Зараз в ефірі:
онлайн-конференція:
«
Освіта проти насильства: методи профілактики та алгоритми реагування
»
Взяти участь Всі події

Літературний авангард. Авангардні тенденції в українській поезії 1920-х років. Михайло Семенко. Поет-футурист, експериментатор.

Українська література

Для кого: 11 Клас

14.02.2020

2920

190

0

Опис документу:
Мета:  ознайомити учнів з основними ознаками авангардизму й футуризму як течіями модернізму в українській поезії XX ст.;  розвивати навички аналізу поетичних творів;  виховувати зацікавлення незвичайними літературними явищами.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Літературний авангард. Авангардні тенденції в українській поезії 1920-х років. Михайло Семенко. Поет-футурист, експериментатор.

Мета:

  • ознайомити учнів з основними ознаками авангардизму й футуризму як течіями модернізму в українській поезії XX ст.;

  • розвивати навички аналізу поетичних творів;

  • виховувати зацікавлення незвичайними літературними явищами.

Обладнання: портрет М.Семенка, літературознавчі словники, вірші поета.

Хід уроку

I. Організаційний момент

I I. Перевірка домашнього завдання

Літературний диктант

( за творчістю Павла Тичини)

1. Хто з класиків української літератури одним із перших оцінив i підтримав молодого Павла Тичину? (М. Коцюбинський)

2. Яку назву має перша збірка Павла Тичини? («Сонячні кларнети»)

3. Які тенденції є у ранній збірці віршів П. Тичини: імпресіоністичні, експресіоністичні, футуристичні, неоромантичні або всі названі? (Імпресіотстичні)

4. Як називається вірш-гімн весні, у якому П. Тичина славить прихід «квітами-перлами закосиченої» весни? («Арфами, арфами...»)

5. До якого жанру лірики належить вірш П. Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить...» ? (Інтимної)

6. З якого вірша П. Тичини ці рядки?

Ви знаєте, як сплять старі гаї?

Вони все бачать крізь тумани.

(«Ви знаєте, як липа шелестить...»)

7. Які образи переважають у поезії П. Тичини «Арфами, арфами...»? (3opoвi та слухові)

8. Назвіть синтаксичні одиниці, які наявні у вірші «О, панно Інно, панно Інно!» (Називні речення, двоскладні непоширені)

9. Який художній прийом П. Тичина використав у вірші «Одчиняйте двері..»? (Антитеза)

10. Чому 20-тi роки XX ст. називають «добою українського ренесансу»?

11. Яким віршовим розміром написана поезія «О,панно Інно…»?(Ямб).

12. Чому присвячено вірш «Пам’яті тридцяти »?(Бій під Крутами ).

III. Повідомлення теми і мети уроку

IV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу

1. Словникова робота

З’ясування за літературознавчим та тлумачним словниками значення слів: авангард, футуризм, урбанізм, епатаж, верлібр.

Авангард – один із етапів розвитку модернізму – мистецтво протесту й руйнування.

Футуризм - формалістичний напрям, характерними ознаками якого є

заперечення реалізму, відкидання класичної спадщини, руйнування традицій і прийомів старого мистецтва створенням нового стилю.

Верлібр – форма вірша, яка не має наскрізної симетричної будови. Відсутній поділ на строфи, структурно наближений до пози. Рядки різної довжини. Притаманний фольклору.

Урбанізм – (від лат. – міський) – культ великого промислового міста, його

атмосфери, штибу життя.

Епатаж – скандальна витівка; поведінка, що порушує загальноприйняті норми і правила.

Вчитель. Міні – лекція

Тепер спробуємо створити цілісне уявлення про одне із відгалужень модернізму – футуризм та його представника в поезії – М. Семенка.Насправді футуризм є виявом авангардизму – радикального етапу модернізму. Цей етап виник у роки Першої світової війни і в різних формах існує в сучасній літературі. Це мистецтво протесту й руйнування. Авангардисти заперечують міщанство й банальність культури. Вони прагнуть зруйнувати традиційний стиль життя. Тому у житті й творчості вдаються до епатажних «вибриків», до пародіювання того, що у суспільстві є священним і непорушним. Їхнє відтворення життя гротескне, цинічно – саркастичне. Однак, найчастіше така поведінка – це маска, під якою криється романтична вишукана душа. Метою авангардизму є зведення все до гри, аби показати несерйозність, дріб’язковість усіх тих цінностей, які звикли вважати серйозними й важливими. Авангард дуже успішно виконує функцію оздоровлення суспільного життя й мистецького смаку.

Футуризм – це перший і найяскравіший вплив авангардистської течії в модернізмі. Як вважається, поклав початок цьому напрямку 1909 р. італійський поет Марінетті. Цей стиль, суперечливий і строкатий, розпадається на кубізм, егофутуризм, імажинізм, дадаїзм та інші. У 10-20-х роках XX століття футуризм бурхливо розвивається у Росії. Там існувала група «Гілея», до якої входили брати Бурлюки, В.Хлєбников, В.Маяковський, О. Гуро. В українській літературі цей стиль у 1914 році під впливом російського футуризму започаткував Михайло Семенко двома збірками: «Дерзання» та «Кверофутуризм».

2. Михайло Семенко. Риси футуризму в його творчості

Семенко Михайло народився 1892 року в селі Кибинці на Полтавщині, він був сином письменниці Марії Проскурівни. 1911 поїхав навчатися у Психо-Неврологічний Інститут в Петербурзі. Скінчивши дворічні загальноосвітні курси юнак став студентом природницько-історичного відділення педагогічного факультету. 1914 року М. Семенко опинився у Києві. В 1916 році мобілізований до армії. Служив військовим телеграфістом у далекому Владивостоці. На Україну повернувся наприкінці 1917 року.

Дебютував М. Семенко в "Українській хаті" (вірші "Дарунок, "Гріх", "Мов квітка"). Перша збірка виходить 1913 року під назвою -"Prèlude". В цю збірку увійшли мелозвучні, але неглибокі вірші. Це традиційна романсова лірика з властивою їй елегійністю, безпосередністю почуттів.

Основні положення теорії, яку М. Семенко влучно означив як пошуковий футуризм, викладені в маніфестах 1914 року (вірші "Сам" та "Кверофутуризм"), що були передмовами до збірок - "Дерзання" і "Кверофутуризм". Спрямовувалися ці маніфести проти канонізації та будь-якого культу в мистецтві. Проголошувалися "краса пошуку" та "динамічний лет". Кверофутуризм М. Семенко вважав тимчасовим явищем як течію, але постійним - як метод.

Повернувшись на Батьківщину, Семенко працює навдивовиж продуктивно і лише протягом 1918 року створює дев'ять поетичних циклів. "З світів матеріальних вигнана моя міць нечувана" - так поет характеризує свій стан і додає: "стояв, чорні руки заломлюючи".

Наприкінці 20-их років розпочинається III період творчості поета. На тлі згортання стильового полілогу, внаслідок уніфікації радянської літератури під дахом єдиного методу, відхід Михайля Семенка від власної поетичної системи був вимушений: йому, авангардистові, важко було підкорятися не внутрішній, а продиктованій потребі писати, як усі.

1919 року проголосив "революційний футуризм" й опублікував "ревфутпоему" - "Товариш Сонце" та "Дві поезофільми". Був редактором журналу "Мистецтво". 1920 року видав разом з М. Любченко і О. Слісаренком "Альманах трьох". 1921 року збірку "проміння погроз". Тоді ж організував "Ударну групу поетів футуристів", перейменовану на асоціацію панфутуристів "Аспанфут" (1922-1924 рр.), кредо й маніфест якої були проголошені в альманасі "Семафор у майбутнє" (1922 року). Зазнавши критики літературних кіл, Семененко перейшов на позицію "лівого фронту" (укр. "ЛЕФ") і перетворив "Аспанфут" на "Комункульт" (1924 року), одночасно працював (1924 - 1927 рр.) як головний редактор Одеської кінофабрики ВУФКУ. 1924 року видав у "Кобзарі" дві збірки своїх творів 1910 - 1922 років, 1925 року збірку "В революцію" та поезофільм "Степ"; 1927 року, разом з Г. Шкурупієм та М. Бажаном, "Зустріч на перехресній станції" і заснував нове об'єднання футуристів "Нова Генерація" з журналом цієї ж назви (1927 - 1930 рр.). Сильно критикований, Семенко відійшов від футуризму, ставши співцем більшовицької революції (збірка "Малий кобзар і нові вірші", 1928 року).

1930 року вийшов збірник памфлетів та віршів "Європа і ми" з центральною тезою: "Треба вчитися у Європи - це так, та не думати "ефіопою". Памфлети Семенка цікаві й з художнього боку: іронія згущується до сарказму, використовуються гротескні образи, поетика парадоксів, поєднання різних мовних стилів тощо.

1930-их років визнав "помилковість" своїх колишніх позицій, виявом чого були збірки "Сучасні вірші" (1931), "З радянського щоденника) і "Китай в огні" (1932).

У віршах 1932-33 років поет уже, "як усі", прославляє СРСР. Політичним твором того часу стала хіба що "Німеччина" (1936 року) - гостросатирична поема політичної, філософської думки, напівстилізована під манеру Г. Гейне.

23 квітня 1937 року в Києві ще відбувся творчий вечір Михайля Семенка, а через три дні його заарештували. 24 жовтня 1937 року Семенко був розстріляний разом з іншими українськими письменниками. У серпні 1960-их років - реабілітований.

До війни українське письменництво черпало теми переважно з села, бо місто було українцям майже чуже. І тільки після війни футуристи ніби-то відкрили його для себе. Їх захопили такі почуття та емоції, що вони не встигали переводити їх у звиклі слова, а висловлювалися уривками слів та окремими складами: “дир... бул... щил... ва... мак... кро... Футуристи дали українській літературі дуже великого поступу, особливо Михайль Семенко. Вони розкріпачили і урбанізували українську мову.

Рання футуристична творчість Семенка, просякнута урбаністичними й мариністичними мотивами й сюжетами, відзначається мовними і формальними експериментами й намаганням епатувати читача. Ми можемо розрізняти в його віршах різноманітність тем, від оспівування київських предревніх каварень переходить до захоплення революцією, сприймаючи її зовнішньо, поверхово. Не зважаючи на пропаговану ним деструкцію форми й відкидання класичних і тогочасних літературних надбань, зокрема спадщини Шевченка, Олеся, Вороного, Філянського, Семенко мав чималий вплив на розвиток української модерної поезії 1920-их років.

Семенко був "фігурою доби". Він одним із перших почав згуртовувати літературні сили; його аскетичні функціонувальні вірші - це гостроагітаційна, майже лозунгова поезія, що реалізувала теорію "соцзамовлення", побудована за згубним для поетів-ліриків принципом раціоналізму. Семнко не раз "проговорювався", висловлюючи невимовний сум і затаєний біль від того, що "творчість сковано жорсткою і жорсткою": "Писать про активність я мушу забуваючи людську душу".

Переконання Михайля Семенка: українська версифікація потребувала реформістських змін на які "хатяни" та молодомузівці з їхньою половинчастою "модерністю" не пристали би.

Відколи Семенко став футуристом, він всіляко намагався форсувати ствердження в українській поезії образної стихії міста, - це було його програмним моментом. Михайль Семенко-імпресіоніст відтворює звук і колір, динаміку міста, змальовує його в різні пори року.

Поезія Михайля Семенка довго, набагато довше, аніж російських футуристів, "не приймала" революційної тематики. Почасти це дивувало, бо Семенко ще у Владивостоці вступив до лав РСДРП(б), працював у більшовицькому підпіллі, а в своїй творчості попервах відтворив лише психологічну реакцію на негативні наслідки революції.

Михайло Семенко видав понад 20 збірок різної мистецької вартості: «П’єро задається», «П’єро кохає», «П’єро мертвопетлює», «Кобзар», «Проміння погроз», «Зібрання творів».

Поет екзальтовано захопився революцією й вітав її як руйнацію традиційних устоїв життя. Звідси надмірне уживання революційної риторики, публіцистичність у багатьох творах. Семенко вибудував в українській поезії культ урбанізму. Він запов’язався зруйнувати селянську основу поезії. Замість споконвічної мрійливості й лагідності Семенко «малює» динамічний урбаністичний пейзаж. Він оспівує автомобілі, локомотиви, задимлені міста.

Культ урбанізму створив особливий стиль поета: «телеграфний стиль» , синтаксичний максималізм, введення розмовно-побутової та науково-термінологічної лексики. Чи не головна мета Семенка – футуриста – експериментувати з формою. Найпопулярніший його здобуток – віртуозний звукопис, вибудуваний за динамічним, музичним принципом.

Авангардські твори митця написані верлібром. У «Поемі повстань» він закликав поетів: «Поети, зривайте метр! Ляжте під колеса революції». Слово і фрази поет розташував у графічні конструкції, вдався до акростихів, різних комбінацій слів, бажаючи усім цим викликати певні суб’єктивні почуття.

3. Аналіз поезій М. Семенка

  • Виразне читання поезії «Місто»

Осте сте
бі бо
бу
візники — люди
трамваї — люди
автомобілібілі
бігорух рухобіги
рухливобіги
berceus* кару
селі
елі
лілі
пути велетні
диму сталь
палять
пах
пахка
пахітоска
дим синій
чорний ди
м
пускають
бензин
чаду благать
кохать кахикать
життєдать
життєрух
життєбе-
нзин
авто
трам

  • Робота з текстом твору

Вид лірики: вірш-медитація.

Жанр: ліричний вірш.

Провідний мотив. У вірші “Місто” автор, використавши прийоми й засоби футуризму, не тільки відтворив життя великого мегаполіса, а й передав своє захоплення містом, що живе інтенсивним життям.

Композиція твору. Вірш “Місто” – це одне речення, у якому немає жодного розділового знака. Щоб передати динаміку життя великого міста, автор розбив деякі слова на частини, а деякі частини слів об’єднав між собою таким чином, що утворилися цікаві й незвичні неологізми, значення яких без контексту не можна зрозуміти.

Образи твору. Ліричний герой – людина, що добре відчуває місто, розуміє його, чує кожен звук. У вірші “Місто” центром є образ-символ міста, яке причарувало автора своїм рухом і неспокоєм.

Художні засоби “Місто”

звукові образи: “блимно й крапно”; зорові образи: “блиск лініями”, “міняться силуетами”; дієслівні форми “сунути”, “лізуть”, “повзуть”, “пересовуються”, “міняться”, “вирізують”, “закріплюються” передають рух і створюють динамічну картину міста. Практично так автор передає зоровий образ міста; неологізми “автомобілібілі”, “бігорух”, “рухобіги”, “життєдать”, “житгєрух”, “життєбензин” типові для футуристів, адже вони мали на меті оновити мову, нехтуючи усім попереднім культурним досвідом;

Версифікація твору. Вірш “Місто” не поділяється на строфи, рими відсутні, відсутня і внутрішня рима. Вірш-речення записано так, шо кожне окреме слово чи словосполучення утворює рядок, підкреслюючи значення кожного з них.

Крім того, така побудова допомагає створити звукові образи.

Вірш М. Семенка “Місто” – це експеримент зі словом і звуком. Звуки відтворюють шум, гамір, суєту великого міста, але поет-футурист ніби упивається і димами від пахітоски (сигаретки), і чадом заводів, і запахом бензину, серед якого люди кахикають і кохаються. Ідея вірша – висловити емоційне ставлення.

Аналіз поезії "Бажання"

Вид лірики: вірш-медитація.

Жанр: ліричний вірш.

Провідний мотив. Ліричний герой вірша «Бажання» хоче перевернути світ із ніг на голову, і тоді, на його думку, все стане на свої місця: діти отримають зорі, а гарна дівчина — барви, щоб її покохав хороший хлопець.

Композиція. Вірш «Бажання» не поділяється на строфи, має тринадцять неримованих рядків. Поет використав верлібр, щоб повніше передати почуття героя: захоплення красою природи і сум через те, що навкруги, на його думку, немає ладу. «Бажання» художні  засоби: метафори: «перевернути світ», «поставити все догори ногами», «дати березової каші», «місяця стягнуть», «барви, що кричать весняно»; риторичні питання: «Чому не можна перевернути світ, щоб поставити все догори ногами?», «Але хто мені заперечить перевернути світ?»; риторичні оклики: «Хай би одягла на себе всі оті розкоші!», «о, хоч би тебе чорти вхопили!» Віршовий розмір. Твір написаний верлібром, не має внутрішніх рим, кожен рядок нерівнонаголошений, але в цілому вірш тяжіє до ямбічної форми. Вірш М. Семенка «Бажання», як і інші твори, відзначається мовними й формальними експериментами й намаганням епатувати читача. Тривалий час творчість поета замовчувалася, але сьогодні вона повертається і має чималий вплив не тільки на читачів, а й на сучасних поетів, які шукають нових форм і засобів для створення власного літературного простору. М. Семенко — єдиний митець, який був і поетом, і теоретиком українського футуризму початку XX ст. Представник авангардного мистецтва. М. Семенко вже на початку творчої діяльності виявив себе надзвичайно яскравою постаттю, а тому не вписувався в канони «соціалістичного реалізму».

Виразне читання поезії "Запрошення"

Ви знаєте?
Прекрасний краєвид з гори Батиєвої.
Ви, певне, не були там ніколи?
Не гуляли по сніго-білому
полю?
Ми вас запрошуємо —
наберіться бажання сміливого
і приходьте до нас. У нас тут доволі
весело.
Звичайно, до нас не заходять автомобілі —
Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді.
Ах, як тут
гарно!
Як тут симпатично й ріжнобарвно!
Люди ми сильні, молоді,
сміливі —
не боїмось нікого й бажаємо усім добра.
Коли хочете — ми
не заздрим і Батиєві,
бо нам дуже вдячна ця прекрасна гора.
Будьте
ж такі добрі,

не дивіться, як на звірів, на нас —
довірливо й доброзичливо, захопивши "трості", —
самі
побачите, як у нас прекрас-
но — приходьте до нас у гості!

Аналіз поезії "Запрошення"

Вид лірики: громадянська, публіцистична.

Жанр: ліричний вірш-посланни.

Тема: Ліричний герой запрошує старших колег завітати на Батиєву гору Ідея: Заклик до старшого покоління інтелігентів, митців знайти спільну мову з новаторською молоддю Віршовий розмір: ямб Провідний мотив. У творі «Запрошення» автор закликає старше покоління інтелігенції знайти спільну мову з молодими митцями, запрошує всю небайдужу до творчості молодь у гості. Композиція. Вірш «Запрошення» не поділяється на строфи. Твір є пристрасним монологом молодого поета, який розкриває перед читачем різнобарвний світ модерної поезії. Образи твору. Головний образ твору «Запрошення» — це ліричний герой, молодий, сміливий, натхненний поет, який благає старше покоління не сприймати футуристів як звірів, а прийти до них у гості й помилуватися їхнім світом. «Запрошення» художні засоби: епітети: «бажання сміливе», «прекрасна гора», «сильні, молоді, сміливі люди»; порівняння: «не дивіться, як на звіра, на нас»; неологізми: «сніго-біле поле»; інверсія: «бажання сміливого»; риторичні питання: «Ви знаєте? Ви, певне не були там ніколи? Не гуляли по сніго-білому полю?»; риторичні оклики: «Ах, як тут гарно! Як тут симпатично й різнобарвно! Приходьте до нас у гості!» Версифікація твору. Вірш «Запрошення» — це верлібр, який не поділяється на строфи, не має рими, у тому числі й внутрішньої.

V. Підсумок уроку

  • Скласти сенкан "Михайло Семенко"

  • Заповнити таблицю "Життєпис Михайла Семенко"

VI. Домашнє завдання

Опрацювати вивчений матеріал, навчитись аналізувати поезії.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.