Горить свіча і випікає серце її вогонь.
І серце скапує сльозами в пригорщі долонь.
Нема від серця сліду – тільки світло –
Яскраве й тепле, наче подих свічки…
Горить свіча… А, може, то Душа?...
Вшанування пам”яті загиблих під час Голодомору. Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Тільки пам”ть назавжди залишається з нами.