До ЗНО з ФІЗИКИ залишилося:
0
5
міс.
1
6
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Літературно-музична композиція "У світі все починається з любові"

Опис документу:
Тема, яку я вибрала для проведення виховної години, є актуальною у всі часи для людей різного покоління, а особливо для дітей-підлітків. У 15-16 років уже формується їх дорослий погляд на життя, а життя без любові не повинно існувати, воно не буде повноцінним. Людина створена Богом для любові, вона повинна кохати і бути коханою. Нещасна та людина, яка цього не відчула впродовж свого життя.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Вступ

Тема, яку я вибрала для проведення виховної години, є актуальною у всі часи для людей різного покоління, а особливо для дітей-підлітків. У 15-16 років уже формується їх дорослий погляд на життя, а життя без любові не повинно існувати, воно не буде повноцінним. Людина створена Богом для любові, вона повинна кохати і бути коханою. Нещасна та людина, яка цього не відчула впродовж свого життя.

Ми, як педагоги, також повинні допомагати підліткам розвивати в собі почуття прекрасного, духовного, розвивати естетичні смаки, формувати навички здорового способу життя.

Але кохання буває різним. І це я намагалась донести учням ,готуючи виховну годину, на прикладах творів таких класиків, як В.Шекспір („Ромео і Джульетта”), Т.Г.Шевченко („Назар Стодоля”), М.Старицький („За двома зайцями”) і порівняти мову закоханих пар тих часів з мовою і вчинками людей сьогодення.

Для того, щоб розкриття цієї теми було наглядніше і цікавіше для учнів, я вибрала театральну форму проведення виховного заходу. Методичною цінністю вважаю те, що учні не просто слухають уривки з наведених творів, а й відтворюють ці почуття на сцені. Разом з виконавцями співчувають героям і діти які сидять у залі. Музичні вставки сучасних пісень поєднують почуття кохання людей тих далеких часів з почуттями сучасної молоді.

Цей захід спрямований на процес виховання у підлітків чистих, світлих почуттів любові. Навчає їх гарно висловлювати свої почуття. Розвиває мислення, як треба відноситись до людей, які тобі не байдужі; рідні, близькі. Поставити перед собою питання, а якої любові я прагну? І постаратися дати відповідь на нього.

Літературно-музична композиція

«У світі все починається з любові»

Мета: Виховувати любов і шанобливе ставлення до людини. Вчити виявляти любов до рідних. Розвивати у підлітків духовність, естетичний смак; формувати поняття любові та її особливостей у юнацькому віці.

Обладнання: посилювач, мікрофони.

Форма проведення: музично-театральна композиція.

Святково прибрана сцена актового залу.

(Звучить музика і на сцену виходять ведучі)

Ведучі:

  • Сьогодні ми з’ясуємо, що таке любов, що потрібно для того, щоб бути щасливим, кохати і бути коханим.

  • Любов! Як ми розуміємо її, як відчуваємо?

  • Кожен з нас хоче бути щасливим, але не знає, як цього досягти.

  • Усі найзаповітніші людські мрії і бажання увібрала в себе любов.

  • Багато людей пройшли свій життєвий шлях і кожен з них прагнув до щастя, до Любові.

  • У різні часи, в різних життєвих обставинах: в щасті, в біді, в сумі - любов завжди поруч. Вона підтримує, надихає на краще життя, всьому радіє.

  • Любов - це коли людині хочеться літати, співати, танцювати, робити дуже добрі вчинки і, звичайно, постійно бути поруч з людиною, без якої вона не може ні жити, ні дихати.

  • А чи це можливо, так кохати?

  • Не знаю. Кожній людині дається можливість кохати, а вже як вона його відчує, залежить від неї.

  • Сьогодні ми з вами побачимо різні закохані пари, різних часів і зрозуміємо, що люди кохають по-різному.

  • І кожен для себе задасть питання, якого кохання він прагне.

(звучить музика, ведучі стають по краям сцени, а на сцену по-черзі виходять пари і залишаються на сцені в статиці)

Ведуча:

Нет повести печальнеє на свете, чем повесть о Ромео и Джульетге.

(виходить перша пара - Ромео і Джульєтта)

Ведуча:

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання.

В день такий розквітає весна на землі І земля убирається з рання...

(виходить друга пара - Назар і Галя)

Ведуча:

Нащо, нащо тобі питати,

Чи любить він тебе, чи ні...

О, легше серце розірвати,

Ніж знати відповідь тобі.

(виходить третя пара - Проня Прокопівна та Голохвастов)

Ведуча:

В’яне серце моє

Як побачу таке

Я сучасне, безглузде кохання.

Розливається кров

І по жилах тече

Ніби більше не буде кохання.

(виходить четверта пара - сучасні молоді люди)

(звучить музика і пари поступово зникають зі сцени)

Ведучі:

Зараз ми з вами заглянемо в далеке середньовіччя. І на прикладі шекспірівських героїв побачимо щире юнацьке кохання тих далеких часів.

- Две равно уважаемых семьи

В Вероне, где встречают нас событья,

Ведут междуусобные бои И не хотят унять кровопролитья.

Друг друга любят дети главарей,

Но им судьба подстраивает козни,

И гибель их у гробовых дверей Кладет конец непримиримой розни.

Их жизнь, любовь и смерть и, сверх того,

Мир их родителей на их могиле.

(сценка Ромео и Джульєтти)

Джульєтта:

Кто это проникает в темноте

В мои мечты заветные?

Ромео:

Назвать себя по имени. Оно,

Благодаря тебе, мне ненавистно

Джульетта:

Как ты сюда пробрался Для чего?

Ограда высока и недоступна.

Тебя ждет неминуемая смерть,

Когда тебя найдут мои родные.

Ромео:

Сюда любовь меня перенесла

Ее не останавливают стены,

В нужде она решается на все.

И потому - что мне твои родные?

Джульетта:

Они тебя увидят и убьют.

Ромео:

Меня плащом укроет ночь.

Была бы Лишь ты тепла со мною.

Если нет. Предпочитаю смерть от их ударов,

Чем долгий век без нежности твоей.

Джульетта:

Кто показал тебе сюда дорогу?

Ромео:

Ее нашла любовь. Я не моряк,

Но если б ты была на крае света,

Не медля мига, я бы, не страшась,

Пустился в море за таким товаром.

Джульєтта:

Мое лицо спасает темнота,

А то бы я, знаешь, со стыда сгорела,

Что ты узнал так много обо мне.

Ты любишь ли меня? Я знаю, верю,

Что скажешь «да». Но ты не торопись.

Не лги Ромео. Это ведь не шутка.

Я легковерною, может быть , кажусь? Конечно так сильно влюблена,

Что глупою должна тебе казаться,

Но я честнее многих недотрог,

Которые разыгрывают скромниц.

Мне б следовало сдержанее быть,

Но я не знала, что меня услышат.

Прости за пылкость и не принимай.

Прямых речей за легкость и доступность.

Ромео:

Мой друг, клянусь сияющей луной,

Посеребрившей кончики деревьев...

Джульєтта:

О, не клянись луною, в месяц раз

Меняющейся, - это путь к изменам.

Ромео:

Так чем мне клясться

Джульєтта:

Не клянись ни чем

Или клянись собой, как высшим благом,

Которого достаточно для клятв.

Ромео:

Клянусь мой друг, когда бы это сердце...

Джульєтта:

Не надо, верю. Как ты мне немил,

Мне страшно, как мы скоро сговорились.

Все слишком второпях м сгоряча,

Как блеск зарниц. Который потухает,

Едва сказать успеешь «блеск зарниц».

Спокойной ночи! Эта почка счастья

Готова к цвету в следующий раз.

Спокойной ночи! Я тебе желаю Такого же пленительного сна,

Как светлый мир, которым я полна.

Ромео:

Но оставить мне тебя так скоро?

Джульєтта:

А что прибавить к нашему сговору?

Ромео:

Я клятву дал. Теперь клянись и ты.

Джульєтта:

Я первая клялась и сожалею,

Что дело в прошлом, а не впереди.

Ромео:

Ты эту клятву взять назад хотела?

Джульєтта:

Да, для того, чтоб дать ее опять.

Мне не подвластно то, чем я владею.

Моя любовь без дна, а доброта - Как ширь морская. Чем я больше трачу,

Тем становлюсь безбрежней и богаче.

(голос кормилицы за сценой)

Меня зовут. Я ухожу. Прощай Иди, иди! - Прости, не забывай.

Ромео:

Святая ночь, святая ночь! А вдруг Все это сон? Так непомерно счастье.

Так сказочно и чудно эго все!

(після сценки звучить пісня „Ромео і Джульетта”)

Ведучі:

Так, можна по доброму позаздрити такому коханню. Але хіба на Україні так не кохали; щиро, віддано, вірно.

Звичайно ж кохали. Як от, наприклад, Назар і Галя із славнозвісного твору Тараса Шевченка „Назар Стодоля”.

(звучить пісня „Ніч яка місячна”, на сцену виходять Назар і Галя)

Галя: Назаре, ходім на дорогу, мені тут страшно.

Назар: Не можна, моє серденько: там побачать, а сюди ніхто не прийде.

Галя: Ну. Роби як знаєш, а я... Я все зробила... Боже! На зорі прокинеться батюшка... Ох, Назаре! Що я натворила!

Назар: Лучче нічого не можна було зробити.

Галя: Батюшка мене прокляне.

Назар: Себе нехай проклинає... Ти змерзла, моя кришечко? Візьми мою кирею. Спочинь моє серденько; отак тепліш, тепліш, моє серденько.

Галя: О, мій голубчику, мій соколе ясний! Як мені тепло, як мені весело!...Тільки я боюсь: батюшка мій такий сердитий.

Назар: Не бійсь, моя пташечко, нічого, поки я з тобою. Не бійсь, тільки люби мене. Я подумав тоді... коли...

Галя: коли? Що подумав Може, недобре?

Назар: Не те що недобре, та не тепер згадувать об чім - небуть недобрім, коли на серці така радість. А завтра... що завтра зі мною буде? Я вмру, мене задушить моє щастя, моя доля.

О мої очі, мої карі! Поглядить на мене. Мої зорі ясні! Серце моє, ти не казала батюшці, що підеш заміж за полковника? Не казала?

Галя: Оп”ять! Який же ти, справді!. .Я заплачу. Адже він нічого мені не говорив о полковникові, так як же б я йому сказала?

Назар: Бідненька! Він продавав тебе, а ти нічого й не знала.

Пости його. Нехай Бог милосердний на тім світі за се його осудить і простить.

Галя: Я молитимусь за його гріхи. Може Бог йому простить.

Назар: Молись за кого хочеш. Тільки не розлюби мене, моя галочко... Я вмру тоді.

Галя: Який ти чудний! Ти думаєш, що я так тебе люблю. Ні Назаре я не люблю, я й сама не знаю, що роблю... Як би тобі розказати?

Аж страшно! Знаєш що? Коли я дивлюсь на тебе, так мені здається, що ти - так се я, а я - так се ти. Так чудно: не знаю, од чого воно так. Коли зостаюсь одна на самоті, то все про тебе думаю, думаю. Од чого воно так, Назаре? Ти не знаєш?

Назар: Знаю моє серденько, знаю! Як любо, як мені ти говориш! Промов ще раз, обійми мене. Ще, ще один, останній раз.

Галя: Як мені весело з тобою! Чи воно усе так буде весело? Скажи мені, Назаре?

Назар: Увесь вік!

Галя: Куди ж ми поїдемо

Назар: У рай.

Галя: Я се знаю; та де ж він

Назар: Не питай мене тепер; я не чого не знаю. Ми поїдемо туди, де нема і не буде ні полковника, ні батька твого, де тільки одна воля, одна воля та щастя. О! Як ми будемо гарно жити! Збудую тобі хатку світлу, світлу та високу, розмалюю її усякими красками - і чорними, і блакитними, і зеленими, усякими-усякими, наряджу тебе у шовк та золото, посаджу на золотім креслі мов кралю, і довго, довго поки вмру, все любуватимусь тобою. О, моя радість, мій сон чарівний! А ніч-то, ніч! Неначе празникує наше щастя. Тиха, світла, як твої ясні очі. Ти не боїшся? Підемо подивимось на дорогу, може там на нас вже чекають коні.

(звучить пісня і вони під музику виходять зі сцени)

Ведучі:

Але не завжди кохання буває щирим, Його супутником бувають, також, заздрощі, гордість, ревнощі, вигода.

Прикладом такого кохання є славнозвісні герої - Проня Прокопівна та Голохвастов із п’єси Михайла Старицького „За двома зайцями”.

(сценка починається з пісні „Куплети Курочкіна”)

Хімка: Ой. Я й забула... Тут під брамою якийсь панич стоїть, чи пускати?

ІІроня: Ой лишенько! Так це ж жених мій... Голохвастов... Куди його вести? Такий мотлох у хаті, от скандаль! Прибирай Химко скоріше!

Хімка: Тай прибиру... мов ...пожар... Почека!

Проня: Прикуси мені язика! Не знаю, що й надіти? Мантілю чи шалю! Ой Боже мій, пукета до грудей нема!

Господи, чи все у мене на своїм місці? Чи по-модьньому?

Ой, мамо моя, брансолета забула одіти! А книжки нема!

Ху! Господи, як у мене тіпається серце. Як би його прийняти: чи ходячи, чи стоячи, чи сидячи? Ні краще лежачи. Ей! Хімко, проси!

Хімко: Чого просити?

Проня: Панича клич!

Хімка: Так би і казали! Ідіть , пані вже лягли і вас просять.

Голохвостий: Честь Ією, за велікоє щастя, одрекомендуваться у собственнім вашім дпомі! Мой ніжайший поклон, тому, хто в цьому домі, а перед усього вам, Проня прокопівна!

Горю, палаю од щастя і такого разного, милая мамзеля, што виджу вас на собственнім полу... Проня: Ах, це ви? Бон жур! А я так зачиталася! Мерсі, што прийшли... От диван. Сідайте. Голохвастов: Мерсі! Натурально, в кожном обхожденіїт главная форма - вчоность. Потому єжелі чоловек учений, так тйому уже свет переміняється: тоги, тоги, примером, що Химці буде белое, то йому - рябоє, що Химці буде цяця, то то йому... пардон... Ви мене, Проня Прокопівно понімаєтє?

Проня: Розумєється, што розумний чоловек зовсім інчаго; вот і мені тепер все наче здається, бо я недарма у пансіоне вчилась!

Голохвостий: Позвольте папіросну?

(витягає папіросну)

Проня: Ваша папіросна шкварчить.

Голохвостий: Ето в груде моєй-с!

Проня: Чого?

Голохвостий: Од любві!

Проня: Ах! Што ви!

Голохвостий: То єсть тут у нутрє у меня такая стремітельность до вас, Проня Прокопівно, што хоч крозь огонь гот ов пройтіть!

Проня: (на бік. Починається, починається) (до Голо хвостова) Ах, ето Ви ковалерські надсмешкі... Может, по кому другому; у Вас столько баришень...

Голохвастов: Ето ви пущаєте критику; я своєї душі, Проня Прокопівно, не покіну ліш- би где. Разве - хіба там, где ваша душа, - і більше в нікотором месте.

Проня: А Ви знаєте уже, яка моя душа?

Голохвастов: Ах, Проня Прокопівно, не рвіть мене , как пуклю! Потому відіте, какой я погібший єсть человек.

Проня: Чого ж погібший9

Голохвастов: Потому здесь у меня (показує на серце) такое смертельное воспаленіє завелось, што аж шипить!

Проня: Корда б заглянуть можна било Вам у серце.

Голохвастов: То Ви би там увіділі, што золотими словенськими буквами написано: Проня Прокопівно Серкова. Ах, но єжелі б золотой ключ од вашого серця та лежав у моей душі у кармані, вот би я був щасливий! Я би кожну минуту одмикав ваше серцеі смотрел би, не мивсяб, не помадився б, не пив, даже не курив би по три дні, та всьо б смотрев би!

Проня: Ах, корда б же тому було правда? (набік) Чого він навколішки не стає?).

Голохвостий: Да пущай мене алад”ябль скорчить , корда, значить, брешу (набік) Ну сміліше, (стає навколішки) В груде моєй - Візувій так і клокотать! Рішайте судьбу м ою нещасную: прошу у Вас руку й серце!

Проня: Ой - мамо моя! Я так стривожена... так сталось неспадьовано... я...я вас, ви знаєте... чи ви мене не обманюєте, чи любите? Я ще молода... не знаюсь у цім ділі...

Голохвастов: Ви мне не верітє? Так знайте же, що я решительно нікого не любив, не люблю і не любитиму, окрім Вас! Без Вас мінє не жити на светр. Да Пслі б я любив так братьську ікону, то меня б янголи взяли живим на небо!

Проня: Так дуже любите

Голохвастов: То єсть говору Вам - кип’яток!

Проня: Ой, страшно!

Голохвостов: Не безпокойтесь... обхожденіє понімаю...

Проня: І я Вас дуже люблю! Душа моя! Я согласна буть вашою половиною. От только спросіть благословєнія... Па пенька, маменька!

Голохвостов: (в сторону) А от гроші її я люблю більш за все!

Ведуча:

А зараз ми з вами прослідкуємо за відносинами сучасних молодих людей. У яких душа теж бажає кохати, вона шукає свою пару. Але їх сучасна мова не дає можливості висловити свої почуття гарними словами і вчинками.

(перед початком сценки звучить пісня „Пупсик”)

Дівчина: Пупсик, де ти був Я тут тебе чекаю майже годину.

Хлопець: Та застряг у гральних автоматах.

Дівчина: Виходить, тобі гральні автомати важливіші ніж я?

Хлопець: Ну чого ти, в натурі, гониш. Ну просто загрався. Але ж я прийшов.

Дівчина: Ага, а мені від радощі можна в ладоші заплескати. Короче, якщо ти ще раз запізнишся на побачення, то ти мене більше не побачиш.

Хлопець: Та не гоні волну. Я, можна сказати тебе ай лав га, а ти оце так брикаєшся.

Дівчина: Я не брикаюсь. Мені вже набридло завжди тебе чекати. І навіщо мені твоє ай лав?

Хлопець: Тане гоні ти. Пішли краще кудись подвижкуєм.

Дівчина: Слухай, у тебе є цигарки? Бо мої родаки мою сумочку обчистили. Моя мама проти того, щоб я палила. От і робить ревізію з конфіскацією.

Хлопець: О, а я думав у тебе стрельнути.

Дівчина: Пупсик, а три й справді мене любиш?

Хлопець: В натуре, я за свій базар отвічаю.

Дівчина: Як що т ак, то я тобі пробачаю твоє запізнення, але в останній раз. Інакше переметнусь до твого друга Максима. Він не ходить до гральних автоматів і не буде запізнюватись на побачення

Хлопець: та ладно тобі. Ну що ми тут стоїмо? Пішли, Заїнько, куди -небуть потусуємось.

Дівчина: А куди?

Хлопець: Ну хоч до гральних автоматів.

Ведучі:

Але я не згодна з тим, що наша молодь не вміє гарно кохати. А я знаю одне, людина повинна народжуватися в любові і тоді, це почуття не покине її все життя. І це почуття вона обов’язково передасть іншій людині. І ці двоє попливуть до берега любові.

Про таку любов мріє кожна людина не залежно від віку. Любов багатогранна, її не можна передбачити, спрогнозувати. І для кожної пари вона єдина і неповторна. Ми тут з вами так багато говорили про любов. А хто нам скаже, що таке ЛЮБОВ.

(виходить дівчина з квіткою у руці і під музику говорить слова з Біблії, кор.,2 гл. 13)

Я любов. Я довго терплю, я милосердствую. Не заздрю, не величаюсь, не надимаюсь, не поводжусь нечемно, не шукаю тільки свого не рвусь до гніву, не думаю лихого. Не радію з неправди, усе зношу, усьому вірю, всього сподіваюсь, усе терплю. Я любов, яка ніколи не перестає, яка ніколи не може бути переможеною.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
490 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.