Ця повчальна історія Василя Сухомлинського описує трагічну загибель природи через недалекоглядну та егоїстичну діяльність людей. Колись глибока й чиста річка зникла після того, як місцеві жителі знищили навколишні ліси та розорали луки заради власної вигоди. Колишнє русло перетворилося на пустельний город, а на місці води запанували спека та посуха. Старий ліхтарник продовжує щовечора запалювати вогонь там, де раніше плавали кораблі, щоб нагадувати громаді про їхні фатальні помилки. Таким чином, світло ліхтаря стає символом каяття та гірким докором людській нерозважливості, яка призвела до екологічної катастрофи. Цей твір закликає читачів усвідомити відповідальність за довкілля, поки не стало занадто пізно.















