і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Щотижня отримуйте приємні подарунки.
Взяти участь

Літературний словничок

Передплата на журнал
Бібліотека
матеріалів

Оріхівська гімназія № 1 "Сузір'я"

ЛІТЕРАТУРНИЙ

СЛОВНИЧОК

Як поводитися з книгою

Перш ніж почати читати книгу, обгорни її папером або надягни спеціальну обкладинку.

Книга боїться дощу і снігу. Книга не повинна мокнути — від цього вона псується, у неї вигинаються сторінки, розбухає обкладинка. Ідеш у бібліотеку — поклади книгу в сумку або непромокальний пакет.

Книга боїться брудних рук. Вони залишають на сторінках книги плями, роблять її неохайною. Особливо важко відчистити жирні плями. А вони з’являються, якщо кладеш книгу поруч із тарілкою. Не читай під час їжі.

Книга боїться розсипатися на окремі аркушики. Не кидай розкриту книгу нагору обкладинкою, не загинай куточки сторінок. Користуйся закладкою. Якщо ти хочеш намалювати чи написати щось про книгу, яку ти прочитав, зроби це в альбомі чи спеціальному зошиті.

СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ КНИГИ

Обкладинка і палітурка (тверда обкладинка)

зовнішнє захисне покриття книги, призначене для її збереження від зовнішнього впливу.

Корінець скріплює всі елементи книги, забезпечує вільне обертання сторінок книги, її міцність і орієнтування у книгах.

Суперобкладинка додаткова обкладинка, яка одягається на палітурку чи на основну обкладинку.

Форзац — подвійний аркуш паперу, що з’єднує книжку із внутрішньою частиною обкладинки, а також служить для оформлення книжки. З німецької мови це слово значить: «фор» — перед, «зац» — набір, тобто те, що йде перед друкованим текстом книги. У кожному переплетеному виданні два форзаци: передній і задній. Форзаци використовуються із інформативними цілями, вони часто несуть на собі рекламні зображення, довідкові дані, карти, схеми.

Титульний аркуш заголовний аркуш книги, на якому містяться основні відомості для загального розпізнавання її змісту.

На титульному аркуші розміщуються такі відомості:

  • хто написав чи переклав книгу;

  • з якої мови переклав;

  • як вона називається і що собою представляє;

  • де, у якому році, яке видавництво випустило книгу у світ, хто її оформляв.

Зміст і алфавітний покажчик створюють читачу зручність орієнтування всередині тексту книги.

Анотація — коротка замітка, яка передає зміст книги, знайомить з головними питаннями або основними епізодами і дає їм оцінку. Анотація повинна зацікавити читача, викликати бажання прочитати цю книгу.

Ось, наприклад, яку анотацію подано до книги О. Іваненко «Казки»:«Цікаво, про що гомонять між собою дерева, шепочуться квіти, щебечуть пташки, гудуть джмелі? А від кого тікає зайчик у білій шубці і де зимував неслухняний братик-ведмедик? Про це та ще про багато інших цікавих та повчальних пригод мешканців лісу розповідає ця книжка. Написала її Оксана Іваненко (19061997)відома українська письменниця.»

Що треба знати, коли йдеш у бібліотеку

Бібліотека місце, де збирають, зберігають і видають книги читачам.

Читач той, хто читає книги, журнали, той, хто зайнятий читанням.

Читацький формуляр читацький «паспорт». Його заповнює бібліотекар. У формуляр вносять прізвище, ім’я читача, домашню адресу, телефон, номер школи, клас. Коли читач бере книгу, то у формулярі записують назву книги, відзначають термін її повернення. Цей простий запис дуже багато може розповісти про читача.

Картотека картки на книги, що є в бібліотеці. Картки розміщені за алфавітом у спеціальних шухлядах. Картотека полегшує пошук читача у світі книг.

Періодична преса, періодична література газети, журнали, які виходять періодично, через певний проміжок часу.

Довідкова література література, яка допомагає швидко знайти відповідь на поставлене запитання. Це енциклопедії, словники, довідники.

Псевдонім вигадане ім’я та прізвище письменника.

Автонім справжнє ім’я та прізвище письменника.

Біографія опис життя людини.

Автобіографія — опис свого життя.

Біографічні художні твори романи, повісті, оповідання, поеми, вірші, в основу яких покладена біографія людей, які жили раніше або живуть зараз.

Памятка: ВЧИСЬ ЧИТАТИ ВИРАЗНО!

  1. Не можна прочитати виразно, якщо не розумієш змісту.

  2. Спробуй уявити те, про що читаєш.

  3. Визнач своє (та автора) ставлення до подій, персонажів, намагайся, читаючи, передати його інтонацією, виділяй голосом важливе.

  4. Визнач основне завдання читання (що ти хочеш передати).

  5. Читай, чітко вимовляючи слова, дотримуй пауз у кінці речень, між абзацами й частинами тексту.

Памятка: ВЧИСЬ ЧИТАТИ ПРАВИЛЬНО!

  1. Стеж за словами на рядку, не переставляй їх.

  2. Намагайся зрозуміти те, про що читаєш.

  3. Під час читання будь уважним до кожного слова.

Читаючи мовчки, намагайся не шепотіти й не ворушити губами.

ФОЛЬКЛОР

Фольклор – усна народна творчість.

Вони складені не однією людиною і не відразу, а впродовж життя багатьох людей. Народна творчість має колективного автора.

До жанрів усної народної творчості належать:

  • Казки

  • Легенди

  • Притчі

  • Лічилки

  • Ігри

  • Заклички

  • Мирилки

  • Частівки

  • Загадки

  • Скоромовки

  • Народні усмішки

  • Пісні

  • Міфи тощо.

Притча невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду, що утверджує справедливість народної моралі.

Легенда твір – переказ про події, факти, людей, оповитий казковістю, фантастикою. У них відбилися народні уявлення про створення світу, виникнення рослин, звірів, птахів, походження імен людей, назв міст, річок, озер, окремих місцевостей, про події минулого та видатних історичних діячів.

Міф стародавня оповідь про виникнення світу,богів, фантастичних істот, людей, чудеса.

Скоромовка жартівливий вислів, спеціально укладений з важких для швидкої вимови слів і звуків, призначений для тренування правильної вимови. Скоромовки ще називають чистомовкою.

Народні усмішки – невеликі за розміром дотепні гумористичні твори, у яких висміюються негативні явища людського життя.

Прислівя та приказки– короткі влучні образні вислови, часто римовані, в яких передано життєвий досвід народу.

Недарма кажуть : «Прислівя вчить, як на світі жить»

Загадка – короткий опис предметів, подій, явищ, які треба розпізнати за певною ознакою. Часто загадки мають форму питального речення.

Колискова пісня пісня, яку співають, заколисуючи дитину.

Потішка, забавлянка— весела розмова.

Дражнилка (прозиванка)— жарт, який не повинен ображати, добродушний сміх, задиралка.

Закличка, примовка— звертання до явищ природи; закликання природи до бажаної дії.

Лічилка коротенький віршик для визначення ведучого в грі або для розподілу ролей в іграх дітей.

КАЗКА

Казка народний або літературний твір про вигадані, часто фантастичні події.

КАЗКА

народна літературна

автором є народ є автор (наприклад, Г. К.Андерсен,

(із вуст в вуста) брати Грімм, Шарль Перро )

Види казок :

  • Казки про тварин

  • Чарівні казки

  • Соціально – побутові казки.

Казки про тварин — казки, у яких головними героями є тварини, які можуть розмовляти, переживати людські емоції («Кіт і півник»).

Чарівні казки — казки, у яких є чарівний елемент (чарівники, чарівні предмети або чарівні фрази) («Летючий корабель»).

Соціально-побутові казк и— казки, у яких події наближені до подій у житті людей («Язиката Хвеська»).

Частини казкової розповіді :

Приказка допомагає налаштуватися на казкову розповідь, увійти в казковий світ. Не кожна казка має приказку.

«Котився камінчик, дам дітям гостинчик, сідайте рядочком, казку слухайте ладочком. Це ще не казка, тільки приказка».

Зачин — початок, перші фрази, у яких повідомляється про героїв, час, місце подій та ін.

«Був собі дід та баба».

Основна частина — пригоди героїв зі щасливим кінцем, події повторюються (найчастіше тричі).

Кінцівка — фрази, які допомагають повернутися зі світу казки, завершити її.

«От вам казочка, а мені бубликів в’язочка».

Вчимося читати казку

1.Прочитай назву казки. Роздивись малюнки. Як ти гадаєш, про що буде казка?

2. Прочитай казку.

3. Чи є в казці приказка?

4. Який зачин у казці? Про що він повідомляє?

5. Хто головні герої казки?

6. Скільки в казці епізодів?

7. Чи є в казці повтори?

8. Чи є в казці кінцівка?

9. Чого навчає ця казка?

10. Яка це казка: про тварин, чарівна чи соціально-побутова?

Тема – це те, про що розповідається у творі.

Основна думка ( ідея ) – це те головне, що автор хоче нам сказати.

Літературні герої – персонажі, діючі особи в літературному творі. Можуть бути головними, другорядними та епізодичними.

Навколо головних героїв відбуваються основні події у творі.

Розрізняють позитивних та негативних героїв.

Сюжет – подія, або ряд подій , в яких розкриваються характери діючих осіб. Для того щоб визначити сюжет твору, треба відповісти на запитання Про що розповідається в цьому творі ?

Як правильно відповісти на це запитання:

  1. Спочатку треба визначити, про кого цей твір;

  2. Потім треба розповісти, що саме ми дізналися про цього героя ( або героїв ) із поданого твору.

Література — твори, написані конкретними авторами. Кожний літературний твір має помітку — прізвище, ім’я, по батькові автора.

Письменники — автори літературних творів. Забавлянки, колискові, частівки, лічилки, скоромовки, загадки, казки, вірші, оповідання, повісті, якщо вони створені письменниками, є літературними творами.

ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

ПОЕЗІЯ ПРОЗА

Вірш, пісня, гімн, Оповідання, повість, байка,

байка віршована, байка прозова, казка про-

казка віршована, зова, п’єса прозова.

п’єса віршована.

Назва твору складається з прізвища автора та заголовка твору. Наприклад, назва твору: І.Франко «Фарбований лис».

Тема основне коло питань, що піднімаються у творі.

Основні теми дитячої літератури:

  • Про дітей

  • Про дорослих

  • Про тварин і рослини

  • Про батьківщину ( історія та сучасність )

  • Про життя в інших країнах

  • Про пригоди і мандрівки

  • Про чарівництво та фантастику

  • Про науку і техніку

Л І Р И К А. С В І Т П О Е З І Й

ВІРШ

Вірш твір, написаний ритмічною мовою за допомогою рим.

Ритм рівномірне чергування (повторювання) наголошених та ненаголошених складів у рядку.

Рима співзвучність кінцівок вірша.

Поет автор віршованого твору.

Г. Бойко

Художниця

Малювала тигра внучка:

Замість тигра — вийшла Жучка.

Акровірш віршована загадка, у якій відгадка складається з початкових букв усіх рядків, якщо прочитати згори вниз.

Л. Глібов

Хто баба?

Сидить хитра баба аж на версі граба.

«Ой не злізу з граба! — дурить діток баба.—

Вловіть мені тую курочку рябую,

А я подарую грушку золотую».

Декламація виразне читання перед слухачами.

Як вивчити вірш напам’ять

  1. Прочитай вірш. Дай відповідь на запитання: «Про що розповідається у вірші? ».

  2. Прочитай твір повільно.

  3. Розділи вірш на уривки, які мають закінчений характер.

  4. Образно уяви, про що розповідається в кожному уривку. Якщо можеш, зроби малюнок до них.

  5. Прочитай вірш декілька разів уголос.

  6. Спробуй розповісти весь вірш, підглядаючи в текст.

Лірика або ліричні твори– поетичні твори з описом почуттів поета, його настрою, образів. Автори таких творів діляться з нами своїми враженнями від побаченого, почутого, пережитого.

Ліричний герой – образ людини, чий внутрішній світ розкрито в ліричному творі.

Пейзажна лірика – поетичні твори, у яких зображено олюднену, одухотворену природу.

Художні засоби – епітети, порівняння, уособлення, звукозапис тощо.

Епітети – слова – прикметники, які використовує поет для опису сонечка, річки і т.д

Уособлення – зображення поняття чи явища у вигляді живої істоти.

Крім епітетів і порівнянь, до художніх засобів належать метафори. Метафори – образні вислови, які вживаються у переносному значенні. Метафора схожа на порівняння, але пропущено слова притаманні порівнянню «немов», «неначе» тощо.

Таблиця вираження почуттів після читання тексту:

Радість смуток жаль

Сум гнів сором

Біль страх повага

Задоволення захоплення співчуття

Незадоволення обурення гордість

Розчарування ніжність тривога

Здивування протест лагідність

Вдячність зневага віра в …

Життєрадісність заздрощі любов до …

Темп читання

Спокійний нормальний

Повільний швидкий

Помірний сповільнений

Тон читання

Схвильований роздратований

Переляканий радісний

Добрий дружний

Захоплений ніжний

Спокійний розповідний

Офіційний байдужий

Впевнений грубий

ОПОВІДАННЯ

Оповідання розповідний художній твір про одну або кілька подій у житті людини.

Епізод — частина твору, випадок, подія.

Вчимося читати оповідання

  1. Хто автор твору?

  2. Скільки епізодів у цьому оповіданні?

  3. Які думки і почуття викликає у тебе кожний епізод?

  4. Пригадай і назви всіх, про кого ти прочитав.

  5. Щоб зрозуміти, що хотів розповісти автор читачу, необхідно звертати увагу на характеристику героя. Прочитавши книгу, дай відповіді на запитання:

  • Про кого прочитав?

  • Назви кожного героя.

  • Який він? Яка вона?

  • Що робить?

  • Про що думає?

  • Про що хвилюється, переживає?

  • Назвіть вчинки героя.

П’ЄСА

П’єса літературний твір, який написано спеціально для постановки на сцені. Уся п’єса розділена на частини — дії,а ті у свою чергу — на окремі епізоди, які називаються картинами, або сценами.

Ті, хто беруть участь, діють у п’єсі, називаються діючими особами. Якщо в оповіданні про героїв, їхній стан розповідає автор, то в п’єсі герої самі говорять про себе. Усі діючі особи вказані на початку п’єси.

Авторські зауваження акторам — як вони повинні поводитися на сцені, як говорити, до кого звертатися — називаються ремарками.

Байка

Байка це коротке повчальне оповідання, найчастіше віршоване. У байці завжди є висновок, який називають мораллю. Мораль подається в кінці твору, рідше — на початку.

Наприклад, мораль із байки Л. Глібова «Чиж та голуб»:

...Ото на себе не надійся,

Чужому лихові не смійся!

Герої (персонажі) байки: звірі, птахи, рослини.

ПОВІСТЬ

Повість літературний прозаїчний твір, у якому на відміну від оповідання зображується не одна подія, а низка подій із життя героя.

Для зручності повість часто розділяють на окремі глави, які можуть мати заголовок або пронумеровані.

лінгвістичний аналіз твору

Лінгвістика — це наука, що займається дослідженням усього різноманіття мов, яка розглядає їх не окремо, а в сукупності. Ця дисципліна вивчає загальні риси різних мов, а також численні їх зміни, що відбуваються під впливом тих чи інших подій. Іншими словами, лінгвістика - це наука про мову.

Лінгвістичний аналіз тексту:

- Визначте жанр твору, тип тексту.

- Який спосіб вираження змісту (проза чи поезія) ?

- Назвіть характер побудови тексту (мовлення монологічне чи діалогічне).

- Сформулюйте тему та ідею твору.

- Яка частина мови вживається частіше ? На що це вказує ?

Характеристика персонажа:

  1. Яке місце займає персонаж у тексті (головний, другорядний, епізодичний).

  2. Портрет персонажа (зовнішність, особливості одягу, загальне враження).

  3. Світ, в якому живе герой.

  4. Мова персонажа.

  5. Вчинки персонажа, особливості поведінки.

  6. Почуття героя, його ставлення до інших героїв тексту.

  7. Ставлення інших персонажів до героя.

  8. Ставлення автора до героя.

  9. Особисте ставлення до героя.

МІФОЛОГІЯ

МІФ

КАЗКА

Спільне

  • Прозові твори

  • Тематика (розповідь про життя героїв)

  • Приписування героям надлюдських можливостей

  • Автор – народ

  • Цінність для історії всього людства

Відмінне

  • З’явився значно раніше

  • Сприймається як правда, істина

  • Пояснює створення світу, явища природи, закономірності дії стихії

  • Герої – боги, богині, герої, титани

  • Передавали у вигляді вистав,сценок без слів, за допомогою рухів, міміки

  • Люди вірили у міфи, реальність подій та образів, боялися вимовляти імена богів

  • З’явилася пізніше

  • Сприймається як вигадка, неправда

  • Навчає розрізняти добро і зло, боротися за щастя людей

  • Люди, звірі, фантастичні істоти

  • Розповідали, передавали з вуст в уста

  • Створювалися фантазією людей для виховання та розваги

ГРЕЦЬКІ МІФИ:

Ахіллесовап’ята - слабке та вразливемісцечогось.За легендою, матиАхіллаФетіда скупала свогосина в священнійріціСтікс, щобзробитийогоневразливим. Тримала вона його за п’ятку, яка залишилася одним незахищениммісцем. ТожзгодомАхіллзагинув, коли стріла попала йому в п’яту.

СкринькаПандори- осередокусьогопоганого.Пандора - цедуже красива жінка, дружина Епіметея. Боги їйподарувалискриньку, але наказали в жодномуразі не відкривати. Та з цікавості Пандора скринькувідкрила, випустивши у світвсі лиха та нещастя.

Сізіфова праця- важка та довга, але непотрібна праця. В грецькій міфології є цар Сізіф. Вінвиказавтаємницібогів людям, довготікаввідсмерті, грабувавподорожніх, хоча й був допущений разом з богами на Олімп. От і покарали боги непокірного царя - вінзмушенийвикочувати на високу гору камінь, якийдужеблизько до вершинискочується вниз. І так триваєвічно.

Нарцис. У грецькій міфології - вродливий юнак, син річкового бога КефісаінімфиЛейріопи. Одного разу Нарцис, ніколинікого не любив, нахиливсянадструмком і, побачивши в ньомусвоєобличчя, закохався в самого себе й помер відтуги, тілойогозвернулося в квітка. Ім'яйого стало загальним для людини, любующегося собою,самозакоханого.

ЄГИПЕТСЬКІ МІФИ:

В пантеоні богів єгипетської міфології найголовнішими є наступні:

Нун– Хаос і Первинний океан.

Атум (сутністьвсього) – дух, якийвиник з глибинНуна.

Ра-сонце, що створило світ і усе живе. Самого Ра народив Атум. Ра зображували у вигляді сокола, аболюдини з головою сокола.

Шу – бог повітря, якого створив Ра.

Тефнут (простір і вода) – Око сонячного Ра.

Геб (бог Землі) – син Шу і Тефнут.

Нут (богиня неба) – дружина Геба.

Апоп– величезнийзмій, довжиною 230 м, якийуособлює морок, ніч, затемнення і зло, вічний ворог і супротивник Ра.

СЛОВЯНСЬКІ МІФИ:

Дажбог – бог сонця.

Перун – бог блискавки і грому, покровитель хліборобства.

Чорнобог – бог напасті.

Велес (Волос) – покровитель скотарства.

Ярило – бог родючості.

11

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    25.02.2018
  • Розділ
    Читання
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    3261
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер материала
    GF396662
Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання