Лі Бо (701–762) — видатний китайський поет епохи династії Тан, якого нащадки назвали «безсмертним поетом» («поетом-святим»).
Народився 701 року (за легендою, під час появи на світ його матір бачила уві сні велику зорю — Венеру).
Здобув добру освіту, рано навчився писати вірші, а також опанував мистецтво володіння мечем.
З юних років багато подорожував Китаєм, вивчав життя народу, спілкувався з ченцями, поетами та науковцями.
Певний час жив у столиці та був придворним поетом імператора Сюань-цзуна, але через незалежний характер змушений був покинути палац.
Помер у 762 році; існує романтична легенда про те, що він втопився у річці, намагаючись обійняти у воді відображення місяця.
Основні теми: Оспівування краси природи, кохання до рідної землі, дружби, роздуми про сенс життя, швидкоплинність буття, а також вино та місяць.
Стиль: Поезія Лі Бо вирізняється яскравою образністю, легкістю, щирістю та поєднанням реалістичних деталей із фантастичними даоськими мотивами.
Спадщина: Збереглося близько 900 його віршів, які справили величезний вплив на всю східноазійську літературу.
