З кленового гаю прилетіла на вітрильці насінина. Край городу упала. Сховалася під бадилинку і до весни пролежала. Пригріло сонце, задзюркотіли струмки. Схотілося насінинці дзвінкої водиці напитися, на сонце поглянути. Пустила вона росточки. Один - до землі, другий до - сонця.