Літературно-музичний захід "Цей дивосвіт - бібліотека!"

Опис документу:
Цікаво та святково пройшов захід, який присвячено Всеукраїнському дню бібліотек. Для учнів, працівників та гостей звучали музичні вітання, вірші, демонструвалися фільми. Метою заходу було донести до присутніх ,що бібліотека і книга була і залишиться невичерпним джерелом знань.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Літературно-музичний вечір

«Цей дивосвіт – бібліотека!»

Мета.

Пропагувати бібліотеку, книгу як найцінніше джерело досягнення знань, які відшліфовують характер, виховують почуття, вчать великому мистецтву – бути Людиною, сприяти розвитку мовлення та формувати пізнавальний інтерес.

Цитата.

Учітесь, читайте –

і чужому научайтесь,

й свого не цурайтесь.

Т.Г.Шевченко

Читай і думай, друже мій,

і не цурайся свого роду.

Земля – це книга, у якій

історія твого народу.

Д.Білоус

Ведуча.

Сьогодні особливий день для тих,

Хто любить книгу, поріднився з нею.

Сьогодні свято – День бібліотек!

Хай сяє нам щасливою зорею!

Ведучий.

Ми хочемо свято розпочати

І від душі всім побажати:

Дванадцять балів заробляти,

З бажанням вчитись і все знати.

Тож вважаю, що якраз

Свято розпочати час.

Бібліотекар.

Добрий день, шановні друзі. Сьогодні ми зібралися в нашій бібліотеці, щоб привітати її з Днем народження. 30 вересня кожного року, згідно Указу Президента України №471-98, відзначається Всеукраїнський день бібліотек.

Бібліотека… З давніх часів вона є скарбницею людських знань. Тут в тиші читальних залів можна зустрітися з улюбленими героями, одержати необхідну інформацію, підготувати реферат, зустрітися з цікавими людьми або просто відпочити з книгою чи журналом в руках.

«Бібліотека» - слово грецького походження, в перекладі – «бібліо»-книга, «тека»-зберігання, тобто книгосховище, місце для зберігання книг. Вперше в Україні бібліотеки з′явилися в 9ст. при монастирях та церквах. Найдавніші бібліотеки на Русі-книгозбірні Софійського собору та Києво-Печерського монастиря. При монастирях і церквах виникали і перші школи. Бібліотеки стали навчальною базою для шкіл. Так починалась історія розвитку бібліотечної справи.

Сьогодні бібліотеки є обов’язковим структурним підрозділом навчального закладу і здійснює бібліотечно-інформаційне, культурно-просвітницьке забезпечення процесу навчання та виховання.

Свій початок бібліотека нашого училища бере з 1971 року. Першим бібліотекарем був призначений Юрків Йосип Михайлович.

На той час привезли два мішки книг із Довговільського сільського клубу. Ці книги були розміщені на двох стелажах у класній кімнаті учбового корпусу. Далі книги почали надходити із обласного професійно-технічного управління освіти.

У 1973 р. прийняла бібліотеку Павлюк Лідія Петрівна і книги перенесли в приміщення гуртожитку, де на даний час знаходиться дискоклуб.

У 1984 р. на роботу прийшла Шеремет Євгенія Петрівна. Вона сьогодні в нас у гостях. Місця для фонду в приміщенні бібліотеки вистачало, а от читального залу не було і масові заходи проводили в їдальні, яка була розміщена в приміщенні теперішнього складу.

В 1977 р. було збудовано новий побутовий корпус, на другому поверсі якого було виділено велике просторе приміщення для бібліотеки. В 1988 році Шеремет Є.П. пішла працювати в підлітковий клуб, а надалі в школу №2 і на посаду бібліотекаря директор Верешко Володимир Йосипович прийняв Сотрута Надію Прокопівну (Дубіна), яка працює і нині.

Сьогодні до нас завітали гостя - Шеремет Євгенія Петрівна, яка багато років пропрацювала в бібліотеці, їй надаємо слово

Для всіх бібліотекарів, тих, хто постійно користується її послугами, хто любить книги, звучить пісня.

(Звучить пісня)

Ведуча.

Тут книги розумні спокійно живуть

У тихій величній світлиці,

А двері широкі відкриті ведуть

До знань золотої скарбниці.

Герої романів, легенд, повістей

У тиші говорять із нами.

Ведучий.

В книжках відкриття

Всіх великих людей,

Думки, що хвилюють віками.

Ведуть в невідоме, незнане книжки,

Розрадять, коли вам нелегко,

Для нас зберігає їх довгі роки –

Училищна бібліотека.

Ведуча.

В Стародавньому Єгипті бібліотеки мали дуже гарну назву: «Аптека душі» або «Притулок мудрості», або «Будинок життя», але користуватися ними могли тільки багаті знатні люди, фараони та жерці храмів. Для простого люду вхід до бібліотек був закритий.

Були бібліотеки і в Середній Азії ще в 6-7 тис. до нашої ери. Археологи при розкопках знайшли залишки палаців, в одному з яких була бібліотека, яка налічувала 30 тис. книг. Всі вони згоріли, тому що були зроблені з глини.

На території сучасного Іраку під руїнами давнього міста Ніневія, яке існувало у 5 тис. до н.е., знайшли кілька кімнат, в яких, здавалося, хтось навмисне позвалював тисячі черепків. Знайдені таблички були дбайливо та вміло відібраною бібліотекою, у якій зберігалося понад 30 000 глиняних книжок. Завдяки цій бібліотеці нам достатньо добре відомі історії, легенди, міфи та оповідки, а також наукові доробки.

Ведучий.

На початку 3 тис. до н.е. культурним центром світу стала Олександрія, де на той час було зібрано найвидатніших вчених. В Олександрійській бібліотеці зібрана була більшість книг тієї епохи древніх та нових рукописних. Недарма англійський письменник Бернард Шоу назвав цю бібліотеку «пам’яттю людства». У цій бібліотеці не тільки зберігалися найцінніші книги, але й проходили заняття. Викладачі казали своїм учням: «У цих сувоях захована мудрість. Щедро посіяні в них зерна знань. Не лінуйтеся, читайте й перечитуйте, і ви пригорщами збиратимете плоди мудрості. Ніхто стільки не розкаже, як ці книги».

Був час коли Олександрійська Бібліотека налічувала 700 000 сувоїв.

Ведуча.

Створювались бібліотеки і в Київській Русі. В часи князювання Ярослава Мудрого у Києві при Софіївському соборі засновується перша в Київській Русі бібліотека. На думку дослідників, бібліотека налічувала 950 томів. Жаль, що книги з бібліотеки Ярослава Мудрого не дійшли до нас. Після захоплення Києва ханом Батиєм у 1240 році доля їх невідома. Є припущення, що кияни надійно заховали від ворогів цей безцінний скарб. А зараз послухайте легенду.

Читець.

Легенда

Було у батька три сини. Перед смертю він подарував кожному по книзі і звелів розпорядитися подарунком як хто захоче і, розпорядившись, посадити на могилі батька по жолудю.

Поховали батька. Як він сказав. Так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства. Середній поставив на видне місце як пам'ять про батька. А молодший взяв свою і пішов до людей. Куди б він не заходив, в кожній хаті давав почитати батькову книжку або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували в його оселі, то обов’язково відвідували могилу батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарних думок, зробив добрішими їхні серця.

Пройшов час жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина дав кволий росток, який пожовтів і засох. А із жолудя молодшого сина почав швидко рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни і пішов вгору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки.

Багато весен і зим сплило по річці часу. Люди забули імена синів того чоловіка. Але мудре насіння знань із батьківської книги дало міцні ростки. Ті знання передавались із покоління в покоління, збагачувались новими. Давно змінилось одне покоління іншим, і тільки вічнозеленим залишається той дуб, підпирає гілками небо, грізно сперечається з блискавками.

Для всіх присутніх в цьому залі звучить пісня:

«Одолжила»

После ветренной зимы, после вьюги

Я зашла в библиотеку к подруге.

Книгу нужную она предложила –

На недельку мне ее одолжила.

Я мечтала похудеть непременно,

И со мной произошла перемена!

Припев:

Одолжила, одолжила

И вернуть назад забыла.

День и ночь теперь читаю,

Невесомой стать мечтаю.

Да, со мной беда случилась:

В эту книгу я влюбилась,

Так влюбилась, что забыла,

Что ее я одолжила.

Ведуча.

Книга…Важко переоцінити її значення для людства. Спочатку рукописна, а потім друкована книга була і залишається невичерпним джерелом знань. Мабуть, про жоден витвір людського генія не сказано стільки мудрих і хороших слів, як про книгу. Видатні постаті всіх епох складали їй гімни, звеличували це чи найбільше чудо з чудес.

Пропонуємо до вашої уваги вислови видатних людей про книги.

Ведучий.

«Духовні ліки», - говорить зроблений три тисячі літ тому напис при вході в бібліотеку Рамзеса 2. В арабській літературній пам′яті 14 ст. записано: «Книга – це міх, наповнений знаннями і дотепністю, посудина, налита серйозним і жартівливим. Як добрий квітник, який можна нести в дорожньому мішку, і як прекрасний сад, який завжди можна розгорнути перед собою! Чи чув ти про дерево, яке не засихає, або квітку, яка не в’яне чи плід, який не гниє?.. Книга – могила тайн, сховище скарбів, комора наук, джерело мудрості, рудник благородства».

Пропонуємо до вашої уваги вислови видатних людей про книги.

Ведуча.

«Заняття з книгами – юність живлять, старість звеселяють, щастя прикрашають, в нещасті дають сховище і розраду, вдома утішають, поза домом не заважають…»

( Цицерон )

«Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою, спустошеною».

( Сухомлинський В.)

«Як тільки я заходжу до бібліотеки, я зачиняю двері й таким чином виганяю жадібність, самолюбство, пияцтво, лінь і всі пороки, джерелом яких є неосвіченість, порожнеча, меланхома…»

(Гейнзіус)

«Якщо порівняти інтелект з рослиною, то книжки, так само як і бджоли, переносять запліднювальний пилок від одного розуму до іншого».

(Лоцелл)

Ведучий.

Нашому славному Кобзареві – Т.Г.Шевченку – належать мудрі слова, що звучать як духовний заповіт:

«Учітесь, читайте!

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь».

А які чудові рядки належать І.Франку:

«Книги-морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить».

«Книжки збирають перлини людської мислі й передають їх нащадкам. Ми перетворимося у жменьку пороху, а книжки наче пам’ятники із заліза і каменю, зберігаються назавжди».

Айбек.

Ведуча.

А зараз давайте пригадаємо народні прислів’я та приказки про книги:

Книга – ключ до знань.

Золото добувають із землі, а знання – з книжок.

Хліб наснажує тіло, книга – розум.

Книгу читають не очима – а розумом.

Книгу читай, розуму набирай.

З книгою жити – з добром дружити.

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

Хто вчиться змолоду, не знає на старість голоду.

Слід і книгу читати, і своїм розумом працювати.

Інший очима по книзі водить, а розум його стороною ходить.

Люби книгу змалу, слухатимеш весь вік похвалу.

Книжка для розуму, що теплий дощ для посіву.

Читець.

Молитва

О книго! Божа ти рабине!

Роду і народу, берегине!

Неопалима купина!

По всіх вертепах і яскинях,

Неначе зірка провідна,

Великомученице, Ти

Нас освіти і освяти !

І рідну мову – слово Боже

Топтало плем’я зловороже,

Кричало: «Не было и нет!»

Пророчило: «И быть не может!».

Ти свій розкрилювала лет.

І ринув твій небесний спів,

Як грім, на голови катів.

Ти, мов цілющою водою,

Нас причащаєш колядою

І віщим словом Кобзаря.

Хай воскреса народ з тобою,

І правда Божої зоря

Осяє Українську Русь!

За це я, страднице, молюсь.

Молюсь за працьовиті руки,

І світоч правди і науки,

Щоб в кожнім серці запалав.

Щоб знали діти і онуки,

Хто, де, коли, за що страждав.

Господь мій! Нас ти не покинь,

Святого Духа на нас злинь! Амінь!

Читець.

Зустрілися в одному домі

Дві книги, вже давно знайомі!

Одна із них новісінька була,

Як дзеркало блищала,

Немов із магазину тільки - но прийшла.

А друга навпаки – поганий вигляд мала:

Була стара, пошарпана, брудна…

  • Яка ж бо ти красива! Молода! –

Звернулась до колишньої сусідки, -

А ми з тобою однолітки.

Скажи, як ти себе так вберегла?

  • Нічого дивного, - та їй відповіла,

Мене зберіг такою

Господар мій, бо дуже шанував.

Він завжди бережно поводився зі мною.

А вже коли мене читав,

То тільки чистими руками

Завжди брав.

Охайним був, вимогливим до себе,

І своєчасно, як була у тім потреба,

Мене ремонтував.

Як бачиш, все робив обачно.

За це йому я дуже вдячна.

Мораль; щоб книги не старіли,

І повсякчас могли нам слугувати,

Заздалегідь їх треба шанувати.

(Байка Г. Зралко «Давно знайомі»)

Бібліотекар.

30 вересня ми відмічаємо Всеукраїнський день бібліотек, а також весь православний світ вшановує пам'ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, і я думаю, що не випадково. Ім′я Софія, грецькою – майстерність, знання, мудрість, а бібліотеки у всі часи були сховищами-оберегами духовних та інтелектуальних надбань людства.

Трохи історії.

Святі Софія, Віра, Надія й Любов — ранньо-християнські святі, мати Софія та її доньки мучениці Віра, Надія і Любов.
За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія з трьома доньками, що називалися Віра, Надія і Любов. Побожна мати назвала своїх дочок іменами трьох богословських чеснот.
Вона дбайливо виховувала своїх доньок, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі.
Під час переслідування християн 137 року матір з доньками ув'язнили та відправили на суд до імператора. Після безуспішного намагання схилити дівчат до відступництва від святої віри розлючений імператор наказав замучити невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх доньок, а сама провела у молитві три дні біля їхнього гробу. Третього дня Бог забрав її святу душу до Себе.

Із сивої давнини існували у світі чотири класичні доброчесності: мудрість, правосуддя, помірність та стійкість. Із виникненням християнства до мирських ознак людського духу додалися ще три небесні: Віра, Надія, Любов. Отже, сполучення цих імен означає верховенство премудрості Софії над союзом Віри, Надії, Любові. Тож я хочу привітати сьогодні всіх, хто має такі імена зі святом, а також нашу бібліотеку, яка має стільки покровителів.

Ведуча.

«О жінко! Хранителько вогнища життя!

Хай буде світлою твоя душа і не згасає вогонь твого серця, бо саме серцем, наповненим не грубістю, а ніжністю накопичуєш ти живу енергію космосу, серцем наповненим не легковажністю, а мудрістю, а ще любов′ю до дитини власної і чужої, до всього, що зветься природою».

Ведучий.

Ми бажаємо вам у цей вересневий, осяяний святом день: залишайтесь оптимістками, не втрачайте віри, надії, принаймні в себе, в щасливе майбутнє. Хай щастить і любов нікого не обмине.

(Звучить пісня)

Ведуча.

Бажаємо щастя і достатку,

Ясного неба і тепла.

В житті - лиш злагоди й порядку,

Щоб доля світлою була.

Ведучий.

В роботі – успіху, терпіння,

У справах – вічного горіння,

В сімї – уваги і добра.

Дякуємо всім за увагу і до зустрічі в нашій світлиці.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»