«Так! Я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, жити хочу! Геть думи сумні!»
«Леся Українка «Давня казка». Роль поета і поезії в суспільстві. Образ народного співця, його високі моральні риси»
«Так! Я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, жити хочу! Геть думи сумні!» - такий девіз обрала собі Леся Українка, слабосила жінка, яка стала чи не найсильнішою постаттю в українській літературі та, мабуть, і в світовій теж. Про цю видатну особистість, велику українку ми поговоримо на занятті.
В поемі «Давня казка» Леся Українка ставить і розв’язує одне з питань, що хвилювало її все життя, якого вона неодноразово торкалася в своїй ліриці, – поет і народ. Лейтмотивом поеми є класичні рядки: «Не поет, хто забуває про страшні народні рани».
Слово – Бог, слово людське – одвічно… (про роль поетичного слова в житті суспільства).
