Ведуча. Як грізне попередження, була послана нам звізда Полин, і мало хто знає, що у Книзі книг – Біблії – говориться про полин і пов’язану з ним страшну катастрофу.

«… засурмив третій Янгол, – і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок на водні джерела. І ймення зорі тієї «Полин». І стала третина води, як полин, і багато людей повмирало з води, бо згіркла вона» (Апокаліпсис). Так і сталося. З того часу слово квітень завжди пов’язується зі словом чорнобиль, бо щороку 26 числа ми згадуємо про цю біду.

Вірш. «Над Чорнобилем журавлі летіли –

З вірою вертались навесні.

Мов сніжниця, попелище біле

Розірвалося в рідній стороні.

Там горіли гнізда і гніздечка,

Поржавіли хвоя і трава.

Журавлина крихітна вервечка

Напинались, наче тятива.

Не було ні стогону ні крику –

Тільки погум виморених крил,

Журавлі несли печаль велику

Наче тінь невидимих могил.»

Ведучий. Ту весняну, українську ніч на берегах Прип’яті люди не забудуть ніколи. 01год. 24хв. 40сек., коли Прип’ять, містечко атомників, Чорнобиль і вся Україна спали безтурботним сном, раптом пролунав вибух і над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції велетенське полум’я несподівано розірвало нічну темряву.

З руїн реактора вирвався стовп зловіщого вогню, уламки блискучих труб, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як ракета піднявся в небо, освітлюючи корпуси, станції, річки з верболозами. Вогняний стовп завмер на висоті 1,5км. Нарешті утворилася світла куля, яка начебто засмоктала в себе цей примарний стовбур, у середині якого щось рухалось.

Ведуча. Зовсім молоді пожежні вступили в вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежні в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні свого життя виконали присягу на вірність народу України.

1-й читець. Білих болей не буває,

Що не біль, то чорний біль,

Чорним лихом, чорним смутком,

В ніч квітневу став Чорнобиль.

В чорних справах, в чорних душах,

Почорнів ще білий світ,

І чорнітиме Чорнобиль,

Нам і внукам сотні літ.

2-й читець.Навіть небо двигтіло од вогненного болю,

І тривога палаюча долітала здаля,

А трагедія кожну мить наростала,

Мов зібрала від світу пожежу, розплату, війну,

І немов, Хіросіма, з безодні повстала

Перед людством розкрила свою тайну.

Як спинити її? Турбувало єдине бажання.

Не терпілось, не ждалось – загрожував згаяний час.

Непоборне атомне випробування

Випало перше пожежні на вас.

3-й читець. Подій могло не буть тієї ночі,

А скільки сил віддано й життів

За те, що хтось там, десь там був неточний

За те, що хтось у чомусь поспішив.

Чорнобиль – тільки лиш маленька віха

Загрозливої для людей біди,

Він є відлунням ядерного віку,

А, можливо, в нім майбутнього сліди...

Ведучий. Тієї ночі було на зміні 50 чоловік. Усі до одного з честю виконали свій громадський і службовий обов’язок. Всі вони, перебуваючи в зоні високої радіації, не покинули свої робочі місця, і, ризикуючи своїм життям, зробили все можливе і навіть неможливе, щоб попередити поширення аварії, врятувати станцію від руйнувань.

Ведуча. Першим до реактора через кілька секунд за тривогою прибули пожежники ВПУ-2 з охорони АЕС на чолі з 23-річним начальником караулу, лейтенантом Володимиром Правиком, за ними поспіли на допомогу караул із СВПУ-6 з охорони м. Прип’яті караул лейтенанта Віктора Кібенюка. Вони ринули у вируюче полум’я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за наказом совісті, рятували станцію і людей, не думаючи про себе, хоч добре усвідомлювали небезпеку. Вони рятували нас…

Ведучий. Це був смертельний герць, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів заступили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже одразу. Так вони жили, працювали і увійшли в безсмертя. На підмосковному кладовищі на скромних плитах з червоними зірками навічно викарбувані імена Володимира Правика, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Віктора Кібенка, Миколи Тищенка, Володимира Тищури.

Хай пам’ять про них буде вічна!

(Учні кладуть квіти до портретів).

Вічна слава і пам’ять вам, наші рятівники.

(Звучить «Реквієм» Моцарта. Хвилина мовчання).

Пісня «Посадіть молоду яворину».

Ведуча: Пройшло багато років з того часу, але й донині не встановлено причину аварії. Експерти вважають причиною помилки персоналу, недбалість, проводження нового експерименту.

Ведучий: Тому Чорнобильська аварія – це трагедія не тільки для України, але й для всього людства. Радіоактивний пил потрапив і до Польщі, Прибалтики, навіть до Швеції. Але найсильнішому радіоактивному забрудненню підлягли області України, Росії, Білорусії.

Ця територія з населенням 7,1 млн. осіб, із них 3 млн. дітей. А тоді, у травні 1986 року, було повністю евакуйовано мешканців 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС.

Ведуча. Офіційна довідка. Середина травня 1986 року. Із зони вивезено понад 90тисяч жителів, загублено 48 тисяч гектарів земельних угідь, виведено з ладу 14 підприємств, 15 будівельних організацій, втрачено 400 тисяч квадратних метрів житла, 10400 приватних будинків.

Ведучий. На початку червня в деяких районах України й Білорусі кордон зони був розширений до 60 кілометрів. Її називали зоною відчуження. І до сьогодні там ніхто не живе. Але раз на рік, у поминальні дні, дорога в зону відчуження відкрита. Люди їдуть на кладовища вклонитися рідним могилам. Вони бачать зарослі бур’янами села, напівзруйновані рідні хати і здичавілі поля…

Ведуча. Через 22 роки після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Поступово відтворюються осушені болота, повертаються рідкісні тварини. Тут працюють науковці, які вивчають вплив радіації на живу природу.

Природа завжди підкидає людям цікаві загадки. Після атомного вибуху, який спеціалісти порівнюють із десятьма Хіросимами, цей ліс за одну ніч із зеленого перетворився на рудий. Сосна найбільше із усіх інших дерев вбирає в себе радіацію. І стояв він, ніби обпалений вогнем. Тільки одна сосна лишилась зеленою. (Демонструється фото сосни).

Ведучий. Росла вона у формі хреста. Це дерево сумнозвісне серед місцевого населення ще за часів Великої Вітчизняної війни. Виявляється, на її гілках фашисти вішали радянських людей, яких тут під сосною було поховано.

Рудий ліс став мертвий. Два роки на цій території не росло навіть травинки. А сосна стояла як пам’ятник двом великим трагедіям нашого народу – війні й аварії. Робітники ЧАЕС її обгородили і встановили під нею обеліск. Сосна прожила 8 років.

М. Дубов «Народжений на весні 1986-го».

Читець. Ви в січах кривавих не січені,

Ви в ігрищах диких не топтані,

Та атомом мирним вже мічені –

Активними ізотопами.

Кого в материнськім череві,

В колисці й на стежечці клечаній

Ніким не призначеній черзі ви

Нуклідовим дощиком хрещені.

Маленькими горобенятами

Ви світ пізнаєте по крапельці.

А він з вами бавиться атомом

В пекельнім реакторі-кратері.

Ще сонця весняного квіточка

Вам щічки цілує і носики…

Матусі ж наспівують діточкам

Чаїними підголосками.

Ведуча. Чорнобильська трагедія завдала дуже великих матеріальних і екологічних втрат у нашій країні.

Чорнобильський четвертий реактор було повністю зруйновано, Дніпрова вода забруднена. Забруднена Прип’ять і Десна. Особливо небезпечна для здоров’я риба Київського водосховища.

Як страшно це – води не скуштувати.

У тім краю, де Прип’ять де Дніпро!

І хто посмів знічев’я відірвати

Від губ народу цілого відро?

Дивлюсь на землю, на річкові води

І думаю, аж чорний від журби.

А нам казали: «Ви – царі природи»…

А ми ж насправді – атома раби!

Ведучий. У книзі «Чорнобиль» Ю. Щербак наводить роздуми академіка В. Легасова: «Ключ до всього, що відбувається, – це те, що тривалий час ігнорувалися роль морального начала, роль історії, культури, духовності… Трагедії могло б і не бути, якби не було в нашому суспільстві байдужості і безвідповідальності».

Ведуча. Безвідповідальність. Ми не були готові (Як морально, так і технічно) до такої аварії, і коли вже сталася трагедія, довго подавалося все в присмаках напівправди. Лише на десятий день міністр охорони здоров’я республіки просив населення зачинити квартирки. Дев’ять днів люди дихали на повні груди нуклідами, набирали берів.

Ведучий. Коли академіка Д. Лихачова запитали, у чому він убачає сенс життя, учений відповів: «Природа творила людину мільйони років. Давайте ж поважати цю роботу, проживемо життя гідно, підтримуючи все створене і протистояти всьому руйнівному в житті».

«Бути людиною – не дуже просто,

Бути людиною – геройство в наші дні.

Встати і крикнути з трибуни, з помосту:

«О, люди! Залишайтесь людьми!»

(Лунає «Лакримоза» В. Моцарта).

Ведучий. Через Чорнобиль люди усвідомили, що щастя – це здорові діти, це чисте повітря, яким можна дихати на повні груди, це яскраве проміння сонця.

На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них 800 тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками. Радіація – невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. А наші дилетантські знання про способи захисту від радіації роблять нас зовсім безпомічними перед нею.

Ведуча. Радіоактивність дуже впливає на спадковість. Зафіксовані випадки народження дітей із страшними фізичними вадами, а також видозмінених тварин-мутантів. Все це реальність – страшна і жорстка. Що ж таке радіація? Сама радіація – явище досить звичайне. Земля виникла як результат радіоактивного вибуху. Ми живемо в радіоактивному світі. Кожна людина трішки радіоактивна, оскільки вся жива тканина зберігає сліди радіоактивності. І все ж, попри всю свою поширеність, радіація дуже небезпечна, бо випромінюванні частинки і хвилі можуть викликати зміни в інших атомах, дуже важливих для живих організмів. У сучасному світі радіація постає здебільшого із космічних променів, гірської породи земної кори та інших природних джерел. Це звичайна, або так звана фонова радіація. Вона залишається відносно сталою протягом тисячоліть. Небезпечна радіація штучна, в тому числі та, що створюється частинками, рознесеними вітром після вибуху реактора. Радіація нечутна, невидима, без запаху. Вона не приступна для наших органів чуття, але якби фіксувалися ними, то людина однаково беззахисна перед нею.

Бібліотекар. «Харчування в радіаційній зоні» – бесіда.

Ведуча. До вашої уваги демонструється документальний фільм.

Ведучий. Чорнобиль … Нині це слово знає весь світ. Тепер цю траву не назвеш незабудкою.

Чорнобиль – мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.

Ведуча. Багато наступних поколінь будуть знову і знову повертатися до тропічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Дзвони Чорнобиля закликають: «Пам’ятайте!»

«Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильських пил на роки опадає.

Годинник життя безупинно іде.

…Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає»

(Олена Матушек).

Прошу хвилиною мовчання вшанувати пам’ять тих, хто загинув від невидимого ворога радіації.

Читець. Через тисячу зим, через тисячу літ

Я до тебе вернусь, мій знекровлений краю.

Як осінній листок, припаду до землі,

Як підстрелена лань, на весь світ заволаю.

Віддячить, відкричить, болем туга зійде,

І охрипне душа у глухім безголоссі,

І устане, мов Сфінкс, мій печальний Едем,

І зійде благодать на уранові роси.

AutoShape 2

AutoShape 6 AutoShape 8

AutoShape 3

AutoShape 5

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»