«У старих баладах чуємо биття схвильованого людського серця і розповідь про події,перетворені народною фантазією»
І.Франко
Балада (від прованс.) - танцювати; спочатку - танцювальна пісенька - невеликий за розміром ліро-епічний твір фольклорного походження на легендарну чи історичну тему.
Балада — це ліро-епічний пісенний твір з гостро драматичним сюжетом, що виражає з точки зору народної моралі трагічні конфлікти, породжені надзвичайними чи фантастичними подіями, вчинками та фатальними збігами обставин в особистому, сімейному чи суспільному житті звичайних людей. В баладі поєднані риси епосу (сюжетність), лірики (пісенна форма) і драми (діалогічна форма, кілька дійових осіб, динамізм). Основними рисами балади є психологізм, незвичайність описуваних подій.
Історичні балади — це балади на історичні теми. У них замальовується життя козака, смерть козака на полі бою («Да шумить чудо дібровонька»), розповідається про велике горе, яке приносить людям війна. «Що се в полі забіліло» — балада, в якій відтворено трагічне становище українців в османському полоні. Мати у Криму потрапляє в полон до своєї дочки, яка вже обусурманилась, ставши дружиною татарина. Дочка пропонує матері «панувати» разом із нею, але мати гордо відмовляється. Балада «Ой був в Січі старий козак» засуджує зрадництво Сави Чалого та схвалює справедливе покарання його козаками. Найвідомішими є балади «Бондарівна» та «Лимерівна».
