і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

ЛІТЕРАТУРНА БАЛАДА. ФРАНСУА ВІЙОН. «БАЛАДА ПРИКМЕТ». ЖИТТЯ, СПОВНЕНЕ ПОНЕВІРЯНЬ

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Світова література, 7 клас

__________

УРОК № ____________

ТЕМА: ЛІТЕРАТУРНА БАЛАДА. ФРАНСУА ВІЙОН. «БАЛАДА ПРИКМЕТ». ЖИТТЯ, СПОВНЕНЕ ПОНЕВІРЯНЬ

Мета: дати поняття про жанр літературної балади та її особливості; висвітлити жит­тєвий і творчий шлях французького поета Француа Війона; розвивати навички аналізу віршованих творів, виразного читання; виховувати активне ставлення до життя.

Хід уроку

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда на повторення

1. Які фольклорні балади ви вивчали?

2. Назвіть особливості фольклорних балад як жанру.

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Слово вчителя

Тисячоліття, що відділяє Давній світ від Нового часу, в істо­рії людської цивілізації називають Середньовіччям. Поняття ввели в ужиток італійські гуманісти на межі XV і XVI століть, уважаючи Середньовіччя часом глибокого занепаду європейської культури. Але Середньовіччя — важливий етап становлення світової куль­тури. Саме воно стало тим підґрунтям, на якому склалися само­бутні культури Заходу і Сходу.

  1. Історичний коментар. Коротке повідомлення підготовлених учнів

ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Для епохи Середньовіччя характерним був сильний вплив церкви на суспільне життя й окрему особистість, утвердження релігійно-станових ідеалів. У науці й культурі панувала латина. А у мистецтві й культурі — нормативність естетики, монументальність, складність форм і стилів. Дійсність уважалася зоровою оманою, а єдиною справжньою реальністю був визнаний тільки світ релігійних образів, які митець мав відображати. Пропагувалася божественна приреченість людини на вічну жертовність.

Панував розгул інквізиції, переслідувалися передові ідеї, дослідження, винаходи. У вогні багать горіли не тільки книги, але й люди.

Презентації «Архітектура Середньовіччя» та «Живопис Середньовіччя»

  1. Слово вчителя. Літературознавчий коментар

Та на зміну похмурому Середньовіччю прийшла нова доба в історії культури і науки, що дістала назву Відродження, або Ренесанс (XIV—XVI ст.).

Найважливішою ознакою епохи Відродження був гуманізм (лат. humanus — людський, людяний). Гуманісти обстоювали само­цінність людської особистості, її право на щастя і волю, можливість удосконалювання себе і земного життя.

Провісником французького Відродження був поет Франсуа Війон, із життям і творчістю якого ми й ознайомимося на уроці.

  1. Історичний коментар. Коротке повідомлення підготовлених учнів

ФРАНЦІЯ НА ПОРОЗІ ВІДРОДЖЕННЯ

Наприкінці XIV ст. — на початку XV ст. у Франції простежується пожвавлення культур­ного життя. Для цього періоду характерні важливі зрушення в усіх сферах життя фран­цузького суспільства. Закінчилася Столітня війна з Англією, що тривала протягом 1337—1453 рр. Зросла могутність королівської влади, майже закінчилася політична централізація, у результаті якої головним осередком культури стали міста. Зменшився політичний вплив церкви на життя суспільства, що викликало посилення потягу до знань, прискореними темпами почали розвиватися наука й освіта. Серед митців посилився інтерес до античності, виникло зацікавлення гуманістичними ідеями. У 1470 році в Парижі навіть з’явилася перша друкарня, де почали друкувати твори гуманістів.

Створюються нові архітектурні ансамблі, що стали символами всієї доби: собор Нотр-Дам у Парижі, собори в Ам’єні та Реймсі, будинок Жака Кера в Бурже, палац Юстиції в Руані.

Та разом із тим нове життя породжувало й нові проблеми.

Зростання буржуазного виробництва супроводжувалось експлуатацією простого люду, що викликало спалахи повстань не тільки у Франції, а й у Британії, Німеччині.37

Жага збагачення, влада грошей із кожним роком дедалі більше отруювали суспільство, проникали в людські душі, породжуючи в них злі начала.

У таких суперечливих умовах протікали життя і творчість поета Франсуа Війона.

СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ Ф. ВІЙОНА

Відомий англійський письменник Р.-Л. Стівенсон в оповіданні «Ночівля Франсуа Війона» так відтворив портрет поета: «Він був непоказний собою — смаглявий, невисокий і худий, мав запалі щоки й негусті чорні космики. Його двадцять чотири роки озивалися у ньому лихоманковою жвавістю. Жадливість уже проклала зморшки у нього під очима, недобрі осміхи позначилися складками біля рота. В обличчі його давалися взнаки боротьба вовка й свині. Гострі й бридкі риси обличчя свідчили про відданість різним земним пристрастям. Руки його були короткі й чіпкі, пальці ґудзуваті, мов мотузки, — вони весь час миготіли у нього перед лицем рвучкими й виразними рухами».

  1. Запитання до учнів

1. Яке ваше перше враження від словесного портрета поета?

2. Чи можна сказати, якою людиною був Ф. Війон?

  1. Повідомлення про життя і творчість поета.

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ Ф. ВІЙОНА

Народився Франсуа Війон у 1431 р. в Парижі в бідній селянській родині. Пізніше він так напише про своє походження:

Я бідняком був звіку-роду,Хоч, може, свині і не пас…Наш рід убогий повсякчасНужда провадила до ями:Лежить в могилі кожен з насНе під дворянськими гербами.

Справжнє його ім’я — Франсуа Монкорб’є (або де Лож). Коли хлопчикові виповни­лося вісім років, помер батько. Мати віддала малого сина на виховання капеланові Гійому Війону, який дав своє ім’я майбутньому поетові.

У дванадцять років Франсуа вступає на підготовчий факультет Сорбонни й у вісімнад­цять років закінчує університет зі званням бакалавра. Через три роки він здобув звання магістра мистецтв, а це давало можливість викладати або займати посаду клерка. Та доля Війона склалася інакше.

«Мені боляче… цей біль — доля моя», — так в одному зі своїх віршів писав про себе Ф. Війон. Усе його життя — це низка нещасливих випадків, свідомих правопорушень, за які він не раз відбував покарання у в’язницях, був засуджений до страти, а потім поми­луваний. Франсуа Війон знався з королями й злочинцями, герцогами й ченцями, купцями й повіями. Він добре знав життя і був невдоволений ним. В оповіданні Р.-Л. Стівенсона «Ночівля Франсуа Війона» поет так говорить про себе: «…А відносно того, щоб змінити своє життя, нехай хто-небудь змінить сучасні обставини мого життя».

Доля поета — це доля людини, яка любила волю й навколишній світ, яка шукала себе на різних шляхах, помилялася й усвідомлювала свої помилки. Суперечливість суспільства наклала відбиток на все його життя.

5 січня 1463 року Війон, якого суд засудив до десятилітнього вигнання, виїжджає з Парижа. І з цього дня його слід зникає навіки.

Творчу спадщину поета складають дві поеми: «Малий Тестамент» («Малий Заповіт») (1456 р.) і «Великий Тестамент» («Великий Заповіт») (1462 р.), а також шістнадцять віршів.

Творчість Ф. Війона руйнує зсередини норми сучасної йому поезії, виходить за межі догматичного мислення і світосприйняття. Його вірші пройняті щирістю й задушевністю, гуманізмом і глибоким ліризмом, правдивістю й реалізмом, високою майстерністю. Суперечлива натура поета найкраще відобразилася саме у його творах. Мабуть, найбільш точно сказав про себе сам поет у вірші, написаному ще в 1458 році, зітканому з цілком протилежних тверджень і положень:

У спразі гину біля водограю,Зубами біля вогнища січу,Чужинцем в рідному краю блукаю,Німую криком, мовчки я кричу,Я догола зодягнений в парчу,Сміюсь від сліз, від балачок німію,Радію серцем в муках безнадії.В стражданні є для мене щастя хміль,Жебрак — скарбами світу володію,Скрізь прийнятий, я гнаний звідусіль.

Ф. Війон став попередником плеяди поетів французького Відродження. Його шану­вали Ф. Рабле, Ж. Лафонтен, Ж. Б. Мольєр, В. Гюго. Його твори перекладали В. Брюсов, М. Гумільов, Л. Первомайський та багато інших.

  1. Слово вчителя

Ф. Війон увійшов в історію світової літератури як автор лі­тературних балад.

  1. Словникова робота

Балада (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом.

У французькій поезії XIV ст. балада набула канонічних ознак:

  • вона постійно мала 3 строфи;

  • сталу схему римування (аб аб бв бв);

  • обов’язково рефрен (повтор);

  • звертання до певної особи.

Значного поширення балада набула з розвитком романтизму (В. Скотт, Ф. Шиллер, Р. Бернс, А. Міцкевич, В. Жуковський та ін.) В українській літературі балада спостерігається у доробку П. Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського, І. Вагилевича, ран­нього Т. Шевченка, Ю. Федьковича, Б. Грінченка та ін.

  1. Виразне читання «Балади прикмет» Ф. Війона

  2. Аналіз балади. Бесіда з учнями

1. Яке ваше перше враження від балади?

2. У чому незвичність прочитаного твору? (Балада побудована на контрастах.)

3. Поміркуйте, від чийого імені ведеться оповідь? (Від імені лі­ричного героя.)

4. Які слова повторюються на початку кожного рядка? У чому полягає значення цього повтору? (На початку кожного рядка повторюється фраза: «Я знаю…». Вона підкреслює активну позицію ліричного героя.)

5. Які слова повторюються наприкінці кожної строфи? (Наприкінці кожної строфи повторюються слова: «…й не знаю лиш себе».)

6. Зверніть увагу, які частини мови переважають у вірші. Чого досягає автор цим прийомом? (У вірші найчастіше викорис­товуються іменники, що називають різні поняття, реалії життя, та дієслова (знаю, гинуть, кохають, створив, грі­шить, скисають та ін.). За допомогою дієслів передається дія, активність, відчувається ритм життя.)

7. Яким ви уявляєте ліричного героя вірша? Схарактеризуйте його. (Ліричний герой — реаліст, він живе реальним жит­тям. Він здатний бачити позитивне й негативне у ньому, відрізнити правду від брехні.)

8. Визначте ідею твору.

9. У чому, на вашу думку, полягає філософський зміст поезії Ф. Війона?

  1. Коментар учителя

Вірш Ф. Війона «Балада прикмет» має глибокий філософ­ський зміст. У творі чітко виступають дві сили, які взаємодіють між собою: життя, представлене в усьому його розмаїтті, і лірич­ний герой, який прагне його пізнати й збагнути, а разом із тим зрозуміти себе.

Кожен рядок вірша містить прихований зміст, підтекст: «мухи гинуть в молоці» (буденність), «добру і лиху годину» (час, радощі й прикрощі життя), «є співці, сліпці й скопці» (люди бідні й багаті, духовні й бездуховні, що разом утворюють людство), «всі шляхи й всі манівці» (доля), «чорне й біле» (добро і зло), «хто під течію гребе» (зрада), «як кохають до загину» (справжнє кохання), «чернички спідничину» (гріх), «Рим і як він всіх скубе» (церква), «палац і хатину» (багатство й бідність), «цвіт, і плід, і соб-цабе» (юність, зрілість, старість). Отже, у вірші життя змальовано складним і суперечливим, представлено різні сфери природного, суспільного й духовного буття світу. Різні прикмети життя пред­ставлені іменниками, що мають певне, конкретне значення.

У поезії широко використовується прийом антитези (проти­ставлення). Протиставляються як окремі поняття з реального життя (добра година — лиха година, чорне — біле, щастя — сльози, па­лац — хатина тощо), так і суміжні (сосна — ялина, цвіт — плід, смерть — домовина, шляхи — манівці та ін.). Антитеза допомагає показати, що в житті все переплітається і тісно пов’язане. Вона та­кож звучить й у фразі, що містить філософський зміст: «Я знаю все й не знаю лиш себе». У ній — прагнення героя пізнати самого себе.

Є у баладі й прийоми анафори (єдинопочаток) («Я знаю…») та епіфори (єдина кінцівка) («Я знаю все й не знаю лиш себе»). Ці прийоми дають авторові можливість підкреслити особисте став­лення до світу, прагнення його пізнати й зрозуміти.

Окрім того, усі ці прийоми допомагають розкрити образ лі­ричного героя й показати, що він не є ідеальною людиною. Він грішний і праведний водночас, але прожите зробило його філо­софом. Герой здатен відрізнити справжнє від примарного, фаль­шивого. Для нього характерний потяг до осмислення зовнішнього й внутрішнього світу, прагнення знайти себе в ньому. Як справ­жній гуманіст, Війон стверджує, що світ змінити неможливо, проте сама людина може змінитися. І пройшовши процес духовного зрос­тання, особистість здатна буде змінити навколишній світ.41

У баладі порушуються морально-філософські проблеми про сенс буття й проголошується ідея утвердження цінності людського життя.

  1. Творче завдання

Довести, що аналізований твір є баладою. (Вірш Ф. Війона — ліро-епічний за жанром і соціально-побутовий за змістом. Для нього є характерною стала схема римування (абаббвбв), три вось­мирядкові строфи та кінцівка, рефрен.)

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Творче завдання

Посилаючись на текст прочитаної балади Ф. Війона, розка­жіть, якою, на думку автора, має бути людина.

2. Підсумкова бесіда

1. Дайте визначення поняття «літературна балада».

2. Назвіть характерні ознаки французької літературної балади.

3. Подумайте, чи є спільні риси між фольклорною і літератур­ною баладами. (Так, є. Ліро-епічний жанр, діалог, повтори, емоційність, композиційна стрункість.)

4. Яке ваше враження від балади Ф. Війона?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дайте письмову відповідь на питання: «Які проблеми порушуються у «Баладі прикмет»? Чи можна їх уважати актуаль­ними сьогодні?»; вивчіть вірш напам’ять (за бажанням).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Як підготувати успішну особистість: евристичні технології в освітньому процесі»
Ілляхова Марина Володимирівна
36 години
590 грн
295 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти