Леся Українка."Давня Весна".

Лариса Петрівна Косач (25.021871 -01.08.1913) - українська письменниця, перекладачка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.Мати її — письменниця Олена Пчілка — і батько — юрист Петро Косач. Мала старшого брата Михайла та молодших — Ольгу, Оксану, Миколу та Ізидору Косачів.Дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському ; у Луцьку ;у селі Колодяжне,що під Ковелем. У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти; влаштовували вечори і домашні концерти. Лариса Косач мала винятково сприятливі обставини для шліфування вродженого мистецького хисту.Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського жіночого руху та національного відродження.У цей час Лариса Косач багато працює на літературній ниві.На початку липня 1913 року здоров'я Косач різкопогіршилося через хворобу, пов'язану з нирками. 4 липня на звістку про важкий стан Лариси до Грузії терміново приїжджають мати та Ізидора. Виснажена хворобою, Лариса Косач-Квітка померла 19 липня (1 серпня) 1913 року в Сурамі у 42-річному віці. Похована на Байковому кладовищі в Києві