Лесю Українку називають «Дочкою Прометея» або «українським Прометеєм» через її незламну силу духу, боротьбу за свободу та натхнення, яке вона давала іншим.
Як Прометей дарував вогонь людям, так Леся Українка своїм словом пробуджувала національну свідомість.
Вона боролася з життєвими труднощами та хворобою, але не зламалася й продовжувала творити.
Її твори сповнені ідеї боротьби, незламності та самопожертви заради правди («Одержима», «Кассандра», «Contra spem spero!»).
Прометеївський мотив присутній у її творчості – образи сильних особистостей, які йдуть проти долі, готові терпіти муки заради вищої мети.
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
