і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

Літературно - музична композиція "Тарас Шевченко - Геній і Пророк"

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

9


Любов Мишура, вчитель Бондарівської гімназії

Марківського району Луганської області

Літературно – музична композиція

«Тарас Шевченко – Геній і Пророк».

Мета: розширити знання учнів про життєвий і твор­чий шлях Т. Г. Шевченка, прищеплювати любов до Бать­ківщини і рідної мови; розвивати навички виразного читання поезії, пам'ять.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, прикрашений вишитим рушником, медіоустановка для демонстрації презентації про життя Т. Г. Шевченка, відеомонтажу « На прощу до Тараса», фонограми пісень «Думи мої, думи...», «Реве та стогне Дніпр широкий».

1 сторінка. « Доля Тараса»

( звучить музика)

Вчитель. Добрий день, шановні друзі!

Нас сьогодні зібрало свято.

Людей у цій залі, погляньте, багато.

Це свято Весни і свято Тараса,

Тож хай звучить слово його, як прикраса.

Зібралися ми на Шевченківське віче.

Бо Слово Тараса і сам він вічний!

Вас запросили ми гостинно до хати,

Щоб про Шевченка Вам розказати.

Ведучий І знову – березень… І знову линуть до нас думи геніального українського поета… Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Тараса Шевченка, яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим незрівнянною.

Ведучий. Тож відзначаючи роковини народження цієї надзвичайної людини, ще і ще раз дякуємо Всевишньому, що дарував українському народу такого Пророка.

Ведучий. Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

(На фоні музики?)

Ведучий. У кожного свій Шевченко, бо всяк вибирає у його спадщині те, що йому найближче.

Ведучий. А сам Шевченко - великий і вічний, невичерпний і нескінченний. Він росте і розвивається в часі, в історії і нам ще йти і йти до його осягнення. Шевченко завжди попереду. До нього треба доростати усім життям.

(Голос із-за куліс)

Голос. Два шляхи стелились перед ним… Дві дороги – дві Долі..

Аудіозапис « Дві долі» . (Виходить Шевченко із багато одягненою дівчиною)

Голос. Перша Доля поглядом палким шепотіла лагідно:

Доля І. … Доволі,

Ну, що тобі старі часи

З полинялим привидом гетьманським

Полиши, забудь, живи, як всі

Безтурботно, весело, по-панськи…

( виходить стара жінка, сивокоса, бідно одягнена)

Голос. Друга Доля мовчки підійшла,

Хусткою запнута сивокоса,

Строгим зором наче обпекла.

Доля ІІ. На тобі, мій сину, кобзу……

Та йди в народ, у рідну Україну.

І гучним словом її оспівай,

А доведеться бути на чужині ,

Ти витримай. Свій рідний край

не забувай.

(Запис пісні «Бандуристе, орле сизий». Шевченко сідає за стіл, бере в руки перо , пише. Встає. Задумливо читає поезію «Доля» Виходить за куліси)

Виходять святково одягнені діти, читають вірші

1. Серед імен, народів, рас

Його ім’я, як сонце сяє,

Надію й впевненість вселяє,

Усім знедолений Тарас.

2. Шевченко наш – землі окраса,

Її історія і слава,

Пов’язана з ім’ям Тараса

І незалежність і держава.

3. Він був пророком в Україні,

Любив народ стражденний свій,

Тому його шанують й нині

В державі вільній, молодій.

4. Його ім’я ввійшло навіки

В скрижалі вічної краси,

Й поезій повноводні ріки

В віках не змовкнуть голоси.

5. Тарасе, батьку ясночолий,

Ми Вам вклоняємось до ніг,

За мову рідну, спів чудовий,

За Україну, батьківський поріг.

  1. О мово рідна, ти багата,

Твій батько вічний, як народ,

І пісня лине хай крилата,

Про землю, що любив Пророк.

(Діти виконують пісню і танець «Зацвіла в долині червона калина»

Сторінка 2 . Дитинство Шевченка

В бур'янах

Тарас. (Чути Тарас виспівує пісню) Та й виріс я в наймах, в неволі, Та не було долі ніколи, та гей!.. (Забігає Оксана. Винувата, задихана. Шевченко швидко сунув у кишеню книжечку)

Оксана. Ти розсердився вже, Тарасе? Я, дурна, змолола щось, і потім самій стало сором. Та як почула,що ти співаєш, то ще стало жальчіше. Аж сюди оце прибігла.

Оксана. (Шевченко мовчить, похнюплений, не витираючи сліз) А я й не знала, що ти такий тонкосльозий. Я думала, як гайдамака, то він і не плаче.

Тарас. Я не гайдамака.

Оксана. А хто ж? Тарас. Старець! Піду в старці!

Оксана. Вигадай!

Тарас. А що ж? Навчуся грати на кобзі та й буду ходить по селах, як Перебендя.

Оксана. Та хіба ж ти каліка? Перебендя сліпий, тому й ходить, а ти ж видющий. Це ти дуриш усе. Чудний ти часом буваєш, Тарасе. (Тарас продовжує думку)

Тарас. А очі мені люди виб'ють, то й буду сліпий. Скажуть - нехай сироті сонце не... (схлипує) (Оксанка заспокоює)

Оксана. Тарасику! На що ти таке кажеш? Це ти вигадуєш? Я не дам! Скажи! Ну, скажи, що ти вигадуєш, а то заплачу! (Тарас випручується із Оксаниних обіймів.)

Тарас. Виб'ють очі, щоб сироті сонце не світило. Всі одцураються од мене, покинуть... Кому потрібний сліпий неборак... (Дівчинка не втерпіла, розплакалася)

Оксана (крізь сльози) Все одно я тебе не покину - буду за руку тебе, бідного, водити. (Діти обнялися і разом плачуть. Потім Оксана виходить, з’являється козак)

Зустріч Шевченка з козаком

Козак. Здоров був, хлопче!

Тарас. А здорово, дядьку!

Козак. Ти хто такий, хлопче?

Тарас. Я - Тарас, а по батькові Шевченком звуть.

Козак. А родина в тебе є?

Тарас. Я сирота: ні батька, ні неньки не маю, а брати мої та сестри весь день Божий мусять працювати на панщині... Та знаю я від діда Івана, що не завжди був мій рід у неволі. Знаю, що колись мої предки, славні козаки, у саму Візантію в походи ходили, бідних бранців християнських із бусурманської неволі визволяли. Славний був колись козачий рід!

Козак. А де ж живеш, хлопче?

Тарас. В тому селі, що там унизу, в Кирилівці, що належить панові Енгельгардові.

Козак. Та, значить, це твоя Батьківщина?

Тарас. Не тільки це село моя Батьківщина. Бо мої всі і лани широкополі, і Дніпро поміж зеленими берегами. Мій і Київ золотоверхий, і вся Україна - прекрасна - вся моя!

Козак. Вся кажеш?

Тарас. Вся, бо всю її люблю! А коли пісню давню, думу козацьку заспіваю, здається, що цілий світ мій.

Козак. А що ж ти тут у гаряче полуднє робиш?

Тарас. Ягнята стережу, та не свої. Але коли виросту, буду пісні-вірші писати про давню славу, про волю козацьку. Буду картини малювати, змалюю всю красу України, щоб усі знали, що кращої за неї нема в усьому світі!

Козак. Бачу, хлопче, ти той, кого я давненько шукаю! Ходи, зо мною! (Показує рукою). Оце, хлопче, давня воля спить. Це давня слава в землю закопана. Міцно заснула вона, та не навіки. На те я й шукаю по всій нашій землі хлопчини, що розбудить її! І знайшов тебе, мій сину.. Осі тобі, дитино, золоте перо, бо не шаблею будеш давню славу будити, а оцим пером. (Дає Тарасу перо)

1-й учень.

І виріс він, і кобзу взяв,

І струн її торкнувсь рукою

І пісня дивна полилась,

Сповита вічною тугою.

2-й учень.

В тій пісні людям він співав

Про щастя, про добро, про волю,

Будив зі сну, пророкував

їм вищу і найкращу долю.

Третя сторінка. Молоді роки

БІЛА НІЧ

Голос з-за куліс . Як добре, що в Петербурзі білі ночі! Хлопці сплять, а Тарасу не спиться. Голова його повна думок і мрій. Це його єдиний вільний час, він може думати, про що хоче.

Тарас іде садом, повертає в алею статуй. Бере в руки папір і починає малювати. Та думки, збудженні прогулянкою, не покидають його. Про що міг думати Тарас?

Тарас . Ех! Якби можна було заспівати рідну пісню, яку співали рідні сестри, мати, старий дід там, на далекій Україні. І летіла та пісня ярами, степами, над синім Дніпром.

Голос . Перед очима Тараса линуть широкі степи, зелені гаї і діброви, рідний Дніпро, то ласкавий і привітний з тихими вербами, що схиляються над ним, то непокірний, ревучий та могутній.

І замість того, щоб малювати, на рисувальному папері він записує свої пісні.

( звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» аудіо запис 1 куплет, приспів )

Сценка « Зустріч з Рєпніною»

Ведучий. Проявив себе Шевченко і як талановитий художник. Збулася заповітна мрія Тараса: звання вільного художника, посада вчителя малювання у Київському університеті.

Так в людському морі

Стрілися брати,

Що зуміли в горі

Щиро помогти.

Викупили друзі,

Вільним став Тарас!

Чом же серце в тузі?

Біль чому не згас?

Ведуча. 1843 рік. Декабрист Олексій Капніст знайомить Шевченка з родиною князя Рєпніна.. Варвара Миколаївна – донька князя, нехтуючи плітками, сприйняла колишнього кріпака як рівного.

(Лунає музика. Пари у вечірніх нарядах розмовля­ють. Виходять Шевченко і декабрист Олексій Капніст. До них наближається Рєпніна. )

Рєпніна. Добрий вечір, Олексію!

Капніст. Добрий вечір! Варваро Миколаївно, дозвольте відрекомендувати — мій товариш, Тарас Шевченко, поет, художник. Я, до речі, вже Вам про нього розповідав.

Рєпніна. Так. І досить багато. Приємно по­знайомитись.

Капніст. Тарас Григорович признався мені, що мріє побачити Вашу знамениту картинну га­лерею.

Рєпніна. З радістю Вас обох туди запрошую. А ще у мого батька рідкісна бібліотека. 17 тисяч .томів. Отже, без сорому можете звертатися за книжками,

Шевченко. Дякую.

Капніст. Думаю, у мого друга буде час почи­тати. Я хочу просити його зробити копію портрета вашого батька, якщо ви не проти, звичайно.

Рєпніна. Навіть так... (Зніяковіла. Пауза,)

Капніст. Якийсь ти, Тарасе Григоровичу сьо­годні не говіркий.

Шевченко. Просто тихий янгол пролетів.

Рєпніна. А Ви вмієте розмовляти з янголами? То розкажіть нам, про що вони говорять!

Шевченко. Ліпше я Вам напишу

Рєпніна. То будь ласка. Ось тут є перо і бумага.

(Шевченко сідає за стіл. Пише. Звучить вальс. Пари танцюють. Після танцю Рєпніна підходить до Шев­ченка).

Шевченко. Слухайте, це тільки для Вас.
( Рєпніна вихоплює аркуш. Читає.)

На память княжне Варваре Николаевне Репниной

ПОСВЯЩЕНИЕ

Душе с прекрасным назначеньем

Должно любить, терпеть, страдать;

И дар господний, вдохновенье,

Должно слезами поливать.

Рєпніна ніяковіє. Шевченко продовжує читати напам'ять.

Для вас понятно это слово!..
Для вас я радостно сложил
Свои житейские оковы.

Священнодействовал я снова

И слезы в звуки перелил. ...

Ваш добрый ангел осенил

Меня бессмертными крылами .

И тихостройными речами

Мечты о рае пробудил.

Рєпніна. Я навіть не сподівалась... Дякую.

Шевченко. Можна я вам ще напишу.

Рєпніна. Сподіваюсь, ми будемо довго і бага­то ще писати одне одному, бо ви оселились у моєму серці.

Ведучий. Все склалося саме так. Між Шев­ченком і Рєпніною встановилися особливо теплі стосунки, які підтримували Тараса Григоровича в тяжкі роки заслання.

Сторінка № 4. Зрілість Шевченка

1 учень. Тарасу жаль, безмежно жаль

Із волею і друзями прощатись.

А серце давить і гнітить печаль.

Він на чужину мусить вирушати.

2 учень. Десь там позаду - Україна і Дніпро,

Зоря у небі високо сіяє.

Якби у краї тім було добро,

Якою була б доля? А хто знає…

( Вчителі виконують пісню « Зоре моя вечірняя»)

5 сторінка На прощу до Тараса

/ Відео про Тарасову гору /

1 учень. Ні арешти і жорсткі переслідування, ні вогкі і темні каземати , ні заслання і солдатчина не змогли зігнути Тараса Шевченка.

Він увійшов в історію української культури як видатний поет, прозаїк, драматург, художник, творець нової літератури та літературної мови.

2 учень. Вже більше 150 років минуло відтоді¸ як перестало битися його серце. Але світлий образ великого Кобзаря безсмертний і вічний, як і сам народ, що породив його.

Авторські вірші

1). На прощу до Тараса. / Одінцова Оля/

На прощу до Тараса

Поспішають до Тараса на прощу весною

Маленькії діти й люди з сивиною.

Поспішають до Тараса, несуть йому квіти,

Люблять батька – кобзаря. Правди ніде діти.

І далеко його видно на Тарасовій горі,

« Заповіт» тихо лунає і вдень, й на зорі.

І хлюпочуться об берег Дніпровії хвилі,

Ніби хочуть змить назавжди лихо знавісніле.

Ми тебе, Тарасе любий, повік не забудемо.

Ти любив вкраїнську мову, і ми її любимо.

Ти боровся за народ , думав про Вкраїну.

І за це тебе шанує вся наша родина.

2). Наш Кобзар. /Тіщенко Поля/

Наш Кобзар

Тарас Шевченко – мій і твій…Усіх!

Про нього знає цілий світ уже.

Він – наш духовний вічний оберіг –

Оселю українську береже.

До нього прислухаємось щокрок,

З ним радимося завжди, повсякчас.

Тарас Шевченко – Геній і Пророк.

Його « Кобзар» - вода жива для нас!

3). Про Шевченка пісня лине. /Мишура Сабіна/

Про Шевченка пісня лине

Марківщино рідна, моя сторона,

Ти у всьому світі для мене одна.

Люблю я простори, річки і гаї,

Як співають пісню в саду солов’ї.

Луганщино рідна, святая земля.

Тут Шевченка слава мене окриля.

Хай про нього пісня полине в світи,

Україну шанувати будем я і ти.

Україно рідна, мій казковий край,

Пісеньку веселу з нами заспівай.

Хай душа сміється й до неба зліта,

І живуть щасливо люди многії літа

4). Вчитель. Сьогодні нас побачивши, ти б сказав, Тарасе:

” Зоря рідної Вкраїни ніколи не згасне.

Під святими куполами зібралися люди,

Освятилася їх воля – з ними правда буде.

Засяяла Україна і стала багата,

Піснею хай повниться українська хата .“

  • Пісня « У нас на Україні» звучить у виконанні дітей.

Всі виходять на сцену

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Нас у школі щороку збирає свято. Людей приходить на нього багато. Це свято Весни і свято Тараса. Тож хай звучить слово його, як прикраса. Збираємось ми на Шевченківське віче, бо Слово Тараса і сам він вічний! Він боровся за народ , думав про Вкраїну. І за це його шанує вся наша родина.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Технологія розвитку критичного мислення у сучасному освітньому середовищі»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
590 грн
295 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти