Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Креативні методики читання, що мотивують та виховують
»
Взяти участь Всі події

Літературно-мистецікий захід « Калинове намисто!»

Культура

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

14.03.2020

262

0

0

Опис документу:
: Розвивати художно - естетичні , вокальні і хореографічні здібності дошкільників. Формувати інтонаційну виразність мови. Удосконалювати вміння працювати з мікрофоном. Виховувати правила поведінки під час мистецьких заходів.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

« Калинове намисто!»

Літературно-мистецький захід з активною участю батьків

 

Мета заходу: Розвивати художно - естетичні , вокальні і хореографічні здібності дошкільників. Формувати інтонаційну виразність мови. Удосконалювати вміння працювати з мікрофоном. Виховувати правила поведінки під час мистецьких заходів.

 

Звучить мелодія, діти підгрупками забігають до залу.

 

1група з листочками в руках.

  • Листя з лип і беріз осипається

за стебло верболіз зачіпляється

стали трави, стежки золотистими

а тоненькі гілки та й безлистими. ( танцюють)

2 групка з паперовими лелеками

-          В осінньому небі лелеки летіли

            мені на прощання махнули крильми,

прощайте, лелеки мої білокрилі

знайдіть в чужім краї тепло між людьми.

За моря далекі і за три землі

Журавлі й лелеки літо понесли. . ( танцюють)

3група заходить в руках- овочі.

  • осінь- щедра господиня

гарбузи, картопля, дині

морква, перець, буряки

вже повнісінькі льохи

Все що літо нас прияло

Осінь у комори склала. . ( танцюють)

4 групка дітей – з фруктами.

            - осінь дише сливами

Осінь пахне грушами

Що в росі купаються,

Соком наливаються.

Яблука між вітами

Сяють самоцвітами,

Виноград над криницею

Синьою зірницею. . ( танцюють)

5 підрупа – з квітами.

            - небеса прозорі, мов глибінь ріки

            Падають як зорі з явора листки,

А над полем нитка

Дзвонить, як струна,

Зажурилась квітка,

Чує сніг вона.

  • Вітер плаче, вітер виє

Дощ осінній дрібно сіє

Жовкне листя, в’януть квіти,

Скрізь калюжі по налито

І пташок не чути в полі і садках

Листячко зів’яле мокне по садках. . ( танцюють)

6 підгупка з грибочками.

            - лісом дощик поблукав,та й подавсь до міста

            Загубивши поміж трав голубе намисто.

            За намистом голубим вибігли із хати:

            Тато-гриб, мама-гриб, діти-грибенята.

            До вечірньої пори бродять по стежинках

            У росі гриби старі, молоді в росинках.

            На поляні, де дуби стережуть їх хату

Витанцьовують гриби: тато-гуп, мама-гуп

Тупці грибенята. . ( танцюють)

 

«Летять журавлі»

Заходить Осінь:

А я прийшла до вас по жовтих килимах

По золотих, червоних і багряних.

Я – осінь, іній сизий на дахах,

Я – осінь золота з легким туманом.

Із літом бабиним упромені тепла,

Я з листя щедра, міцно сплетена корона

З кленового…Далеко забрела,

А небо кольору волошок,

Й трохи льону.

Таке блакитне, я його люблю,

Таке високе, як не милуватись.

Із листя щось сплету, ні постелю…

Щоб бачили, що осінь-  то є  радість.

Що осінь – то у розкоші ліси

Я сяю в краплях, наче в діамантах.

Я – осінь, сповнена звичайної краси,

Тієї, що багатств найбільших варта.

 

Я бачу, ви зібрали гарний урожай!

« Урожай»

 

  • Як зібрали урожай, збагатився рідний край

      Вже не гріх і заспівати, або гопака утяти.

      А як будем танцювати? Музикантів треба звати.

            Гей, музики нам заграйте, всіх до танцю закликайте.

 

« Дружні музиканти»

Хоч я зовсім невеличка,
В мене гарна є спідничка,
І сорочка, і віночок,
Ще й червоний поясочок.

Гоп-гоп, гопака,
Ось я дівчинка яка!
Веселенький гопачок
Вибивай, мій каблучок!

Ми старалися не марно —
Ой вбрання! До чого ж гарне!
В українській вишиванці
Закружляю легко в танці.

Гоп-гоп, гопачок
Вибивай, мій каблучок!
Серед вас тут є дружок,
Що запросить на танок?

Є тут хлопець! Ще й козак,
Танцювать також мастак!
Ну, музико, добре грай,
Нас у танці звеселяй!

                                          

                                                  « Гопак»

Прозовий текст читають батьки

 

- Прийшла чарівна осінь. Вона дивує нас осінніми барвами. У багряне листя    одягла дерева, кущі. Дарує вона і останнє тепло. Милує очі лісова, городня, лугова і садова красуня - калина. Її червоні кетяги видно здалеку. Прибіг зайчик, ягідку з'їв, краплинку роси випив, подякував і побіг далі. Калинові ягоди смакують і лісовим птахам. Калина щедро дарує всім свої ягоди. Найсмачніші вони після першого морозу.

- Кожна людина любить червону калину. Складають про неї пісні і легенди. Калина в народі є символом чистоти і вірності. Дівчатка прикрашають нею весільні вінки. Цвіт і ягоди калини є чудовими ліками від простуди.

- Осінь одягла всі ліси і гаї в золоті листочки, а калині подарувала червона намисто. Калина - красуня, символ українського народу. Вона милує людей своїми прекрасними кетягами. Бабине літо снується по її багряному листі. Уранці вона умивається краплинками роси. Мила, ніжна, червона калина милує очі.Калинові ягоди лікують різні хвороби. Сік її терпкий, але повертає здоров'я застудженим людям. У віршах, піснях порівнюють калину не тільки з дівчиною, але й з Україною.

« Зацвіла в долині червона калина»

 

- Була собі дівчина-красуня і забрали її в полон турки. Тужила вона за своєю домівкою і виплакувала за нею очі. Замучила її страждання за рідним краєм і померла вона. А на тому місці, де капали її сльози, виросла пишна калина. Коли калина розквітала, то білим цвітом чарувала всіх. Милувалися чудо-калиною люди і згадували ту красиву дівчину. І прилітали до неї зимою снігурі, клювали червоні ягоди калини. І сідали на неї горобці і синиці, жалібно співали. Від пташок віяло теплом рідного краю. Калині було радісно, що про неї пам'ятають, ще білішими ставали її квіти.

- На невеликій галявині тінистого лісу росте ніжна красуня, символ рідної землі - калина. Осінь зробила її листя багряними. Червоні кетяги прикрашають калину.Сонячними ранками вони вкриваються краплинками роси і виблискують на сонці, як намистинки чарівні. Ніжний, яскравий образ калини, де б вона не росла, завжди милує очі

 

- Ріс на лісовій галявині червоний кущ калини. На калині були великі червоні грона ягід. Одного разу був ясний, сонячний день. Водному гроні виділялася дуже червона ягідка. І ця ягідка сказала: „Я найгарніша між вами всіма. Безмене кущ калини висохне. Відірвалася ягідка і покотилася. Але червоний кущ калини не звернув на ягідку уваги, все милувався ясним сонячним днем. Подивилась ягідка на кущ і покотилася. Червоний кущ калини іскрився на сонці. А ягідка висохла.

 

- Дві калиноньки рядком
  Гомоніли шепітком:

        Чи будем сваритися?
        Чи навік миритися?


     - Чого нам сестрице,
       Рідним та сваритися?
       Чи землі, чи неба
       На двох більше треба?

 

                                       « Танець калинок»

- Я бігала по бабусиному подвір'ї і побачила кущ калини під вікном. А на кущі кетяги червоні. Я підійшла ближче, тонкі гілочки схилилися і пригорнулися до мене. Зелені листочки зашелестіли, і калина розповіла, що колись, у сиву давнину, поранений козак ішов полем. Він дуже любив Україну і дуже хотів жити.

-З молодого козака текла кров. Там, де вона торкнулася землі, виріс кущ з білим цвітом і яскраво-червоними ягодами. А ще калина шепотіла: „Нарви собі ягід, дитино і пий чай, коли захворієш. Подяку бабусі за те, що вона мене посадила, щедро підливала, пестила".Я поцілувала бабусю і вирішила, що посаджу калину біля своєї хати.

 

- Червона калинонька росте на подвір'ї мого прадідуся. Це великий, розлогий кущ, який розкинув свої червоні грона.Неможливо відірвати очей від такої краси. Чудово посидіти та відпочити біля калиноньки. Вона шепоче нам на вушко все, що пам'ятає. Згадує, як трудові руки дідуся і бабусі садили її, доглядали та любувалися цією красою. Скільки веселого та сумного розказала мені калинонька. Так само вона буде згадувати і про нас, шепотіти комусь на вушко.

 

- .Розповіла калина мені про ті часи, коли ненависні татари топтали нашу землю, убивали, грабували і забирали наших людей у неволю. Про дівчат, які втекли у ліс, щоб їх не спіймали. Там у болотах вони загнули, вибравши смерть, а не неволю.Потім на цьому місці виріс кущ, який зацвів білим цвітом, як сукні у тих дівчат. А колір ягід нагадував про невинну пролиту кров.Дуже корисні ягідки калини. Вони мають лікувальні властивості. Хоч вони і гіркі, та якщо їсти їх з медом, то дуже смачно. А в середині кожної ягідки є маленьке сердечко, яке калина віддає нам, щоб ми були здорові і щасливі.

                                     

« Калинова пісня» ( композиція)


- Колишися, калинонько, колишися,
Зеленими листочками розпишися.
Сонячними променями розмалюйся,
З дужим вітром буйнесеньким розцілуйся.
А ще й срібною росою вмийся чисто,
Надінь свої ягідочки, як намисто.
Буде тобі, калинонько, дуже радо,
Коли глянеш в чисту річку - у свічадо

 

 - Трепетна калина, як молода дівчина, прибрана намистом. Ми не можемо уявити українську землю без цієї красуні. Про неї співають пісні, поети складають вірші, художники пишуть картини. Народні майстрині - рукодільниці вишивають свої калинові орнаменти хрестиком та гладдю.Калина - це сила духу, мужність та незламність нашого краю в боротьбі за незалежність. І тому майже в кожному дворі, лузі та лісі цвіте білим духмяним цвітом калина. Згодом з квітів утворюються ягоди, які ростуть до тріскучих морозів.

 

- Калинові зорі в калиновім краї,
Де мамина пісня, барвінковий цвіт.
З любов’ю, калино, тебе величаю,
Ти символ моєї Вкраїни навік.

Ти в радості й в смутку зі мною, калино,
У свята весільні завжди на столі.


- До вікон сузір’я твої нахилились
По всій Україні, у кожнім селі.

Калинова доле, калинова мріє,
Що жайвором лине до синіх небес.
В глибоких снігах тебе серцем зігрію,
У бурю собою закрию тебе.

 

- Квітуй буйним цвітом, мов та наречена,
Даруй людям радість, а думці – політ.
Хай сильною буде Вітчизна священна,
Хай квітне, неначе калиновий цвіт!

 

- Пам’ятайте, що у злих, недобрих людей  калина не росте, а тільки у щирих, добрих. То ж будьте добрими і чуйними, всі, як один, посадіть біля своїх осель калину.  Хай цей диво-кущ прикрасить ваш дім, хай у кущі калини соловейко зів’є своє гніздечко і співає вам  

 - Калина і Україна нероздільні. Калини полюбила українську землю, де має найбільш сприятливі умови для росту, а народ України шанує її за пишну вроду й цілющі властивості.

- Люди використовують калину у народній медицині, заварюють вітамінні чаї. Птахи та звірі взимку рятуються ягодами від голоду. Кажуть, хлопець міцний, як дуб, дівчина красна, як калина. Тож нехай так буде завжди. Калина - вічний символ українського народу.

- Калина розцвіла край нашого села
Цілюща і смачна в усі години.
Калинова вода біжить із джерела
Співучого, як серце України..

 

« Пісня Українии»

Ми дуже любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками,
Та й ми співаємо пісні —
Змагається він з нами!

- Червоні кетяги калини
Горять вогнями усіма.
Без калини нема України,
Без народу Вкраїни нема.

Частування пирогами з калиною.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.