і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

Література рідного краю "Вічний моряк"

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема. Олександр Матвєєв «Вічний моряк»

Мета: ознайомити учнів із творчістю О. Матвєєва як

перекладача кращих творів світової літератури,

поета-мандрівника; виховувати любов до поезії,

гордість за досягнення своїх знаменитих земляків.

Обладнання: портрет О. Матвєєва, карта світу з позначенням

тих місць, де побував поет, збірки поезій та диск з

піснями.

Довелось всього зазнати –

Звідать радості й жалі,

А іще помандрувати

З вітром по усій землі.

О. Матвєєв

ХІД УРОКУ

І. Оголошення теми й мети уроку.

Вчитель. Олександр Матвєєв. Його доля схожа на долю лелек, котрі літають усім світом та щовесни знаходять оте своє єдине гніздо поруч з біленькою українською хатою. Сюди, на Хмельниччину, в своє рідне село кожен рік повертається Олександр Іванович Матвєєв. Доля подарувала таке розмаїття доріг, яке випадає не кожній людині.

Після закінчення Кунівської середньої школи будував шахти на Донбасі, закінчив Одеське морехідне училище, став капітаном далекого плавання. Так на все життя Олександра Матвєєва ввійшло море, а також поезія.

Сьогодні на уроці ми спробуємо помандрувати тими шляхами, якими пройшов і йде наш поет-земляк. Для цього на уроці ви всі станете екскурсоводами та читцями.

І екскурсовод. В 1964 році Олександр Матвєєв, після закінчення Одеського морського училища, приїхав на далекий Сахалін. Приїхав та так і прикипів серцем до сахалінської землі, сахалінського морського простору.

МІЙ ОСТРІВ

Тут вітер моря пахне хлібом І, вирвавшись з морських тенет, Жене на нерест зграї риби, Тут кожен у душі — поет.

Поглянеш у безкрайній простір Й побачиш у прозорій млі Неповторимий, славний острів - Куточок рідної землі.

Завія взимку тут гуляє, А влітку сонечко пече, Тут кожен щиро відчуває Свого товариша плече.

Усі в єдиному пориві Плекаємо ростки буття. Нам острів долю власну ввірив, А ми йому — своє життя.

На світі він такий один — Чудесний острів Сахалін.

ІІ екскурсовод. Саме тут на цій землі загартувався, міцнів моряк, який згодом став капітаном.

САХАЛИН

Чайки морские — вечные птицы. Ветер и море — времени соль...

Сдвинуты даты. Стерты границы, — Горькая радость. Сладкая боль...

Штормы былые. Вольные песни. Смутное солнце. Тихий туман. Небо седое — времени вестник.

Правда — неправда. Ложь — не обман..

Юноша странный, в море влюбленный, Смотрит с надеждой в бурную даль. Близко-далекий, сладко-соленый Остров туманный — радость-печаль.

Сдвинуто время. Стерты границы. Правда былого — давний обман. Чайки морские — вечные птицы. Светлое солнце. Легкий туман.

ІІІ екскурсовод. Так до 1980 року Олександр Матвєєв служив капітаном далекого плавання на теплоході «Киренск». Олександр Іванович відважний «Вічний моряк» і, звичайно, тонкий «Вічний лірик», який друкується вже давно. З того часу, як перебував на Сахаліні. Згодом Олександр Іванович став віце-президентом Сахалінського морського пароплавства. За зізнанням О. Матвєєва, визначальним у його житті були три пристрасті: любов, море і поезія. Через це він завжди повертається до своїх гаваней і одна з них – Сахалін.

И каждый раз, как в первый раз,

С волненьям жду я встречи с морем.

И вот настал заветный час, –

Душа ликует на просторе.

Опять душа на сквозняке,

Опять серебренные ветры,

И рокот моря вдалеке,

И звуки танго в стиле ретро.

Уносит ветер облака,

Уносят ночи сны былые

Со мною море на века,

И ветры – добрые и злые.

Стою на берегу один, –

Гуляют ветры на просторе

Далекий-близкий Сахалин –

Открытое, живое море.

ІV екскурсовод. Олександр Матвєєв об’їхав весь світ. Декілька разів побував у Венеції. Це місто настільки зачарувало поета, що з’явилися нові поезії.

ВЕНЕЦІАНСЬКИЙ МОТИВ

Гондола із хвиль весняних виплива, І місяць над нею чаклує. Красуня на березі пісню співа, А море сміється й вирує.

Ту пісню почувши, гребець-молодець В красуню навік закохався. Лиш місяць був свідком коханих сердець, Із ним гондольєр побратався.

І серце дівоче той світ-молодик Своєю любов'ю чаклує. Стежину любові проклав він навік, Квітує любов і чарує.

Гондола із хвиль весняних виплива, Аж любо очам милуватись. І кожному пісню любов заспіва — Потрібно лише закохатись.

V екскурсовод. Наступна наша зупинка – острів Кіпр. Саме сюди любить приїздити відпочивати Олександр Матвєєв. Саме тут надихає муза на нові шедеври поета.

І літо вічне знов насниться, Знемога буде і любов... Я за кордон лечу, як птиця, Щоб птицею вернутись знов.

Хай журавель у небо лине,

У вербах іволга співа.

Хай вічно дружать явне й мрійне,

І в дружбі радість ожива

VІ екскурсовод. Коктебель завжди був маяком для щирих поетів. Хто лише тут не побував у часи видатного Максиміліана Волошина. Минув час. Давно немає Волошина, але є пам'ять, є музей — і сюди, до Коктебеля, приїжджають люди з України, Росії, а також із закордону, щоб прилучитися до світу поезії, |побувати в знаменитому Домі Поета.

28 травня, у день народження Максиміліана Волошина, до музею приїхав Олександр Матвєєв. З ним був композитор Микола Шершень.

Потім була подорож до Поетової могили.

У КОКТЕБЕЛІ

Узгір'я веселі узори І сонце єдине на двох. Грайливе, розбурхане море, Життя всіх часів та епох...

Десь цокають дрібно копита, Дзвенить безкінечная даль. Минуле промчалось по світу, І в радість проникла печаль.

І бризками берег розквітлий, А в серці шампанського штоф, І вечір той темний і світлий, І море єдине на двох.

Над нами, як спершу, Стожари, Зоря незнайома, ясна, Та світ цей страшний, крутоярий, І наша тривожна весна.

Вже цокають близько копита, І час нам уже не догнать. Майбуть таїною покрита: Життя не дано повторять.

В тумані потонуть простори, Та щастя ввійде в наш чертог, І сонце, і вічнеє море, І серце єдине на двох.

VІІ екскурсовод. Перлина Криму – Коктебель не випадкова віха в житті поета, бо творчість Максиміліана Волошина стала для нього справжнім потрясінням. За його зізнанням, в Коктебелі він вперше зіткнувся з реальним світом видатного поета срібного століття. Сам він розповідав так: «Я – професійний моряк, але море біля Коктебелю

*************************************************************

  • це неповторний світ Максиміліана Волошина. Він оспівав цю древню землю в своїх віршах і поемах. Тут відчуваєш скрізь його присутність, і може бути, справді дух поета бродить в цих місцях і донині.

Изрезано небо вершинами гор,

Расставлены временем знамя.

И вечные звезды, и звездный простор,

И в небе цветущие маки.

И спутник преграды волнистый ковыль

И в воздухе запах полыни.

Здесь стали едиными небыль и быль,

Здесь бродят легенды поныне.

Вот профиль Поэта вонзился в утес,

Как будто бы неба знаменье.

Смешные мечтами, и сбывшихся грез,

Времен и событий смешные.

Тропинка к могиле Поэта ведет,

И тихое море над нами,

И вериться, дух его светлый живет

И бродит у моря ночами.

Вчитель. Останнім часом Олександр Іванович займається перекладацькою діяльністю. Із англійської поезії О. Матвєєв переклав вірші Емілі Дікенсон, Джона Монтагю, Едгара Аллана По, Уільяма Блейка.

ЕМІЛІ ДІКЕНСОН

Я здесь никто! Я незаметна. А ты, мой друг? Й ты никто?! Молчи, а то услышат ветры И с пылью превратят в ничто.

А стать вдруг кем-то?! О , как скучно! Как жалок восхищенный раб, Внимая песням сладкозвучным

В болоте сердь унылых жаб.

УИЛЬЯМ БЛЕИК

УВИДЕТЬ ВСЕЛЕННУЮ В МАЛОЙ ПЕСЧИНКЕ

Увидеть Вселенную в малой песчинке, Й небо увидеть в диком цветке. Ползет муравей в никуда по тропинке, И Вечность — мгновенье, й бездна в руке.

VІІІ екскурсовод. Подорожі Олександра Матвєєва продовжуються . поет багато має друзів у Німеччині, Японії, Австрії, Англії, Америці. Вивчає культуру різних народів, вважає, що справжня цінність будь-якого народу – у його національній самобутності. Тим і прекрасний світ, що він різний.

Вчитель. Сьогодні ми ще ширше познайомилися з творчістю Олександра Івановича Матвєєва – українця, якому судилося довгі роки жити далеко від рідної землі, побачити моря й океани, близькі і далекі екзотичні країни,, різними дивами дивуватися, численних земних радощів зазнати. Та ніщо не згасило отієї священної Свічі Любові до української землі.

Гори, ріки, ліси і долини –

Світлий образ моєї Вкраїни

Знов із серця тепло струменіє,

А душа моя квітне й радіє.

Україна – споконвічна територія любові, тому й прагнуть повернутися до цієї землі її сини, розсіяні по світу, бо тільки тут вони можуть уповні відчути подих материнського тепла й любові. Адже Україна – рідна гавань кожного українця.

5

- -

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Основи фінансової грамотності»
Часнікова Олена Володимирівна
72 години
790 грн
395 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти