Взяти участь
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень 2.0».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Літературний салон "Пелюстки старовинного романсу"

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
1400 грн
290 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №RH917603
За публікацію цієї методичної розробки Фефелова Наталія Іванівна отримав(ла) свідоцтво №RH917603
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Фефелова Н .І.,вчитель зарубіжної літератури

Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІст. №23

Рівненської міської ради

Літературний салон «Зірки «срібного століття»

Мета:

  • поглибити знання учнів про авторів і перекладачів вивчених творів;

  • засвоїти відомості про місце і значення вивчених творів у доробку письменників та літературному процесі певного періоду;

  • створити основу для аналізу й інтерпретації поетичних творів в єдності їхніх змісту і форми;

  • формувати повагу до різних мов, культур, традицій, толерантне ставлення до інших народів, народностей і національностей;

  • поглиблювати уміння учнів орієнтуватися у світі художньої літератури й культури, оцінювати художню вартість творів, порівнювати їх (у різних перекладах; в оригіналах і перекладах, переспівах; утілення в інших видах мистецтва тощо);

  • виховувати естетичні почуття та емоції, формувати здібність отримувати естетичне задоволення від прочитаного.

(Додаток 1) Презентація «Зірки срібного століття». Слайд 1.

Ведуча: Увага! Увага! Сучасні зірки вокалу, декламації та хореографії презентують твори зірок «срібного століття» . І проза, і поезія представників цієї доби вражають надзвичайною ніжністю, піднесеністю і музикальністю. Та й долі кожного з них піднесено трагічні.

Слайд 2.

1-й читець: В. Маяковський «Послушайте!»

Послушайте! 
Ведь, если звезды зажигают — 
значит — это кому-нибудь нужно? 
Значит — кто-то хочет, чтобы они были? 
Значит — кто-то называет эти плево́чки жемчужиной?

И, надрываясь 
в метелях полу́денной пыли, 
врывается к богу, 
боится, что опоздал, 
плачет, 
целует ему жилистую руку, 
просит — 
чтоб обязательно была звезда! — 
клянется — 
не перенесет эту беззвездную му́ку! 
А после 
ходит тревожный, 
но спокойный наружно. 
Говорит кому-то: 
«Ведь теперь тебе ничего? 
Не страшно? 
Да?!» 
Послушайте! 
Ведь, если звезды 
зажигают — 
значит — это кому-нибудь нужно? 
Значит — это необходимо, 
чтобы каждый вечер 
над крышами 
загоралась хоть одна звезда?!

2-й читець : «Послухайте!»

Послухайте! 
Якщо зірки засвічують - 
виходить - це комусь треба? 
Виходить - хтось хоче, щоб вони бyли? 
Виходить - хтось називає ці плювочки 
перлинами неба? 
І, надриваючись, 
у заметілях полуденного пилу, 
вривається до Бога, 
спізниться боїться, 
плаче гірко, 
цілує йому жилясту руку, 
просить - 
щоб неодмінно була зірка! - 
присягається - 
не витримає цю беззоряну муку! 
А потім 
ходить ззовні спокійний, 
та весь тривожний. 
Говорить комусь: 
"Адже тепер тобі нічого? 
Не страшно? 
Без ліхтаря?!" 
Послухайте! 
Адже, якщо зірки 
засвічують - 
виходить - без них комусь не можна? 
Виходить - це необхідно, 
щоб кожного вечора 
понад дахами 
загорялась хоча б одна зоря?!

Вальс виконують учні 8 та 9 кл.

Ведуча: У ритмі вальсу піднялись і закружляли пелюстки старовинного романсу.

Слайд 3.

3-й читець: Л.Костенко «Пелюстки старовинного романсу» (візуалізація поезії)

Той клавесин і плакав, і плекав 
чужу печаль. Свічки горіли кволо. 
Старий співак співав, як пелікан, 
проціджуючи музику крізь воло. 

Він був старий і плакав не про нас. 
Той голос був як з іншої акустики. 
Але губив під люстрами романс 
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки. 

На голови, де, наче солов'ї, 
своє гніздо щодня звивають будні, 
упав романс, як він любив її 
і говорив слова їй незабутні. 

Він цей вокал підносив, як бокал. 
У нього був метелик на маніжці. 
Якісь красуні, всупереч вікам, 
до нього йшли по місячній доріжці. 

А потім зникла музика. Антракт. 
Усі мужчини говорили прозою. 
Жінки мовчали. Все було не так. 
Їм не хотілось пива і морозива. 

Старий співав без гриму і гримас. 
Були слова палкими й несучасними. 
О, заспівайте дівчині романс! 
Жінки втомились бути не прекрасними. 

Слайд 4.

Ведуча: Сніговий вихор піднявся та кружляє булгаківським Києвом. Пишучи слово «Місто» з великої букви, Булгаков мав на увазі лише Київ.

Слайд 5.

4-й читець: Булгаков народився і жив у дивовижному за своєю долею, за умовами свого історичного існування місті, у слов’янському Єрусалимі. І, за всіма обставинами свого життєвого першостановлення, він пройшов усіма руслами-вимірами того міста.  Слайд 6,7. «З міцними морозами прийшов білий пухнастий грудень. О, ялинковий діду наш, що виблискує снігом та щастям! Слайд 8. Як багатоярусні стільники, диміло і шуміло і жило Місто. Прекрасне і в морозі і в тумані на горах, над Дніпром. Цілими днями гвинтами йшов з численних труб дим до неба. Вулиці палали серпанком, і скрипів збитий велетенський сніг. Сади стояли безмовні і спокійні, загострені білим, незайманим снігом. І було садів у Місті так багато, як жодному місті світу. Вони розкидалися всюди величезними плямами, з алеями, каштанами, ярами, кленами і липами. Сади красувалися на прекрасних горах, навислих над Дніпром, і, уступами підіймаючись, розширяючись, часом виграючи мільйонами сонячних плям. Старі згнилі чорні балки парапету не перегороджували дороги прямо до урвищ на страшенній висоті. Прямовисні стіни, заметені завірюхою, падали на нижні далекі тераси, а ті розходилися все далі і ширше, переходили в берегові гаї, над шосе, в'юнким по берегу великої річки, і темна, скута стрічка вела туди, в серпанок, куди навіть з міських висот не сягає людське око , де сиві пороги, Запорізька Січ, і Херсонес, і дальнє море.

Слайд 9,10.

Взимку , як ні в жодному місті світу, наставав спокій, на вулицях і провулках і верхнього міста, на горах, і Міста нижнього, що розляглося в затоці замерзлого Дніпра… Колючий мороз, кошлаті лапи, безмісячний, темний, а потім вранішній сніг…

Слайд 11.

 Глибоко поночі вугільна тьма залягла на терасах кращого місця в світі - Володимирської гірки. Цегляні доріжки і алеї були приховані під нескінченним пухким пластом незайманого снігу. Одне всього освітлене місце: стоїть на страшному важкому постаменті вже сто років чавунний чорний Володимир і тримає в руці, сторч, хрест трьохсажній. Кожний вечір, лише обкутають сутінки обвали, скати і тераси, запалюється хрест і горить всю ніч. Але тут освітлює трохи, падає, зачепивши зелено-чорний бік постаменту, бліде електричне світло, вириває з тьми балюстраду і шматок ґрат, що оздоблюють середню терасу Дерева в тьмі, дивні, як люстри в серпанку, стоять в шапках сніги, і замети довкруги по саме горло».

Слайд 12.

І Великодня ніч, ніч Воскресіння Христового: «Остання ніч розквітла. В другій половині її вся важка синь, пелена Божа , покрилась зірками.
У вівтарі запалювали вогні, і вони проступали на завісі цілими хрестами, кущами і квадратами. Над Дніпром з грішної і скривавленої і сніжної землі підіймався в чорну, похмуру височінь опівнічний хрест Володимира. Здалека здавалося, що поперечна щаблина зникла - злилася з вертикаллю, і від цього хрест перетворився на загрожуючий гострий меч.Але він не страшний. Все пройде. Страждання, муки, кров, голод і мор. Меч зникне, а ось зірки залишаться, коли і тіні наших тіл і справ не залишиться на землі. Немає жодної людини, яка б цього не знала. Та чому ж ми не хочемо обернути свій погляд на них? Чому? »

Перегляд відеофільму «Сон крізь вічність» (Відеоархів телерадіокомпанії «Глас», 2006р.) (тривалість - 7 хв.)

Електронний ресурс: https://glas.org.ua/projects/aftograf/Avtograf_bulgakov.html

Слайд 13.

Ведуча: Михайло Булгаков виріс на Андріївському узвозі, у чарівному зеленому міжгір’ї, де на крутосхилах важко прижитися яблуням чи вишням, зате чіпкі акації своїм корінням не тільки тримаються самі, а й здатні багато років тримати землю, на якій ростуть. І саме вони в час цвітіння несуть на собі тонни запашних грон акації, які п’янять своїм ароматом – ніжним, хвилюючим, незабутнім… Заслужений артист України Петро Бойко: «Мені, колись мешканцеві Андріївського узвозу, теж пощастило «скуштувати» того диво-трунку. Тож не дивно, що романс Михайла Матусовського зачепив мою душу, а особливо – серце дружини Валентини. Він так щоразу її бентежив, що я не міг не спитати, чи не хоче вона слухати композицію українською мовою. «А хіба це можливо?» – запитала. Перекласти такий шедевр виявилося справою не такою вже й простою. Але я настільки пройнявся ідеєю перекладу, що вже просто не міг вийти з полону романсу».

5-й читець:

Нам цілу ніч соловейко виспівував,

Ночі, здавалось, не буде кінця…

Грона духмяні акації білої

Нам до світанку п’янили серця…

 Сад був умитий весняними зливами,

Доли стояли у темній воді.

Боже! Наївні – були ми щасливими,

Юні до болю ми були тоді.

 …Роки промчали,

зробивши нас сивими,

Де чистота пелюсток тих живих?..

Тільки зима заметілями білими

Нам промовляє сьогодні про них.

 В час, коли вітер лютує завією,

Знов, як колись, зачаровуюсь я:

Грона духмяні акації білої,

Ви неповторні, як юність моя…

Грона духмяні акації білої

Ви не вернетесь, як юність моя!..

6. Звучить романс «Белой акации гроздья душистые»

(у виконанні творчого колективу 11-х класів)

Целую ночь соловей нам насвистывал, Город молчал и молчали дома,
Белой акации гроздья душистые
Ночь напролет нас сводили с ума.
Белой акации гроздья душистые
Ночь напролет нас сводили с ума.
Сад весь умыт был весенними ливнями,
В темных оврагах стояла вода.
Боже, какими мы были наивными,
Как же мы молоды были тогда!
Годы промчались, седыми нас делая.
Где чистота этих веток живых?
Только зима да метель эта белая
Напоминают сегодня о них.
Только зима да метель эта белая
Напоминают сегодня о них.
В час, когда ветер бушует неистовый,
С новою силою чувствую я:
Белой акации гроздья душистые
Невозвратимы как юность моя.
Белой акации гроздья душистые
Неповторимы как юность моя.

Слайд 14.

Ведуча: Життєвим прототипом булгаківської Маргарити була Олена Сергіївна Шиловська, яка стала третьою дружиною письменника. Вони познайомились в 1929 році . Олена Сергіївна була дружиною відомого воєначальника, мала двох маленьких синів. Їй було 36, і вона була дуже красива. Чарівність цієї жінки виявлялась не тільки в рисах обличчя і навіть не у витонченості її стрункої фігури, а в манері рухатись, в порухах душі. Маргарита вражаюче схожа з Оленою Сергіївною. Анна Ахматова присвятила їй вірш «Хозяйка», написаний в 1943 році в Ташкенті, де поетеса поселилась в кімнаті, в якій до неї жила Олена Шиловська.

Слайд 15.

7-й читець:

В этой горнице колдунья
До меня жила одна:
Тень ее еще видна
Накануне полнолунья,
Тень ее еще стоит
У высокого порога,
И уклончиво и строго
На меня она глядит.
Я сама не из таких,
Кто чужим подвластен чарам,
Я сама... но, впрочем, даром
Тайн не выдаю своих.

Слайд 16.

Ведуча : Творчість Марини Цвєтаєвої по-різному сприймалась сучасниками. В неї закохуються: у вірші, в жінку, в долю, і навіть у її страждання.

Слайд 17.

Вірш «Мне нравится», який став відомим завдяки фільму Ельдара Рязанова «Іронія долі або З легким паром» Цвєтаєва присвятила чоловікові своєї сестри Анастасії Маврикію Олександровичу Мінцу. Він спочатку познайомився саме з Анастасією, яка в 20 років уже була автором роману «Королівські роздуми». Вона вільно володіла іноземними мовами, живописом,музикою – всім, що сестри Цвєтаєви успадкували від матері. Маврикій Олександрович зробив пропозицію Асі, але коли познайомився з Мариною, він здивувався! Марині – 22 роки, і вона вже автор двох поетичних збірок, у неї чудовий чоловік і 2-хрічна донька. Маврикій Олександрович милувався Мариною, вона це відчувала і ... червоніла. Марина була вдячна Маврикію Олександровичу, що її сестра не самотня, що її люблять... Ось про що вірш. Виявляється, «другою», яку спокійно обіймав Маврикій, була її сестра Анастасія, з якою Марина не розлучалась протягом всього дитинства і юності.

Слайд 18.

8. Звучить романс «Мне нравится…» (у виконанні учениці):

Мне нравится, что Вы больны не мной,
Мне нравится, что я больна не Вами,
Что никогда тяжёлый шар земной
Не уплывёт под нашими ногами.
Мне нравится, что можно быть смешной,
Распущенной
И не играть словами,
И не краснеть удушливой волной,

Слегка соприкоснувшись рукавами.

Слайд 19.
Спасибо Вам и сердцем, и рукой
За то, что Вы меня
Не зная сами, так любите.
За мой ночной покой,
За редкость встреч
Закатными часами,
За наше негулянье под луной,
За солнце, не у нас над головами.
За то, что Вы больны, увы, не мной.
За то, что я, увы, больна не Вами.

Слайд 20.
Ведуча: Поезія Марини Цвєтаєвої настільки наспівна , що композитори звертаються до її творчості. Ось і вірш «Любовь – волшебная страна» Андрій Петров поклав на музику , і вийшов чудовий романс Лариси у фільмі «Жорстокий романс».

9. Звучить романс «Я словно бабочка к огню…» (у виконанні творчого колективу 11-х класів):

Я, словно бабочка к огню
Стремилась так неодолимо
В любовь, в волшебную страну,
Где назовут меня любимой.
Где бесподобен день любой,
Где не страшилась я б ненастья.
Прекрасная страна - любовь,
Ведь только в ней бывает счастье.

Пришли иные времена,
Тебя то нет, то лжешь, не морщась.
Я поняла, любовь - страна,
Где каждый человек - притворщик.
Моя беда, а не вина,
Что я - наивности образчик.
Любовь - обманная страна,
И каждый житель в ней - обманщик.
Слайд 21.
Зачем я плачу пред тобой,

И улыбаюсь так некстати.
Неверная страна - любовь,
Там каждый человек - предатель.
Но снова прорастет трава
Сквозь все преграды и напасти.
Любовь - весенняя страна,
Ведь только в ней бывает счастье.

Слайд 22.

Ведуча: Незважаючи на трагічність світовідчуття і доль, на те, що більшість із них майже не друкувалась за життя, жага життя була непересічною…

Читець 10: О.Блок «О, я хочу безумно жить…»

О, я хочу безумно жить:
Всё сущее - увековечить,
Безличное - вочеловечить,
Несбывшееся - воплотить!

Пусть душит жизни сон тяжелый,
Пусть задыхаюсь в этом сне,-
Быть может, юноша весёлый
В грядущем скажет обо мне:

Простим угрюмство - разве это
Сокрытый двигатель его?
Он весь - дитя добра и света,
Он весь - свободы торжество!

Читець 11: «Яка жага безумна – жить…»

Яка жага безумна - жить. 
Все здійснене обожествити, 
І втілити все нерозкрите, 
В нечуваному продзвеніть! 

Нехай життя над нами стеле 
Вкривало чорне і смутне, - 
Проте колись юнак веселий 
В прийдешнім спогада мене: 

Ні, не похмурість, не могила 
Була в душі його на дні. 
Він весь - свобода яснокрила, 
Дитя при світлому вогні!

Слайд 23.

Ведуча: Вогонь життя, негаснуча свіча, маленький вогник серед хурделиці…

Історія кохання Бориса Пастернака і Ольги Івінської вийшла за межі приватного життя, увіковічнена в поезії і стала символом високого почуття, перед яким відступає темрява , і дім стає затишним і теплим.

Слайд 24.

Зима 1945-1946 рр. була поворотною в його долі. Пастернак почав роботу над романом «Доктор Живаго». В цей час він знайомиться із співробітницею редакції журналу «Новый мир» Ольгою Всеволодівною Івінською. Йому було тоді 56, їй – 34 роки. О. Івінська стала останньою любов'ю поета, останні 14 років життя Пастернака вона була його мукою і пристрастю. Тепер їхні стосунки лише частина історії, але свіча, запалена силою кохання поета, горить всупереч всім лютневим заметілям. Саме цим твором відкривається збірка «Вірші Юрія Живаго».

Слайд 25.

Читець 12: Б.Пастернак «Зимова ніч»

Мело, мело по всій землі, 
Мело, сніжило. 
Свіча горіла на столі, 
Свіча горіла. 

Злітався сніг і вирував 
Перед шибками, 
Так влітку на вогонь мошва 
Летить роями. 

Ліпила віхола на склі 
Кружки і стріли. 
Свіча горіла на столі, 
Свіча горіла. 

І протяг тіні хилитав, 
І мимоволі 
Схрестились руки і уста, 
Схрестились долі. 

Слайд 26.

І черевички з ніг самі 
Упали м'яко. 
І віск із нічника слізьми 
На плаття капав. 

Все поглинала на землі 
Хуртеча біла. 
Свіча горіла на столі, 
Свіча горіла. 

На свічку дихала імла, 
Й спокуси сила 
Хрестоподібно підняла, 
Як ангел, крила. 

І доки хуга по землі 
Мела, сніжила, 
Свіча горіла на столі, 
Свіча горіла. 

(Додаток 3) Презентація «Б. Пастернак «Зимова ніч». Слайд 1.

13. Звучить романс «Зимняя ночь» (у виконанні творчого колективу 11-х класів):

Слайд 2

Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

Слайд 3

Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.

Слайд 4

Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

Слайд 5

На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.

Слайд 6

И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.

Слайд 7

И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

Слайд 8

На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.

Слайд 9

Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

Слайд 10

И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.

Слайд 11

Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

Слайд 12

И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.

Слайд 13

Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

Ведуча : Шановне товариство! Нехай ніяка віхола не замітає ваші життєві стежини. Любові, Миру, Радості бажаємо вам!!! Нехай звуки чарівного Віденського вальсу нагадують нам про нашу зустріч!!!

14. Виконується вальс.

Всі учасники беруться за руки і , запросивши глядачів, утворивши велике коло, рухаються по колу у ритмі вальсу. Згодом – дякують за увагу.

Гості та учасники отримали перед входом до зали програму Літературного салону (Додаток 4).

Фотозвіт (Додаток 5)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Присвячується зіркам "срібного століття": Б.Пастернаку, А.Ахматовій, М. Цветаєвій, В.Маяковському, О.Блоку, М.Булгакову... Перша половина ХХст., нелегкі долі... і поезія... поезія... романс...
  • Додано
    24.02.2018
  • Розділ
    Зарубіжна література
  • Клас
    11 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    5457
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер матеріала
    RH917603
  • Вподобань
    0
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1000 грн
249 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №RH917603
За публікацію цієї методичної розробки Фефелова Наталія Іванівна отримав(ла) свідоцтво №RH917603
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Зима – 2018-2019»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти