"Лялька моєї бабусі"

Прочитавши декілька книжок з народознавства, я дізналась, що іграшка - пам’ять нації, народу, людства, яка нагадує про своє історичне та доісторичне минуле. Народна іграшка є спадщиною подібно до рідної мови, казки, пісні. В народі іграшку ще називають «цяцька», «лялька», «цяцянка», «виграшка», «забавка». Колись у колиску ліворуч для доньки клали ляльку, для хлопчика праворуч - сопілку. За старими повір’ями, то були символічні атрибути - обереги, які прийшли з часів язичництва і мали в собі магічну силу. З давніх-давен діти робили собі іграшки самі. Майстрували свищики, пищалки, ляльки із глини, дерева, овочів. Народна іграшка має не лише екологічну, а й духовну чистоту. Зроблена з любов’ю, вона розвиває кмітливість, фантазію, духовний світ дітей, дає перші професійні навички, естетичні смаки, творчі здібності, пробуджує відчуття рідного коріння.