Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Створюємо квести та вебквести для роботи у класі та дистанційно
»
Взяти участь Всі події

ЛІТЕРАТУРНО – МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ: «УКЛІН ТОБІ, ТАРАСЕ…»

Опис документу:
Моя Україно ! Ти ненько єдина ! Квітучі сади, неозорі поля, Шевченків мій краю, тебе прославляєм ! Уклін тобі земле квітуча моя. Україно ! О земле рідненька ! Ми з тобою в житті увесь час. Народила ти світу поета - Це наш геній, наш рідний Тарас!
Перегляд
матеріалу
Отримати код

АВТОР: Запорізька

Неля Миколаївна

методист БРЦДЮТ, керівник

гуртків художньо –

естетичного напрямку

ЛІТЕРАТУРНО – МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ:

«УКЛІН ТОБІ, ТАРАСЕ…»

(Лунає фонова музика(бандура)

Хоружий Матвій

Моя Україно ! Ти ненько єдина !

Квітучі сади, неозорі поля,

Шевченків мій краю, тебе прославляєм !

Уклін тобі земле квітуча моя.

(Вклоняється)

Щербак Олександра

Україно ! О земле рідненька !

Ми з тобою в житті увесь час.

Народила ти світу поета -

Це наш геній, наш рідний ____ разом:Тарас!

(Кладуть хліб на столик перед портретом Т.Г. Шевченка.)

Каріна Луганська

Щовесни , коли тануть сніги,

І на небі засяє веселка , повні сил і живої снаги ,

Ми вшановуєм пам`ять Шевченка.

Весна. Садочки зацвіли, неначе полотном укриті.

Росою божою умиті, біліють. Весело землі !

(Вірш «Встала весна» - виконує )

Встала весна, чорну землю сонну розбудила,

Уквітчала її рястом, барвінком укрила.

І на полі жайворонок, соловейко в гаї

Землю, убрану весною, вранці зустрічають.

Ведуча Карина Луганська

В похилій хаті край села,

Над ставом чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка - мати, вбита горем.

Єва Старікова

У селі Моринцях, у сільській хатині,

Уродився він на славу цілій Україні.

Життя мати вдарувала,Тарасом назвала,

Як малого повивала, з малим розмовляла.

Підростав малий Тарасик в піснях калинових,

В бідній хаті, в щирих ласках, в добрих різнословах.

(Лунає фонова музика.Вихід Матері та малого Тарасика. Мати біля образів запалює свічку.)

Тарасик   Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати           Так, синочку, правда.

Тарасик     А чому так багато зірок на небі?

Мати Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Тарасик   Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати  Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Тарасик     Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

Хоружий Матвій

2.Тарас ще хлопчиком мови не цурався,

До малюнків добрий хист мав, за малярство брався.

З-під низької стріхи соколом піднявся,

Як промовив його голос, громом розлягався.

І збудив ту душу, що в степу розлогім

На широку Україну шукала дороги.

(Лунає фонова музика.Вихід Тараса та Оксанки)

Оксана           Чом же ти плачеш? Ох, дурненький Тарасе, давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, ще й ,кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас  Еге ж, малярем.

Оксана І ти розмалюєш нашу хату.

Тарас     Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний.   Ні, я не ледащо. Я буду – таки малярем.

Оксана           Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята. Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж питочки хочуть! Жени їх до води!

Ведучий          Ріс Тарас розумною, допитливою дитиною, хотів усе   знати. Наслухавшись розповідей про те, що залізні стопи підпирають небо, він загорівся бажанням подивитися на них і пішов шукати. Але зустрілися добрі люди і повернули малого додому.

Ведуча   Змалку в малої дитини прокинувся талант художника. Це було незвичайне дитяче захоплення. Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь, де тільки міг: на стінах, дверях, папері. Ходив від села до села в пошуках учителя. Але важке було то навчання. Дяки-вчителі примушували носити воду, рубати дрова, робити все що завгодно, але не малювати. Так сталося , що пан Енгельгард все ж таки відсилає Шевченка на навчання до Петербурга.

Ведучий          «… Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь, окроме Бога – велике щастя бути вольним чоловіком …», – так писав Шевченко братові з Петербурга. Тут сталися важливі події в його житті, одна з яких – викуп. У Петербурзі пан Енгельгардт дозволив йому вчитися малювати. Вчителем Шевченка був Ширяєв, відомий в Петербурзі майстер декоративних розписів. У нього Тарас і здобув певну малярську підготовку

І виріс він – і кобзу взяв,

І струни її торкнувсь рукою,

І пісня дивна полилась, сповита вічною тугою.

(Луная в записі пісня «Стоїть гора високая….)

Стоїть гора високая, Попід горою гай, гай... Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай! Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай!

Під гаєм в’ється річенька, Як скло вода блищить, Долиною зеленою Кудись вона біжить. Долиною зеленою Кудись вона біжить.

До тебе, люба річенько, Ще вернеться весна, А молодість не вернеться, Не вернеться вона!.. А молодість не вернеться, Не вернеться вона!..

Стоїть гора високая, Зелений гай шумить, Пташки співають голосно, І річенька блищить... Пташки співають голосно, І річенька блищить...

Як хороше, як весело На білім світі жить!.. Чого ж у мене серденько І мліє, і болить? Чого ж у мене серденько І мліє, і болить?

Болить воно та журиться, Що вернеться весна, А молодість... не вернеться, Не вернеться вона! А молодість... не вернеться, Не вернеться вона!

Мати.

Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою.

Ми вночі, змучені раби, немає радісної днини.

Нам вік доводиться терпіти і так усюди - з краю в край

Панує рабство ненависне, росте неправда на землі.

(Пісня «Тополя» в запису)

)

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий –

Нащо зеленіє ?

Кругом поле , як те море

Широке, синіє.

Чумак іде, подивиться

Та й голову схилить;

Чабан вранці з сопілкою

Сяде на могилі.

Ведуча. Рано померла мати Тараса.

Тарас.

Там матір добрую мою

Ще молодую - у могилу нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі)

Не витерпів лихої долі, умер на панщині.

Ведуча: Малий Тарасик, хоч і жити було вкрай важко, дуже любив природу.

(Вірш «Тече вода з під явора...» у виконанні дитини старшої групи)

Тече вода з-під явора яром на долину,

Пишається над водою червона калина.

Пишається калинонька, явір молодіє,

А кругом їх верболози й лози зеленіють.

Ведуча:

А ще він любив рідний край, своє село Моринці, що на Черкащині. Про це він пізніше написав вірш

( «Село і серце одпочине ...» у виконанні )

Село! І серце одпочине! Село на нашій Україні –

Неначе писанка село. Зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади, біліють хати, а на горі стоять палати.

Неначе диво. А кругом - широколистії тополі,

А там і ліс, і ліс, і поле, і сині гори за Дніпром.

Ведуча. Тарасик був допитливим, цікавим і розумним над усе. Його старша сестра Катруся ледве встигала відповідати на його питання.

(Сценка «Тарас і Катруся » у виконанні )

Тарас. Катрусю. А звідки до нас на літо прилітають пташки ?

Катруся. Прилітають вони з далекого краю, із-за синього моря. Ти любиш пташок ?

Тарас. Люблю А чим живляться пташки ?

Катруся. Комарами, мухами, метеликами.

Тарас. А чого метелики бувають білі, червоні, жовті, всякі ?

Катруся. Вони різні , так, як і квіти, щоб гарно було скрізь.

Тарас. Катрусю ! А чорногузи теж відлітають у теплі краї?

Катруся. Звичайно, відлітають.

ВедучаУ малого Тарасика було багато справ. Викупатися в ставку , з хлопцями у просі повалятися, знов купатися, до кузні збігати – як коваль працює подивитися. Їсти хочеться, та однаково нічого додому бігти – нема нічого. Може якусь скоринку Катруся суне або він сам щось знайде у садочку. Оце і день минає. Заховавсь Тарас у кущах калини і ну мріяти.

(Пісня «Зацвіла в долині»

Слова: Тараса Шевченка

Музика : Якова Степового- виконують)

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Почула дівчина
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти.

 Ведуча: Карина Шевченків «Кобзар» - це біблія українського народу , це книга , якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою. Народ, який має такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як «Кобзар» - безсмертний . В цій книзі переплетена доля селянки-кріпачки з долею всієї неньки України. Автор зібрав у ній кожну сльозинку ,

найменший стогін болю кріпака. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь, чим і збагатив увесь світ.

Тихо надворі, ні вітру, ні хмар,

Ані шелесне верба височенька,
Наша Оленка відкрила «Кобзар»,

Вголос читає Шевченка.

  1. Чималий у яру ставок ,

Зелений на горі садок,

І верби , і тополі,

І вітряки на полі.

  1. І барвінком, і рутою,

І рястом квітчає

В зеленому гаї.

  1. І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї.

Землю убрану весною

Вранці зустрічають.

Ведуча   І тепер, у незалежній і вільній Україні, ми можемо припадати до Шевченкових цілющих джерел, до його вічного живого слова, над яким не зависає чорна тінь потрошителів з таємними інструкціями.

Уже достигли полуниці

Росу вечірню трави п’ють,

І в ароматі медуниці

Хрущі шевченківські гудуть.

Нема співця, о ні, він з нами,

Його пісні, його любов,

Його це місяць над садами

У сяйві тихому зійшов.

І все здається, я клянуся,

Крізь сяйво місячне бліде

До мене рідний добровусий

Тарас Григорович іде…

Ведуча   Пізнавати Шевченка – це пізнавати історію, мучитися, страждати від того, що нашу предковічну землю позбавили спокою сусіди – нероби.

Ведучий          Пізнавати Шевченка – це працювати до сьомого поту  і наближатися до торжества добра над злом, очиститися духовно і морально.

Ведуча   Думаймо про Шевченка, живімо Шевченком, продовжуймо його безсмертя в собі та в дітях наших.

 

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.