і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »

Літературно-музична композиція Безсмертна Леся Українка була і є навік жива

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Учитель української мови і літератури

Калинівського НВК Мікуляк Н.В.

Літературно-музична композиція

до Дня народження

Лесі Українки

Безсмертна Леся Українка

Була і є навік жива

  Ведучий
   Є люди,як свічки,-
   Згорають,відходять у небуття.
   Є люди, як зірки,-
   Горять, і світять все життя.
    Зіркою такої величини є геніальна українська поетеса Леся Українка. Людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування, чиє ім'я овіяне особливою всенародною любов'ю.    

Інсценізація "Зустріч Лесі Українки зі своїм героєм Лукаше
   Лукаш Ти, дівчино, в які світи мандруєш?
    Леся Українка  Я до людей. 
   Лукаш А як твоє імення?. 
   Леся Українка   Леся.
    Лукаш А де зросла ти, дівчино вродлива?
    Леся Українка
   Мене весна при  лузі породила,
   Заквітчана у проліски...
   Водила вона мене за руку на лани,
   На луки дальні, до верби старої,
   Розщепленої громом весняним.
   Водицею з криниці степової
   Щоранку напувала.
   Там вперше я відчула муку пісні,
   Яка співцеві сну не принесе,
   І сіятиме слово молоде. 
   І я тепер на шлях ступаю,
   До вас я поспішаю.       

Ведучий Вона  народжена у співучому поліському краї, виростала серед казок, легенд, народних звичаїв і обрядів.
   Сценка «Мамо, іде вже зима»

 Леся маленька      
   Мамо, іде вже зима,
   Снігом травицю вкриває,
   Мамо, чи кожна пташина
   В вирій на зиму літає?
   Мати       
   Ні, не кожна…
   Онде, бачиш, пташина сивенька
   Скаче швидко отам, біля хати, - 
   Леся               
   Чому ж вона не втіка?
   Нащо морозу чека?
   Мати        
   Не боїться морозу вона.
   Жде, що знову прийде весна.
   Леся               
   Нащо ж співає? Чудна!
   Краще б шукала зерна!
   Мати       
   Спів пташині – потіха одна, - 
   Хоч голодна, співа веселенько,
   Жде, що знову прилине весна.
   Тішся, дитино, поки ще маленька.
   Ти ж бо живеш навесні.

 Ще твоя душа літає легенько,
   Ще твої мрії ясні.

Звучить пісня на слова Л.Українки «Весна» . Учні під цю ж пісню танцюють танок весни.

Леся: - Як гарно, як багато дерев! Жаль, що нема нікого живого. 
  Мати: - Що ти, донечко, всі дерева живі, і кущі, і квіти. Та й у лісі не самі дерева. Тут можна зустріти і лісовика, і мавку.
   Леся: - А хто така мавка?
   Мати: - Мавка - дівчина - лісовичка надзвичайної краси. Очі зелені, волосся чорне. Любить гойдатися на вітах беріз. 

  Ведучий

У місячні ночі, коли ліс, що підходив  до  саду  в   Колодяжному, сповнювався солов'їними співами, Леся не могла заснути. Тихо викрадалася з дому і йшла шукати мавку. Дівчинці хотілося написати про неї казку.
  Ведуча

І написала. її дитячі мрії, спогади про мавок, лісовиків пізніше вилилися у прекрасну казку волинської землі "Лісову пісню".
   Учениця

Я чую, ніби ліс Волині
Шепоче Лесі Українці
Свої казки, свої балади,
  Пісні народні і коляди.
   
   До неї Мавка прибігала,         Їй Лісовик примружливо всміхався
   Віночком Лесю прикрашала.    І Водяний із дна ріки піднявся
   Русалка голосом – дзвіночком,     Лукаш для неї грає на Сопілці
   Кружляла з нею у таночку.        А потерчата дивляться з водиці

Інсценізація уривку з драми-феєрії «Лісова пісня»

Надходить Лукаш з оберемком хмизу, кладе перед дядьком, виймає з-за пазухи кресало й губку й розпалює вогонь.

Л у к а ш Ось нате, дядьку, грійтеся.

Л е в Спасибі. Ти догоджаєш дядькові старому. (Розпалює коло вогню люльку). Тепер що іншого!

(Вкладається проти вогню на траві, поклавши кошеля під голову, пакає люльку і жмуриться на вогонь).

Л у к а ш

Якби ви, дядьку,

якої байки нагадали.

Л е в Бач! умалився!.. А ти б якої хтів? Про Оха-чудотвора? Про Трьомсина?

Л у к а ш

Такі я чув! Ви вмієте інакших, що їх ніхто не вміє.

Л е в (надумавшись) Ну, то слухай:

Я про Царівну-Хвилю розкажу.

(Починає спокійним, співучим, розмірним голосом).

Якби нам хата тепла

та люди добрі,

казали б ми казку,

баяли байку

до самого світа...

За темними борами,

та за глибокими морями,

та за високими горами

то єсть там дивний-предивний край,

де панує Урай.

Що в тому краю сонце не сідає,

місяць не погасає,

а ясні зорі по полю ходять,

таночки водять.

Отож у найкращої Зорі та знайшовся син

Білий Палянин.

На личку білий,

на вроду милий,

золотий волос по вітру має,

а срібна зброя в рученьках сяє...

Л у к а ш

Ви ж про Царівну мали.

Л е в

Та зажди!..

От як став Білий Палянин до літ доходжати,

став він собі думати-гадати,

про своє життя розважати:

"З усіх я, — каже, — вродою вдався,

а ще ж бо я долі не діждався.

Порадь мене, Зірнице-мати,

де мені пари шукати:

чи межи боярством,

преславним лицарством,

чи межи князівством,

чи межи простим поспільством?

Що хіба яка царівна

та була б мені рівна..."

(Починає дрімати).

От і пішов він до синього моря,

і розіклав на березі перлове намисто...

Л у к а ш Відай, ви, дядьку, щось тут проминули.

Л е в

Хіба?.. Та ти ж бо вже не заважай!

...От і розбіглася на морі супротивна хвиля,

а з теї хвилі вилетіли коні,

як жар, червоні,

у червону колясу запряжені...

А на тій колясі...

(Змовкає, зложений сном).

Л у к а ш Та й хто ж на тій колясі був? Царівна?

Л е в (крізь сон) Га?.. Де?.. Яка царівна?..

Л у к а ш Вже й заснули!

Танцювальна композиція русалок

Ведучий

Я знала Лесю Українку

Живу, тривожну, молоду,-

Вона, мов квітка у барвінку,

Цвіла в поліському саду.

Вітри піснями захлинались,

Ліси шуміли навкруги

І в срібні роси одягались

Ранкові в маревах луги.

Ходила Мавка – чарівниця.

Когось шукала між дерев,

І знав, хто їй ночами сниться,

Мешканець лісу – дядько Лев.

Не стерлась райдужна сторінка.

Не вмерла пісня лісова,

Безсмертна Леся Українка

Була і є навік жива.

Сумує й тужить, мов душа сопілка,

І мавку викликає край села,

Шепоче вітру, мов сестриця гілка,

Любов і пам’ять – вічні два крила

Інсценізація уривку з драми-феєрії «Лісова пісня»

М а т и (виходить із-за хати)

Се так ти жнеш? А ти се так городиш?

Лукаш поспішно поволік дерево за хату.

Коли ти, дівонько, не хочеш жати,

то я ж тебе не силую. Вже якось

сама управлюся, а там на вісень,

дасть біг, знайду собі невістку в поміч.

Там є одна вдовиця — моторненька, —

сама припитувалась через люди,

то я сказала, що аби Лукаш

був не від того... Ну, давай вже, любко,

мені серпочка — другого ж немає.

М а в к а

Я жатиму. Ідіть до конопель.

Мати йде через галяву до озера і криється за очеретом.

Мавка замахує серпом і нахиляється до жита. З жита раптом виринає Русалка Польова; зелена одіж на їй просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать;

на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплутались рожеві квіти з куколю, ромен, березка.

Р у с а л к а П о л ь о в а

(з благанням кидається до Мавки)

Сестрице, пошануй!

Краси моєї не руйнуй!

М а в к а

Я мушу.

Р у с а л к а П о л ь о в а

Уже ж мене пошарпано,

всі квітоньки загарбано,

всі квітоньки-зірниченьки

геть вирвано з пшениченьки!

Мак мій жаром червонів,

а тепер він почорнів,

наче крівця пролилася,

в борозенці запеклася...

М а в к а

Сестрице, мушу я! Твоя краса

на той рік ще буйніше залишає,

а в мене щастя як тепер зов'яне,

то вже не встане!

Р у с а л к а П о л ь о в а

(ламає руки і хитається від горя, як од вітру колос)

Ой горенько! косо моя!

косо моя золотая!

Ой лишенько! красо моя!

красо моя молодая!..

М а в к а

Твоїй красі вік довгий не судився,

на те вона зроста, щоб полягати.

Даремне ти благаєш так мене, —

не я, то інший хто її зожне.

Р у с а л к а П о л ь о в а

Глянь, моя сестро, ще хвиля гуляє

з краю до краю.

Дай нам зажити веселого раю,

поки ще літечко сяє,

поки ще житечко не полягло, —

ще ж неминуче до нас не прийшло!

Хвильку! Хвилиночку! Мить одну, рідная!

Потім поникне краса моя бідная,

ляже додолу сама...

Сестро! не будь як зима,

що не вблагати її, не вмолити!

М а в к а

Рада б я волю вволити,

тільки ж сама я не маю вже волі.

Р у с а л к а П о л ь о в а

(шепче, схилившись Мавці до плеча)

Чи ж не трапляється часом на полі

гострим серпочком поранити руку?

Сестронько! зглянься на муку!

Крапельки крові було б для рятунку доволі.

Що ж? Хіба крові не варта краса?

М а в к а

(черкає себе серпом по руці, кров бризкає на золоті коси Русалки Польової)

Ось тобі, сестро, яса!

Русалка Польова клониться низько перед Мавкою, дякуючи, і никне в житі.

Пісня

Ведучий

 Подиву гідне багатство творчості Лесі Українки. Політична, пейзажна, психологічно-інтимна лірика, поезії, казки, легенди, а ще оповідання, новели, нариси, драматичні твори, а ще переклади з іншомовних літератур; росіської,  польської,   німецької, французької, англійської, з давньої єгипетської, індійської і старогрецької мов.
    Ведуча Поет-лірик, драматург - новатор, прозаїк, публіцист, критик... Боротьба і праця. Таким був зміст усього життя безнадійно тяжкохворої Лесі Українки, життя, гідне подиву і захоплення.

Ведучий

Муки виснажували її з дитинства. З раннього віку навчилася вона «крізь сльози сміятись». Вже в 10 років з’явилися перші ознаки туберкульозу лівої ноги, а незабаром лівої руки. Потім хвороба перекинулася на легені і нирки. В одному з листів 1912 року Леся називає своє життя постійною війною з сухотами. За цю «тридцятилітню війну» вона перенесла кілька складних і болючих операцій. Прикута до ліжка, довго перебувала в гіпсі, ходила то за допомогою милиць, то за допомогою складного і тяжкого апарата на нозі. Лікувалася в Криму, Одесі, в Бессарабії і Болгарії, Німеччині та Італії, в Єгипті і Грузії. В її житті була постійна і невблаганна війна тіла і духу. Устами своєї героїні Касандри поетеса передрікає свою подальшу долю:

Леся Українка (на фоні музики, сидячи в кріслі)

«…мені здається, що я маю перед собою якусь велику битву, з якої вийду переможцем або зовсім не вийду. Коли у мене справді є талант, то він не загине, - то не талант, що погибає від туберкульозу чи істерії! Нехай і заважають мені сі лиха, але зате, хто знає, чи не кують вони мені такої зброї, якої нема в інших, здорових людей…»


 Ведучий

 Дай ніжності , Лесю ,бо дуже жорстоке життя
   Дай сили , бо важко ,ой важко буває боротись.
   Дай мужності ,впертості ,геть прожени забуття
   Дай втримати  віру , а душам не дай розколотись

   О! Дівчино горда, порадь ,як любов осягти
   І як нам усім так навчитися палко кохати,
   Щоб аж до останнього так ,як уміла це ти
   І , навіть , якщо за любов не діждемося  плати

   Навчи  нас  народ  свій  любити  і мову його.
   Навчи нас у кожній  людині щось гарне шукати.
   Ми станемо вищими , Лесю , від слова твого.
   Від пісні твоєї , яку нам судилось співати.

Ведучий

Широкий світ захоплень. Серед них чільне місце посідає музика.
На думку сестри Ольги, Леся могла б стати не тільки першокласною піаністкою, а й композитором, бо в музиці виливала всю свою душу. І гра її була прекрасною. “Як Леся грала, – згадувала сестра, – то ми всі сиділи тихесенько і слухали – не могли наслухатися її музики”.

Леся Українка. (Підходить до фортепіано)

Мій давній друже! Мушу я з тобою

Розстатися надовго... Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Вповідувать думки веселі і сумні.

То ж при тобі, мій друже давній, вірний,

Пройшло життя дитячеє моє.

Як сяду при тобі я в час вечірній,

Багато спогадів тоді встає!

Розстаємось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я не матиму де дітися з журбою...

Прощай же, давній, любий друже мій!

Ведучий

І як же треба було долі жорстоко познущатися з Лесі,щоб приректи її на тридцятилітню війну зі страшною хворобою — туберкульозом,який вразив її на порі одинадцятої весни, і поступово руйнуючи організм, привів до тяжких операцій та нелюдських страждань. Та не вдалося хворобі зламати надлюдську волю поетеси,не вдалося заволодіти її душею і розумом.

Ведучий

Світ опускався на коліна,

Камінний вік хилився ниць,

І прилітала Україна

До мертвих Лесиних зіниць.

Над всі недолі та потали

Над страсті всі та над бої

Безсмертя Лесине вростало

В народ, що породив її.

І квола невисока жінка

Лице підводила бліде,

Народжувалася Україна

Для світу, що над смерть гряде

Відео «Незнана Леся»

 Так, ти жива, ти будеш вічно жити,
    Бо в серці маєш те, що не вмирає. 

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
літературно-музична композиція
  • Додано
    27.02.2018
  • Розділ
    Українська мова
  • Клас
    10 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    253
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер матеріала
    SJ494274
  • Вподобань
    0
Курс:«Розвиток особистості на всіх вікових етапах життя»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь