Літературна вітальня "Поезія в моїй душі"

Опис документу:
До Всеукраїнського дня поезії у бібліотеці ВПУ№29 смт Володимирець щороку збираються поціновувачі поезії. Гості, поети Володимиреччини Олексій Городний, Леся Піднебесна, Марія Дукач та учні ділилися своїми поетичними напрацюваннями.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Мета. Прививати любов до поетичного слова, знайомити учнів навчального закладу із поетами рідного краю та виявляти учнів, які самі пишуть, сприяти їм в цьому.

Бібліотекар.

Доброго дня, дорогі друзі. Ми раді вас вітати в нашій бібліотеці на літературній вітальні «Поезія в моїй душі».

В перший місяць весни 21 березня відзначається Всесвітній день поезії, а також в цьому році 19 березня виповнилося 85 років видатній українській поетесі – принциповій жінці з чоловічим характером, сталими принципами та поглядами на життя, - Ліні Василівні Костенко.

Її знають, люблять і обожнюють мільйони людей в Україні. Слухаючи її поезію, не можливо приховати захоплення красою і вишуканістю поетичного

вислову.

І все на світі треба пережити.

І кожен фініш – це, по суті, старт.

І на перед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

«Пісенька з варіаціями»

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.

А я скажу: не кожна, ой не кожна!

Чужа душа – то тихе море сліз.

Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна.

«Маруся Чурай»

Я вибрала долю собі сама,

і що зі мною не станеться, -

у мене жодних претензій нема

до Долі – моєї обраниці. «Доля»

Поетичне слово... Йому присвятили життя Т. Шевченко і Л. Українка, В. Симоненко і Л. Костенко, О. Олесь і його син. І цей список можна продовжувати. Але не в тім річ, що поетів багато, а в тім, що справжній митець поетичного слова віддає себе цілком поезії і на все життя.

Сьогодні до нас завітали гості, ми їх дуже раді бачити в стінах нашого училища. Це – Городний Олексій Остапович, Піднебесна Леся Павлівна та Дукач Марія Адамівна, привітаймо їх.

Ведучий.

Мабуть, недарма Міжнародний день поезії співпадає із весняним рівноденням – бо ж саме вірші, як відомо, допомагають повернути рівновагу в почуваннях людини або дають поштовх жити повніше і щасливіше – любити, ненавидіти, йти до своєї мети чи призупинити на мить потік змін і заспокоїтись.

 Чи не вірші спонукали наважитися розповісти те, про що сором’язливий закоханий мовчав роками? Чи не вірші кликали щирого патріота боронити свою землю? Чи не вірші заспокоювали обділену долею сироту?

Ведуча.

 Коли на серці важко, коли душу розриває туга або коли мрії від радості, мов шалені коні, летять вперед за далекий горизонт – життя стає дивним віршем. Таким особистим, рідним, своїм. І без сумнівів можна сказати – без поезії не минули дні жодної людини. Хай то будуть вірші зі старих порваних книжок, чи рядки, які доводилося заучувати в школі, чи, може, навіть те, що тихенько зазвучало якось в серці, коли прийшла весна.

Ведучий.

 Можна безкінечно наводити приклади «надзвичайно важливого і високого місця поезії в житті людини», можна писати довжелезні твори-роздуми про вплив віршів на формування особистості, можна диспутувати з любителями прози, але усі ці речі насправді є занадто мізерними у порівнянні з маленьким теплом у грудях людини, яка тримає в руках збірку улюблених віршів.

 І вже абсолютно неважливо - досконалий і чистий вірш виходить з-під пера поета чи кострубатий і покалічений грубими словами народжується. Головне у цій справі - відчути у поезії життя. Адже кожен вірш подібний до людської душі – світлої і доброї або ж втомленої і нудної.

Ведуча. О жінко, жінко-поетесо,

Водиці річкової тихе плесо.

Так важко, гірко в серці поетеси –

Це не для камер, не для преси.

Бо це душа жіноча промовляє…

А хто її, скажіть, хто розгадає?

Ведучий. Ви скажете: «Ох, поетеси!». Хто їх знає,

Як та і інша – десь там проживає.

Та ти лишень уважно придивися –

І поміж нами поетеси вже знайшлися.

Бібліотекар.

Так, і серед учнів нашого училища є багато хлопців та дівчат, які пишуть вірші і ми сьогодні послухаємо їх. В нашій бібліотеці є збірочка поезій наших учнів-випускників, ми просимо приносити нам свої поезії, які будуть продовжувати збірочку і хороша згадка про вас буде залишатися в цих поетичних рядках на довгі роки.

Тож запрошуємо послухати вірш Лізи Шинкаренко, учениці групи №14.

(читає свої поезії)

Виходить дівчина в українському вбрані.

Нехай мені доля вготовила муки.

Не камінь на плечі, а цілий обвал.

Я буду до щастя простягувать руки,

Я буду молитись на свій ідеал.

Нехай моя доля знедолено плаче,

Карає і мучить нестерпним життям,

Я все-таки сильна, я щось таки значу,

Я світ цей дивую красивим дитям.

Накотяться біди – повинна здолати.

Підкотиться туга – повинна мовчати,

Немеркнуче світло: я - жінка, я – мати,

Запалена Богом остання свіча.

І хто мене кине – покинутим буде,

Хто словом осудить – осудиться сам.

Земна і небесна – такою пребуду!

Такою дістанусь грядущим вікам!

Ганна Чубач

Ведучий. А давайте ми з вами проведемо невеличку вікторину

«Про яку жінку-письменницю йдеться?»

1. ЇЇ улюблена квітка – «Конвалія». Зачепивши «Сім струн душі своєї, вона стоїть і слухає весну. Вона питає у слова, чому воно «не твердая криця» і просить мрію не зрадити. (Леся Українка)

2. Вона – єдина жінка письменниця, яка вибрала в творчому житті чоловічий псевдонім, а її справжне ім'я – Марія. (Марко Вовчок)

3. Вона закохана у пісні Марусі Чурай, вона «чолом сягає неба». Наша сучасниця. (Ліна Костенко)

4. Все життя віддала вихованню і навчанню своїх дітей. Ніжна, розумна, турботлива мама. Вона – навчитель тієї, що ми її йменуємо Співачкою досвітніх вогнів. (Олена Пчілка)

Бібліотекар.

Ну що б, здавалося слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б'ється, ожива, як їх почує…

пише Тарас Шевченко.

Такі особливі слова, що йдуть від серця присвячують неньці-Україні, батькам, коханим, усьому, що здатне зачепити душу. І не чують їх хіба що ті, у кого, за влучним висловом Ліни Костенко «душа ще з дерева не злізла». А справжні люди чують поетичну красу навіть крізь сторіччя.

І сьогодні у нас в гостях люди, які не тільки слухають та читають, а й самі, на протязі багатьох років, пишуть поезії та твори, друкують свої збірочки. І до слова я запрошую поетесу нашої Володимиреччини – Лесю Павлівну Піднебесну(Бендюк).

Гостем нашого заходу також є добре нам всім відомий – Олексій Остапович Городний, який працює в редакції Володимирецького вісника та пише на дозвіллі поезії, тож запрошуємо Олексія Остаповича.

Дукач Марія Адамівна, яка у нас працює, має не тільки чудовий голос, а ще й поетичну душу, запрошуємо її до слова.

Для всіх присутніх в цьому залі в подарунок звучить пісня «Прилетіли птиці».

Бібліотекар

Сьогодні хочеться згадати наших земляків – поетів та письменників - Михайла Дубова – нашого сучасника, поета, посмертно прийнятого до спілки письменників України, автора відомих поетичних збірок «Вербниця», «Сонячний годинник», «Довіра»; також поетом – краєзнавцем, поетом митцем, чиє ім’я знайоме за межами району, є Іван Степанович Катрук, якого уже, на жаль, нема серед нас.

Ми маємо змогу У Володимирецькому віснику читати поезії наших земляків – чудові вірші Лариси Сай, прозу Івана Сидорчика та багато інших.

І сьогодні неможливо не згадати тих, хто ціною свого життя відстоював і відстоюють нашу неньку-Україну. Увесь світ облетіли кадри в інтернеті, коли охоронець Євромайдану Сергій Нігоян читав уривок з поеми Тараса Шевченка «Кавказ».

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Бібліотекар. І на завершення, хочу побажати всім міцного здоров'я, успіхів у всіх починаннях, а головне - мирного неба, і як кажуть, джерельної води і ніякої біди.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»