Взяти участь
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень 2.0».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Літературно-музична композиція Безсмертна Леся Українка була і є навік жива

Курс:«Основи фінансової грамотності»
Часнікова Олена Володимирівна
72 години
2700 грн
390 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №SJ494274
За публікацію цієї методичної розробки Мікуляк Ніна Василівна отримав(ла) свідоцтво №SJ494274
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Учитель української мови і літератури

Калинівського НВК Мікуляк Н.В.

Літературно-музична композиція

до Дня народження

Лесі Українки

Безсмертна Леся Українка

Була і є навік жива

  Ведучий
   Є люди,як свічки,-
   Згорають,відходять у небуття.
   Є люди, як зірки,-
   Горять, і світять все життя.
    Зіркою такої величини є геніальна українська поетеса Леся Українка. Людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування, чиє ім'я овіяне особливою всенародною любов'ю.    

Інсценізація "Зустріч Лесі Українки зі своїм героєм Лукаше
   Лукаш Ти, дівчино, в які світи мандруєш?
    Леся Українка  Я до людей. 
   Лукаш А як твоє імення?. 
   Леся Українка   Леся.
    Лукаш А де зросла ти, дівчино вродлива?
    Леся Українка
   Мене весна при  лузі породила,
   Заквітчана у проліски...
   Водила вона мене за руку на лани,
   На луки дальні, до верби старої,
   Розщепленої громом весняним.
   Водицею з криниці степової
   Щоранку напувала.
   Там вперше я відчула муку пісні,
   Яка співцеві сну не принесе,
   І сіятиме слово молоде. 
   І я тепер на шлях ступаю,
   До вас я поспішаю.       

Ведучий Вона  народжена у співучому поліському краї, виростала серед казок, легенд, народних звичаїв і обрядів.
   Сценка «Мамо, іде вже зима»

 Леся маленька      
   Мамо, іде вже зима,
   Снігом травицю вкриває,
   Мамо, чи кожна пташина
   В вирій на зиму літає?
   Мати       
   Ні, не кожна…
   Онде, бачиш, пташина сивенька
   Скаче швидко отам, біля хати, - 
   Леся               
   Чому ж вона не втіка?
   Нащо морозу чека?
   Мати        
   Не боїться морозу вона.
   Жде, що знову прийде весна.
   Леся               
   Нащо ж співає? Чудна!
   Краще б шукала зерна!
   Мати       
   Спів пташині – потіха одна, - 
   Хоч голодна, співа веселенько,
   Жде, що знову прилине весна.
   Тішся, дитино, поки ще маленька.
   Ти ж бо живеш навесні.

 Ще твоя душа літає легенько,
   Ще твої мрії ясні.

Звучить пісня на слова Л.Українки «Весна» . Учні під цю ж пісню танцюють танок весни.

Леся: - Як гарно, як багато дерев! Жаль, що нема нікого живого. 
  Мати: - Що ти, донечко, всі дерева живі, і кущі, і квіти. Та й у лісі не самі дерева. Тут можна зустріти і лісовика, і мавку.
   Леся: - А хто така мавка?
   Мати: - Мавка - дівчина - лісовичка надзвичайної краси. Очі зелені, волосся чорне. Любить гойдатися на вітах беріз. 

  Ведучий

У місячні ночі, коли ліс, що підходив  до  саду  в   Колодяжному, сповнювався солов'їними співами, Леся не могла заснути. Тихо викрадалася з дому і йшла шукати мавку. Дівчинці хотілося написати про неї казку.
  Ведуча

І написала. її дитячі мрії, спогади про мавок, лісовиків пізніше вилилися у прекрасну казку волинської землі "Лісову пісню".
   Учениця

Я чую, ніби ліс Волині
Шепоче Лесі Українці
Свої казки, свої балади,
  Пісні народні і коляди.
   
   До неї Мавка прибігала,         Їй Лісовик примружливо всміхався
   Віночком Лесю прикрашала.    І Водяний із дна ріки піднявся
   Русалка голосом – дзвіночком,     Лукаш для неї грає на Сопілці
   Кружляла з нею у таночку.        А потерчата дивляться з водиці

Інсценізація уривку з драми-феєрії «Лісова пісня»

Надходить Лукаш з оберемком хмизу, кладе перед дядьком, виймає з-за пазухи кресало й губку й розпалює вогонь.

Л у к а ш Ось нате, дядьку, грійтеся.

Л е в Спасибі. Ти догоджаєш дядькові старому. (Розпалює коло вогню люльку). Тепер що іншого!

(Вкладається проти вогню на траві, поклавши кошеля під голову, пакає люльку і жмуриться на вогонь).

Л у к а ш

Якби ви, дядьку,

якої байки нагадали.

Л е в Бач! умалився!.. А ти б якої хтів? Про Оха-чудотвора? Про Трьомсина?

Л у к а ш

Такі я чув! Ви вмієте інакших, що їх ніхто не вміє.

Л е в (надумавшись) Ну, то слухай:

Я про Царівну-Хвилю розкажу.

(Починає спокійним, співучим, розмірним голосом).

Якби нам хата тепла

та люди добрі,

казали б ми казку,

баяли байку

до самого світа...

За темними борами,

та за глибокими морями,

та за високими горами

то єсть там дивний-предивний край,

де панує Урай.

Що в тому краю сонце не сідає,

місяць не погасає,

а ясні зорі по полю ходять,

таночки водять.

Отож у найкращої Зорі та знайшовся син

Білий Палянин.

На личку білий,

на вроду милий,

золотий волос по вітру має,

а срібна зброя в рученьках сяє...

Л у к а ш

Ви ж про Царівну мали.

Л е в

Та зажди!..

От як став Білий Палянин до літ доходжати,

став він собі думати-гадати,

про своє життя розважати:

"З усіх я, — каже, — вродою вдався,

а ще ж бо я долі не діждався.

Порадь мене, Зірнице-мати,

де мені пари шукати:

чи межи боярством,

преславним лицарством,

чи межи князівством,

чи межи простим поспільством?

Що хіба яка царівна

та була б мені рівна..."

(Починає дрімати).

От і пішов він до синього моря,

і розіклав на березі перлове намисто...

Л у к а ш Відай, ви, дядьку, щось тут проминули.

Л е в

Хіба?.. Та ти ж бо вже не заважай!

...От і розбіглася на морі супротивна хвиля,

а з теї хвилі вилетіли коні,

як жар, червоні,

у червону колясу запряжені...

А на тій колясі...

(Змовкає, зложений сном).

Л у к а ш Та й хто ж на тій колясі був? Царівна?

Л е в (крізь сон) Га?.. Де?.. Яка царівна?..

Л у к а ш Вже й заснули!

Танцювальна композиція русалок

Ведучий

Я знала Лесю Українку

Живу, тривожну, молоду,-

Вона, мов квітка у барвінку,

Цвіла в поліському саду.

Вітри піснями захлинались,

Ліси шуміли навкруги

І в срібні роси одягались

Ранкові в маревах луги.

Ходила Мавка – чарівниця.

Когось шукала між дерев,

І знав, хто їй ночами сниться,

Мешканець лісу – дядько Лев.

Не стерлась райдужна сторінка.

Не вмерла пісня лісова,

Безсмертна Леся Українка

Була і є навік жива.

Сумує й тужить, мов душа сопілка,

І мавку викликає край села,

Шепоче вітру, мов сестриця гілка,

Любов і пам’ять – вічні два крила

Інсценізація уривку з драми-феєрії «Лісова пісня»

М а т и (виходить із-за хати)

Се так ти жнеш? А ти се так городиш?

Лукаш поспішно поволік дерево за хату.

Коли ти, дівонько, не хочеш жати,

то я ж тебе не силую. Вже якось

сама управлюся, а там на вісень,

дасть біг, знайду собі невістку в поміч.

Там є одна вдовиця — моторненька, —

сама припитувалась через люди,

то я сказала, що аби Лукаш

був не від того... Ну, давай вже, любко,

мені серпочка — другого ж немає.

М а в к а

Я жатиму. Ідіть до конопель.

Мати йде через галяву до озера і криється за очеретом.

Мавка замахує серпом і нахиляється до жита. З жита раптом виринає Русалка Польова; зелена одіж на їй просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать;

на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплутались рожеві квіти з куколю, ромен, березка.

Р у с а л к а П о л ь о в а

(з благанням кидається до Мавки)

Сестрице, пошануй!

Краси моєї не руйнуй!

М а в к а

Я мушу.

Р у с а л к а П о л ь о в а

Уже ж мене пошарпано,

всі квітоньки загарбано,

всі квітоньки-зірниченьки

геть вирвано з пшениченьки!

Мак мій жаром червонів,

а тепер він почорнів,

наче крівця пролилася,

в борозенці запеклася...

М а в к а

Сестрице, мушу я! Твоя краса

на той рік ще буйніше залишає,

а в мене щастя як тепер зов'яне,

то вже не встане!

Р у с а л к а П о л ь о в а

(ламає руки і хитається від горя, як од вітру колос)

Ой горенько! косо моя!

косо моя золотая!

Ой лишенько! красо моя!

красо моя молодая!..

М а в к а

Твоїй красі вік довгий не судився,

на те вона зроста, щоб полягати.

Даремне ти благаєш так мене, —

не я, то інший хто її зожне.

Р у с а л к а П о л ь о в а

Глянь, моя сестро, ще хвиля гуляє

з краю до краю.

Дай нам зажити веселого раю,

поки ще літечко сяє,

поки ще житечко не полягло, —

ще ж неминуче до нас не прийшло!

Хвильку! Хвилиночку! Мить одну, рідная!

Потім поникне краса моя бідная,

ляже додолу сама...

Сестро! не будь як зима,

що не вблагати її, не вмолити!

М а в к а

Рада б я волю вволити,

тільки ж сама я не маю вже волі.

Р у с а л к а П о л ь о в а

(шепче, схилившись Мавці до плеча)

Чи ж не трапляється часом на полі

гострим серпочком поранити руку?

Сестронько! зглянься на муку!

Крапельки крові було б для рятунку доволі.

Що ж? Хіба крові не варта краса?

М а в к а

(черкає себе серпом по руці, кров бризкає на золоті коси Русалки Польової)

Ось тобі, сестро, яса!

Русалка Польова клониться низько перед Мавкою, дякуючи, і никне в житі.

Пісня

Ведучий

 Подиву гідне багатство творчості Лесі Українки. Політична, пейзажна, психологічно-інтимна лірика, поезії, казки, легенди, а ще оповідання, новели, нариси, драматичні твори, а ще переклади з іншомовних літератур; росіської,  польської,   німецької, французької, англійської, з давньої єгипетської, індійської і старогрецької мов.
    Ведуча Поет-лірик, драматург - новатор, прозаїк, публіцист, критик... Боротьба і праця. Таким був зміст усього життя безнадійно тяжкохворої Лесі Українки, життя, гідне подиву і захоплення.

Ведучий

Муки виснажували її з дитинства. З раннього віку навчилася вона «крізь сльози сміятись». Вже в 10 років з’явилися перші ознаки туберкульозу лівої ноги, а незабаром лівої руки. Потім хвороба перекинулася на легені і нирки. В одному з листів 1912 року Леся називає своє життя постійною війною з сухотами. За цю «тридцятилітню війну» вона перенесла кілька складних і болючих операцій. Прикута до ліжка, довго перебувала в гіпсі, ходила то за допомогою милиць, то за допомогою складного і тяжкого апарата на нозі. Лікувалася в Криму, Одесі, в Бессарабії і Болгарії, Німеччині та Італії, в Єгипті і Грузії. В її житті була постійна і невблаганна війна тіла і духу. Устами своєї героїні Касандри поетеса передрікає свою подальшу долю:

Леся Українка (на фоні музики, сидячи в кріслі)

«…мені здається, що я маю перед собою якусь велику битву, з якої вийду переможцем або зовсім не вийду. Коли у мене справді є талант, то він не загине, - то не талант, що погибає від туберкульозу чи істерії! Нехай і заважають мені сі лиха, але зате, хто знає, чи не кують вони мені такої зброї, якої нема в інших, здорових людей…»


 Ведучий

 Дай ніжності , Лесю ,бо дуже жорстоке життя
   Дай сили , бо важко ,ой важко буває боротись.
   Дай мужності ,впертості ,геть прожени забуття
   Дай втримати  віру , а душам не дай розколотись

   О! Дівчино горда, порадь ,як любов осягти
   І як нам усім так навчитися палко кохати,
   Щоб аж до останнього так ,як уміла це ти
   І , навіть , якщо за любов не діждемося  плати

   Навчи  нас  народ  свій  любити  і мову його.
   Навчи нас у кожній  людині щось гарне шукати.
   Ми станемо вищими , Лесю , від слова твого.
   Від пісні твоєї , яку нам судилось співати.

Ведучий

Широкий світ захоплень. Серед них чільне місце посідає музика.
На думку сестри Ольги, Леся могла б стати не тільки першокласною піаністкою, а й композитором, бо в музиці виливала всю свою душу. І гра її була прекрасною. “Як Леся грала, – згадувала сестра, – то ми всі сиділи тихесенько і слухали – не могли наслухатися її музики”.

Леся Українка. (Підходить до фортепіано)

Мій давній друже! Мушу я з тобою

Розстатися надовго... Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Вповідувать думки веселі і сумні.

То ж при тобі, мій друже давній, вірний,

Пройшло життя дитячеє моє.

Як сяду при тобі я в час вечірній,

Багато спогадів тоді встає!

Розстаємось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я не матиму де дітися з журбою...

Прощай же, давній, любий друже мій!

Ведучий

І як же треба було долі жорстоко познущатися з Лесі,щоб приректи її на тридцятилітню війну зі страшною хворобою — туберкульозом,який вразив її на порі одинадцятої весни, і поступово руйнуючи організм, привів до тяжких операцій та нелюдських страждань. Та не вдалося хворобі зламати надлюдську волю поетеси,не вдалося заволодіти її душею і розумом.

Ведучий

Світ опускався на коліна,

Камінний вік хилився ниць,

І прилітала Україна

До мертвих Лесиних зіниць.

Над всі недолі та потали

Над страсті всі та над бої

Безсмертя Лесине вростало

В народ, що породив її.

І квола невисока жінка

Лице підводила бліде,

Народжувалася Україна

Для світу, що над смерть гряде

Відео «Незнана Леся»

 Так, ти жива, ти будеш вічно жити,
    Бо в серці маєш те, що не вмирає. 

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
літературно-музична композиція
  • Додано
    27.02.2018
  • Розділ
    Українська мова
  • Клас
    10 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    195
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер матеріала
    SJ494274
  • Вподобань
    0
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1000 грн
249 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №SJ494274
За публікацію цієї методичної розробки Мікуляк Ніна Василівна отримав(ла) свідоцтво №SJ494274
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Зима – 2018-2019»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти